Матеріали з рубрикою «Видання»

У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» («КСД») вийшла друком книжка під редакцією Володимира В’ятровича «Війна і міф. Невідома Друга світова». Її автори — українські історики й дослідники, серед яких Володимир В’ятрович, Олександр Зінченко, Максим Майоров, Сергій Громенко, Яна Примаченко, Кирило Галушко й Олеся Ісаюк, — розвінчують стереотипи, міфи та пропагандистські уявлення про події Другої світової війни.

На основі цієї книжки 4 травня у книгарні «Сенс» на Хрещатику відбулася зустріч з Володимиром В’ятровичем. Розмова стосувалася подолання одного з основоположних міфів СРСР — про «велику вітчизняну війну», а також питання, наскільки пам’ять про минулу війну визначає війну теперішню.

Щипківський Г.П. Бучая: роман-дилогія. Одеса: Астропринт. 2024. — 212 с.

Якось натрапили на нотатки одного космополіта з літературним нахилом, в яких він «глибокодумно» радив українським письменникам рівнятись на європейських та латиноамериканських авторів, бо ті, мовляв, цікаво пишуть. «Скромно» промовчав лише про те, що облюбоване ним письмо ніколи не привернуло б читацької уваги без орієнтації літеротворця на національні традиції.

Чесно кажучи, про щось подібне думається, коли з’являється нова прозова книга. І в такі моменти частенько ловимо себе на думці, що ті, про кого пишемо, занурюють свої думки в національне, що допомагає неординарно передати задум.

Ця добірка віршів — із нової книжки «В обіймах степу» відомого прозаїка і поета, лауреата літературної премії ім. Олеся Гончара, заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Щипківського, що готується до друку в одеському видавництві «Астропринт».

Ці вірші, як зазначає у передмові сам автор, — поетичні акорди, якими відлунює нині його душа.

Нещодавно, у квітні, в Одесі побачив світ черговий випуск часопису «Камертон». Нагадаю: ідеться про південноукраїнський літературно-мистецький часопис, засновницею і головною редакторкою якого стала літераторка Марина Забуранна. Торік вийшло три номери журналу. Тепер маємо четвертий. Він доволі великий за обсягом — понад 270 сторінок з творами майже 60 авторів.

У передмові Марина Забуранна розмірковує про важливість пробудження у людей процесів мислення і відчування, передусім з урахуванням нинішніх тривожних воєнних подій, про роль у цьому нашого письменництва.

Сторічний ювілей цими днями відзначає журнал «Народна творчість та етнологія» — науково-популярний ілюстрований часопис, заснований Національною академією наук України й Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАНУ.

Журнал був заснований у 1925-у Етнографічною комісією Всеукраїнської академії наук (нині — Національна академія наук України) і до 1932-го мав назву «Етнографічний вісник». У 1937—1939 роках виходив під назвою «Український фольклор», із 1939-го по 1941-й — «Народна творчість», із 1957-го до 2010-го — «Народна творчість та етнографія». Із 2011-го це видання ми вже знаємо як «Народна твор-чість та етнологія».

Нещодавно вийшов друком перший офіційний довідник, який містить актуальну інформацію про структуру, духовенство, монашество, храми, парафії та душпастирську діяльність Одеського екзархату Української греко-католицької церкви.

«Ця книга — не просто збірка фактів і даних, а спроба передати вам нашу ідентичність, донести живі історії наших спільнот, наші зусилля щодо розвитку душпастирської діяльности Української греко-католицької церкви на чорноморському узбережжі України впродовж багатьох років. Заглибившись в історію становлення і розвитку Одеського екзархату, проаналізувавши діяльність кожної парафіяльної громади та жертовне служіння наших священників, можемо побачити, як діє Боже провидіння, як віра дає людям силу долати будь-які труднощі та перешкоди», — зазначив у передмові до видання екзарх Одеський УГКЦ, владика Михайло Бубній.

Національна спілка журналістів України презентувала збірник матеріалів «Судилища над правдою в Криму. Історії 20 українських журналістів, які зазнали російських репресій».

Як зазначає у передмові до новодруку голова НСЖУ Сергій Томіленко, цей збірник — підсумок багатомісячної роботи членів Спілки, кореспондентів різних видань та експертів з різних галузей знань над проєктом, «метою якого було методами розслідування провести конкретний правозахисний аналіз сфальсифікованих кримінальних справ і професійних, і громадських журналістів, засуджених у Криму, власне, лише за служіння ідеї утвердження свободи слова, за надання в своїх матеріалах гласності тим фактам та діям, які є російськими злочинами проти цих людей».

Напередодні Нового року побачив світ другий номер літературно-мистецького часопису «Камертон». Редакційна колегія — відомі літератори, критики, журналісти: Євген Баран, Олександр Косенко, Роман Кракалія, Ярослава Різникова, Валентина Саєнко, Микола Славинський, Ірина Тома. Засновниця й головна редакторка Марина Забуранна зазначає, що тираж — лише 100 примірників, але планують з часом додрукувати ще декілька десятків.

Часопис покликаний задовольнити вибагливість істинних гурманів літературного слова на Одещині, й не тільки. Класичні структура — рубрики «Поезія», «Проза», «Спогади», «Переклади», «Літературознавство і критика», «Краєзнавство»… Крім того, кольорова галерея, у якій щоразу публікують картини митців нашого Причорноморського регіону. У цьому випуску — картини Анастасії Грудки, яка, попри юний вік (17 років!), вражає своїм талантом і своєю громадською діяльністю в Одесі та області.

Щойно вийшов у світ черговий (листопадовий) номер «Української літературної газети».

У ньому, зокрема, опублікована стаття «У поета немає мети — є тільки шлях» — уривок (з продовженням у наступному номері) із книжки спогадів нашого земляка, лауреата Шевченківської премії Тараса Федюка.

Літературно-художній та громадсько-політичний журнал «Березіль», «який, попри постійні ворожі обстріли, і далі друкується в незламному Харкові» (цитата зі звернення редколегії часопису до читачів), порадував уже одинадцятим від початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну і четвертим у цьому році (за жовтень — грудень) числом.

У розділі «Проза» свіжого номера вміщені дві новели нашого краянина Геннадія Щипківського — «Фаціят» і «Гаплик». До речі, це не перша поява імені знаного письменника із Великої Михайлівки на шпальтах «Березоля»-2024: у другому числі (за квітень — червень) у розділі «Мемуаристика» надруковані його етюди «Навперейми з часом».

Як уже писали «ЧН», нещодавно вийшло друком науково-довідкове видання «Невтомний шукач скарбів духовних: книжки з автографами з колекції Г.Д. Зленка у фонді Одеської національної наукової бібліотеки», підготовлене фахівцями ОННБ.

Пропоноване видання особливе тим, що автографи є цінним джерелом для дослідження творчості їх авторів, свідченням кола особистих та наукових контактів адресатів й адресантів, відображенням колориту епохи. Адже автограф — це не просто особистий підпис автора, він може бути важливою частиною його самоідентифікації. Видання з автографами є вельми цікавим дослідницьким матеріалом для вивчення особистостей тих, хто їх писав, і того, кому вони адресовані.

У видавництві «Дискурсус» нещодавно побачила світ нова книжка письменника Степана Процюка — роман «Пан». Проникливий майстер відтворення психологічних біографій класиків української літератури цього разу оживив на сторінках роману мецената, громадського діяча, культуртрегера українства кінця ХІХ — першої чверті ХХ століття Євгена Чикаленка.

Щоправда, Євген Харлампійович зримо, але епізодично, у контексті життєвих перипетій головних героїв, зринав у попередніх книгах С. Процюка: у листуванні В. Винниченка (роман «Маски опадають повільно»), у зустрічах Євгена Чикаленка і його сина Левка з Іваном Франком у Львові (роман «Руки і сльози»). Уже в цих фрагментах відчувалася особлива притягальність харизматичного мецената для харизматичного автора психобіографій видатних українських письменників.

У наш час, коли відомі історичні події, ба й цілі епохи, зчаста отримують дещо іншу інтерпретацію, а то й свіжий і навіть новий науковий погляд, книга з такою назвою не могла не привернути увагу, не зацікавити. «Інша історія: пічонаги, половці — автохтонна опозиція» — просто і без надуманої загадковости, а проте цілком по-сучасному називається цей об’ємний том.

Презентація цієї вельми серйозної наукової монографії кандидатки історичних наук, доцентки Надії Агафонової у рамках XXIV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася у великій залі Одеської національної наукової бібліотеки, і вже цей факт наче підкреслював або ж натякав на певну пріоритетність події.

— Надіє Василівно, ми знайомі не один рік. Пригадується той час, коли ви, працюючи на кафедрі української мови в Інституті народного господарства (нині це Економічний університет), влаштовували для студентів і зі студентами вельми цікаві заходи… Не певен, чи відбувалося щось подібне в інших вишах. А потім зненацька поміняли спеці-яльність, стали істориком.. Як ви прийшли в історію, та ще й так далеко зайшли в ній, що далі вже й нікуди, здається? Адже йдеться у цій книзі про часи половецькі, які зрідка у нас на слуху і про які ми небагато знаємо...

— Я в освіті з 1979 року. За першим дипломом — філологиня, викладачка української мови та літератури. Трудову діяльність розпочала в Alma Mater: бібліотекарка, учителька української мови, заступниця директора школи. У середині 1980-х на загальних умовах знову вступила на навчання до університету: цього разу вибрала історію.

Біобібліографічні покажчики належать до того роду видань, які до рук читача потрапляють нечасто. З ними здебільшого працюють науковці, зокрема історики, бібліотекарі, викладачі вишів та шкільні вчителі. У, так би мовити, широкого загалу інтереси-запити інші. А шкода. Бо біобібліографічна література — це своєрідний дороговказ на ниві діяльності якоїсь знакової людини, її зібраний докупи і чітко систематизований доробок, а заодно й портрет. Принаймні, штрихи до нього, покладені упорядниками, самим автором (через, скажімо, автобіографію), фахівцями, колегами, друзями. Штрих до штриха — й окреслюється контур, ну а щоб той обрис став повноцінним портретом, треба вже самому заглибитися у наоране-накошене героєм покажчика. Для чого, власне, той покажчик-дороговказ і створений.

Черговий, 47-й випуск серії біобібліографічних покажчиків «Письменники Одеси», заснованої Одеською національною науковою бібліотекою 1980 року, присвячений життю і творчості відомого українського журналіста і прозаїка Романа Тарасовича Кракалії (Одеса: Бондаренко М.О., 2024).

В офісі Одеської регіональної організації НСЖУ відбулася презентація двох книжок молодої талановитої київської журналістки Тетяни Олійник — «Ним усі захоплювалися. Спогади зв’язкових УПА про Романа Шухевича» і «Формула нашої перемоги».

Молода авторка розповідала про Романа Шухевича і його безпосереднє оточення й помічників. Про те, як зацікавилася цією темою, та так, що написала книжку. Для цього треба було поспілкуватися з багатьма учасниками тих подій, котрі повернулися із совєтської каторги. Брала інтерв’ю і в Юрія Шухевича, сина легендарного командира УПА.

В Одесі презентували рукотворну книгу свідчень херсонців з окупації «Lament of Kherson region», створену за середньовічними технологіями в Естонії.

Окупація Херсона із 3 березня по 11 листопада 2022 року стала для його мешканців величезним випробуванням духу та волі, перевіркою на справжній патріотизм, завдяки якому і здобувається перемога.

В Одесі відбулася презентація видань проєкту «Книгарня бандерівців»

Одеська обласна універсальна наукова бібліотека названа на честь Михайла Грушевського. Відомо, що цей видатний історик прагнув до наукової об’єктивності, позитивізму, але при тому залишався на ґрунті українського світогляду.

Останніми десятиліттями бачимо неоковирні за-клики «деідеологізувати», «деполітизувати» історію та інші галузі гуманітаристики, включно з педагогікою. Це неможливо! Не існує жодної об’єктивності взагалі. Це веде до космополітизації, чим неодмінно користуються наші вороги, впускаючи у безідейний вакуум свої концепти. Українська наука тим і відрізняється від інших, що вона має бути не просто територіяльною, а культурно-світоглядно українською, захищаючи позиції, інтереси, світогляд Української Нації. Це чудово розуміли видатні послідовники М. Грушевського у новій українській історіографії Я. Дашкевич та Я. Ісаєвич. Будь-які ідейки про «без політики», що вже стільки лиха наробили українському національному організму, мають бути відкинуті як шкідливі.

Розповідати дітям про нинішні реалії дуже важливо, і ніщо не зробить це краще, ніж художня книжка, в якій автор м’яко й поступово доносить потрібні речі.

Ми підготували добірку нових видань для дітей різного віку, які по-різному промовляють до дитини, але завжди — про важливе.

Напередодні свого славного ювілею — 80-ліття — відомий письменник, лауреат літературної премії ім. Олеся Гончара, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Шипківський порадував читачів новою книжкою — «Навперейми з часом». Це, як зазначається в анотації, медитації про минуле та сьогодення, спроба зазирнути краєм ока в майбутнє. Книжка — новаторська за побудовою, де поетичні строфи й прозові рядки злиті воєдино.

Про це новаторство автора літературознавець Петро Сорока свого часу висловився так: «Чимало поетів пробували поєднати поезію і прозу (ще, мабуть, з часів Данте, коли появилося його «Нове життя»), але рідко кому вдавалося злити їх воєдино, добитися того, щоб епічна оповідь легко і природно перетікала в лірику, і навпаки, щоб рими не сприймалися в структурі прозового тексту як чужорідне тіло, що збиває ритм. Геннадію Щипківському це вдалося».

Події минулого незмінно впливають на життя сучасного суспільства. Щоденники, спогади, коментарі видатних діячів містять багато цікавої інформації, що дає змогу краще зрозуміти їхній час.

Зараз на книжковому ринку — величезне розмаїття біографій і мемуарів. Такі історії здатні надихнути й відкрити перед читачами нові перспективи. Пропонуємо вашій увазі добірку із десяти новинок жанру, які розповідають про труднощі і досягнення-перемоги різних особистостей, чиї життя вплинули на людей навколо.

Ці рядки-враження із Фейсбук-сторінок коротко, але досить цілісно передають ту атмосферу, яка панувала надвечір 18 квітня у залі знаної в Одесі завдяки різним патріотичним імпрезам Бібліотеки Грушевського, що на Троїцькій, 49/51.

Лариса БУЛЛО, журналістка:

«Вчора у літературному житті Одещини сталася визначна подія: у бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентація книжки Романа Кракалії «Дніпрова октава».

Відомий одеський журналісті І письменник ще раз довів, що вміє дивувати. В новій повісті він відкрив нам неординарну людину — педагога і композитора Данила Крижанів-ського, автора музики на Шевченкові слова «Реве та стогне Дніпр широкий…».

Як композиторові вдалося поєднати музику з музикою іншою — Шевченковим невмирущим словом? Як вплинула на це Одеса, адже ця музика творилася у нашому місті? Про це й розповідає автор новодруку. Присутні на презентації відзначили, що письменник вражає силою слова й неймовірною щирістю. «Яскрава образність немовби струменить з кожної фрази», «твори Кракалії — це поезія в прозі»... Ось як відгукувалися про новий твір автора».

Музей книги відділу рідкісних видань і рукописів Одеської національної наукової бібліотеки ледве вмістив усіх охочих відвідати презентацію нового краєзнавчого дослідження «Курсаки, або Місце, якого немає на карті».

За словами постійного співавтора проєкту «Стара Одеса у фотографіях» Євгена Волокіна, книжку почали писати ще до повномасштабного російського вторгнення і далася вона найважче за всі попередні сім видань. Була навіть думка відмовитися від її написання через брак історичних документів про цей маловивчений куточок Одеси, що вперше письмово згадується у 1905 році. Хоча цей мікрорайон і не асоціюється з візитівкою міста, він теж оповитий легендами й міфами, як і вся Одеса. Тому справжнім викликом було перевірити їх, спираючись на бібліотечні архіви, підшивки старих газет, довідники й розповіді мешканців самих Курсаків, зауважив інший співавтор Альберт Єзеров.

Всеукраїнська прем’єра. Саме так назвала презентацію книги спогадів «Про моє театральне і особисте життя» Поліни Нятко, чий життєпис був тісно пов’язаний з Одеським академічним українським музично-драматичним театром ім. Василя Василька, театрознавиця Любов Федченко. Подія відбулася 27 березня, у Міжнародний день театру, у бібліотеці ім. Михайла Грушевського.

Справді, об’ємний фоліант містить багато надзвичайно цікавих, з погляду їхньої унікальности, матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю славетної української актриси театру і кіно. Відомий одеський краєзнавець Антон Гриськов розповів про пошуки цих та інших матеріалів (детальніше про ці пошуки читайте у «Чорноморських новинах» за 1.02.2024 р.). Зокрема, про випадкове знайомство з дочкою Поліни Нятко, яка запросила його відвідати київську квартиру артистки, справдешній музей, для ознайомлення з унікальними експонатами.

Нещодавно у виставковій залі Балтського історичного музею відбулася презентація першої книжки Петра Ткача «Надбання віків. Фольклорна Балтщина: топоніми населених пунктів, легенди, криниці, вірування-заборони, народні свята».

Її автор — знана й шанована у наших краях, і не тільки, людина. Відомий краєзнавець, наставник, заслужений вчитель України, активний громадський діяч, Почесний громадянин міста Балти, отаман районного козацького товариства ім. П. Сагайдачного, засновник народного самодіяльного козацького хору «Будьмо», директор історичного музею. А ще Петро Астафійович — невтомний та авторитетний дослідник минувшини рідної Балтщини, ініціатор краєзнавчих й етнофольклорних експедицій, матеріали яких, власне, і лягли в основу презентованого новодруку. Завдяки цьому виданню балтяни можуть дізнатися історію походження назв населених пунктів району, окремих їх вулиць і кутків, дістатися до витоків легенд, заборон, які передаються з покоління в покоління.

Петро Ткач — людина багатогранно талановита, закохана у свою малу батьківщину, самобутню культуру рідного краю, її чудових, працьовитих і творчих жителів.

Наприкінці минулого року фонди провідних міських і наукових університетських бібліотек, а також бібліотек фахових коледжів мистецько-театрального та культурно-гуманітарного профілів Одеси поповнилися книжкою спогадів відомої української актриси, режисерки і педагогині Поліни Мусіївни Нятко (дівоче прізвище — Омельченко, за чоловіком — Табачникова) (1900 — 1994) під назвою «Про моє театральне і особисте життя» (Київ, КВІЦ, 2023). По-жіночому щиро й відверто авторка ділиться теплом своїх вражень від життєвих зустрічей з талановитими творчими особистостями, яких єднала любов до українського народу, до його культури, до рідного слова.

Сьогодні важко повірити, що в час, коли вирувала Перша світова війна, шістнадцятирічне дівча, без сталих сімейних театральних традицій, обирає шлях до театральної сцени, вступивши до Київського музично-драматичного училища М.В. Лисенка — першого в Україні навчального закладу такого спрямування.

Наприкінці вже минулого, 2023-го року у редакційно-видавничій фірмі «Прес-кур’єр» вийшла друком книжка «Діалоги про Україну». Її автори — кандидат філософських наук, доцент Євген Акимович і головний редактор газети «Прес-кур’єр», заслужений журналіст України Йосип Бурчо — дали виданню довгий, але дуже конкретний і доречний нині підзаголовок: «Інформаційно-публіцистичні роздуми про 650 днів героїчного спротиву російським окупантам і святу віру в нашу перемогу».

Ново друк підготовлений переважно за публікаціями газети «Прес-кур’єр». Композиційно складається із п’яти розділів: «Одещина: хроніка війни», «Діалоги про Україну», «Історії війни», «Ідеологія протистояння», «Це не війна двох народів, це зіткнення двох цивілізацій».

Напередодні Нового року в одеському видавництві «Астропринт» вийшла у світ нова поетична збірка  «Час і доля» відомого журналіста і поета Михайла Гершковича з Балти.

Нагадаємо, цьогоріч він став лауреатом одеського муніципального літературного конкурсу імені Івана Франка за збірку «Сто сонетів». Й ось нове видання. У ньому, крім традиційних жанрів, бачимо Михайла Гершковича у дещо новій іпостасі, зокрема як автора верлібрів з філософськими сентенціями та ліричних мініатюр під загальною назвою «Рядки з приводу». Актуальну тематику продовжують у збірці й традиційні для поета сонети.

На новорічні свята Маленька Синя Рукавичка зі своєю Дівчинкою та її мамою подалися у подорож.

Зимова Прага виявилася казковою: святково прикрашені вулиці й площі виблискували яскравими вогниками, чарували й заохочували до пригод. Але замість веселих розваг, Рукавичка губиться й залишається сама на вулицях незнайомого міста. Товариство загублених рукавичок — таємниче місце, куди вона потрапляє на чорних крилах Ворона-офіцера. Хто ж допоможе Маленькій Синій Рукавичці відшукати власницю?

Нещодавно Одеська національна наукова бібліотека презентувала нову книжку доктора історичних наук, професора В’ячеслава Кушніра «Сторінками газет і Фейсбука. Краєзнавство. Публіцистика. Рефлексії».

Презентація, яка відбувалася у відділі рідкісних видань та рукописів ОННБ, зібрала спільноту, пов’язану із краєзнавством — людей науки, представників влади та бібліотекарів, серед яких чимало колишніх студентів В’ячеслава Григоровича. А тим, хто у Кушніра навчався, ким би вони не стали в майбутньому, любов до рідного краю прищеплена на все життя.

Наприкінці червня в укритті Одеської національної бібліотеки відбулася зустріч із журналістом і письменником Станіславом Асєєвим, автором книжки «Світлий шлях: історія одного концтабору». Ледь освітлене приміщення підсилювало атмосферу розповіді гостя про його перебування в російському таємному концтаборі «Ізоляція» у Донецьку.

На зустріч із Станіславом Асєєвим, який повідав про ув’язнення в «Ізоляції» ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну, прийшла, здебільшого, одеська молодь. Серед присутніх було й чимало переселенців — земляків письменника з Донеччини.