Україна і світ

Поки що нічого не вирішено. І, схоже, не буде вирішено цього тижня. А там подивимося і, як завжди, сподіватимемося на краще. Працювати, ростити дітей, не посилювати тривоги, не закладати розбіжності в основу існування. «Великий народ великої країни!». Так почав глава держави своє звернення з нагоди Дня єдності. Почуємо його і повіримо в себе. Ще не пізно.

Недоліковані травми США та Європи

Евакуація персоналу посольств західних країн з України, а також рекомендації громадянам цих країн тер-міново покинути нашу державу можуть бути зумовлені двома причинами.

Політичні союзи, як і науки, бувають природними, неприродними і проти-природними. До якої категорії, наприклад, віднести нинішній союз Російської Федерації і Китайської Народної Республіки — відразу й не визначиш. А від правильного визначення багато що залежить.

Близнюки, старший і молодший

Перше, що спадає на думку, — союз двох автократій. Але комуністичний Китай нагадує нинішню Росію лише за формою. Як апельсин нагадує футбольний м’яч. Всередині Китаю — сплав тисячолітніх цивілізацій, конфуціанство, помножене на марксизм. Всередині сучасної Росії — порожнеча.

Усе під контролем. Приводу для паніки нема. Бажаю громадянам здоров’я і температури 36,6. Так Президент України Володимир Зеленський озвучив підсумки засідання РНБОУ, яке відбулося в понеділок, 24 січня. Зазвичай такі засідання глава держави скликає по п’ятницях. Але цього разу вирішив поквапитися. Розбіжності між заявами українського керівництва і тривожними повідомленнями західної преси необхідно якось пояснити.

Рейтинги політиків важливіші за війну

Пояснення секретаря РНБОУ Данилова і міністра оборони Рєзнікова, що до оборони країна готова, теж мало кого переконали. Час чиновників витрачається на порівняння рейтингів лідерів «Європейської солідарності» і «Слуги народу». На те, як поставити на місце неслухняних олігархів, і на вирішення інших невідкладних завдань. Підготовка до близької війни тут не на першому місці. От тільки в разі воєнної катастрофи рейтинги не встигнуть заміряти, а непокірні олігархи разом з капіталами поїдуть в благополучні країни. Ми справді опинимося під контролем. Але під чиїм контролем? Над цим варто замислитися.

Агресор завжди звинувачує жертву в тому, що робить сам: це стандартна практика у всіх кремлівських війнах. Москву хвилюють не гарантії ненападу НАТО на Росію, а гарантії непротидії НАТО у разі окупації України, Грузії та Молдови.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки поспілкувався з Юрієм Христензеном, аналітиком медіацентру «Одеська політична платформа» й учасником нещодавнього форуму Kyiv StratCom.

Які нові методи інформаційної війни Росії, що робити Україні з окупованими територіями та як протидіяти інформаційним атакам Кремля — про це та більше говоримо в інтерв’ю.