Україна і світ
Фантомний біль «Стамбула»
Щойно ситуація на фронті стабілізується, з нафталіну дістають спогади тих, хто особисто був присутній при спробах домовитися з кремлем. Таких спроб з 2014 року було зо двадцять, а від початку масштабного вторгнення військ агресора на нашу територію — не менше п’яти з обох боків. Але цікавою є лише стамбульська попередня домовленість. Тоді була можливість прямого контакту між путіним і Зеленським.
Джонсона там не стояло
Досі не відомий текст нібито існуючого документа 2022 року, підготовленого після відведення російських військ від Києва. Одна з версій — проєкт угоди підготували за участю посередників: президента Туреччини Раджепа Ердогана та московського олігарха Романа Абрамовича. На папері нібито зафіксували вимоги та побажання воюючих країн. З варіантами та доповненнями, що могли виникнути у процесі переговорів. Цікаво, що «чернетки» документа з’явилися у розпорядженні засобів масової інформації одразу ж і почали кочувати із газети в газету. Для серйо-зних переговорів це не характерно. Але спрацювала магія авторитетів. Серед коментаторів виявилися представники чинної влади України, чиновники кремлівської адміністрації і навіть прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон.
«Рамштайн-22»: про зброю і табу
Війна переходить на новий етап. Може, до кінця року буде знайдена формула й Україні дозволять бити зброєю партнерів по території рф?
20 травня у віртуальному форматі пройшло чергове — двадцять друге — засідання Контактної групи з питань оборони України за участю представників понад 50 держав світу. Традиційно за його підсумками українців найбільше цікавить, яку ж зброю отримає наша держава. Детальніше про це — згодом. Утім, тут слід одразу наголосити, що на третьому році існування «Рамштайну» не варто очікувати якихось сенсацій. Цей формат давно перейшов у режим копіткої рутинної роботи. Уже нічого нового з номенклатури озброєнь партнери Україні не запропонують. Максимум про що може йтися — це нові назви. Скажімо, навіть якщо ми почуємо заяву про передачу нам, наприклад, французьких Mirage 2000 або Rafale, чи шведських Gripen, то за всієї важливості цього кроку це все одно будуть винищувачі того ж класу, які для України вже погоджені (американські F-16).
Саміт і сотня «якщо»
Згідно з легендою Філіп Македонський (батько Олександра), підійшовши з військом до Спарти, запропонував її захисникам здатися. Він погрожував: якщо вдасться до штурму, то знищить країну повністю. Спартанці відповіли на погрози коротко: «ЯКЩО».
Різноголосся — не ультиматум
Нашим політикам і дипломатам коротко відповісти на російську за-грозу поки що не вдається. Існує, щоправда, слово «перемога», але його можна озвучити, розгромивши агресора на полі бою. А до цього далеко. Доведеться шукати багато слів, збирати разом тих, хто готовий виголосити слова, і чекати, що вийде. Швейцарія надала майданчик для проведення «Форуму миру» 15—16 червня цього року у місті Бюргеншток. Фундаментом розрекламованого заходу (якщо він відбудеться) стане відомий мирний план Володимира Зеленського і створення коаліції держав для відсічі кремлю.
Розбір польотів уві сні та наяву
Війна з росією не залишає місця для осмислення нами навіть недавнього минулого. Які можуть бути зіставлення, які історичні паралелі, коли щодня ракети терористів вбивають у тилу десятки мирних співгромадян, а на передовій під обстрілами ворогів щодня гинуть наші захисники? Але якщо не згадати, чому і як усе відбувалося, то не вибратися із нинішнього жахіття.
Безпеку забезпечить бізнес
Розбір польотів не може ви-правити старих помилок, але він здатний застерегти від нових. Утім, навряд чи. Розбурхувати осині гнізда небезпечно у будь-якому випадку. З огляду на останні події нам, наприклад, не зрозуміти, навіщо тодішнє ке-рівництво нашої держави свідомо й послідовно підривало безпеку країни. Спершу відмовилося від частини Чорноморського флоту. Згодом — від ядерного арсеналу в обмін на Будапештський меморандум. Потім знищило стратегічну авіацію, яку передало росії в оплату за газ. І, нарешті, пов’язало ВПК України з промисловістю потенційного ворога міцною кооперацією.
Маленькі перемоги у великій війні
Начальника Головного управління розвідки МО України Буданова називають найвід-критішим для преси воєначальником усіх часів. Його коментарям буквально нема ціни. Скаже Кирило Олексійович, що не буде у нас Армагеддону — то точно не буде. Заявить, що нас чекає важка ситуація, будьте певні, саме вона нас чекає, а не катастрофа.
Вирішальний вівторок припав на суботу
Хотілося б знизити градус і використати в прогнозі слово «біда». Але спадає на думку випадок із кізочкою, яка впала у воду, переходячи місточком через річку. Це справді біда. Армаґеддон же, вирішальна битва Апокаліпсису, для України — повна катастрофа. Після виділення Сполученими Штатами нашій країні пакету допомоги на 60,84 мільярда доларів нічого вирішального не станеться. Можливо, переживемо 2024 рік без нових втрат території. Якщо вчасно надійде зброя, обіцяна Пентагоном, збережемо життя воїнів та цивільних. Однак Армагеддону, вирішального «контрнаступу», обіцяного Зеленським на початку минулого року, точно не буде. Буде, як висловився Буданов, важка ситуація наприкінці весни та влітку.
Неможливе можливе
Війни уже почалися, коли президенти Вудро Вільсон і Франклін Рузвельт обіцяли берегти світ від катастроф. І намагалися вберегти, доки могли. Але атака німецького підводного човна на цивільний лайнер «Лузітанія» у 1915 році та напад японців на Перл-Харбор у 1941-у змінили громадську думку. Неможливе стало можливим.
У двох війнах ХХ століття на планеті загинуло понад сто мільйонів людей. Європейці досі дорікають США, що їхнє наполегливе небажання брати участь у битвах двічі спровокувало катастрофу. А «парасолька» Америки над вільним світом під час «холодної війни» лише відстрочила перебіг подій.
Для НАТО настав момент істини
Останні десятиліття Захід жив у парадигмі фукуямівського «кінця історії», де утворення, подібні до НАТО, багато хто вважав атавізмом.
Альянс поступово перетворювався на клуб демократичних країн, який займався часто не тими справами, для яких його створювали. Замість зміцнювати обороноздатність, до-цільність чого дедалі дужче підважували, НАТО поступово перейнялося змінами клімату, расово-гендерною політикою та іншими гуманітарними темами.
Надії на краще — краще, ніж краще без надій
Цей огляд я почав писати 9 квітня, коли, за запевненнями республіканців і демократів, у Палаті представників Конгресу США на голосування у залі буде винесений закон щодо поправок до федерального бюджету. Вкотре переповідати скандальну історію цього закону нема потреби. Навіть далекі від теми громадяни України пам’ятають суму 60 мільярдів доларів — допомогу нашій країні під час війни. Її пообіцяли, але не дали. І тепер навряд чи дадуть до осінніх виборів у США.
Мільярди як засіб гіпнозу
Велика сума гіпнотизує українців. Але якщо згадати вартість зброї, необхідної для захисту наших міст (тільки міст!), то шістдесят мільярдів — дещиця. Одну систему ППО «Петрі-от» оцінюють приблизно в мільярд доларів. Найновіша версія винищувача Ф-16 без наземного забезпечення коштує 34 мільйони доларів. Тобто допомоги США (якщо дадуть) не вистачить для покриття і половини наших військових потреб упродовж пів року. А до гуманітарних потреб та покриття частини «соціалки» не дійде черга.
Близький і далекий
В останні березневі вихідні відбулися муніципальні вибори в Туреччині. Ця країна здатна вплинути на перебіг російсько-української війни не менше, ніж «колективний Захід». Але позиція президента Ердогана у цьому питанні досі не зрозуміла. Занадто багато образ назбиралося в нього проти Євросоюзу і Сполучених Штатів Америки. Занадто сильні економічні зв’язки з росією. Та й увесь світ не вітає появу на політичній карті нової Османської імперії, яку будують турки.
Шальки терезів хитаються
З одного боку, влада Реджепа Ердогана — жорстка диктатура з опорою на ісламську глибинку, з іншого — це демократія, яка поборола абсолютну владу військових. З незалежними від влади інститутами і відносно вільними виборами. Політики Євросоюзу вважають такі свободи недостатніми і десятки років не дають добро на інтеграцію Туреччини до ЄС, а Вашингтон обмежує співпрацю з Анкарою у військовій сфері.
Гаага для росії неминуча
Росія повинна заплатити за збитки, завдані війною Україні. У цьому переконані представники 44 держав, які взяли участь у міжнародній конференції «Відновлення справедливості для України», що відбулася 2 квітня у Гаазі.
Учасники зібрання обговорювали підсумки документування та розслідування злочинів, вчинених росією на території України, а також подальші кроки зі створення спеціального трибуналу щодо агресії рф та відшкодування завданих нею збитків.
Про національну ідею, і не тільки про неї
На відміну від Гітлера, який виклав національну ідею (у своєму розумінні) за десять років до того, як нацисти прийшли до влади, рашисти на чолі зі своїми вождями про таку ідею довгий час мовчали. Не тому, що в них нічого подібного за пазухою не було. А тому, що разом із крахом радянської імперії зник і радянський народ. Штучна нація, готова підтримати подібну ідею.
Правосуддя в Україні, а не в Гаазі
Упродовж довгих тридцяти років спроби виростити у пробірці нову радянську «націю» не припинялися. Чого тільки не вигадували нові росіяни, але, крім примітивної крадіжки, придумати нічого не могли. Потім заспокоїлися на тому, що національна ідея зовсім не потрібна. Спочатку у кремлі не було проходу від системних лібералів. Вони вважали чекістів капіталістами і всерйоз вживали слово «суверенітет». Однак нації у суркових-павловських не виходило. Чекісти обійшлися без лібералів та суверенітетів, повернулися до ідеї, яку успішно втілювали у життя Гітлер та Сталін. Це ідея — війна. Бажано — довга. Ще краще — така, якій не видно кінця.
«Хто не вірить у перемогу України — йдіть до сповіді!»
У нещодавньому інтерв’ю швейцарській телерадіокомпанії Radio Televisione Svizzera (RSI), фрагменти якого були опубліковані 9 березня (повна версія запланована на 20 березня), Папа Римський Франциск, зокрема, сказав, що «сильнішим буде той, хто матиме мужність підняти білий прапор» і що «вести переговори — це сміливо», закликавши Україну вести переговори, «поки не пізно».
Після того, як слова Франциска викликали широкий резонанс, керівник пресслужби Ватикану Маттео Бруні пояснив, що Папа підхопив запропонований журналістом у питанні вислів про «білий прапор» і що нібито підтвердив свою «глибоку прихильність» до українського народу.
Вожді програють війни
Війна довга і війна позиційна — визначення, які не збігаються за змістом. Під час довгої війни позиції противників можуть кардинально змінитися. Одна поразка чи одна перемога — і хто згадає, з чого все починалося. Вожді штибу Гітлера чи путіна часто переоцінюють свої сили та недооцінюють силу обставин. Інакше фюрер не обмежив би дію «Плану Барбаросса» європейською територією СРСР, а кремлівський карлик не назвав би «спеціальною військовою операцією» плани знищення української держави.
«Скелет» позиційної війни
На певному етапі агресору вигідно закріпитися на захоплених рубежах, навіть не виконавши повної програми завоювань. Гітлер не мав наміру форсувати Волгу, путін із суто військових міркувань хоче закріпитися на лівобережжі Дніпра і зупинитися. З виграшних позицій зручно вести переговори. «Зважаючи на реальну обстановку», як тепер висловлюються у кремлі. От тільки наша країна на переговори не погоджується, вважає невдачі ЗСУ тимчасовими і розраховує на майбутню перемогу. Отже, за логікою агресора, позиції слід поліпшити. Потрібно просуватися далі на захід. Атакуючи з повітря наші міста, вбиваючи наших людей, прихоплюючи на землі те, що захистити поки що неможливо.
Якщо доведеться, воюватимемо лопатами
У січні стало зрозуміло: головний друг, союзник та основний спонсор, грубо кажучи, нас кинув. Конгрес США навіть не розпочав розгляд проєкту бюджету, в якому передбачена допомога Україні (зокрема зброєю) на шістдесят мільярдів доларів. Коментуючи цю тяганину, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв’ю АВС News відійшов від дипломатичної стриманості і зробив низку різких заяв.
Ціна поразки вища за ціну підтримки
Дмитро Кулеба, зокрема, сказав: якщо закінчиться зброя, то українці воюватимуть лопатами. І «якою б не була ціна підтримки України зараз, ціна виправлення безладу у світі, якщо Україна програє, буде набагато, набагато вищою». Бо у разі прямого зіткнення росії та НАТО у війну змушені будуть вступити війська США. Однак така логіка у розпал передвиборної кампанії спрацює слабко. «Нація рахівників» не подає де-кларації про доходи в майбутньому. Важливо за допомогою адвоката гроші заощадити зараз.
Передчуття третьої світової
Тривожне передчуття неминучості великої війни розповзається світом. Про це ледь не щоденно пишуть експерти та говорять політики. В центрі уваги — публічні заяви політичних еліт країн коаліції хаосу і, що важливіше, практичні кроки їхніх урядів. Вони вже не приховують своїх справжніх цілей, і кожна нова брехня, кожне нове вбивство цивільних або атака на школу чи дитячий садок наближають їх, з одного боку, й цивілізоване людство — з іншого до немирної розв’язки. Виховна робота, без жодного сумніву, завершиться перемогою демократичної коаліції просто тому, що час во-йовничих імперій минув. Але для цього ми маємо бути разом і чітко усвідомлювати, що саме вони готують для людства.
З’являється дедалі більше явних ознак остаточного вибору керівної кліки рф на користь перетворення росії на агресивну імперію, що постійно воює. Путін відкрито проголосив пошук активів російської імперії, їх оформлення і захист пріоритетним завданням відповідних структур. Офіційні чиновники росії, включно з путіним (не кажучи вже про пропагандистів), більше не добирають слів, чесно розповідаючи про свої наміри окупувати Україну, знищити все українське й далі планувати військові операції проти держав Балтії, Польщі та Фінляндії.
Про дзвін у вухах і повороти долі
У пісні Окуджави чорний ангел кричить, що нема надії. Білий ангел шепоче: надія є. Колись люди могли відрізнити шепіт від шуму, пам’ятали про відтінки. Потім переміг крик. У пресі, у соціальних мережах і, головне, в умах. Чують тих, хто кричить голосніше. І не залишається потім нічого, крім дзвону у вухах.
Про страхи реальні та страхи фантомні
Подібний дзвін доводилося чути впродовж півтора року, коли мова заходила про контрнаступ Збройних сил України, звільнення наших земель протягом минулого року та вихід українських військ на законні кордони до січня року нинішнього. Військові, звісно, знали реальний стан справ, але цивільні, особливо політики, не ризикували заперечувати оптимістам. У кращому разі назвуть диванним аналітиком, у найгіршому — розповсюджувачем кремлівської пропаганди.
Геополітична помилка історичного масштабу
Західні союзники повинні цього року продовжувати надавати допомогу Україні у її війні проти росії, інакше вони ризикують зробити помилку «історичного масштабу», вважає директор ЦРУ Вільям Бернс.
У колонці, опублікованій у вівторок у часописі Foreign Affairs, Вільям Бернс зауважив, що «ключем до успіху є збереження західної допомоги Україні».
Прогноз «за відчуттями»
Людина, мумія якої сто років лежить у мавзолеї, була майстром простих формул. Більшість із них він безсоромно перебрехав і вкрав, але визначення об’єктивної реальності, даної нам у відчуттях, пережило ХХ століття і перейшло, не дивуйтеся, в метеорологію. Час від часу у прогнозах погоди, коли настає морозна пора, доводиться читати «за відчуттям – 5 градусів тепла». Або під час снігу з дощем – «без опадів». За відчуттями.
Застигла стрілка барометра
Від прогнозів нашим громадянам не стає тепліше чи холодніше. У кожного – свої відчуття. Але є спільні відчуття. Такі, як перемога чи поразка у війні з ворогом. Або дії на шкоду чи на добро. Об’єктивна реальність тут ні до чого. Відчуття можуть спотворити її до невпізнання. Так сталося зараз. На барометрі стрілка застигла на показнику «довга війна», і скільки по скельцю не стукай — не рухається в жоден бік.
Визначальні слова війни
Як подію назвете, такою вона і буде. Подібний висновок справедливий та універсальний. Національно-визвольна війна проти колишньої імперії — як ідея — відповідає реальності стовідсотково. Але у бойових діях беруть участь не ідеї. Громадянам потрібні ключові слова для розуміння того, що відбувається на війні. На всіх етапах.
Позиційна та асиметрична
Понад рік ключовим для українського суспільства слугувало словосполучення «контрнаступ 2023-го». Воно, на думку фахівців, від самого початку не було підкріплене необхідними ресурсами й означало, швидше, побажання, ніж керівництво до дії. Було своєрідними ліками для підняття бойового духу у скрутний період. Але у 2024 році для духу і для збереження оптимізму потрібні нові засоби. А довга позиційна війна, як і зміцнення оборони, не дуже підходять для цієї мети.
Хто винен і що робити
В інформаційний простір повернулася ситуація, коли про становище на українських фронтах та в тилу можна було дізнатися переважно із зарубіжних джерел. І то приблизно. Генштаб ЗСУ щоденно публікує цифри втрат ворога з точністю до одиниць. І не оприлюднює цифри наших втрат. Під час війни у цьому є логіка. Але така логіка нам, простим громадянам, мало що дає.
Спогад про Стамбул
Сьогодні засоби масової інформації зосереджені на одній ділянці війни, завтра — на іншій, і, як у калейдоскопі, оку нема на чому затриматися. Не кажучи вже про те, щоб відрізнити «фейк» від правдивого повідомлення. У каламутному бульйо-ні впевнено плавають лише спеціа-лісти певного типу. Їхня мета — показати себе, а там — хоч трава не рости. Фантазія одного з колишніх радників Зеленського дійшла того, що пропонується радикально змінити курс держави. Не просто розірвати домовленості із Заходом, а у союзі з кремлем єдиним фронтом виступити проти колишніх друзів на Заході. Показати «кузькіну мать» тим, хто вчасно та в достатній кількості не забезпечує нас грошима і зброєю для перемоги. Такий дикий шантаж, зрозуміло, не можна сприймати всерйоз. Хоча він із тієї ж обойми висловлювань, що й знамените «просто перестати стріляти» або «без жодних умов негайно розпочати переговори з путіним».
Довгий шлях до Вашингтона
Президент не поспішав із візитом до США. Першою зупинкою в турне стала держава Кабо-Верде (Острів Зеленого Мису) у тропіках з чудовими пляжами та економі-кою, яка застрягла в епосі здобуття незалежності у ХХ столітті. У розмові з прем’єр-міністром цієї країни глава нашої держави виклав програму досягнення миру в Україні з десяти пунктів. Сподіваюся, що наші читачі з нею знайомі. Далі Володимир Зеленський вирушив на інавгурацію новообраного президента Аргентини Хав’єра Мілея. Той із програмою із десяти пунктів устиг познайомитися. Схвалив та обіцяв схвалення донести до колег із Латинської Америки.
Канікули, канікули!
На церемонії інавгурації Зеленському вдалося зустрітись і щось емоційне висловити президентові Угорщини Орбану. Але емоції були даремними. Орбан нічого не почув і, судячи з усього, продовжує, як і раніше, пакостити нашій країні. А наш президент вирушив на північ. До країни справжньої мети візиту. Там десять пунктів щодо досягнення миру давно вивчили напам’ять. Але є суперечності, як їх реалізувати. При цьому суперечності у тактиці є не лише із Зеленським. Вони є всередині американської влади. Від Пентагону та Білого Дому до Капітолію. І навіть серед виборців.
Генії провокацій не вмирають
30 листопада у віці ста років помер Генрі Кісінджер, американський дипломат, який вплинув на хід історії кінця ХХ — початку ХХІ століть. Після його смерті у світовій пресі опубліковано багато статей із широким спектром оцінок діяльності цієї людини. Його називають то генієм переговорів, то одним із військових злочинців. Повторювати оцінки фахівців, перераховувати перемоги та поразки Кісінджера у невеликому огляді нема сенсу. Але є обставина, яку ігнорують регулярно.
Мораль і «національні інтереси»
Можна заперечити: політика, тим більше дипломатія, до моралі жодного стосунку не мають. Це напівправда. Якщо половину провини за військові злочини покладати на тих, хто війну розв’язав, а іншу половину — на тих, хто чинить опір нападу, для моралі справді місця нема. Є місце для підрахунку загиблих, зниклих безвісти, біженців та полонених. А також — для загальної суми злочинів. У рамках захисту безпеки та «національних інтересів». Такий «захист» сам собою провокує майбутні війни. І дає роботу дипломатам. Геніям аморальних провокацій. Таким, як Генрі Кісінджер.
Поставити Орбана на місце
Для відмови від консенсусу потрібен... консенсус усіх 27 країн-членів. Утім, Євросоюз має ще опції, щоб приборкати Угорщину.
Минулого тижня Європарламент більшістю голосів дав старт реформі ЄС, ухваливши відповідну резолюцію. Серед ключових положень документа — «розширення кола рішень, що ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів, а не одностайно».
Західний світ боїться
Дуже боїться вийти із такого звичного комфорту гарантованої безпеки та стабільного добробуту — у стан, де все це знову потрібно захищати.
Все ще опирається розумінню, що треба знову ставати «дорослими» і відповідальними, приймати складні рішення, бути готовими боротися і, можливо, навіть битися за свої задекларовані цінності та принципи.
Телевізор гірше за «Хіросіму»
Саме час згадати фразу відомого американського дипломата про те, яку загрозу для людства становить ядерна зброя. Очевидно становить, сказав він. Але значно більшу загрозу для людства становить телебачення. Ішов 1945 рік. Хіросіма. На пророцтво не звернули належної уваги. Думали, що під час «холодної війни» рівновага сторін у володінні зброєю масового знищення упередила велику війну. А телебачення набирало ваги. І до кінця ХХ століття перетворилося на тисячу «хіросім».
Під спекотним небом Аргентини
Не подумайте, що цей огляд присвячений виборам 2019 року в Україні та серіалу «Слуга народу». Сипати сіль на рани під час війни — найгірше з можливого. Але далеко від нашої країни, в Південній Америці, громадяни Аргентини у неділю, 19 жовтня, обрали президентом телеведучого, «лібертаріанця» Хав’єра Мілея, відомого в полі-тичному середовищі як Псих. Бекграунд цієї людини такий, що їй необхідно довго лікуватися. І не факт, що вилікують. Щоправда, в його оцінці є пом’якшувальна обставина. Для нас, українців. Та про це — пізніше.
Ви їх хочете здати?
Питання до американських законодавців про Україну
Уявіть, що свобода в усьому світі занепадає. Уявіть, що все стало настільки погано, що диктатура фактично вторглася в демократичну країну з прямою метою знищити її свободи та її народ. І все ж... уявіть, що цей народ дав відсіч. Уявіть, що його лідери залишилися в країні. Уявіть, що цей народ зібрався, підтримав і приєднався до своїх збройних сил, стримав вторгнення непереборної, як вважалося, сили. Уявіть, що їх опір є яскравим моментом в історії демократії цього століття. Нам не треба уявляти: цей напад прийшов з Росії, а ці люди — українці. Ви хочете їх здати?
З метою запобігти нападу з боку Радянського Союзу, а потім з боку Росії американці мають альянс у Північній Америці та Європі, який існує вже понад сімдесят років. Уявіть, що коли стався російський напад, молот упав на країну, до цього альянсу не допущену. Україна дійсно прийняла на себе весь тягар вторгнення, чинила опір і переломила хід подій: здійснила завдання країн, чиї економіки, разом узяті, у двісті п’ятдесят разів більші за українську. При цьому Україна знищила стільки російської техніки, що напад Росії на НАТО став вкрай малоймовірним. Кров’ю десятків тисяч своїх солдатів українці захистили кожного члена цього альянсу, зробивши ймовірність того, що американцям доведеться воювати в Європі, значно меншою. Ви хочете їх здати?
Компроміси на порожньому місці
«У вас обговорюватимуть варіанти закінчення війни чи війну закінчуватимуть?» — запитав приятель, який нині проживає в Берліні. Я порадив далеко не ходити, а звернутися до досвіду штандартенфюрера СС Штірліца. Протягом «сімнадцяти миттєвостей весни» він був стурбований тим самим. Але війну з гітлерівською Німеччиною, як ми знаємо, закінчували не «штірліци». І зовсім за іншим сценарієм.
Ідеальний спосіб відсвяткувати ювілей
З кожним днем в українській та зарубіжній пресі з’являється дедалі більше варіантів закінчення війни з росією, яка напала на нашу країну. Від історичних аналогій скоро порвуться соціальні мережі. А пропозицій щодо того, як війну закінчити, — хоч греблю гати. Найоригінальніші ідеї продукуються, зрозуміло, політиками найвищого рангу. У відставці. Вони не ризикують посадами, але можуть прославитися польотом думки.
Про випадковості і закономірні помилки
Тим, хто хоче побачити становище на війні з різних боків, можу порадити прочитати статтю «У пошуках пороху» Ольги Мусафірової, опубліковану в «Новій газеті» (Європа). Там усе розкладено по поличках і вибудовано за законами логіки.
Але в логіці статті є недогляд. Характерний, утім, для маси публікацій у закордонних та вітчизняних ЗМІ. Війна — не спорт. Не шахова партія, не змагання волі гравців і не прояв їхнього інтелекту. Війна — битва випадковостей, у яких закономірність проявляється лише постфактум. Пороху як засобу перемоги може й узагалі не бути. А результат потрібен за будь-яку ціну. Тут і зараз.
На порозі ЄС
Європейська Комісія оприлюднила річну доповідь щодо розширення ЄС, у якій рекомендувала Європейській Раді відкрити переговори про розширення з Україною і Молдовою.
Єврокомісія рекомендує розпочати переговори про вступ України та Молдови до Європейського Союзу, офіційно заявила голова ЄК Урсула фон дер Ляйєн під час пресконференції у Брюсселі 8 листопада.
Журнал «Time» і зимовий час
У грудні 2022-го американський журнал «Time» виніс на обкладинку портрет Президента України Володимира Зеленського як людини року, що втілює дух нації. У номері ж від
30 листопада цього року від торішніх дифірамбів мало що залишилося. Журналіст Саймон Шустер наважився на критику. Як глави нашої держави, так і нашої країни. Критика обережна. Війна триває. Думка американця — не останнє слово в оцінках того, що відбувається на нашій землі та в усьому світі. І все ж…
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206