Матеріали з рубрикою «Точка зору»

Переглядів: 1016

Сорок «обраних» на всю державу, або Мафія безсмертна

Нотаріуси в Україні ось уже майже тиждень не можуть посвідчувати договори з нерухомим майном. Ринок купівлі-продажу квартир, будинків, земельних ділянок практично зупинився.

Вся проблема в тому, що влада докорінно поміняла систему проведення оцінки майна, йдеться у статті народного депутата Віктора Матчука на «Економічній правді».

Переглядів: 1089

Кому вигідна реінкарнація «Нашої України»

Партія «Наша Україна» збирається «стати епіцентром політичних подій», крокуючи на вибори. Таку заяву зробила заступник голови політради «НУ» Валентина Королькова. Напівмертве дітище Віктора Ющенка має намір вписатися в політичну конфігурацію нової доби.

Конфлікт між Віктором Ющенком та вже екс-головою політради «НУ» Валентином Наливайченком зародився давно — ледь не одразу після вступу останнього в партію. Екс-президент приревнував свою по­літсилу до нового молодшого лідера, який заходився пропонувати ідеї щодо реанімації «НУ» та повернення їй колишнього авторитету: курс на омолодження партійних лав, безпосередню роботу з виборцем, активну співпрацю з іншими помаранчевими партіями. Це не відпо­відало поглядам на майбутнє партії та її почесного голови. «Наша переможна стратегія — нічого не робити», — з гіркою іронією зізнався якось кореспонденту «Тижня» один з «нашоукраїнців».

Переглядів: 1111

Хто отримає порти: Ахметов чи «сім’я»

У четвер Верховна Рада прийняла закон «Про морські порти», який повинен дати більше свободи бізнесу і захистити інвестиції. Однак, схоже, перетворення знову відкладаються. Порти стали предметом боротьби між Рінатом Ахметовим і «родиною» президента.

Карт-бланш на портові активи

Протягом останнього року було очевидно: серед біло-блакитних порти закріпилися як бізнес, що контролюється структурами Ріната Ахметова. З приходом до влади «регіоналів» міністром інфраструктури став друг дитинства, бізнес-партнер і досі віддана Рінату Леоні­довичу людина — Борис Колесніков. Донедавна Борис Вікторович виявляв вкрай мало видимого інтересу до портів, дозволивши там господарювати своєму першому заступнику Костянтину Єфименку. І все ж, саме компанія СКМ отримала карт-бланш на «найсмачніші» портові активи.

Отримавши владний ресурс, цей холдинг взяв під свій неформальний контроль чотири порти, три з яких входять до п’ятірки найбільших — їх керівниками були призначені люди Ахметова. Тепер у Южненському, Іллічівському, Ізмаїльському і Маріупольських портах сидять начальники, лояльні до донецького олігарха, а непорушність їхньої влади забезпечується штатом СКМівської охорони.

В Одесі будь-хто скаже, що всі більш-менш важливі рішення в Іллічівську, Южному та Ізмаїлі «спускає» згори начальникам державних портів аж ніяк не Мінінфраструктури чи інша державна структура. Ці рішення розробляються або, як мінімум, узгоджуються з «Портінвестом» — підрозділом СКМ, що відповідає за портові активи корпорації. Офіційно туди входять стивідорна компанія «Авліта» в Севастополі, ЗАТ «Морський індуст­ріальний комплекс» і логістична компанія Port Invest Limited. Насправді ж коло портових активів, які фактично працюють на Ахметова, набагато ширше.

Переглядів: 1097

Чи стане «хохол» українцем?

Наприкінці жовтня минулої осені, розгорнувши свіжий номер районної газети «Слава хлібороба», натрапив на інтригуючий заголовок «Наболіло, або Про «хохлятський» язик та «москальську мову». Під ним було вміщено лист-розмірковування депутата Комінтернівської селищної ради Олександра Данилюка. У передньому слові редакція запросила відгукнутися «усіх, хто не байдужий до нашої мови». Я — небайдужий. Тому оперативно відгукнувся. Та, мабуть, не так, як їм хотілося б, бо увесь цей час мій відгук так і пролежав у редакції. Красно запрошували до дискусії, але надрукувати мою думку не зважилися. Чудово розумію — чому. І все ж хочу, щоб і моя позиція була почута, а відтак звертаюся до «Чорноморки».

Якось один мудрий чоловік зазначив: «Наша проблема не росіяни, євреї чи молдавани, а зрусифіковані українці». Це справді так. Саме їхні прояви ненависті до рідної мови, культури призводять до знищення свого народу, держави. Відберіть у народу мову — і він зникне, розчиниться. Що вже казати про державу! Приїздиш до райцентру і, здається, потрапляєш десь у містечко під Рязанню. Це ж до якого стану треба було довести народ, щоб він соромився розмовляти рідною мовою! Такі реалії.

Переглядів: 987

«Для зв’язки слів»

Скільки оце не думаю, ніяк не второпаю: від кого чи від чого в Одесі потрібно захищати мову Російської Федерації? Що їй, власне, загрожує? Особливо за нинішньої влади, котра просто викурила державну мову з усіх владних кабінетів, від котрої за жодних обставин слова рідного не почуєш. Отож «великий и могучий» цвіте та пахне в усіх сферах нашого життя.

Аякже! Чому не взяти приклад з очільників регіональної «вертикалі»? Всі бігборди «охмуряють» нас російською. На ціле мільйонне місто — жодного українського видання друкованої періодики. На вулицях, у транспорті, в різних установах і звичайних магазинах почуєш всуціль російську. Виняток — хіба що кілька трамваїв п’ятого маршруту, де автомат оголошує зупинки українською мовою. Публіка це сприймає майже як екзотику.

Переглядів: 2762

Чи є альтернатива атомній енергетиці в Україні?

Енергетика світу, у тому числі енергетика України, має чотири головні аспекти: собівартість, наявні запаси, безпечність, екологічність. Розглянемо їх детальніше.

У 2011 році в Україні собівартість кіловата електричної енергії, отриманого на атомних електростанціях, склала 18 копійок, на теплових електростанціях — 92 копійки. Ціна на оптовому ринку електричної енергії, виробленої гідроелектростанціями, становила 56 копійок за кіловат. При цьому у собівартість в останньому разі ніколи не закладалися збитки від невикористання колосальних земельних угідь, затоплених водосховищами гідроелектростанцій. Є ще нетрадиційна енергетика, яка в енергетичному балансі людства займає 0,5%. Традиційним і найпоширенішим сьогодні представником цього напрямку розвитку енергетики є вітрові електричні станції. У деяких країнах Європи, зокрема у Німеччині, доля електричної енергії, виробленої на вітрових електричних станціях, становить уже декілька відсотків і продовжує зростати. Здавалося б, ось де енергетична перспектива людства. Але, за оцінками Кристофера Сміта — голови проекту ІТЕР (міжнародний експериментальний реактор Токамак), собівартість кіловата електричної енергії вітрових електричних станцій становить 50 центів (приблизно 4 гривні за її нинішнім курсом щодо долара США) і навряд чи в досяжному майбутньому у таких країнах, як Україна, знайдуться промисловці чи рядові громадяни, які дозволили б собі використання такої дорогої енергії. Отже, з точки зору собівартості, ядерна енергетика поза конкуренцією.

Переглядів: 1218

Не спинимо Табачника сьогодні — завтра будемо рабами

З приходом до влади в Україні коаліції на чолі з Партією регіонів та її вождем Януковичем пост міністра освіти дістався Дмитру Табачнику — відвертому українофобу й ворогу незалежности України. За сталінсько-брежнівських часів, як видно з сучасних поглядів Табачника, він — патріот антинароднього геноцидарного режиму СССР.

За зоологічну відданність Табачника колоніяльному минулому сучасні кремлівські боси домоглися від президента Януковича призначення Табачника на пост міністра освіти України. Яка підступна ідея криється за цим призначенням?

Переглядів: 1215

Станіслав Ніколаєнко: Реформа чи знищення агроосвіти?

Нині вся Україна стає свідком спроб реформувати освіту, зокрема вищу. Громадськість підготувала новий проект закону «Про вищу освіту». Уряд нещодавно прийняв рішення передати аграрні виші до Міносвіти, через місяць повертає їх назад. Що ж буде далі з аграрними університетами і технікумами? Міністерство аграрної політики і продовольства вирішило реформувати вищу аграрну освіту. Суть її полягає в поділі України на сім регіональних навчально-науково-виробничих комплексів.

Сама ідея регіональної кооперації, взаємодії наукових та освітніх установ, виробничників є доброю. Нині в аграрному відомстві перебуває 22 університети, академії, інститути, 118 технікумів і коледжів. У їхньому розпорядженні — понад 70 тисяч гектарів землі. Але не зрозуміло, на основі яких критеріїв планується, скажімо, із 20 аграрних університетів залишити 7, а решту 11 зробити філіями.

Переглядів: 1254

Поміняли тільки костюми — з Adidas на Brioni, або Замість бейсбольних бит — тепер прокурори і МВС

Одеський бізнесмен Володимир Немировський — один з небагатьох, хто не боїться вимовляти вголос прізвища Іванющенко й Аврамов, описуючи переділ власності, що відбувається в Україні.

Аврамов — саме ця непублічна людина, за словами Немировського, є «смотрящим» за Одеською областю. Він же — права рука в бізнесі Юрія Іванющенка, згадування про якого частіше можна зустріти під «логотипом» «Юра Єнакієвський». Ці прізвища, як ключ для вирішення проблем, що виникли, неодноразово чули бізнесмени першої і вищої ліги, коли до них приходили з перевірками/виїмками або обшуками.

Володимир Немировський — власник одеського заводу «Стальканат-Сілур». Проблеми в нього виникли торік. Але, на відміну від багатьох, Немировський заговорив про це вголос. Можливо, вплинуло те, що Немировський очолює також обласну організацію партії «Фронт змін», і захищатися через політику він вважає ефективнішим.

У будь-якому випадку, озвучене Немировським може приголомшити багатьох. Ці зізнання він зробив в інтерв’ю по скайпу — Немировський виїхав з країни, остерігаючись арешту.

Користуючись нагодою, «Українська правда» (і газета «Чорноморські новини», що роблять цей передрук у рамках чинного законодавства, — прим. «ЧН») запрошує Івана Аврамова висловитися щодо всіх питань на сторінках нашого видання. Це ж звернення «УП» адресує й Юрієві Іванющенку з нагадуванням, що минуло вже шість місяців після його публічної обіцянки дати інтерв’ю.

Переглядів: 1125

Прощатись з міфами боляче, але необхідно

Закінчення. Початок у номері за 11 лютого.

2

Та повернемося до того, з чого почали, — патріотичного виховання молодого покоління. За усталеною традицією в основу цього виховання покладаються «героические страницы истории нашей великой Советской Родины», і ні у кого це, як не дивно, не викликає заперечень. Але світ динамічно змінюється. Для сучасної української молоді дефініція «Советская Родина» — поняття абстрактне; вона живе в іншій країні, яка колись мала певне відношення до отієї «Советской Родины». А постійне акцентування на тих «страницах» іноді призводить до несподіваних результатів. Молодий вгодований бевзь просторікує у пивбарі: «Це погано, що наші в 45-у перемогли німців. От якби це сталося навпаки, то ми вже шістдесят років не пили б сечу під назвою «Жигулівське», а смакували б справжнє баварське пиво». Цинізм цього «любителя пива» не має виправдання, але над його джерелами варто замислитися.

Переглядів: 1195

Зірки, що блищать, але не гріють

Під час інтернет-конференції «Вибори в Україні: політтехнології чи голос народу?», яка відбулася в ТІА «Вікна-Одеса», заступник голови центрального виконавчого комітету партії «УДАР Віталія Кличка» — керівник регіонального департаменту Володимир Курінний на запитання «Чи можете ви проаналізувати й оцінити роботу людей, які нині сидять на Думській?» відповів, що «нинішня міська влада — це непорозуміння в історії Одеси».

Переглядів: 1079

Прощатись з міфами боляче, але необхідно

...И началась война, то есть совершилось противное
человеческому разуму и всей человеческой природе событие.

Л. Толстой.

Коли 1948 року троє радянських маршалів подали Й. Сталіну рукописи своїх спогадів про недавню війну, той порадив не поспішати з цим (а це означало заборону), мотивуючи власну думку тим, що на той час «чад перемоги» перешкоджатиме об’єктивному відтворенню подій війни, і допускав публікацію подібних речей принаймні років через двадцять. Треба віддати належне вождеві: він знав, про що говорив, і в глибині своєї темної і втаємниченої душі усвідомлював те, чого ми навіть більш ніж через шістдесят років по тому не можемо (чи не здатні? не бажаємо? боїмося?) усвідомити.

Негласне табу вождя і справді діяло майже два десятиліття — лише з 1968 року друкарські верстати почали тиражувати «спогади і роздуми» маршалів: спочатку фронтових, а потім і новоспечених, яких виявилося набагато більше, ніж у роки війни. Завершальною у цій лавині славо­слів’я була «Іліада» ще одного «маршала» — «Мала земля» Л. Брежнєва, яка мала остаточно закріпити за Радянською армією непохитний титул — «Непобедимая и легендарная, в боях познавшая радость побед».

Переглядів: 957

І таки терпимо всі

Низько схиляю свою сиву голову перед всіма, хто виявляє нині патріотизм, відвертість, хто прагне вистояти, не здатися, зберегти рідну мову, культуру, трідиції. Борімося і надалі, називаймо речі своїми іменами, як це зробила одеситка Лідія Забаштанна у своїй замітці «...А терпіти всім» («ЧН» від 14 січня).

Сьогодні вже багато людей зрозуміли, що голосували неправильно. Але є ще й немало таких, як сусідка пані Лідії — нерозумних, заздрісних, засліплених. Дуже гірко від того, що через їхній вибір мусимо терпіти всі, в тому числі й вони самі. Бо хіба живуть ізольовано від нас і не зносять на собі всі нинішні біди?

Переглядів: 1082

Не жорна русифікації, а джерело технічного прогресу

Боже мій, де ще є така країна «вредной доброты», за М. Некрасовим, як Україна?! Століттями колонізатори знущалися над її народом, мордували кращих синів і дочок, їх, «как скот, продавали», а вона, Україна, не знає, як добром вистелитися перед нащадками катів: і нате вам рівні права з українцями, яких винищували ваші діди та прадіди; і нате вам нищівну боротьбу з ксенофобією — боронь, Боже, міжнаціональних конфліктів чи переслідувань за національними ознаками; і нате вам розвиток російської мови та мов інших національних меншин; і пишіть історію своїх народів, працюйте, багатійте, будьте повноцінними громадянами чудової країни України. А у відповідь: «Даёшь русский — второй государственный!»; часто всупереч бажанню батьків школярів — «Даёшь двуязычие!»; «Даёшь Крым!»; «Даёшь нашего мэра!» і таке подібне.

Як наслідок — нещасні українські діти, як і діти інших національностей, котрі воліють-мріють бути повноцінними громадянами України, позбавляються такої можливості, хоч Конституція України, Декларація прав людини Організації Об’єднаних Націй начебто гарантує їм повні і рівні права.

Переглядів: 1049

«Антифашистсько-ліберальна» отрута для України

Дізнавшись з російських та українських ліберальних та ліворадикальних ЗМІ про те, що на 19 січня 2012 року в Україні та Росії заплановано акцію вшанування загиблих у 2009-у діячів сумнозвісної для всіх українців «Антифа» росіян А. Бабурової (уродженка Севастополя та формально громадянка України, хоч більшість часу провела у Росії і, напевно, як багато хто з кримчан, незаконно мала російський паспорт) та С. Маркелова на рівні ледь не національних та загальногуманітарних героїв (причому одночасно російських та українських), побачивши інтерв’ю з матір’ю севастопольської «антифашистки» в ЗМІ, я передусім згадав про іншу подію 2009-го — брутальне вбивство членами «Антифи» одеського українського патріота Максима Чайки. Тоді ця трагічна подія, що змусила багатьох українців ще глибше втягнути голови у плечі і тільки небагатьох — сміливо дивитися у брудні очі маркових, кваснюків та інших — не викликала великого співчуття у начебто проукраїнських ЗМІ, багато з яких загалом прийняли версії «борців з фашизмом», а невдовзі цю подію відсунули на маргінес. Сьогодні пам’ять про М. Чайку — здебільшого справа окремих осіб. Більшість українських журналістів, напевно, вважає «неформатним» інтерв’ю з батьками М. Чайки, задля глибшого розуміння мотивації українських націоналістів.

Відзначення у Севастополі підтвердили всі здогади: головним ворогом українських та російських лівих та лібералів був дружно визначений «український фашизм», а ро­сійський пожурили зі значно меншим притиском. На підтвердження своїх гасел «антифашисти» послалися на влаштовані ними ж провокації, під час яких начебто «українські фашисти» кричали начебто фашистські (???!!!) гасла «Слава Україні!», «Слава нації!».

Переглядів: 1228

Безцінне за безцінь

Під проводом Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) за мовчазної згоди сільгоспнауки й багатоликого чиновництва в нашій країні підготовлена і вже розглянута в першому читанні парламентом безпрецедентна за своїми наслідками для всіх громадян України економічна диверсія під назвою «Законопроект про ринок землі». Без сумніву, такий закон потрібний, але…

Якщо у початковому варіанті законопроекту фігурувала вартість гектара землі 20 тисяч гривень, то надалі Держкомзем зробив остаточну нормативно-грошову оцінку всіх сільгоспугідь у розмірі 12 тисяч гривень за гектар. Для країни загалом ця оцінка занижена щонайменше у десять разів, а для чорноземних районів — у 20 — 25.

Що це означає для всіх нас?

Переглядів: 1070

Зняття Шевченка: питання і ще раз питання

Ситуація з Комітетом свободи слова може бути апробацією політичної технології, яка стане в нагоді ближче до початку виборчої кампанії (чи до її скасування)

Усунення Андрія Шевченка з посади голови Комітету з питань свободи слова та інформації ВР викликало зливу коментарів з боку політиків. Водночас з боку мас-медіа та незалежних аналітиків коментарів практично нема (принаймні, поки що). І це зрозуміло, хоча теоретично мусило би бути навпаки. Питання в тому, що в нинішній системі влади жоден комітет Верховної Ради реально нічого не вирішує — і це добре відомо всім, хто стежить за політичним життям. Законопроекти, включно із «фінансовою конституцією» — державним бюджетом, зазвичай розглядаються за до нестями скороченою процедурою, іноді навіть без висновку профільного комітету або всупереч йому, депутати від проурядової більшості щоразу голосують із відвертим порушенням Основного Закону (за принципом «за себе і за тих хлопців/дівчат»), законопроекти та поправки від опозиції беруться до уваги тільки в якихось виняткових ситуаціях. Одне слово: будь-які комітетські посади і думка комітету Ради щось важать сьогодні хіба що в плані відносин із Європою, США й Канадою, де, здається, ще всерйоз сприймають український «парламентаризм»…

Добре, коментарів немає — але де тоді запитання? Невже все в цій справі всім зрозуміло? Невже не виникає гіпотез з приводу того, навіщо раптом Партії регіонів знадобилося демонстративне усунення голови одного з комітетів — невже тільки для того, щоби потім проголосувати за будь-кого іншого, чию кандидатуру висуне опозиція? Невже, як хтось уже встиг заявити, вся проблема в самоочевидній особистій неприязні першого заступника голови Комітету з питань свободи слова та інформації Олени Бондаренко до голови комітету Андрія Шевченка?

Переглядів: 1247

Гектари життєвого простору, або Втрата землі — національна трагедія

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…

Тарас Шевченко.

Сьогодні антиукраїнські сили приступають до завершального етапу витіснення українців з України шляхом скуповування у них їхньої землі. Верховна Рада України збирається ухвалити закон про продаж землі, а в суспільстві вже відомі країни, які готові скупити українські чорноземи.

За всіма ознаками готується злочин проти українського народу. Так, нам то голослівно обіцяють, що на землю прийде ефективний господар, то чуємо звичайну демагогію (тільки продаж землі є єдино-правильний шлях до небаченого розквіту сільського господарства України). Коли ж і такі аргументи вичерпуються, прихильники продажу просто ігнорують закони України, зокрема ст. 13 Конституції, яка гласить: «Земля, її надра, атмосферне повітря, води та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України… є об’єктами права власності українського народу».

Переглядів: 1193

Щоб не взяли хлібороба голими руками...

Ринок землі є процесом, за якого сільгоспугіддя стають суб’єктом торгівлі, а отже — товаром. Таким, як техніка, добрива, насіння. Вартість землі визначається в процесі виробництва. Втім, для цього визначення існують два шляхи: встановлення ціни державним документом, другий — ринковий, стихійний.

Беручи на себе роль ціноутворювача, держава має керуватися певними показниками. Залежно від природно-кліматичних умов вибирається одна чи кілька сільгоспкультур, які саме тут здатні дати найвищий урожай, тобто найрентабельніші. Скажімо, для Буковини й Закарпаття це кормові, ягідні, овочеві культури, а також пшениця й кукурудза, для Центральної — цукрові буряки, соя, ріпак, соняшник, Східної — весь набір зернових. У нас, на Півдні, крім зернових, добрі врожаї дають овочі та баштан.

Переглядів: 1083

Щастя Путіна, що антипода з його харизмою ще нема

Росіяни вперше усвідомили, що здатні впливати на політичний істеблішмент країни, однак сьогодні опозиція виглядає блідо перед обличчям пу­тінської «вертикалі влади». Окрім, напевно, Олексія Навального, у неї нема помітного діяча, здатного конкурувати з Путіним, але ідеологія блогера поки що обмежується антикастовими викриттями, пишуть світові ЗМІ.

Навіть у путінській Росії все може піти не так, як задумано владою, припускає Le Monde. Сценарій нескінченного правління Путіна, здавалося, написали ще три місяці тому, парламентські і президентські вибори мали стати простою формальністю. Але ось уже три тижні вимальовується зовсім інша канва. 10 грудня кілька десятків тисяч маніфестантів виступили проти підтасованих результатів, а 24 грудня на проспекті Сахарова зібралося ще більше протестувальників. Якщо за 15 днів до того маніфестанти протестували проти фальсифікацій на виборах, то минулої суботи вони виступили безпосередньо проти Путіна і його режиму «шахраїв і злодіїв», підкреслює газета.

Переглядів: 1803

Від «Аз» до «Я» — ця влада не моя

В алфавітній ієрархії очільники нашої держави йменуються першою й останньою літерою: Азаров — Янукович, тримаючи, ніби в лещатах, весь підлеглий їм народ. Але жодним чином я не погоджуюся з відомим фразеологізмом про те, що кожен народ має той уряд, на який він заслуговує.
Ми, українці, заслуговуємо набагато кращих, людяніших, відповідальніших державотворців сьогодення, не з олігархічних кланів, а таких, що не на словах, а своїми справами й діяннями вміють довести спроможність справжніх лідерів, а не базік, які на кожному кроці бачать стабілізацію, вміють дійти до кожного, почути кожного... Ні того, ні іншого, на жаль, не відчуваю.

Переглядів: 1152

Люстрація «мажоритаркою»

Голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко вважає, що відомі політики, які перебували при владі, мають балотуватися на наступних парламентських виборах у мажоритарних округах.
«Той, хто має сміливість називати себе політиком, особливо ті, хто вже був при владі, повинні піти на вибори по мажоритарних округах, прозвітувати, таким чином, пройти народну люстрацію. Це моя особиста політична позиція», — так прокоментував він газеті «День» рішення політради «НУ» про те, що мажоритарна система виборів повинна стати своєрідною люстрацією для політиків, зокрема й екс-президента Віктора Ющенка.

Переглядів: 1137

Бо соромно?

У журналі «Країна» Анатолій Гриценко, лідер «Громадянської позиції» (яка, нагадаємо, вийшла з Комітету опору диктатурі на знак протесту проти того, що депутати від БЮТ та «НУ — НС» проголосували разом з провладною більшістю за закон про вибори), висловив думку, що влада придумала самовисування, оскільки боїться виборів.
«Бо ж соромно кандидатам іти до людей і казати: «Я від Партії регіонів». А так — начебто ректор, нібито якийсь підприємець чи головний лікар. А насправді — «тушка», — наголосив він.

Сторінка 12 з 12«89101112

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net