Матеріали з рубрикою «Тема дня»

Чи стане закон про «заборону МП» шляхом до церковної єдності?
А до національної безпеки? І чи можливе одне без одного?

Ще один знаковий день в історії України. 20 серпня Верховна Рада ухвалила закон 8173, відомий як закон «про заборону Моспатріархату». Найбільш очікуваний суспільством закон (десятий числом із зареєстрованих у парламенті за останні три роки), яким озвучується норма, що РПЦ в Україні заборонена, і який робить можливим ліквідацію парафій, афілійованих із РПЦ, якщо ті не захочуть усунути зв’язок із церквою країни-агресорки та продовжуватимуть пропаганду «русского міра».

Але давайте по порядку. Закон з новою, третьою числом, назвою «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», зареєстрований у парламенті ще в січні 2023 року, пройшов серйозні митарства.

Сьогодні питання «Як нам пережити зиму?» стоїть перед кожною українською родиною та країною загалом. Свою дієву відповідь на нього мають дати як центральна влада (парламент, уряд і президент) та органи місцевого самоврядування (голови громад і місцеві ради, начальники військових адміністрацій населених пунктів), так і самі люди.

Що ми особисто можемо зробити, щоб убезпечити себе та власне житло від можливих зимових катаклізмів? Адже росія послаблювати тиск не збирається. Її ракети з подвоєною силою продовжать бити по наших об’єктах енергетики.

Після саміту дедалі чіткіше проглядаються зміни геополітичної конфігурації у світі. Наближаємося до «холодної війни 2.0»?

Що можна сказати 18 червня про Глобальний саміт миру, який відбувся 15—16 червня у Швейцарії, де загалом були представлені 92 країни та 8 міжнародних організацій? Переважна більшість з них підтримала спільне комюніке, в якому конкретно йдеться лише про три суто гуманітарні проблеми, які виникли унаслідок зухвалої агресії неоімперської росії проти суверенної України. Чому б їх не підтримати? Але не пройшло й доби, як дехто з «країн-підписантів» почав зникати зі списку. Ірак, Йорданія, Руанда... Так, їх небагато, але поведінка керівництва цих країн багато про що говорить. Це вже не кажучи про тих, хто взагалі до Швейцарії не приїхав. Про їхні мотиви уже написано вдосталь.

Учора з робочим візитом Одещину відвідав Президент України Володимир Зеленський. У центрі уваги — безпекова компонента нашого краю.

Глава держави заслухав доповідь командувача оперативно-стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Одеса» Андрія Гнатова щодо загальної оперативної ситуації та ведення бойових дій у межах відповідальності «Одеси». Особливу увагу приділили взаємодії з Повітряними силами та роботі мобільних вогневих груп, які захищають наше небо.

 «Що більше країн буде сьогодні в антипутінській коаліції, що дієвішою буде допомога Україні й українцям, то більшою є ймовірність, що ми з вами ніколи не побачимо палаючу Метулу, розбомблену Кір’ят-Шмону, не розповідатимемо про те, як мешканці Кацрина огороджують вулиці свого міста протитанковими їжаками».

Це цитата зі статті «Пожежа війни», яку я через два місяці після нападу Росії на Україну написав для одного з ізраїльських івритомовних видань. Не буду приховувати — такі висновки тоді сприймалися в ізраїльському суспільстві як голос волаючого у пустелі. Так, ізраїльтяни співчували Україні — приводів підтримувати Росію, з якої кілька разів у ХХ сторіччі приходила загроза знищення єврейської держави, у них не було. Та водночас вони сприймали війну України з Росією як дуже далеку війну і вже точно не пов’язували її з безпекою самого Ізраїлю.

Вплив Сполучених Штатів Америки і Польщі на події у світі непорівнянні, але вони «триматимуть стрій». Підтримувати Україну проти російського агресора обидві держави збираються довго й усіма засобами. Розбіжності не завадять політикам ні у Вашингтоні, ні у Варшаві. Однак природа розбіжностей — різна. Розглядати її не можна як загальну «втому від війни».

Повернення привиду ізоляціонізму

Усупереч поширеній думці про консенсус щодо підтримки України у Конгресі США, такого консенсусу нема. А якщо на президентських виборах 2024 року переможе кандидат від республіканців, то може змінитися навіть загальний підхід Білого Дому до того, як ставитися до регіональних воєн. Зокрема, до війни у нас, в Ізраїлі та (у майбутньому) на Тайвані. На початку Першої світової війни і на початку Другої за океаном домінував і навіть посилювався ізоляціонізм із прагненням використовувати умовний нейтралітет США для виходу з економічної депресії. І хто-зна, до чого така тенденція призвела б, якби у 1915 році німецький підводний човен не торпедував циві-льний трансатлантичний лайнер «Лузітанія», де серед 1199 загиблих більшість становили громадяни США. Або у 1941-у японці не напали б на військову базу в Перл-Харборі.

Легко уявити напад терористів із Гази на Ізраїль як частину плану, узгодженого з кремлівськими терористами та здійсненого за їх допомогою. За такого припущення все сходиться. Але це припущення подібне до управління політикою через світовий уряд і клуб таємних змовників. Конспірологія. Як колись марксизм-ленінінізм, вона здатна пояснювати минуле, сьогодення і майбутнє людства, не затримуючись на дрібницях.

Катастрофа не потрібна нікому

Соціальні мережі переповнені зараз «авторитетними» міркуваннями про те, хто затіяв божевільну бійню. Думок стільки, що без калькулятора не обійтися. Розмірковування починаються із питання «Кому вигідно?». Це та ж таки конспірологія, лише поєднана із раціоналізацією зла. А зло — ірраціональне. Воно не вигідне нікому. Навіть москалям та їхнім дружкам-головорізам із ХАМАСу. Навіть іранським фанатикам, які забезпечили терористів сучасною зброєю. Навіть шейхам Катару, які заплатили за зброю. Навіть правителям Сирії, яку використовують для транзиту. Спільного бенефіціара війни з Ізраїлем зараз не знайти взагалі. Після низки нападів і кількох воєн, починаючи з 1948 року, єврейська держава стає сильнішою та стійкішою.

Сьогодні Україна святкує 32-у річницю відновлення своєї державності. Зболена, обпалена, обкрадена, але не скорена. З упевненістю, що завдяки мужності й непохитності наших воїнів на передовій, завдяки старанням кожного із нас у тилу держава повернеться у свої, визнані світом кордони, постане з руїн і розквітне для щасливого життя прийдешніх поколінь українців.

А вчора ми вшановували один із головних символів незалежної країни — Державний прапор. Урочисті церемонії підняття синьо-жовтого стяга відбулися на всіх теренах, вільних від окупанта, а подекуди й на тимчасово загарбаних землях сміливці таки здіймали його у височінь.

Про руйнування центру нашого міста російськими ракетами в ніч проти 23 липня хотілося б написати детальніше, але слів не знайшлося. Слово «звіряче» викреслив одразу. Вжити його — значить образити звірів, не здатних усвідомлено шкодити подібним до себе. Тим більше — свідомо завдавати їм болю. Одне слово, досить. Одесити, які мешкають у місті, біль переживуть. А одесити, розсіяні світом, збережуть пам’ять про те, що сталося.

Вулканів дедалі більше

У 2014 році світ був практично одностайним. Розв’язану кремлем війну проти України у більшості країн оцінювали як порушення Ялтинських домовленостей союзників, домовленостей, зафіксованих під час створення ООН державами-переможницями та підтверджених Заключним актом 1975 року

Гра для дітей у ХІХ столітті називалася «Пані Мадам». Двісті років про неї не згадували. Але на Вільнюському саміті глав держав НАТО 11-12 липня 2023-го згадали. От тільки у столиці Литви розважається не дітвора, а політичні лідери тридцяти однієї країни. Щоправда, грають не за правилами. Не «віч-на-віч», а всі проти всіх.

«Так», «ні» не говорити, чорне, біле не називати

У грі «Пані Мадам» програє той, хто на запитання ведучого ненароком відповість «так» або «ні». Біле назве білим, чорне – чорним. На вільнюському саміті НАТО програє політик, який однозначно відповість на запитання, чи приймуть Україну до Альянсу, а якщо приймуть, то коли і на яких умовах. На результат гри найсильніше впливає ведучий. Як правило, дорослий. Він перебирає безневинні теми і намагається відвернути увагу тих, хто грає. А потім, начебто між іншим, ставить запитання, що вимагає категоричної відповіді.

Що дає Україні битва за пришвидшений вступ

«Ми вважаємо, що ПДЧ більше не повинен бути елементом на шляху до членства в НАТО. Це механізм, який себе зжив і не має застосовуватися до України», — сказав глава МЗС Дмитро Кулеба на початку червня.

Нині члени Північноатлантичного альянсу зі Східної Європи прагнуть, щоб Україна мала чіткий шлях до членства, однак деякі держави — члени НАТО вважають, що скасування звичного етапу Плану дій щодо членства (ПДЧ) додатково спровокує кремль на ескалацію.

Російська агресія проти України становить загрозу не тільки для нашої країни, а й для всього світу. Некомпетентність і безжалісність військовослужбовців, залякування, насильство та пропаганда — це лише деякі з ознак російської агресії. Перемога України у війні є важливою не лише для самої України, а й для утвердження справедливості та миру у світі. Російська агресія має бути зупинена, а цінності демократії, свободи та прав людини повинні перемогти, забезпечуючи стабільність і безпеку для всіх націй.

«Аспен Інститут Київ» провів онлайн-діалог «Війна і природа людини». Під час заходу мислителі, інтелектуали, дипломати, правозахисники з України, інших європейських країн та Сполучених Штатів обговорили виклики війни і нову глобальну архітектуру миру.

За дев’ять років війни, яку веде проти України московитський упир, чого ми ще не пережили, а тим більше — не начулися?!

Ми чули, що вони щодня «знищують» більше літаків, танків та іншої техніки, ніж у нас могло б бути як на передовій, так і в ангарах-складах сукупно. Вони, мовляв, щодня «високоточно» своїми ракетами й позиченими «шахедами» цілять не в житлові багатоповерхівки, а в «склади зброї та центри управління». Вони вже навіть «перемогли», досягнувши цілей «спецоперації»…

Один із друзів, не «френдів», а саме друзів, нагримав на мене за думку, що весняного або літнього наступу наших військ цьогоріч не буде. Друг належить до людей, які в новинних стрічках читають тільки заголовки, а до аргументів не добираються. Йому вистачило б кілька хвилин, щоб з маси інформації вивудити те, що сьогодні визначає хід війни. Спробую зробити це за друга.

Складові перемоги

Перше й основне. Успішний наступ Збройних сил України можливий лише у разі постійної переваги над противником в озброєнні та організованій живій силі. Таланти українських воєначальників, політиків чи підтримка союзників під час війни самі по собі не гарантують перемоги. Це сприяє досягненню мети. Не більше. Ситуація на нашу користь зміниться, коли за військовими компонентами ЗСУ досягне, щонайменше, триразової переваги над російською армією, а на політичному полі наші інтереси та інтереси союзників повністю співпадуть.

Поки політичні оглядачі стежили за самітами в Японії і Центральній Азії, де лідери G-7 і Сі Дзіньпін змагалися на геополітичному полі, поруч з Україною, в прикордонній Бєлгородській області росії, сталася цікава подія. Війна перемістилася на територію держави-агресорки.

Військторг без вихідних

На думку Михайла Подоляка, радника голови Офісу президента, Україна уважно спостерігає, але не має ніякого стосунку до військової операції членів легіону «Свободная Россия» (ЛСР) і підрозділів російського добровольчого корпусу (РДК), які 22 травня провели черговий збройний рейд на території Бєлгородської області. Іншими словами — «українців там нема» і не було. Формально Подоляк правий. Хоча той же аргумент звучав у 2014 році із кремля. Тоді в Донецьку і Луганську області нашої країни в супроводі танків, амуніції і техніки, купленої у «військторзі», увійшли добровольці стрєлкова-гіркіна і бойові буряти, послані їм на допомогу.

Травневий календар почався з того, що Президент України передав на схвалення до Верховної Ради два законопроєкти. Про продовження воєнного стану і загальної мобілізації на дев’яносто днів, починаючи з двадцятого числа цього місяця. Без сумніву, український парламент затвердить пропозиції глави держави. Тобто чи наступати, чи не наступати, а війна триватиме все літо. І це офіційна відповідь тим, хто чекає від Збройних сил України дива.

На війні чудес не буває

На війні, як правило, не буває чудес. А те, що вважають чудесами — результат багатоденної, багатомісячної підготовки. Не тільки військової, а й психологі-чної, спрямованої на деморалізацію ворога і втрату ним орієнтирів. Така робота в Україні ведеться постійно і, судячи з реакції агресора, дає потрібні результати. Серед російських воєначальників і політиків посіяний страх перед швидким контрнаступом наших військ. І це провокує безглузді дії і паніку ворога навіть тоді, коли для паніки нема підстав.

Поки підліток-переросток Тейшейра завдавав репутаційних збитків американським спецслужбам, оприлюднивши секретні матеріали, адекватніша частина людства готувалася до збільшення кількості «хороших росіян» з номерами 200.

Плани тижня

Останнє інтерв’ю секретаря Ради національної безпеки і оборони можна було б описати прислів’ям «не спіши поперед батька в пекло». Поспіхунам і диванним аналітикам Данілов пояснив: «Коли будуть відбуватися ті чи інші військові дії на фронті — про це знає наша сторона, наша сторона ухвалює рішення, наші військові на чолі з Головнокомандувачем ухвалюють остаточне рішення й остаточний варіант наших дій в тій чи іншій ситуації. І коли хтось вважає, що він знає дату, знає напрямки, знає набагато більше, ніж вузьке коло осіб, які беруть у цьому участь… Зараз дуже багато експертів з’явилося, які починають тлумачити те, до чого вони не мають жодного відношення. Те, що стосується стратегічних питань — це дуже обмежене коло осіб, рішення буде ухвалюватися з урахуванням всіх обставин, які будуть на той час».

2022 рік ще не закінчився, а в засобах масової інформації, українських і закордонних, темою номер один став весняний наступ 2023-го. Впевнені в собі коментатори називали напрямки і рух військ з точністю до кілометрів.

Рівняння з невідомим числом невідомих

Невідомими даними у прогнозах російського наступу залишається, перш за все, погода, здатність керівництва окупантів планувати операції і керувати військами. Невідомими даними в прогнозах українського весняного наступу — обсяги поставок зброї від союзників і здатність наших генералів ефективно розпоряджатися цією зброєю. Неврахованим фактором, або таким, який обидві воюючі країни свідомо ігнорують, залишається також конкретний час початку активних бойових дій. А цей фактор (нарівні зі змінами внутрішньополітичної обстановки в Україні та в росії) здатен стати визначальним у ході війни.

У вівторок Президент України Володимир Зеленський побував у Бахмуті на Донеччині, де ведуться найзапекліші бої і де наші воїни ламають усі потуги ворога, спрямовані на захоплення цього міста та подальшу окупацію нашої землі.

Глава держави поспілкувався з військовими, які обороняють Бахмут, відвідав передові позиції однієї з бригад, заслухав доповідь про оперативну обстановку, матеріально-технічне забезпечення і пропозиції щодо подальших дій, а також вручив захисникам нагороди.

Дізнатися, коли закінчиться війна, хто переможе і яким чином, не важко. От тільки звертатися треба не до Києва. Коли українські засоби масової інформації публікують прогнози, вони, найчастіше, ґрунтуються не на фактах, а на статтях експертів із The Washington Post, The New York Times, Politico і так далі — аж до ЗМІ Австралії. Якби в Антарктиді працювало ТБ і виходили газети, пінгвіни були б знавцями думок політологів, політиків, військових і лідерів держав світу з українського питання.

Ескалація в широкому сенсі

Думки безперервно змінюються, спізнюються, уточнюються і суперечать одна одній. Але хто пред’явить претензії до зведень літніх прогнозів погоди, якщо вже настала зима? За цими зведеннями Україна давно перемогла росію (фактично, практично, арифметично), запаси крилатих ракет у ворога за-кінчуються, а союзників у рашистів на Землі майже не залишилося. Економіка росії ось-ось впаде, національний лідер, хворий на голову, ховається в бункері і чекає зі страхом, коли незадоволені генерали вчинять у кремлі державний переворот.

Зоряне небо, як і раніше, дивує людей, але з моральним законом щось не так. Не розгледіти його всередині сучасної людини, хоча дотепер не було видно такий закон і зовні. Але нещодавно американське космічне агентство НАЅА сфотографувало вигляд українських міст після ракетних атак росії на нашу енергетичну систему. І порівняло зі знімком, отриманим до цієї атаки. Вийшов наочний посібник з державного тероризму.

Без історичних аналогій

Так, війна. Так, масштабне вторгнення, так, спроба агресора знищити нашу державу, змусити уряд капітулювати. Так, за допомогою кількісної переваги в зброї і в людських ресурсах агресор хоче зламати спротив Збройних сил України. Але штаби ЗСУ не пов’язані безпосередньо з енергетичною системою країни, а в окопах на передовій нема електричних розеток. Ворогові це відомо. Знищення електростанцій і мереж перерозподілу — удар по цивільному населенню. Кримінальний злочин, порушення звичаїв війни.

Проросійська література, мільйони готівки у різній валюті та «сумнівні» громадяни рф – усе це виявили співробітники СБУ під час безпекових заходів у приміщеннях УПЦ, повідомляє пресцентр відомства.

Служба безпеки України завершила контррозвідувальні (безпекові) заходи, які проводила на територіях Свято-Успенської Києво-Печерської лаври у Києві, Корецького Свято-Троїцького монастиря та в приміщеннях Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ на Рівненщині.

Керівник Головного управління розвідки Мін-оборони генерал-майор Кирило Буданов вважаєть-ся одним з найточніших прогнозистів щодо ходу війни рф проти України. Саме тому в межах проєкту «Орестократія» (джерело — https://war.obozrevatel.com) йому поставили найактуальніші питання щодо російської агресії: починаючи від того, коли у рашистів закінчаться ракети та дрони, і завершуючи сценаріями двірцевих переворотів та сценаріями перемоги.

— Ми з вами розмовляємо у дні, коли Київ та інші великі міста, інфраструктурні об’єкти країни атаковані «російськими» «шахедами». Сьогодні, зокрема, слідом за «мопедами» полетіли і ракети. Тому перше запитання напрошується саме по собі: який запас ресурсу у росіян, скільки ракет, безпілотників у них, за даними розвідки, залишилося?

— Ви маєте зрозуміти, що сам факт переходу російської федерації на використання іноземних дронів — це вже сам по собі випадок неординарний для росії, скажімо так. Цьому «посприяла» низька точність ро-сійських ракет, а також мала їхня кількість. Російська оборонна промисловість не може виробляти в достатній кількості нові ракети, а ті, з якими вони вступили у війну 24 лютого, вже вичерпуються. За багатьма найменуваннями ця цифра впала вже нижче критичного рівня. Я маю на увазі рівень 30%. Тому вони були змушені шукати якісь варіанти подолання дефіциту ракет. Дійшли до того, що почали використовувати іранські безпілотні літальні апарати. Чи можуть вони за своїми характеристиками замінити ракети? Ні, не можуть, але треба виходити з того, що їх — достатня кількість зараз у рф і що точність влучення БПЛА набагато вища, ніж цих ракет. На це вони й розраховують.

Успіхи Збройних сил України на початку вересня, звільнення окупованих територій на харківському та херсонському напрямках викликали вибух оптимізму у всіх, хто сумував за перемогами. Розбираючи по кісточках бездоганно виконаний обманний маневр наших військових, навіть скептики заговорили про перелом у перебігу війни з росією.

Атака критичної інфраструктури

Песимісти, серед яких і прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, вважали, однак, своїм обов’язком застерегти українське суспільство від ейфорії. Й у них є підстави. Масований удар 11 вересня ракетами й артилерією по двох найбільших ТЕС (Харківській і Зміївській), а також по 40 високовольтних трансформаторних підстанціях та розподільних лініях показав, яку відповідь підготувала нашій країні російська федерація.

Не хочеться писати про ворогів України, але доведеться. Війна триває, кінця їй не видно, і багато що залежить від рішень, які приймаються в російському «бункері». Навіть найбурхливіша фантазія не здатна проникнути за стіни, де ховається путін і, тим більше, передбачити його думки. Але час від часу з «бункера», як хвилі землетрусів на поверхню землі, доходять результати діяльності. Про них і поговоримо.

Ви будете сміятися…

Під час війни мало приводів для сміху, але затримання і взяття під домашній арешт у Москві Владислава Юрійовича Суркова — якраз такий випадок. Колишній помічник і радник президента путіна, головний ідеолог політики кремля, теоретик і практик рашизму, він курирував «собирание русских земель» з осколків Радянського Союзу і довгі роки був альтер его російського диктатора.

Одна з регулярних авторських програм на «Радіо «НВ» має назву «Таке вже було». Йдеться про часи давні. Жорстокі.

Витоки давніх жорстокостей і несправедливостей можна розглядати й аналізувати, не включаючи емоцій. Про те, що відбувається у нас під час війни зараз, не можна писати холоднокровно й об’єктивно. Ненависть до російських убивць заважає зосередитися на причинах і наслідках злочинів. Але розібратися в них слід тому, що «таке» не закінчилося. Воно продовжуватиметься доти, поки винуватці не будуть покарані.

Україна хоче отримати гарантії безпеки від країн-підписантів майбутнього договору, які були б, принаймні, «не меншими, аніж надає 5-та стаття Договору НАТО». Також ідеться про те, що гарантами безпеки України у майбутньому можуть стати 11 держав. Про це, зокрема, йшлося і на стамбульському раунді українсько-російських переговорів 29 березня. Суть можливого компромісу зводиться до такого: навзамін неприєднання до НАТО Україна може отримати гарантії безпеки від майже дюжини країн і гарантоване членство в Євросоюзі.

Але чому багато хто в Україні не довіряє жодним гарантіям з боку Росії як країни-агресора?

Минулого тижня міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко здійснив дводенну робочу поїздку на Одещину.

5 лютого урядовець разом з головою Одеської обласної ради Григорієм Діденком, народним депутатом України Степаном Чернявським, директоркою департаменту охорони здоров’я ОДА Наталією Одарій-Захар’євою, міським головою Ананьєва Юрієм Тищенком та численними гостями урочисто відкрили оновлене інфекційне відділення Ананьївської багатопрофільної міської лікарні. Розраховане воно на 40 ліжок та оснащене новим медичним обладнанням (ШВЛ, наркозно-дихальна апаратура тощо). Профінансований проєкт з місцевого, обласного та державного бюджетів. Необхідну суму в розмірі 8 мільйонів 681 тисяча гривень (субвенція з державного бюджету місцевим на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров’я) допоміг залучити нардеп Степан Чернявський. 1 мільйон 820 тисяч гривень витрачено на завершення капітального ремонту приміщення, а 6 мільйонів 861 тисячу — на придбання медичного обладнання та устаткування.

У Міністерстві охорони здоров’я офіційно пояснили, в яких випадках громадянам слід викликати швидку допомогу, а в яких — звертатися до свого сімейного лікаря.

Отож, відповідно до Правил виклику, бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги виїжджає за рішенням диспетчера оперативно-диспетчерської служби (103) у випадках, коли пацієнт або інша особа повідомляє про такі скарги чи симптоми:

Із 1 жовтня люди з епілепсією, розладами психіки та поведінки можуть отримувати лікарські засоби безоплатно або з незначною доплатою у рамках програми «Доступні ліки».

До того пацієнти купували ці ліки або повністю за власний кошт, або мали пільги в межах місцевих бюджетів. Тобто у кожному регіоні доступ до безоплатних ліків був різним і залежав від фінансової спроможності громади.