Матеріали з рубрикою «Тема дня»

15 вересня у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку розпочала роботу 70-та, ювілейна, сесія Генеральної Асамблеї ООН, яка служить форумом для обговорення широкого спектру міжнародних проблем і збирається щороку зазвичай у період з вересня по грудень, а за необхідності — в інший час.

За Статутом ООН, Генасамблея має розглядати загальні принципи співпраці у справі підтримки міжнародного миру і безпеки; готувати рекомендації з метою сприяння міжнародній політичній співпраці, розвитку і дотримання міжнародного права, дотримання прав людини й основних свобод та сприяння міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній сферах.

«Ми повинні поступово переходити до розмов про список Сенцова і Савченко. Це має бути конкретний санкційний список, як було у випадку Магнітського. Кожен у Росії, хто має стосунок до цих несправедливих рішень, не повинен почуватися у безпеці». Так м’яко і наддипломатично міністр закордонних справ України Павло Клімкін прокоментував ситуацію після вироку у справі так званих «кримських терористів» і напередодні суду над Надією Савченко.

Список створять,
а санкції розширять

Нагадаю, що санкції за «списком Магнітського» (аудитора фірми Hermitage Capital, який викрив злочинні схеми російських податківців і який фактично був убитий у московській в’язниці) стали законом Сполучених Штатів Америки. Жоден з російських суддів, прокурорів, тюремників і політиків, замішаних у цій справі, з кінця 2012 року не ступив на американську землю. А за запитами судів США активи цих людей заморожені в банках більшості країн Євросоюзу.

Два головні свята держави — День Державного Прапора і День Незалежності — йдуть у серпні одне за одним. Вдруге ми відзначаємо їх під час війни. Коли під синьо-жовтим стягом бійці відправляються на фронт, а в боях за незалежність гинуть громадяни України.

Пуповина,
нарешті, перерізана

Битву, що йде зараз на сході країни, було б правильно назвати запізнілою, але життєво необхідною операцією. У серпні 1991 року, після прийняття Верховною Радою УРСР знаменитого Акта про проголошення незалежності України, пуповину, яка з’єднує новонароджену державу із зігнилою радянською імперією, політики не змогли і не захотіли вчасно обрізати.

5 серпня оголошення про підозру у вчиненні тяжких злочинів (планування та розв’язання війни на території України) було направлено на адресу начальника генерального штабу Збройних сил Російської Федерації Валерія Герасимова.

Відкритий суд
проти таємних судилищ

Підозри в розв’язуванні війни й безпосередній участі у бойових діях того ж дня спрямовані встановленим і допитаним у справі військовослужбовцям 98-ї дивізії повітрянодесантних військ Російської Федерації.

Критикувати дії глави держави і верховного головнокомандуючого під час війни щонайменше несвоєчасно. Переможемо — його ніхто не засудить. Програємо — він відповість за все. Але Україна, здається, офіційно ні з ким не воює. І критика допустима. Хоча в даному випадку йдеться не про критику, а про бажання зрозуміти, що відбувається на верхніх поверхах влади.

Хто відстежує ситуацію, той знає, що цими днями президент дав «вільну» ОСББ щодо прав власності, тобто підписав закон №1565 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Верховна Рада ухвалила цей документ 14 травня.

Закон, зокрема, врегульовує особливості здійснення права власності у багатоквартирному буднику та змінює регулювання відносин, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

З 1 червня Військовий комітет НАТО протягом наступних трьох років очолюватиме чеський генерал Петер Павел. Цей комітет, поряд з Північноатлантичною радою і Групою військового планування, є важливим постійно діючим колективним органом Північноатлантичного альянсу, сполучною ланкою між політиками, які приймають рішення, та структурою збройних сил.

Ігри без козиря

Військовий комітет (ВК) сприяє розробці стратегії і загальної полі-тики НАТО, а перш ніж будуть санкціоновані бойові дії, проводить термінові консультації з політиками. ВК на регулярній основі дає керівні вказівки двом стратегічним командувачам збройними силами Альянсу та щорічно готує документ з оцінкою військової потужності і потенціалу країн, які становлять загрозу інтересам НАТО.

25 травня закінчувався термін подачі даних щодо бенефі-ціарних власників до відділів державної реєстрації. Оскільки форму подання затвердили лише у квітні, а юридичних осіб в Одесі — десятки тисяч, почався ажіотаж. Порушникам загрожував штраф до 8,5 тисячі гривень.

Уже за кілька тижнів до кінця терміну подачі документів було практично неможливо потрапити на прийом. Ті, хто приходив на Велику Арнаутську, 15, згадували незлим тихим словом радянські часи: довжелезні черги вдень і вночі, відмічання за списками, номери, записані на долонях. Що-дня державні реєстратори приймали близько 200 осіб, тоді як черга сягала тисячі. На щастя, ця маячня закінчилася. Верховна Рада продовжила термін подачі інформації до Держреєстру на чотири місяці — відповідне положення закріплене у законі №2896 «Про внесення змін у деякі закони України стосовно  відомостей про остаточного бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи».

21 та 22 травня в Ризі проходив саміт глав держав країн Східного партнерства, але вже напередодні було зрозуміло, що справжнього об’єднуючого партнерства нема і найближчим часом не передбачається. Підготовлений за участі Брюсселя проект комюніке жорстко розкритикували Білорусь та Вірменія, в результаті чого з тексту зникла згадка про анексію українського Криму Росією.

Без спільної формули,
але в одному напрямку

Східне партнерство (СП) було засноване за ініціативою Євросоюзу для шести колишніх республік СРСР в 2009 році. На відміну від раніше існуючої ЄПС (Європейської політики сусідства), що об’єднувала 16 країн скоріше за географічним принципом, Східне партнерство ідеологічно націлене на політичне й економічне зближення «нових демократій» з країнами Євросоюзу.

У рамках кримінального провадження за ст. 110 Кримінального кодексу України управління СБУ в Одеській області здійснює заходи з метою встановлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до розпалювання сепаратистських настроїв у регіоні, зокрема ініціаторів створення фантомної «Народної ради Бессарабії».

СБУ звертається до мешканців Одещини з проханням повідомляти про наміри сепаратистської діяльності окремих осіб, спроби розповсюджувати матеріали із закликами до зміни меж території або державного кордону України, зателефонувавши за номером (048) 725-33-23 (цілодобово).

На тиждень, що минає, припав День дурня. Цей день ще називають Днем сміху, але сміх і навіть посмішки у середу 1 квітня були якимись натужними, а розіграші — не цілком доречними.

«Містралі» попливуть
по тунелю

На російських сайтах, наприклад, дві години провисіла «новина» про перейменування побудованих для Росії у Франції десантних вертольотоносців «Севастополь» і «Владивосток» на честь керівників ЄС Юнкера і Могеріні, про передачу їх Євросоюзу і відправку в Латвію та Італію.

Якщо на початку п’єси на сцені висить рушниця, то в кінці п’єси вона повинна вистрелити. Неточна цитата з листа Чехова в проекції на сучасні події в Україні означає, що нічого випадкового в політичних сценаріях нема. Кожна деталь вистави кремлівських режисерів працює на кінцевий результат, а розмови про спонтанні рішення щодо анексії Криму або вторгнення на Донбас — акції прикриття злочинів і тільки.

Отруйний газ

Але мова в даному випадку піде не про танки, не про міномети і не про гаубиці. Рушниця, що висіла на сцені у першому акті п’єси «Взяття України», називається «Газпром». Борис Єльцин і Володимир Путін час від часу знімали цю рушницю зі стіни, прицілювалися в напрямку Києва і грали «великим вентилем», як спусковим гачком. Під прицілом «Газпрому» Україні доводилося йти не лише на економічні, а й на політичні компроміси. Грубо кажучи, пливти у фарватері російської політики.

 Розкішний Палац незалежності в Мінську — погане місце для української дипломатії. Важко забути, як 26 серпня минулого року в цьому палаці, на зустрічі Україна — Євросоюз — Євразійська трійка, Петро Порошенко потискував руку Володимиру Путіну і цілісіньку годину віч-на-віч обговорював з колегою двосторонні відносини. Українські бійці в цей час гинули в «Іловайському котлі», причому удар в спину завдавали їм саме російські війська. Дай Боже, щоб така ганьба не повторилася.

Миротворці
вночі не спали

 Ніч із середи на четвер (11 — 12 лютого) стала безсонною для журналістів, експертів та громадян, що цікавляться політикою. Всі чекали результату зустрічі «нормандської четвірки» в Мінську. Уже перейшло за північ, а на інформаційних сайтах головною новиною було, що Меркель, Олланд, Путін і Порошенко повечеряли і продовжили переговори.

О 3-й годині 18 хвилин якийсь гострослов із інтернет-спільноти «Типовий Київ» написав: «У тебе є вибір: першим дізнатися долю світу або спати». Той, хто очей не зімкнув, прогадав. Доля світу не прояснилася до ранку четверга, і мало надій на те, що вона проясниться найближчим часом.

«Нормандська четвірка» після 13 годин переговорів підсумковий документ, щоправда, узгодила. Для візування його передали Тристоронній контактній групі, яка засідала у Мінську третій день, хоча тільки в останній момент участь у ній взяли голови «народних республік» Захарченко і Плотницький. Запланована процедура візування терористами підсумків переговорів «четвірки» говорить багато про що. Путін залишився на колишніх позиціях: Росія ні з ким не воює, в Україні йде громадянська війна, і про умови миру українці повинні домовлятися один з одним.

Політичний 2015 рік в Україні наступив на три дні раніше від календарного. І не о 12-й годині під дзенькіт бокалів, а о пів на п’яту ночі з неділі на понеділок, коли у Верховній Раді, нарешті, прийняли бюджет. У такій нервовій обстановці, так довго і під таким тиском парламентарі, якщо не зраджує пам’ять, схвалювали тільки Конституцію 1996 року.

Голосів вистачило в обріз

В історії незалежної України бували випадки, коли у Верховній Раді до Нового року не вдавалося узгодити параметри бюджету. Ніякої біди при цьому не виникало. У січні, а бувало, і в першому кварталі нового року фінансування здійснювалося в розмірі торішніх виплат. Але не було війни, а в держави були гроші.

Підсумовуючи політичний рік в Україні, слід, насамперед, поставити запитання: чи триває революція, чи вона закінчилася? Від відповіді залежить багато, якщо не все. Уявімо по черзі дві точки зору. Одну з них можна назвати так:

Був у революції початок

На відміну від подій серпня 1991-го і Майдану 2004-го, те, що відбулося в грудні 2013 — лютому 2014 років, можна сміливо назвати народним повстанням. При цьому, як у справжньому революційному сюжеті, іскрою для полум’я стало неприкрите насильство влади. Але було б помилкою стверджувати, що революція почалася з побиття студентів у ніч з 30 листопада на 1 грудня. Повстання зріло разом з нахабством злодійського режиму, а вибух міг відбутися набагато раніше.

Війни не обов’язково закінчуються миром. Конфлікти, буває, тривають десятиліттями, перериваються перемир’ями, згасають і знову розгораються. Але на кожному етапі супротивники можуть дійти згоди, зупинити конвеєр смерті і руйнувань. Була б воля і готовність до взаємних поступок.

Не даруйте
«яструбам» подарунків

В середу, 17 грудня, президент Петро Порошенко прибув з візитом до Польщі, і в його присутності президент Броніслав Коморовський підписав акт про ратифікацію Угоди про асоціацію Україна — Європейський Союз. Відзначаючи радісну подію, Петро Олексійович зробив низку заяв, одна з яких, чесно кажучи, здивувала. Мова про намір президента внести у Верховну Раду наступного тижня закон про відмову нашої країни від позаблокового статусу.

Про інформаційну війну Росії проти України сказано і написано чимало. Голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький вважає, що Україна переживає четвертий етап інформаційної війни з Росією, феномен якого полягає в тому, що теперішні воєнні дії часто спрямовані на підсилення цього протистояння, а не навпаки, коли постріли негативною інформацією у ЗМІ підсилюються реальними пострілами та вибухами.

За його словами, перший етап припав на 2008—2010 роки і визначався руйнуванням самоідентифікації українців. Це відбувалося «м’яко», проте створило передумови для подальшого впливу. Через інформацію нищили наші цінності, руйнували ідентичність, насаджували алкогольний спосіб життя, героїзували силу російської зброї та влади. Згадаймо лишень усіх тих «Кадетів», «Ментів», «Солдатів» та «Братів» — нас труїли непомітно, але постійно.

Визнаючи ділові таланти прем’єр-міністра України Яценюка і від душі бажаючи успіхів новому уряду, все ж зауважу: виступ Арсенія Петровича 2 грудня у Верховній Раді з викладом завдань, що стоять перед парламентом і Кабінетом Міністрів, як за інтонацією, так і за змістом нагадував пісню з кінофільму «Собаче серце»: «Суровые годы уходят борьбы за свободу страны, за ними другие приходят — они будут тоже трудны».

Про мрії
та конкретні завдання

Доморощені революціонери з фільму Бортка співали, однак, після повної перемоги над ворогами, а українському народу ще належить перемогти. Довести до логічного кінця революцію і без значних втрат закінчити війну. Архіскладне завдання, як сказав би вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов (Ленін).

Головною політичною подією тижня, що минає, у нашій країні є, звичайно ж, перші засідання Верховної Ради восьмого скликання. Обраному під час війни парламенту доведеться працювати в складних умовах і вирішувати складні завдання. Причому, швидко та безпомилково.

Про долю коаліції

Урочиста частина першого засідання новообраної Верховної Ради 27 листопада відбулася, як і годиться, у святковій обстановці. У присутності чинного Президента, голів Конституційного, Верховного та вищих судів, у присутності очільників НБУ, Генпрокуратури, у присутності тоді ще чинного прем’єра і трьох колишніх глав держави (список почесних гостей можна продовжити) обрані кандидати склали присягу. Хором.

Нехай заголовок не вводить вас в оману. Сюжет не про Україну, а про тих, хто намагається підкорити і принизити нашу країну. Двадцять три роки минуло — і не виходить. Від розчарування приниженими й ображеними вважають себе самі кривдники. І збираються відімстити. Нам і всьому світові.

Ультиматуму
ніхто не помітив

«Америка хоче нас принизити. Так? Так ви висловилися? Це не так. Вони не принизити нас хочуть. Вони хочуть нас підпорядкувати...» Виступаючи в Москві на «Форуме действий», президент Путін таким чином означив сучасну позицію США. Бажання Америки «підпорядкувати», на думку господаря Кремля, стосується не тільки Росії, а також країн, яких США нібито змушують підтримувати політику санкцій.

Виборча кампанія, вибори до Верховної Ради восьмого скликання та пов’язані з цим хвилювання підходять до кінця. На порядку денному — формування парламентської більшості, призначення прем’єр-міністра та уряду України — сюжети не менш напружені, ніж вибори, й більш значущі для нашої держави.

Арифметика
поступається алгебрі

Прояснився розклад сил у Верховній Раді, й арифметика поступається місцем алгебрі. Завойовані місця у парламенті треба конвертувати в реальну владу. У чинній Конституції України повноваження Президента та Кабінету Міністрів виписані нечітко і перетинаються. Відтак боротьба глави держави і прем’єр-міністра за владне домінування закладена в основах. Її не можна уникнути. Можна тільки ввести в певні рамки, пом’якшити чи посилити.

Кошмаром української політики свого часу стало протистояння президента Ющенка і прем’єра Тимошенко. Особисті характеристики опонентів зіграли, звичайно, роль, але визначальним фактором стала відсутність правил гри і надійного арбітра, яким у «битві титанів» не міг бути ні розділений парламент, ні далекий від незалежності суд.

Результати дострокових виборів у Верховну Раду піднесли декілька сюрпризів. По-перше, президентська політсила «Блок Петра Порошенка», яка ще недавно мала намір правити балом самостійно, тепер змушена створювати коаліцію з «Народним фронтом», що, ймовірно, стане переможцем виборів за пар-тійними списками.

За попередніми даними ЦВК, «Народний фронт» з мінімальним відривом, але лідирує. У трійку переможців несподівано вирвалася і команда львівського мера Андрія Садового «Самопоміч». Показав хороший для себе результат, заодно «поховавши» конкурента в особі «Сильної України» Сергія Тігіпка, «Опозиційний блок». Ґрунтовно «здали» позиції Радикальна партія Олега Ляшка, «Батьківщина» і «Свобода», яка, швидше за все, виявиться за стінами Ради.

Чому за п’ять місяців після президентських виборів електоральні настрої істотно змінилися і чого тепер чекати від нового парламенту? Відповіді на ці питання в «Главкомі» (http://glavcom.ua) шукали керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир ФЕСЕНКО і голова Центру «Третій сектор» Андрій ЗОЛОТАРЬОВ.

Політичний тиждень був настільки переповнений подіями, що важко виділити найважливіший сюжет. Незначні факти в майбутньому можуть виявитися вирішальними, а сенсації, новини перших шпальт через кілька днів забудуться назавжди.

Важка травма

На перший погляд, головною подією тижня здається останнє календарне засідання Верховної Ради сьомого скликання 14 жовтня. Пакет антикорупційних законів, включаючи створення спеціалізованого бюро, разом з раніше прийнятим законом про очищення влади (люстрації) має радикально вплинути на життя країни. Якщо вдасться його застосувати, влада виконає дев’яносто відсотків вимог Майдану. Якщо ж змінений закон про прокуратуру дасть старт реформ правоохоронної системи — революція, вважайте, перемогла.

Але це в перспективі. А у свято Покрови Пресвятої Богородиці парламент міг прийняти закон, що діє негайно, закон, якого вимагала і 23 роки чекала активна і справді революційна частина населення, — закон, що надає статус борців за незалежність України ветеранам ОУН-УПА.

У вересні, майже місяць тому, у Мінську було ухвалено протокол щодо реалізації Мирного плану Президента України. Саме в цей час відбувся саміт НАТО в Ньюпорті. Чого ж вдалося добитися за цей непростий час, що минув від моменту підписання?

Перший результат. Ми змогли зупинити по всьому фронту наступ ворога. Причому не найманців, не бойовиків-терористів, а добре вишколені підрозділи регулярної армії сусідньої країни. Зусиллями наших воїнів були зупинені сотні інтервентів, яким вже ніколи не повернутися додому. По той бік кордону це стало вагомим аргументом на користь миру.

Україну очікує повторення операції «Ліквідація», яку у післявоєнний час провели під керівництвом маршала Жукова для очищення міста від розгулу кримінальних банд в Одесі. Нам не уникнути цього на Донбасі, де в кожній сім`ї зараз є хоча б один автомат Калашникова. Про це заявив у Львові екс-президент України Леонід Кучма, передає «Укрінформ».

«Нас очікує дуже складний період, навіть якщо вдасться добитися припинення вогню на сході України. Адже криміналітет, який зараз там «править бал», розрісся махровим цвітом і в кожній сім’ї є хоча б один автомат Калашникова. Не всі готові здати зброю. Тому неминуче щось подібне до операції, яку провів маршал Жуков в Одесі», — вважає він.

7 жовтня, у вівторок, і 8 жовтня, у середу, у двох сусідніх країнах почалася боротьба із спільним злом. Хоча російську корупцію від української відрізнити складно, виявилося, що методи боротьби такі ж різні, як країни. В Україні по казнокрадах спробували вдарити законом, у Росії — молитвою.

Революція і корупція

Використання владних повноважень для особистої вигоди процвітає всюди, де сильна бюрократія і нема надійних засобів контролю за діями посадових осіб. Таких засобів, втім, нема ніде в світі. І в більшості країн йдеться не про викорінення зла, а про те, щоб зменшити його масштаби. Зменшити там, де корупція загрожує розвитку суспільства і безпеці держави.

Хоча стрілянина на Донбасі не припиняється, хоча російська пропаганда, як і раніше, роздмухує пожежу війни, багато що говорить про те, що ситуація на сході України змінилася.

Штучна
альтернатива

Пряму агресію намагаються перевести в стан в’ялого розвитку конфлікту. Причому намагається не лише російська сторона. Протягом місяця Мінські домовленості стільки разів порушувалися, що процес умиротворення сепаратизму (інакше не назвеш) можна було перервати багато разів.

Але домовленостей «дотримуються». Обстріли житлових кварталів і жертви серед мирних жителів не заважають проводити «демаркацію» буферних зон, а постійні штурми Донецького аеропорту, в тому числі з допомогою танків, приймаються сторонами як належне й породжують чутки про «обмін територій».

За місяць до парламентських виборів хочеться написати про вибори. Але життя не закінчиться і не почнеться після 26 жовтня. Тому доведеться зазирнути в минуле і торкнутися «суміжних» тем.

Відстрочені заходи,
забуті директиви

Серед політичних подій минулого тижня, великих і малих, значних і не дуже, є одна дивна. Така, яку важко пояснити. Мова про публікацію 24 вересня на офіційному сайті глави держави Указу Президента №744/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності».

Для опису неприємного, вкрай скрутного для людини становища в російській мові є ідіома «становище гірше за губернаторське». Після прийняття Верховною Радою Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» в українській мові може з’явитися схожа ідіома.

Не секрет, що згаданий вище закон №8051 став одним з підсумків роботи так званої «Тристоронньої контактної групи», а також результатом особистої зустрічі і телефонних переговорів президентів Порошенка та Путіна. Невідомо, хто консультував при цьому президента Росії, але міністр закордонних справ України Павло Клімкін пуб-лічно заявив, що його відомство у «мінському переговорному процесі» участі не брало, а давало тільки експертні оцінки.

Угоду про асоціацію між Україною та ЄС у Європарламенті депутати вітали оваціями стоячи, лише крайні праві й ліві демонстративно залишилися сидіти.

Президент Європарламенту Мартин Шульц назвав цю подію «історичною і безпрецедентною, якою всі ми маємо пишатися». Угода була ратифікована абсолютною більшістю: «за» проголосувало 535 депутатів, 127 — «проти».

Якщо на дебатах, які передували ратифікації угоди, у залі були присутні лише кілька десятків євродепутатів, то під час голосування була заповнена не лише сесійна зала, а й усі гостьові трибуни. На столах кількох парламентарів стояли синьо-жовті прапорці, та й сама атмосфера у залі, підігріта емо-ційними виступами під час дебатів, які передували ратифікації, була відчутно наелектризованою, зазначається у репортажі «Німецької хвилі».