Матеріали з рубрикою «Тема дня»

У понеділок, 25 лютого, біля Одеського морвокзалу пришвартувався американський ракетний есмінець «Дональд Кук» (DDG 75), який перебуває в Чорному морі із запланованим візитом у рамках постійної підтримки партнерів США у Чорноморському регіоні.

«Дональд Кук», що належить до Шостого (середземноморського) флоту США, — третє американське військово-морське судно, задіяне в операціях у Чорному морі в 2019 році. Для посилення взаємосумісності із союзниками та партнерами НАТО й демонстрації колективної рішучості у підтриманні безпеки в регіоні есмінець зайшов у Чорне море 19 лютого. Перед тим, у січні, «Дональд Кук» та «Форт МакГенрі» здійснили візити до портів Грузії та Румунії відповідно. А загалом до Одеси DDG 75 зайшов уже вчетверте.

До першого туру виборів Президента України — трохи більше місяця. Здавалося б, не залишилося часу ні на що інше, як на розкладання пасьянсу із сорока чотирьох карт і ставок на переможця. Або переможців, якщо справа дійде до другого туру.

Картковий будиночок усередині

Виборча арифметика пропонує населенню різні варіанти. Реальні і фантастичні. Їх так багато, що з міркувань на тему «що буде, якщо главою держави стане ВІН або ВОНА» можна скласти зібрання творів у кількох томах. Але в цих томах наразі нема нічого про те, що станеться із самою державою під керівництвом обранця чи обраниці.

Жахливий випадок стався на Житомирщині: о четвертій ранку водій маршрутки та кондуктор висадили на дорозі між населеними пунктами 21-річну дівчину, бо студентка не змогла повністю оплатити проїзд (йдеться про суму в 24 гривні).

Дівчина того ранку їхала до райцентру, до матері у лікарню, і забула вдома гроші. Щоб не висаджували її з маршрутки, студентка медичного коледжу просила взяти як заставу мобільний телефон. Марні сльози.

Через кілька днів тіло дівчини, яка замерзла, знайшли у бобровій ямі, куди вона потрапила, рушивши лісом навпростець, щоб скоротити шлях, і звідти не змогла самостійно вибратися.

На дворі — середина зими, яка щедро нас пригощає морозами, снігом із переходом у дощ, місцями — ожеледицею та налипанням мокрого снігу, хуртовинами. Синоптики відносять явища до жовтого рівня, тобто погодні умови є потенційно небезпечними для людей.

У середу МЗС України поширило заяву щодо проведення термінових консультацій відповідно до Будапешт-ського меморандуму. У документі наголошується:

24 роки тому Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, що були закріплені Великою Британією, Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією у Будапештському меморандумі у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Зокрема, ці держави зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України.

Держави-гаранти надали зобов’язання, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України. Саме ці гарантії уможливили прийняття Верховною Радою України закону про ратифікацію ДНЯЗ.

Критики адміністрації Трампа вважають реакцію Білого Дому на події в Керченській протоці занадто слабкою.

Так, Майкл Карпентер, колишній високопосадовець Пентагону, а нині директор Центру дипломатії Байдена, привітав рішучі міжнародні заяви, в яких засуджуються дії Росії, однак, переконаний він, цього не достатньо для ефективної відповіді. Своєю оцінкою ситуації, баченням подальших кроків та коментарями щодо офі-ційної позиції США він поділився в інтерв’ю українській службі «Голосу Америки» (https://ukrainian.voanews.com).

Майкл Карпентер переконаний, що Захід має вжити три кроки у відповідь на ескалацію агресії Росії у Чорному морі.

Йдеться, передусім, про посилення в регіоні присутності сил НАТО: «Я рішуче закликаю до розміщення сил НАТО на постійній основі, можливо, в порту Констанци в Румунії, де були б представлені причорноморські країни Альянсу. А також, щоб кораблі інших країн-членів НАТО розміщувалися в цьому порту на ротаційній основі».

Жорсткіше на Керченську кризу Захід відповісти не міг

Багато хто в Україні був відверто розчарований млявою і слабкою, на їхню думку, реакцією Заходу на напад та захоплення наших катерів військовими кораблями Росії поблизу Керченської протоки. Особливо обурливими здавалися ті висловлювання політиків Заходу, де вони звертаються і до України, і до РФ із закликом домовлятися й не допускати ескалації конфлікту. По суті, і нас, і росіян зробили однаково винуватими.

Українське розчарування реакцією Заходу важко назвати цілком несправедливим. Зрештою, не вперше нам доводиться констатувати, що російський вплив на Захід (політичний, фінансовий, інформаційний тощо) суттєво вищий за український. Що, безумовно, дається взнаки в подібних ситуаціях, коли на Заході публічно оцінюють українсько-російське протистояння.

Однак для нашого обурення підстав все-таки нема. Захід уже визначив загальну стратегію своєї поведінки щодо Росії. Ця стратегія полягає в повільному, поступовому обмеженні впливу Москви на розвиток подій у світі через таке саме поступове відлучення її від найновіших технологій. Ці кроки обов’язково досягнуть мети, але дуже нескоро. Захід відверто побоюється, бо не може спрогнозувати поведінку (а отже — наслідки) ядерної держави, яку загнали у цивілізаційний глухий кут.

У четвер, 22 листопада, стало відомо, що більшістю голосів (14 із 18) Конституційний Суд України визнав таким, що не суперечить Основному Закону законопроект Президента Петра Порошенка про внесення змін до Конституції, який закріплює прагнення нашої держави до повноцінного членства в Євросоюзі та НАТО.

Того ж дня документ був поставлений на голосування у Верховній Раді і схвалений конституційною більшістю голосів: 311 — «за», 21 — «проти», інші або утрималися, або не голосували, або були відсутні.

За конституційне закріплення євроатлантичного вектора розвиту України проголосували: 124 депутати від БПП (всього у фракції 135 обранців), 73 — «Народного фронту» (81), 17 — «Самопомочі» (25), 19 — Радикальної партії (21), 18 — «Батьківщини» (20), 14 — «Волі народу» (19), 13 — «Відродження» (24) та 33 із 57 позафракційних.

Проти проголосували 18 депутатів від «Опоблоку» та троє позафракційних. До речі, серед тих, хто виступив проти, нема жодного нардепа від Одещини.

Учора в Херсоні провели в останню путь громадську активістку Катерину Гандзюк, яку 31 липня облили концентрованою сірчаною кислотою. Після замаху вона провела 96 днів у реанімації, перенесла більше 10 складних операцій. Здавалося, що найстрашніше — позаду і невдовзі її, за словами мера Херсона Володимира Миколаєнка, радницею якого була, мали відправити в одну з австрійських клінік на відновлення-реабі-літацію. Але 4 листопада серце жінки, яка все ще перебувала в Київському опіковому центрі, зупинилося.

В багатьох містах України пройшли протестні акції, головним гаслом яких було: «Хто замовив Катерину Гандзюк?». Учасники акції вимагали від силовиків встановити, назвати і покарати замовників і цього злочину, і десятків інших нападів на активістів. Відбувся такий протест і перед будівлею Головного управління Нацполіції в Одеській області. Наш регіон, як відомо, — серед лідерів за вчиненням зухвалих і непокараних досі побіттів і навіть замахів на життя небайдужих громадян (Михайлик, Стерненко, Устименко…).

11 жовтня Синод Вселенського патріархату прийняв низку рішень, що стосуються автокефалії Української православної церкви, повідомив у Стамбулі митрополит Гальський Еммануїл, який зачитав комунікат Синоду.

Переклад документа поширив на своїй сторінці у Facebook архієпископ Євстратій (Зоря).

Комунікат Вселенського Синоду

Під головуванням Вселенського патріарха Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.

Мені здається, що я досі чую стук цього жезла. Жезла патріарха Варфоломія, який у 2008 році зайшов на територію Софії Київської і попередники якого впродовж століть поставляли сюди митрополитів. Тоді в Святій Софії зібралися вищі ієрархи всього світового православ’я, президент Віктор Ющенко, його апарат, представники еліт та бізнесу.

Тоді візит на вищому рівні забезпечували найкращі релігієзнавці та вчені, а серед тих, хто стояв біля периметра, відстежуючи ризики, був Ростислав Павленко. Чи не наймолодший чиновник секретаріату президента Ющенка, керівник інформаційно-аналітичного відділу, випускник «Києво-Могилянки», майбутній член команди Президента Порошенка, який знає про процес надання томоса майже все.

За дорученням голови ОДА Максима Степанова в усіх районах Одещини проведено навчання з ліквідації наслідків ДТП.

«Безпека на дорогах — це гостре питання, якому зараз приділяється чимало уваги. Наприкінці квітня голова облдерж-адміністрації доручив провести оперативні навчання з ліквідації наслідків ДТП. Алгоритм дій відпрацьовували рятувальники, медики та правоохоронці. За необхідності, одразу ж проводилася робота над помилками. Дякуємо регіональному представницт-ву Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Одесі за взаємодію у питаннях цивільної безпеки», — наголосив директор департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами ОДА Сергій Готко на зустрічі з представниками КМЄС.

Як проходив у парламенті історичний день прийняття закону про Вищий антикорупційний суд

За створення Вищого антикорупційного суду проголосувала конституційна більшість парламенту. 317 «за» закон — рідко трапляється таке результативне голосування.

Зранку в кулуарах Верховної Ради просто пахло цією загалом вимученою перемогою. Чекали приїзду президента, депутати говорили про те, що рішення про «зелене світло» для закону плюс-мінус прийнято. Взагалі, якщо це антикорупційне свято не можна було скасувати, то було правильно його очолити. Чутки, які це підтверджували, якщо підсумувати, виглядали так: нібито з п’ятої ранку утрясають нюанси з Держдепом і МВФ. Нібито найзатятішим противникам закону про Антикорупційний суд стратегічні друзі погрозили заморожуван-ням їхніх заокеанських рахунків (може бути неправдою, підтвердити не можу).

Головне — Аркадій Бабченко живий! Мабуть, саме так виглядає щастя! Це і справді свято — для СБУ, для всіх нас, для України. Тільки не варто нам у цій ейфорії про пильність забувати…

З неголовного: якщо справді вдалося задокументувати намір російських спецслужб скоїти вбивство ро-сійського журналіста і громадянина в Україні (неможливо уявити, щоб за таких обставин голова СБУ говорив про те, чого в нього нема), тоді, безумовно, всі ті прикрощі, м’яко кажучи, яких зазнали друзі Аркадія, тисячі небайдужих і порядних людей, а також офіційні особи по всьому світу (окрім Росії), можна СБУ вибачити. І сказати «браво» нашій спецслужбі.

15 травня, якраз напередодні 74-х роковин депортації кримськотатарського народу з нині знову окупованого півострова, Кремль влаштував показове відкриття автодорожньої частини Керченського мосту, який з’єднує Росію з анексованим нею Кримом.

Аби підкреслити значущість цього ще не добудованого мосту, одним з перших по ньому проїхався за кермом КамАЗа сам Путін. До речі, для важковагового транспорту міст наразі закритий, бо, як уже зазначалося, все ще не добудований, але для Путіна, до того ж напередодні трагічної для Криму дати, зробили виняток — пустили покататися.

Світова реакція на відкриття Керченського мосту не забарилася.

У заяві, поширеній того ж дня речницею Держдепартаменту Гізер Науерт, наголошується: «Сполучені Штати Америки засуджують будівництво і часткове відкриття мосту через Керченську протоку між Росією та окупованим Кримом, здійснене без дозволу уряду України… Крим є частиною України, а будівництво мосту служить нагадуванням про готовність Росії продовжувати порушувати міжнародне право… Міст є не тільки спробою Росії зміцнити незаконне захоплення й окупацію Криму, але й перешкоджає судноплавству, обмежуючи розміри суден, які можуть пройти через Керченську протоку — єдиний шлях до територіальних вод України в Азовському морі».

Без «картинок» для пропагандистів

Посилені заходи безпеки, запроваджені в Одесі 2 травня, таки дали результат: за винятком кількох інцидентів, яких у звичайні дні у місті трапляється значно більше (словесні перепалки, стусани опонентові в суперечці та інші схожі «дебати»), знакова дата пройшла без «яскравих картинок» для пропагандистського ТБ країни, що зазіхала і на наші терени.

Так, кілька центральних вулиць уранці стали в заторах (бо силовики спочатку таки аж дуже обмежили рух у районах, прилеглих до місць, де 2 травня 2014 року відбувалися події, що достеменно змінили нашу новітню історію). Так, багатьох одеситів обурили прапори міста, вивішені в жалобі, й відсутність державних прапорів на знак перемоги української Одеси над «рашкаміровськими» проектами. Так, кінця-краю не видно судово-правовій невизначеності у так званій справі «2 травня», яка, з одного боку, й досі перебуває в полі пильного зору світової громадськості, кидаючи помітну тінь на спроможність нашої держави вершити правосуддя, а з іншого — залишається зручним джокером у колоді карт ідеологічної брехні для деяких партій та їхніх ляльководів, що мріють повернутися на владну авансцену в Україні. Так, підстави для невдоволення були і, вочевидь, ще не скоро ми їх позбудемося.

У четвер, 19 квітня, Верховна Рада підтримала офіційне звернення Президента України до Вселенського патріарха з проханням про надання автокефалії нашій православній церкві.

Петро Порошенко прибув до парламенту, щоб особисто закликати депутатів підтримати це звернення, продемонструвати всьому світу єдність державних інституцій у питанні відновлення в Україні єдиної помісної церкви.

У вівторок Президент України Петро Порошенко провів зустріч з головами фракцій у Верховній Раді і закликав їх підтримати звернення до Вселенського патріарха Варфоломія І про надання Українській церкві томоса про автокефалію (декрет, послання у деяких важливих питаннях церковного устрою, в тому числі офіційного проголошення автономії в управлінні або автокефалії. — Ред.).

«Я хочу звернутися до вас, колеги народні депутати, з проханням підтримати це звернення. І хочу звернутися до українського народу, бо вибір і рішення також за вами — підтримати ієрархів, підтримати президента, підтримати парламент і набути єдину помісну православну Українську церкву. Вірю, що це, з Божою допомогою, відбудеться», — сказав він.

Нинішня криза в міжнародних відносинах, гостре протистояння путінського режиму і західних країн часто порівнюють з Карибською кризою жовтня 1962 року. Втім, це порівняння стосується тільки можливого фіналу — переростання конфронтації у світову ядерну війну. В усьому іншому події зараз розвиваються за іншою логікою. Але для тих, на кого падають бомби і ракети, логіка значення не має.

Зупинка перед пустелею

За океаном події піввікової давнини називають «кубинською ракетною кризою». Ця назва добре відображає суть гострого конфлікту між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки. Протистояння тоді справді наростало в двох напрямках — Куба і ракети. У Вашингтоні ще при Дуайті Ейзенхауері було прийнято рішення будь-яким шляхом усунути від влади Фіделя Кастро. А в Москві шукали спосіб компенсувати військову перевагу, яку отримали США, розмістивши в Туреччині ракети середньої дальності з ядерними боєголовками.

3 квітня 2018 року у Львівській області прикордонники затримали і передали поліцейським Народного героя України, колишнього бійця добровольчого батальйону «Дніпро-1», який отримав поранення в антитерористичній операції, кавалера ордена «За мужність» і волонтерської медалі «За оборону країни» Івана Бубенчика (на знімку). Оголосивши про підозру у вбивстві службовців правоохоронних органів, його доставили в Печерський суд Києва для обрання запобіжного заходу.

Герої не вмирають, але можуть потрапити під суд

Службовці правоохоронних органів, про яких ідеться, — це бійці спецпідрозділу «Беркут». А час інкримінованого «вбивства» — 20 лютого 2014 року. Революція Гідності. Вулиця Інститутська. Підозра, оголошена Бубенчику, ґрунтується на інтерв’ю, опублікованому біль-ше року тому виданням Bird in Flight. Учасник революції говорить про те, що з автомата Калашникова застрелив двох командирів спецпідрозділу «Беркут», але чи правда це — навряд чи вдасться встановити.

У місті Вилкове Кілійського району 27 березня відбулася виїзна нарада з питань ліквідації можливих паводків. У ній взяли участь голова облдержадміністрації Максим Степанов, голова облради Анатолій Урбанський, очільники придунайських районів Одещини, міські голови Вилкового, Кілії, Ізмаїла, Рені, очільники ОТГ, керівництво регіональних ДСНС та управління водних ресурсів.

Максим Степанов пообіцяв звернутися до Кабі-нету Міністрів із проханням про виділення коштів на ремонт аварійних дамб та шлюзів української частини Дунаю. На такі роботи необхідно близько 117 мільйонів гривень. Їх можна залучити з резервного фонду уряду або з природоохоронного фонду Мінекології. Як наголосив Максим Степанов, гідротехнічні споруди необхідно відремонтувати, аби назавжди вирішити проблему затоплення населених пунктів.

В українській пресі дедалі більше місця займає тема виборів глави нашої держави. Відповідно до Конституції та Закону «Про вибори Президента України» вони мають відбутися 31 березня 2019 року. Тобто через тринадцять місяців.

Україна не витримає третього Майдану

Є, щоправда, варіанти дострокових виборів. Наприклад, у разі імпічменту або добровільної відставки чинного Президента України. Але ці варіанти не на межі, а за межею фантастики. Для початку процесу імпічменту потрібно, по-перше, привід (підозра у вчиненні конкретного злочину главою держави), а по-друге, закон про імпічмент, який у нашій країні досі не спромоглися ухвалити і навряд чи схвалять найближчим часом. Додамо, якщо такий закон навіть приймуть і процес відсторонення президента від влади у Верховній Раді почнуть, то на це знадобиться близько півтора року. А не 13 місяців, як до чергових виборів

У четвер, 18 січня, Верховна Рада схвалила в другому читанні і в цілому законопроект №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях». За цей закон проголосували 280 народних депутатів.

Наші цілі зрозумілі, а завдання приховані

Коли влітку минулого року в Раді національної безпеки і оборони України розробляли законопроект про повернення контролю над захопленою російським агресором частиною українського Донбасу, в пресі вислі «повернення окупованих територій» замінили словом «реінтеграція». В іншому разі довелося б у переліку окупованих територій згадувати Крим.

Але окупований та анексований Росією Крим у згаданому документі був би перешкодою. Законопроект «Про особливості...» спішно розробляли не для того, щоб повертати контроль над окупованими терито-ріями в цілому. І не для того, щоб надати правового статусу використанню Збройних Сил України в антитерористичній операції (фактично — в позиційній війні на Донбасі). У законопроекті такі положення були декорацією, відволікали увагу від справжньої завдання «Особливостей...».

Спалах в Україні епідемії кору — мінімальна проблема, яке може сьогодні виникнути, адже погіршується ситуація і з іншими небезпечними хворобами, — застерігає голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга БОГОМОЛЕЦЬ.

У своєму блозі на glavcom.ua, політик і громадська діячка, зокрема, пише:

«Показники вакцинації дітей катастрофічно впали за всіма небезпечними хворобами, що вже спричинило різке погіршення епідеміологічної ситуації.

20 грудня на останньому в цьому році засіданні Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі було прийнято рішення про чергове перемир’я. Замість «шкільного» воно називатиметься «різдвяним» і, як раніше, забезпечуватиметься в рамках «всеохоплюючого стійкого і безстрокового режиму припинення вогню». Тепер — починаючи з півночі 23 грудня.

Заручники перемир’я

Перемир’ям, які оголошувалися, здається, вже всі втратили лік. Але нинішнє відрізняється від попередніх. У його рамках готується обмін злочинців та підозрюваних (засуджених або затриманих правоохоронними органами України) на захоплених агресорами і терористами заручників.

Узгодження списків для обміну проходило довго. Не всі підозрювані або злочинці згорають від бажання потрапити на територію ОРДЛО. Серед тих, кого терористи хочуть забрати, є ті, хто вже відбув покарання, і звільнені громадяни. Неузгодженість дозволяла верховодам бандитів безконечно затягу-вати процес обміну, надаючи для верифікації все нові й нові списки.

Чи знали ви про те, що кожен другий мешканець Одещини, з тих, кому діагностували ниркову недостатність і кому за життєвими показаннями була призначена процедура гемодіалізу (очищення крові, яке потрібно проводити кілька разів на тиждень в умовах стаціонару, щораз підключаючись до апарата на 4—5 годин), йшов із життя, не маючи доступу до такої процедури?

Тепер-ось розуміємо, що причина недоступності, яка коштувала стільки людських життів, крилася в нерозторопності ке-рівництва, котре, обіймаючи високі посади, зобов’язане було дбати про людей, знаходити для їх порятунку законні способи вирішення проблеми, а не розводити безпомічно руками, списуючи все на нібито неподоланні фінансові проблеми.

У середу, 13 грудня, Президент України Петро Порошенко провів у Харкові переговори з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Переговори проходили в складній обстановці. Можна сказати – історичній. Оскільки питання історії в дискусіях політиків займали велике місце.

Річ не у фактах і не в персонах

Шкільні роки Дуди, як і шкільні роки Порошенка, пройшли в одному таборі. Соціалістичному. Відтоді багато води витекло, але закладене в юності розуміння історії як ідеології, як інструменту, за допомогою якого можна «вирішувати питання», у цих людей залишилося. Та хіба тільки у них? У країнах, де роль ідеології була набагато меншою, ніж у радянській імперії, політики звикли користуватися історією, як водії монтировкою.

Ранок 5 грудня розпочався з новини про екс-губернатора Одеської області, а нині — голову «Руху нових сил» Міхеіла Саакашвілі, до якого прийшли з обшуком і «підозрою», а він (і як вдалося?) втік від озброєних людей на дах старого будинку, що по вул. Костьольній, 7, але за кілька годин його таки затримали. Втім, після зіткнень з поліцією і Нацгвардією прихильники змогли його відбити, і разом прийшли під Верховну Раду, де влаштували мітинг. Тим часом у ВР Генеральний прокурор Юрій Луценко розпові-дав, як Саакашвілі через посередника «продав Батьківщину» (щоправда, вже не свою, бо ж громадянства України його позбавили) і фінансував свої акції за рахунок злочинного угрупування Віктора Януковича, зокрема Сергія Курченка. Останній же заперечує всі звинувачення, називаючи це «абсолютним фейком». Це якщо коротко переповідати події, що відбувалися у Києві у вівторок.

На запитання «Укрінформу» — «Що ви думаєте про ситуацію, в якій опинилася Україна, та як з неї виходити?» — відповіли:

Дмитро БАЧЕВСЬКИЙ, політ-технолог:

— При оцінці ситуації із затриманням Саакашвілі треба виходити з аксіоми: він не буде сидіти в українській в’язниці за жодних обставин. Це невигідно сьогод-нішньому керівництву держави і значно ускладнить наші стосунки із Заходом. Після затримання він буде звільнений під будь-яким приводом або буде відправлений під домашній арешт. Головна мета залишається старою: видавити Саакашвілі з України, з її політичного та інформаційного поля. Але тимчасове затримання Саакашвілі покликане вирішити кілька завдань.

22 листопада голова Судової палати Міжнародного трибуналу ООН щодо колишньої Югославії Альфонс Орі оголосив рішення у справі колишнього командувача армією боснійських сербів Ратко Младича. Суд засудив його до довічного ув’язнення за геноцид, злочини проти людства і військові злочини по десяти з одинадцяти пред’явлених звинувачень.

Злочинець помре
в ув’язненні

Найтяжчим із злочинів Младича вважається блокада столиці Боснії і Герцеговини Сараєво, яка тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996-го. Тобто на рік довше, ніж блокада Ленінграда під час Другої світової війни. В результаті танкових, артилерійських і снайперських обстрілів, що проводилися спочатку Югославською народною армією, а потім збройними силами Республіки Сербської, у величезному місті загинуло понад 14 тисяч осіб, а кількість загиблих від голоду і зниклих безвісти досі не підрахована.

У середу, 15 листопада, стало відомо, що Комітет з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради не зміг узгодити позицію щодо законопроекту №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях».

Слуги народу нікуди не поспішали

Документ, який в українській пресі охрестили законопроектом про деокупацію частини Донбасу, планували внести в зал для голосування у четвер, 16 листопада. Законопроект — президентський. Розглядати його в парламенті зобов’язані поза чергою, однак процес розгляду триває вже півтора місяці: законопроект проголосований у першому читанні, а до другого читання та прийняття в цілому шлях так і не пройдений.

У тексті законопроекту №7163, слід визнати, повно суперечностей і протиріч, але, як сказав голова профільного комітету ВР Сергій Пашинський, зроблена «титанічна робота» над частиною депутатських поправок, більшість з них збалансовано, прийнято або відхилено. Одна з поправок, втім, комітетом не тільки не опрацьована, але й не потрапила до переліку для обговорень.

7 листопада парламент України схвалив у першому читанні законопроект №3112-1, новий Виборчий кодекс, внесений головою Верховної Ради Андрієм Парубієм та народними депутатами Олександром Черненком та Леонідом Ємцем.

Обираємо
по-новому?

Виборчий кодекс України, якщо стане законом, об’єднає українську виборчу систему в одне ціле, чого не було досі. Вперше при виборах до ВР буде запроваджене голосування за пропорційною партійною системою з відкритими списками, а також застосований новий принцип розподілу місць у парламенті. Новації торкнуться і голосування на місцевих виборах, де збережеться мажоритарна система, але у зміненому вигляді.