Матеріали з рубрикою «Суспільство»

Ментальна інвалідність в Україні: цифри, факти, клубок проблем

Ще до повномасштабного вторгнення, за даними Мінсоцполітики, в Україні проживало 1,2 мільйона осіб з ментальними розладами, до яких належать порушення інтелекту, аутизм, синдром Дауна, шизофренія, синдром дефіциту уваги тощо...

Люди, що потерпають від цих хвороб, мають інтелектуальні, емоційні, поведінкові, комунікативні відхилення, порушення в роботі слухового, зорового, опорно-рухового апаратів. Все це спричиняє погіршення якості життя, окрім того — вони практично завжди мають складнощі із соціалізацією та адаптацією в суспільстві.

Проблема злочинності була актуальною в усі часи існування суспільства, посідаючи одне з перших місць серед найбільш гострих проблем, що турбували громадську думку. Не є винятком і сьогодення, навіть навпаки — з кожним роком ця проблема стає дедалі гострішою, набуває характеру глобальності.

Один із чинників, що сприяють успішній боротьбі зі злочинністю, — виправлення осіб, які вже притягувалися до кримінальної відповідальності, зокрема й засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Соціально-виховна робота з такими особами є сферою діяльності уповноважених органів з питань пробації. На підставі частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти обов’язок виконання заходів, передбачених пробаційною програмою. Відповідними наказами Міністерства юстиції затверджено п’ять пробаційних програм для повнолітніх і неповнолітніх суб’єктів пробації, які передбачають заходи, спрямовані на виправлення того чи іншого криміногенного фактора, що став причиною скоєння особою правопорушення.

Чи повернуться українські біженці з-за кордону і скільки? Яка кількість населення буде після війни? Чи готові ми до появи мігрантів? І чи має влада стратегічне бачення, що робити з демографічною кризою?

Відповідь на ці питання шукали спікери дискусійної панелі «2024: сценарії для країни» у рамках спецпроєкту LB.ua й EFI Group «Нова країна». Серед них — і директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Елла Лібанова. Наводимо її основні тези.

Людей, які вчиняють правопорушення, неможливо перевиховати за тюремними мурами. Цю проблему потрібно вирішувати завдяки системній роботі, яка здатна стати альтернативною ув’язненню, — пробації.

Важливо розуміти, що пробація — це не пробачення. Звісно, суспільство потребує справедливого вироку для покарання за злочин, але треба враховувати й перспективу та думати про те, чи буде правопорушник безпечним для суспільства після в’язниці.

Одним із завдань пробації є підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених.

Закон України «Про пробацію» визначає, що досудова доповідь — це письмова інформація для суду, яка характеризує обвинуваченого з метою ухвалення судом рішення про міру його відповідальності. Така доповідь потрібна суду для того, щоб суддя мав можливість винести справедливий вирок, отримавши інформацію не лише про неправомірний вчинок, але й повні відомості про особу, яка підозрюється у його вчиненні, дізнатися про обставини її життя, що могли стати причиною злочину, а також про запропоновані органом пробації заходи для усунення таких обставин. Вона спрямована на встановлення дійсних соціальних, психологічних та економічних потреб підсудного, вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню скоєння інших кримінальних правопорушень.

Безпека суспільства — найголовніша мета пробації в Україні, яка здійснюється шляхом комплексу заходів, що мають на меті виправлення та ресоціалізацію засуджених.

Відповідно до Закону України «Про пробацію», пенітенціарна пробація — це підготовка осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою їх трудового і побутового повернення у соціум за обраним ними місцем проживання.

Вікторія Волошина, психологиня відділення персоналу та психологічного забезпечення 4-го державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області (на знімку), недавно побувала у Києві, де взяла участь у тренінгу з етичної взаємодії та комунікації з особами, які мають різні види порушень здоров’я. За її словами, це навчання дуже важливе, актуальне, оскільки кількість осіб з різними видами інвалідності постійно зростає.

Заняття відбулося в рамках проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною» за сприяння уряду Японії. Набуті знання й навички стануть корисними в роботі з людьми з інвалідністю і сприятимуть уможливленню їхньої безпеки та добробуту в сучасному світі, впевнена Вікторія. Тому й вирішила поділитися почутим-засвоєним зі своїми колегами, запросивши до розмови й голову Одеського регіонального осередку ГО «ВО Союз осіб з інвалідністю України» Надію Лєнц.

Війна завдала важкого удару по здоров’ю звичайних українців. Хоча ми й жартуємо, що з повномасштабною агресією завершилася пандемія ковіду, не перестаємо хворіти й звертатися до лікарів.

Особливо дісталося людям старшого віку, змушеним залишити рідні домівки. Вони втратили все, що додавало їм сили та наснаги, допомагало триматися: свої оселі, родинні та дружні зв’язки, звичний спосіб життя. Більшість пенсіонерів, що переїхали на нові, безпечніші місця, почали хворіти частіше: хронічні недуги нікуди не поділися, а до них додалися серцеві напади, стрибки тиску та інші болячки, пов’язані зі стресом.

Чимала частина українського суспільства вже висловилася (вголос або подумки) щодо подальшого існування українського дубляжу в кінотеатрах, «наступ» на який може початися з прийняттям законопроєкту «Про застосування англійської мови в Україні». Думки опитаних «Укрінформом» (https://www.ukrinform.ua) експертів розійшлися. Декого з них відверто здивував пункт проєкту, що пропонує демонструвати англомовні фільми лише з українськими титрами, прибравши навіть професійний закадровий переклад, оскільки саме зараз (після початку повномасштабного вторгнення) суспільний попит на українську мову суттєво зріс, дедалі більше українців цікавляться нею, купують навчальну й художню літературу, відвідують курси, шліфують вимову.

Ми поцікавилися, що думає на цю актуальну тему відомий український філолог Олександр Авраменко. А також у великій розмові з ним дізналися, наскільки дієвим може бути метод вивчення іноземної мови через перегляд кіно мовою оригіналу; розпитали, чи сильно, за його спостереженнями, пандемія та війна вплинули на якість освіти; чи справді завдання НМТ легші, ніж були раніше в класичному ЗНО, та як чутливе вухо мово-знавця сприймає мовні «неправильності» (росіянізми, діалектизми, сленг, мовні покручі) в сучасній попмузиці.

Вона жила цілком звичайним життям. Важко працювала, останні 15 років до пенсії — на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча, на шкідливому виробництві, де випускали агломерат для доменних печей. Самостійно виростила доньку. Дочекалася онуків. І навіть не уявляла, які випробування їй доведеться пройти лютої зими та весни 2022 року, які чудеса героїзму доведеться виявити, щоб урятувати своїх найдорожчих.

— Ви знаєте, я ще у 2015 році, під час обстрілів нашого мікрорайону Східний, зрозуміла, що у кожної людини — своя доля і її ніяк не обдуриш. Тоді загинув 31 маріуполець і більше сотні отримали поранення. Іноді одна секунда відділяє людину від смерті. Комусь вдається врятуватися, а комусь — ні, — ділиться вона.

Як усе починалося

Ніна Шкарабура — багатодітна бабуся з Маріуполя. У квітні 2022-го разом із сестрою Ольгою й чотирма онуками приїхала до Одеси, вирвавшись із справжнього пекла.

Там, у минулому, залишилося все, що було: її квартира та квартира онуків, дача в Гнутовому, могили батьків і доньки, яка померла ще до війни, залишивши чотирьох дітей.

Три історії родин переселенців

Вони живуть сьогоденням. Намагаються не думати про минуле. Вони зустрічаються у волонтерських центрах, у чергах за допомогою чи соціальними ви-платами і пошепки діляться новинами. У них спільна біда, тому саме тут вони знаходять нових друзів, а також зустрічають земляків, родичів і сусідів. Назви їхніх рідних міст і сіл сьогодні знають усі: Бахмут, Енергодар, Лисичанськ…Вони спілкуються і діляться інформацією у спільних чатах, намагаючись таким чином підтримати одне одного. Вони ще погано знають Одесу й іноді губляться чи блукають. Намагаються жити новим життям на новому місці, хоча ночами їм сняться їхні рідні домівки.

За даними департаменту праці та соціальної політики міськради, на 1 лютого в Одесі на обліку перебувають 120758 внутрішньо переміщених осіб. 12 вимушених переселенців на 1000 одеситів.

В умовах карантину люди вимушені тривалий час залишатися в домівках, що може призводити до погіршення матеріального становища родин, зловживання алкогольними напоями або наркотичними речовинами. Як результат — загроза збільшення випадків домашнього насильства.

Куди звертатися по допомогу?

Якщо ви стали жертвою або свідком домашнього насильства, телефонуйте до:

• Поліції — 102. В Одесі з 17 вересня 2019 року працюють групи швидкого реагування на випадки домашнього насильства «Поліна»;
• Служби у справах дітей Одеської міської ради — 797-29-79, якщо від насильства страждають діти або діти стали його свідками;

Математики є однією з небагатьох категорій людей, які розв’язують свої суперечки олівцем на папері або крейдою на дошці. Сенс формул — у їх однозначності. Сенс рівнянь — у запрограмованості їх розв’язків після запису самих рівнянь. Більшість землян — це люди з гуманітарним світосприйняттям. Тому одні й ті самі слова вони сприймають по-різному, ті ж слова викликають у них різні асоціації, спонукають до різних дій. Поведінкою більшості звичайних людей можна керувати за допомогою саме відповідних слів. Маніпулятивності слова можна протиставити лише однозначність математики.

Сучасники, які ще пам’ятають радянське минуле, пам’ятають і скільки разів на догоду політичній доцільності різні народи світу, чи то в Африці, чи в Азії, чи в Латинській Америці, оголошувалися братніми. На етапі військового чи політичного конфлі-кту цей епітет зникав, а потім з’являвся щодо якогось іншого народу.

588 одеситів, якими опікуються місцеві організації інвалідів, отримали спеціальні силіконові ID-браслети, що містять вмонтовану пластину з QR-кодом.

Ідентифікаційний браслет — це можливість повідомити довколишнім про свою проблему і попросити допомоги. Призначений він, насамперед, для людей із зони ризику: похилого віку, з порушенням пам’яті, які можуть піти з дому і не повернутися, з проблемами серцево-судинної системи, хворих на діабет, тяжкі форми алергії, епілепсію тощо. Тобто для тих випадків, коли людина може раптово відчути себе погано, втратити свідомість.

Персоналізацію браслета може виконати лікар, власник чи родичі. Є можливість занести у форму фото та ім’я людини, дату народження, адресу проживання, групу крові, інформацію про хвороби, алергії, медичні показання і рекомендації при наданні екстреної допомоги та протипоказання, контакти лікарів, близьких і родичів. А щоб таку інформацію зчитати з квадратика на браслеті, достатньо навести на нього екран смартфону.

У законодавстві про охорону та захист прав дитини встановили відповідальність за факти перебування неповнолітніх без супроводу дорослих у нічний час (із 22-ї до 6-ї ранку) на вулиці.

Відтак власники закладів розваг та громадського харчування із 22.00 до 6.00 мають право вимагати у відвідувачів документи, які підтверджують досягнення ними 16-річного віку.

Якщо ж у розважальному закладі чи деінде в громадських місцях (парки, вулиці, території шкіл та дитячих садків, дитячі та спортивні майданчики, бари, дискотеки, магазини з алкогольною продукцією тощо) у нічний час виявлять таких дітей, то викличуть поліцію і через суд притягнуть до адміністративної відповідальності батьків за неналежне виконання ними їхніх обов’язків.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов на своїй сторінці у Facebook оприлюднив поради, як діяти батькам, якщо їхня дитина зазнає цькування в школі.

«Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, поговоріть з нею і з’ясуйте якнайбільше фактів та подробиць про заподіяну їй шкоду. Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють. Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом. Якщо ви впевнилися, що це таки булінг, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов’язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України «Про освіту», — написав Сергій Горбачов.

Він наголосив, що заява про булінг має бути подана у письмовій формі, державною мовою, із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто не вказані прізвище, ім’я та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається.

Дві третини українок (67%) зазнають психологічного, фізичного або сексуального насильства, майже кожна третя (28%) — від партнера. Такі дані дослідження ОБСЄ з питань добробуту та безпеки жінок в Україні.

Автори дослідження дійшли висновку, що насилля проти жінок дуже тісно пов’язане з недостатністю ґендерної рівності, а це, своєю чергою, впливає з домінування небезпечних стереотипів у ставленні до них.

«В Україні 41% жінок вважають, що коли чоловік кривдить свою дружину, то це має вирішуватися в межах родини. До того ж, жінки часто просто не знають, що робити, якщо вони зазнають насилля. Тільки 17% опитаних вважали себе поінформованими з цього питання, тоді як майже половина зізналися, що мало (48%) або зовсім не знає (17%), як їм діяти», — йдеться у повідомленні на сайті ОБСЄ.

Дослідження проводилося у 2018 році шляхом інтерв’ю в семи державах-учасницях ОБСЄ: Албанії, Боснії і Герцеґовині, Молдові, Північній Македонії, Сербії, Україні та Чорногорії, а також у Косово. Загалом було опитано понад 15000 жінок віком від 15 років, у тому числі 2048 українок.

Міжнародна спільнота щорічно проводить акцію «16 днів проти насильства». Мільйони громадян і тисячі державних та громадських організацій з понад сотні країн світу із 25 листопада по 10 грудня активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити у співвітчизників розуміння та обізнаність про всі форми насильства, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від цього соціального зла.

Ця акція прив’язана перед-усім до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (26 листопада). Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначати його почали ще з 1981-го в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, жорстоко вбитих у 1960-у під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо.

Щорічна акція «16 днів проти насильства» ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Шістнадцятиденний період акції символічно наголошує на цьому зв’язку. Бо ж на цей час припадають й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня — Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 2 грудня — Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня — Міжнародний день інвалідів, 5 грудня — Міжнародний день волонтера, 6 грудня — річниця інциденту в Монреалі.

Спільна заява Європейського Союзу та Офісу Ради Європи в Україні щодо ґендерно обумовленого насильства

Ґендерно обумовлене насильство — хвороба, від якої страждають суспільства по всьому світу. Починаючи із 26 листопада — Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок — Європейський Союз та Офіс Ради Європи в Україні об’єднують сили задля 16-денної кампанії з підвищення обізнаності про згадану проблему та заклику до дій.

В Україні насильство над жінками залишається однією з найгостріших соціальних проблем: щорічно кількість жертв сягає 1,1 мільйона. Таке насильство має руйнівні фізичні та психологічні наслідки для жінок, сімей та громад. На жаль, ця проблема часто залишається прихованою й такою, про яку не повідомляють. Це трапляється через почуття сорому, байдужості чи й навіть терпимість до такого насильства. Відтак освіта та підвищення обізнаності, а також протидія ґендерним стереотипам, сексизму та нерівності, які часто лежать в основі ґендерного насильства, є вкрай важливими.

Згідно з українським законодавством усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України (в цьому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України).

Хто підлягає усиновленню?

Усиновленню підлягають діти, які перебувають на обліку як:

• діти-сироти;
• діти, позбавлені батьківського піклування;
• діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.

«Розвиток, досягнення та виклики на шляху формування політики рівності жінок і чоловіків в Одесі» — таким було гасло другої міської жіночої конференції, яка зібрала депутатів міської та обласної рад, чиновників, міжнародних експертів, представників громадських організацій.

Про досягнення Одеси в утвердженні гендерної рівності присутнім розповіла заступник міського голови Світлана Бедрега. Вона, зокрема, підкреслила: «Впровадження принципу рівних прав жінок і чоловіків є однією з важливих умов соціально-економічного розвитку, критерієм нашої успішності. За підсумками роботи минулорічної жіночої конференції влада міста зробила конкретні кроки для активному розвитку в Одесі гендерно спрямованої політики».

На Одещині у неплатника аліментів відібрали половину будинку в рахунок погашення боргу.

На виконанні у Кілійському районному відділі ДВС перебувало провадження про стягнення аліментів з батька на утримання неповнолітніх доньки та сина. У зв’язку з тим, що заборгованість перевищила суму платежів за рік, державний виконавець наклав на боржника штраф у розмірі 20%.

Також було складено протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, що полягало у несплаті аліментів. Постановою Кілійського районного суду чоловіка визнано винним у вчиненні правопорушення та призначено покарання у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.

За статистикою, поданою на офіційному сайті ООН, порушеннями слуху внаслідок травм, хвороб або вроджених вад страждають близько 72 мільйонів землян, 80% з яких — громадяни країн, що розвиваються. Сукупно ці люди послуговуються 300 жестовими мовами.

Жестові мови — це повноцінні природні мови, які відрізняються від розмовних. Існує також міжнародна мова жестів, яка використовується глухими людьми на міжнародних зустрічах, а також під час поїздок та особистого спілкування. Вона визнана основною формою жестової мови, бо не така складна, як природні жестові мови знаків, і має досить обмежений лексикон, відтак дуже доступна.

Конвенція ООН про права інвалідів визнає й заохочує використання жестових мов. У ній зазначається, що ці мови мають статус розмовних і що держави-підписанти повинні сприяти полегшенню вивчення мов жестів та розвитку мовної ідентичності спільнот глухих.

Президент України підписав указ «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей», інформує сайт глави держави.

На зустрічі з батьками-усиновителями, опікунами та прийомними батьками, яка відбулася в Офісі Президента, Володимир Зеленський наголосив, що влада налаштована на підтримку родин, котрі взяли на себе сміливість виховувати сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. «Ми справді хочемо допомогти вашим дітям і вам особисто як сім’ям, як батькам», — сказав він.

З моменту дії законів #ЧужихДітейНеБуває за рахунок відпрацювання суспільно корисних робіт батьками, що не платили аліментів, на користь 275 дітей Одещини вже переказано 505 тисяч гривень.

Як нагадує Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, відповідно до статті 183-1 КУпАП покарання у вигляді суспільно корисних робіт застосовується, якщо сукупний розмір заборгованості з аліментів перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Розповіли в управлінні і про батька, який не платив аліментів на утримання доньки з 2012 року, а відтак заборгував 144 тисячі гривень.

«Після застосування до боржника обмежень, передбачених законами #ЧужихДітейНеБуває (заборона виїзду за кордон, на керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання), увесь борг — 144 тисячі, ще й штраф у розмірі 65 тисяч гривень за кожен день прострочення, були сплачені в повному обсязі», — повідомив керівник управління юстиції Руслан Сауляк.

На спеціалізованому пляжі, розташованому на 11-й станції Великого Фонтану, того теплого вересневого дня було велелюдно: громадська організація інвалідів «Дорога добра» організувала для своїх підопічних велике спортивне свято.

Діти з обмеженими можливостями та їхні батьки (а хтось привів із собою ще й друзів чи однокласників, бо ж діти з інвалідністю нині навчаються у звичайних школах) брали участь у цікавих естафетах, для перемоги в яких потрібна була не лише фізична сила, а й кмітливість та вправність.

Усі учасники свята, яке пройшло під символічним гаслом «Кожна дитина — особлива, усі діти — рівні!», перезнайомилися між собою й отримали від організаторів симпатичні подарунки.

17 серпня — Всесвітній день безпритульних тварин

Україна входить у десятку лідерів-держав за кількістю бездомних тварин. Такі результати дослідження кілька років тому опублікував Washington Post. Час минув — чотирилапих безхатьків на наших вулицях не поменшало. Українці так само мають змогу безвідповідально взяти собі кішку чи собаку, а потім викинути їх геть. Таке свавілля їм дозволяє відсутність податку на тварин та серйозного покарання за їх недогляд.

Світовий досвід

Німеччина — перша у світі країна, яка включила пункт про захист тварин до Конституції (в травні 2002 року). Крім того, на законодавчому рівні затверджена система утримання притулків. Держава захищає права тварин і встановлює штрафи в разі їх порушення. Наприклад, викинеш чотирилапого на вулицю — заплатиш 25 тисяч євро.

Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про внесення змін до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей».

Новими нормами передбачено введення обов’язкової підготовки для громадян України, які виявили бажання усиновити дитину-сироту, дитину, позбавлену батьківського піклування, удосконалення роботи служб у справах дітей з кандидатами в усиновлювачі щодо ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, та створення постійно діючої комісії з питань міжнародного усиновлення.

Як зазначається, реалізація документа «забезпечить максимальну відкритість і прозорість процедури усиновлення, мінімізує корупційні ризики та корупційні складові в процесі усиновлення, а також забезпечить врахування найкращих інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Право на соціальний захист – одне з найважливіших, основоположних прав людини, про що свідчить його закріплення в Конституції України. Це право полягає у можливості для особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах, отримувати соціальну підтримку з боку держави.

І чи не в найскрутнішому становищі перебувають бездомні особи і безпритульні діти. Наявність житла для кожної людини – невід’ємний атрибут нормального існування, а відтак ті, хто залишився без даху над головою, не можуть повноцінно реалі-зовувати свої права, до того ж, вулиця негативно впливає на всі сторони їхнього життя: здоров’я, можливість працювати і заробляти кошти для існування, встановлювати соціальні зв’язки тощо. У зв’язку з цим бездомні особи і безпритульні діти потребують особливого соціального захисту задля повернення їх до життя в суспільстві як повноправних його членів.

Проблема бездомності викликає багато емоцій, бо є видимою. До Революції Гідності ця проблема не вважалася  першочерговою. Нині ж із другорядної вона перемістилася в категорію актуальних, ба навіть нагальних. Агресія в Криму і на Донбасі, протиправні дії поплічників Російської Федерації на частині Луганської та Донецької областей раптово залишили без даху над головою сотні тисяч українців. Переважна більшість з них потерпає саме через відсутність постійного місця проживання та спричинених цим проблем.

Минулий тиждень був емоційно складним: майже щодня від поліції надходили новини про зникнення, зґвалтування чи вбивства дітей. Багато українських батьків охопив панічний страх. Вони не знають, як захистити рідну кровинку від ґвалтівників та вбивць. На батьківських форумах матері пишуть: більше не відпускають малих самостійно до магазинів, розважальних гуртків чи бавитися на подвір’ї...

Після вбивства 11-літньої Дарини Лук’яненко в Україні активізувалася тема щодо покарання ґвалтівників дітей. Зокрема, люди почали говорили про відновлення смертної кари для таких злочинців.

Заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін закликав підписати петицію щодо посилення покарання для тих, хто здійснює злочини проти дітей на сексуальному підґрунті. Зокрема, він написав: «Може, все ж таки приймемо наш закон заради пам’яті про Дарину Лук’яненко чи Аліну Васютину з Гірника, яка два роки тому була зґвалтована та закатована покидьком? Скільки ще дітей ми маємо втратити?».