Матеріали з рубрикою «Суспільство»

11 грудня протестуючі чорнобильці згорнули наметове містечко в Донецьку. Через три дні внаслідок домовленості з місцевою владою представники чорнобильців Львівщини також припинили протест. Ці події дещо знизили градус напруги в суспільстві.
Позаду довгі тижні голодувань, мітингів, штурмів і репресій. Хоч на якийсь період протестувальникам вдалося домогтися поступок від влади. Але ці поступки здобуті ненадовго. У своїх спробах залатати бю­джетні дірки на користь класу експлуататорів та не втратити «своє» в скрутні часи влада й надалі вдаватиметься до урізання базових соціально-економічних прав у неоліберальному дусі, при цьому нарощуючи сили для репресій проти активістів.

6 грудня, з деяким запізненням, представники Одеської обласної державної адміністрації, громадської ради при ОДА, головного управління юстиції в Одеській області та інші вирішили поговорити про значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року. Зокрема про те, як проголошення незалежності України вплинуло на консолідацію українського суспільства, сприяло об’єднанню громадян різних національностей, поглядів, регіонів проживання навколо ідеї незалежності нашої країни та зміцнення державності. Говорили і про прояви політичного та соціального радикалізму, ксенофобії, расової, етнічної, релігійної, національної дискримінації та нетерпимості. Оскільки захід відбувався в рамках Всеукраїнського тижня права, порушувалися й питання нормативно-правового забезпечення розвитку суспільства.
«По суті, право — це мова спілкування між державою і населенням, тому питання захисту прав населення повинні стояти на першому місці у діяльності кожного політика. Ви знаєте ситуацію в нашому регіоні. Можна сказати, що тут захищаються права громадян та панує толерантне ставлення до всіх, незалежно від політичного світогляду, національності тощо», — розпочав засідання «круглого столу» заступник голови облдержадміністрації Петро Хлицов. Щодо референдуму, то він, на думку чиновника, дав прекрасні стартові можливості нашій державі проявити себе як вільна й незалежна країна. «Двадцять років у житті людини — це ціле покоління, а в історії держави — це мить. Неможливо йти по сходах, не спотикаючись. Ми піднімаємося сходами вперед, можливо, ця дорога не така швидка та пряма, як би нам хотілося. Водночас точно можна сказати, що ми не стоїмо на місці», — зазначив Петро Хлицов.

Уже понад два десятиліття живемо у начебто незалежній державі. Й увесь цей час ніби воду у ступі товчемо відому істину про те, що земля повинна належати тим, хто її обробляє, тобто селянам, які на ній працюють. Хто ж у цьому сумнівається? Та минають роки, а раціонального шляху досягнення цієї мети так і не знайдено. Але ж існує досвід інших країн. То чому б не повчитися, як у них розв’язували цю проблему? Скажімо, у США, країнах Скандинавії. Щоправда, там не мали таких господарів землі, як колгоспи, а відтак земельні реформи втілювали значно успішніше.
Майже два десятки років тому мені як працівникові аграрного сектору випала нагода побувати у США (штат Небраска), у фермера Тома Брауна. Більше місяця спостерігала за тим, як облаштоване там сільське господарство, побут людей. Хочу розповісти про те, що найбільше запам’яталося. Можливо, хоч цим зумію якось допомогти нашим селянам.

Узагальнені результати України в рейтингах міжнародних організацій щодо різноманітних сфер життя вражають: країна посідає третє місце в Європі за кількістю автомобілів класу «люкс», водночас чверть українців живуть за межею бідності.
Сайт «Оглядач» у п’ятницю оприлюднив рейтинг, у якому перша п’ятірка українських досягнень і антирекордів виглядає так:

Турбота про інвалідів, травмованих на виробництві, — обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У 1992-у за підсумками Десятиріччя інвалідів (1983 — 1992), що проводилося під егідою Організації Об’єднаних Націй, Генеральна асамблея ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Це десятиріччя було періодом зростання обізнаності та організації заходів, спрямованих на покращення стану людей з фізичними вадами, надання їм рівних можливостей. Як наслідок, Генасамблея підкреслила важливість висвітлення цієї події для подальшої інтеграції в суспільство людей з обмеженими можливостями. Завдання Всесвітньої програми дій стосовно інвалідів полягає у проведенні ефективних заходів для запобігання інвалідності, відновлення працездатності та реалізація мети «рівності» й «повної участі» інвалідів у соціальному житті та розвитку. Ці концепції повинні прийматися однаково та мати рівну першочерговість у всіх країнах, незалежно від їх розвитку.

У мене є мрія поставити пам’ятник Помаранчевій Революції. Це має бути велика сфера — око, вкрите фотографіями облич її учасників, сповненими віри, свободи, надії, гордості за свою країну. В центрі я зробив би дзеркало-зіницю, в якому кожен міг би побачити себе сьогоднішнього. Я впевнений, що мільйони українців побачать там обличчя Людини, а не безправного гвинтика. Бо, маючи досвід переможного Майдану, — кожна, навіть така запущено-хвора країна, як наша, має шанс на одужання.
Сьогоднішню Україну найкраще описує цитата з улюбленого фільму «Той самий Мюнхгаузен»:
« — А разве ночь?
— Ночь.
— И давно?
— С вечера».
Так, з’ясувалося, що в нашого темного минулого виявилося майбутнє. Для його повернення знадобилося не так і багато: зрада помаранчевого месії, війна демократів і зневіра суспільства. Роз’єднання переможного «ми» Майдану на безпомічні «я» полі­тиків і простих людей — головна причина реваншу авторитаризму в Україні.
Але ця стаття не про «хто винен?», а про «що робити?».