Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Переглядів: 73

Кілька тез до розмови про воєнні і «повоєнні» справи

Кілька днів тому Український католицький університет провів семінар, де йшлося про бачення повоєнного майбутнього і, найважливіше, — тих головних завдань, які потребують першочергової уваги інтелектуальних середовищ. Я скористався цією нагодою, щоб поділитися кількома своїми тезами. Вони аж ніяк не вичерпують предмет, а суто відображають пріоритети, які, на мою думку, варті особливого ставлення.

Бажання розпізнати риси повоєнного часу — цілком природне. Проблема в тому, що на відміну від аналогів, коли війни такого глибокого характеру впливали на світоустрій, майбутнє того, чим завершиться війна росії проти України, залишатиметься невідомим ще довго. Ми не перебуваємо ані в Тегерані 1943 року, ані в Ялті 1945-го, якщо взагалі можна проводити паралелі з Другою світовою війною.

Переглядів: 94

Чи можливий душевний мир у час війни?

Перша й інстинктивна відповідь на поставлене запитання, звичайно ж, негативна. Слова «мир» і «війна» є антонімами і взаємно виключають одне одного. І чи не злочинним було б відчувати мир у душі, коли щодня гинуть люди? А до Гарнізонного храму у Львові страшно підходити, бо неминуче натрапиш на черговий похорон загиблого воїна. То як на це дивитися спокійно? Отож логічною виглядає відповідь, що справжній душевний мир настане лише тоді, коли війна закінчиться справедливим фіналом, а її винуватці будуть покарані.

У цій фразі ключове слово — «справедливим». Справедливість справді є засадничою передумовою того душевного миру, яким заспокоїться серце кожного українця. Справедливість для українців — одне з найважливіших понять. А протест проти несправедливості — це чи не найпотужніша пасіонарна сила. Згадаймо, чому Євромайдан переріс у Революцію Гідності? Бо коли народ побачив, як побили неозброєних студентів, то сказав собі: «Це несправедливо!». А чому свого часу піднялись на спротив дисиденти? Та тому, що сказали собі: «Арештовувати поетів і письменників лише за вільне ненасильницьке слово — це несправедливо!».

Переглядів: 101

«Фабрика монстрів», або Байдужість як скріпа російського суспільства

Із допомогою педагогів і письменників відмова від емпатії в СРСР, а згодом і в РФ стала громадянською чеснотою

Усім відомо, що РФ своїх злочинів не визнає. Тому оприлюднення відео, на яких відкрито катують таджицьких чоловіків, підозрюваних у теракті в московському «Крокус Сіті Холі», багатьох здивувало. На відео одному із затриманих силовики відрізають вухо та змушують його з’їсти, іншого б’ють струмом. На кадрах із суду, куди доправили підозрюваних, видно, що обличчя їхні набрякли від побоїв, а одного з них привезли непритомним і з катетером (імовірно, йому відбили нирки).

Багато коментаторів припустили, що відео оприлюднили, аби залякати потенційних терористів. Можливо. Але в керівної банди РФ є й інший порядок денний — привчати населення не співчувати, навіть коли на їхніх очах мучать людину. Про те, як «правильно» слід реагувати на звірячу сваволю, заявила головна путінська пропагандистка Марґаріта Сімоньян: «Ніколи не очікувала від себе такого, але коли бачу, як їх скорченими заводять до суду, й навіть вухо це, відчуваю неймовірне задоволення». А провладний журналіст Павєл Данілін озвучив пряму заборону на жалість: він заявив, що того, хто «щось вам говоритиме про кілька синців і відірване вухо», можна «сміливо бити… Іншого він не зрозуміє. Та й не заслуговує на інше».

Переглядів: 125

Це катастрофа, але не біда

У неділю, 19 травня, в авіакатастрофі загинули президент Ісламської республіки Іран Ібрагім Раїсі та кілька найвищих чиновників його адміністрації, включаючи міністра закордонних справ Аміра Абдоллахяна, губернатора іранської провінції Східний Азербай-джан Малеха Рахматі та ще кількох осіб. Наводжу в огляді ці імена з єдиною метою — повідомити, що іранське «політбюро» не ушкоджене, перебуває в іншому місці, а очолює його великий аятола Алі Хаменеї, духовний лідер, від якого залежать призначення, переміщення, загалом усе, зокрема внутрішні справи і зовнішній курс величезної держави.

«М’ясник» на шляху до пекла

Ібрагім Раїсі в ієрархії правителів посідав місце головного адміністратора, такого собі голови «Раднаркому». Але вирізнявся непомірною кровожерливістю, навіть порівняно з

Переглядів: 155

Що таке «русскій мір» і як він став ідеологією путінського фашизму?

«І відважно скажу (в оригіналі — «с дерзновением»): дай Боже, щоб кінець віку й означав кінець вашого перебування у владі. У вас є все, щоб довго й успішно звершувати це велике служіння Батьківщині». Такими словами минулого тижня патріарх Кирило привітав чергову інавгурацію російського диктатора Путіна.

Здавалося б: нічого нового. Адже саме Кирило відіграв значну роль у становленні Путіна таким, яким ми знаємо його сьогодні — скаженим людожером, що пропагує ідеї «русского міра» і «триєдиної Русі». Бо станом на 1999 рік — час приходу до влади — у його голові таких конструкцій не було. З’явилися вони там лише наприкінці нульових — під безпосереднім впливом Кирила. Відповідно, він не просто ідейний натхненник, а й повноцінний співучасник злочинів російської держави. За що рано чи пізно має відповідати — знову ж таки, абсолютно на рівних з Путіним — у Гаазі (якщо обидва доживуть).

Переглядів: 173

Від співпричастя до співучасті

Чи понесуть структури Московського патріархату відповідальність за злочини путінського режиму?

Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Смерть Алєксєя Навального й необхідність протидії тоталітарному режиму Владіміра Путіна та його війні з демократією». Документ охопив широке коло питань. Зокрема в ньому засуджено доктрину «русского міра» й названо керівництво Російської православної церкви та особисто патріарха московського Кіріла співучасниками злочинів путінського режиму.

Переглядів: 234

Путін і Україна

Історія  хворобливої  одержимості

(Закінчення. Початок у номерах за 7, 14, 21 та 28 березня)

Масштабна інфільтрація українських держустанов російською агентурою не лише уможливила мирне захоплення Криму російськими спецпризначенцями і масштабні збройні заворушення на південному сході країни. Вона, ймовірно, забезпечила також керовану ескалацію насильства на Майдані й довкола нього взимку 2013—2014 років у рамках розробленої російськими «політтехнологами» стратегії т.зв. «контрольованого» (чи «маніпульованого») хаосу. Один із цих «ляльководів», тогочасний помічник путіна і, як вважають, його головний радник з українських справ Владіслав Сурков («путінський Распутін», за висловом Пітера Померанцева), знаний як завзятий «заперечувач України» й один з архітекторів путінської (анти)української політики. Саме йому належить відома фраза про те, що «нема ніякої України — є лише українство, специфічний розлад свідомості». Практичні поради щодо насильницького лікування згаданого ним «розладу» виглядають сьогодні особливо зловісно: «Примус силою до братніх відносин, — пояснював він, — єдиний метод, який історично довів свою ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший».

Переглядів: 235

Хто такі одесити і чого ми хочемо?

Міф про міф про Одесу

Зізнайтеся, ви теж довго сприймали або ще й досі сприймаєте Одесу як щось неймовірне, прекрасне і дивовижне? Оці всі «шаланди, наповнені кефаллю», «морячка Соня», веселі люди, які на всі випадки життя мають по анекдоту, «Одеса-мама», «Мішка-япончик», море, гарні жінки-блондинки, моряки, яхти, нічні купання і смачна їжа?

Мені здається, жодне українське місто не оповите ореолом романтизму, не оточене купою міфів, вигадок, легенд і чудернацьких історій так, як Одеса. Одесити видаються підприємливими, в них заняття бізнесом — у крові, вони легкі, красиві, авантюристичні шукачі пригод. Тут постійне свято, ресторани, музика і щасливі люди.

Переглядів: 223

Путін і Україна

Історія  хворобливої  одержимості

(Продовження. Початок у номерах за 7, 14 та 21 березня)

Російській авторитарній консолідації суперечила не лише демократія в Україні, а й історична політика, спрямована на розвінчання тоталітарної спадщини, зокрема сталінізму, який дедалі активніше реабілітувався в росії. Москву дратувала й українська культурна політика, спрямована на відродження пригнобленої та маргіналізованої української мови й культури; і релігійна політика, що обстоювала юридичну рівність усіх церков, відокремлених від держави, усупереч вимогам москви пріоритезувати російську православну церкву на так званій «канонічній території» (до неї москва зараховує й усю Україну).

Переглядів: 271

Путін і Україна

(Продовження. Початок у номерах за 7 та 14 березня)

Історія хворобливої одержимості

2. Спроба «остаточного розв’язання» українського питання

Серед західних «розумійників путіна» (Putinverstehers) побутує уявлення про російського президента як «прагматика», що на початку своєї кар’єри буцімто був позитивно налаштований щодо Заходу, прагнув дружніх взаємин і конструктивної співпраці, проте був використаний, обманутий і принижений західними партнерами, зокрема горезвісним «розширенням» НАТО до російських кордонів, внаслідок чого змінив свою настанову і перейшов до дедалі гострішої конфронтації. Щоб поважно засумніватися у цій версії, досить, однак, прочитати короткі мемуари Тімоті Ґартона Еша, опубліковані невдовзі після російського вторгнення на Донбас 2014 року.

Переглядів: 276

Путін і Україна

Історія хворобливої одержимості

(Продовження. Початок у номері за 7 березня)

Українцям у цій колоніальній моделі відводилася роль «молодшого брата» — такого собі сільського кузена, недорікуватого, але милого, особливо в народному одязі, з фольклорними співами та кумедним діалектом. Симпатичні, але тупуваті, вони постійно потребували старшобратньої опіки (а деколи й стусанів). Більшість росіян, включно із самим путіним, «люблять» українців, але лише доти, доки ті погоджуються грати роль слухняних підлеглих селюків щодо російських культурніших, урбанізованих родичів. Дослідники колоніалізму порівнюють ці взаємини зі стосунками між Робінзоном Крузо і П’ятницею. Робінзон «любить» свого П’ятницю, але лише доти, доки абориген визнає зверхність білого господаря й не наполягає на шанобливому ставленні до його власної мови, культури та гідності. Тим часом П’ятниця, який хоче зрівнятися з Робін-зоном, прагне, щоб його називали справжнім, а не вигаданим колонізаторами ім’ям, і який претендує на власну культурну, а тим більше політичну суб’єктність, — це вже якийсь божевільний чи, ще гірше, зманіпульований якимось іншим «Робінзоном» (американським, німецьким, польським, жидо-масонським) П’ятниця.

Переглядів: 326

Путін і Україна

Історія хворобливої одержимості

Путінова хвороблива заклопотаність «українським питанням», яка набула особливо патологічних рис в останнє десятиліття й увінчалася розв’язанням повномасштабної геноцидної війни проти України, має глибоке ідеологічне коріння — як у біографії самого російського диктатора, так і в російській історії та культурі загалом, у ключових елементах російської (імперської) ідентичності.

Ця стаття досліджує еволюцію путінових поглядів на Україну, з’ясовуючи спершу історико-культурні підвалини та ідеологічні джерела цих поглядів, а тоді простежуючи їх видозміну під впливом різноманітних політичних подій і процесів. Відсутність адекватної міжнародної реакції на ці дедалі радикальніші погляди й на дедалі агресивнішу політику, мотивовану ними, сприяла їх легітимізації й перетворенню у своєрідну державну ідеологію, raison d’etre як самого режиму, так і відновлюваної ним імперії. Геноцидна війна стала логічним наслідком цих процесів, спробою «остаточно розв’язати» українське питання відповідно до історико-цивілізаційних фантазій російських еліт та їхніх хворобливих психологічних комплексів.

Переглядів: 294

Чи збережуть США лідерство у світі?

(Закінчення. Початок у номері за 29 лютого)

Чого сподіватися від Дональда Трампа?

2024-й — рік президентських виборів у США, і це найголов-ніша політична подія, навіть, якщо хочете, політичне шоу для американців, яке впливає на їхню повсякденність.

Переглядів: 216

Чи збережуть США лідерство у світі?

Від наслідків нинішньої конфронтації між демократією та автократією залежатиме, як розвиватиметься людство у наступні десятиліття і століття

Донедавна вважав, що американська демократія і державний устрій США можуть слугувати певним еталоном для багатьох країн світу, особливо для пострадянських. Після прочитання багатьох публікацій на цю тему у мене склалося враження, що завдяки потужним і стабільним державним інституціям американський «державний корабель» завжди йтиме своїм демократичним курсом, незалежно від того, хто буде президентом і яка із двох партій матиме більшість у Конгресі.

Але, як з’ясувалося, це не зовсім так. Зважаючи на те, що відбувається в американському Конгресі упродовж останніх чотирьох місяців навколо запиту президента США щодо надання Україні фінансової та військової підтримки у її війні проти росії, замислюєшся над деякими особливостями американської демократії — не надто привабливими сьогодні не тільки для українців, а й для переважної більшості європейців. Різні прояви у зовнішній політиці США мають свій початок, свої витоки і традиції, тому для того, щоб усвідомити, що зараз відбувається у Сполучених Штатах, нам слід зробити короткий екскурс в історію формування зовнішньополітичної доктрини США.

Переглядів: 215

Щоб не дратувати, краще промовчати

Офіційні особи і державні медіа в росії здебільшого утрималися від публічного обговорення другої річниці повномасштабного вторгнення в Україну. Ймовірно, вони намагалися уникнути дискусій щодо нездатності рф навіть ціною значних армійських втрат досягти заявлених диктатором воєнних цілей. Про це, з посиланням на Інститут вивчення війни (ISW), пише https://flot2017.com.

Аналітики вважають, що таке замовчування продовжуватиметься принаймні до виборів у рф, після яких путіну більше не доведеться приховувати від росіян такі непопулярні заходи, як, наприклад, мобілізація.

Переглядів: 235

Ласкаво просимо у тридцяті

Недавнє інтерв’ю володимира путіна американському коментатору Такеру Карслону знову нагадало мені Адольфа Гітлера — не для того, щоб провести чергову образливу для путіна паралель, а просто звичайним фактажем. Гітлер також дивував іноземних гостей — навіть налаштованих до нього доброзичливо — довгими історичними розмірковуваннями. Багатьом здавалося, що це просто тактика, якою Гітлер намагається виправдати свої агресивні кроки, але він і насправді був переконаний у своїй правоті. І путін також.

Таке часто відбувається із порожніми, як барабан, людьми. Вони наповнюють себе шкільною програмою з історії, забобонами і стереотипами, і якщо випадає нагода, починають їх реалізовувати. Гітлер на початку був невдахою, це правда. Але йому вдалося стати частиною, а згодом і лідером руху, ідеологія якого резонувала з думками ображеного поразкою у Першій світовій війні німецького народу. Йому вдалося використати цю образу, слабкість політичної еліти і її страх — утім, цілком зрозумілий — перед комуністами, на тлі яких Гітлер здавався меншим злом. Звісно, німці не дуже хотіли нової великої війни, але були не проти помститися, якщо це буде швидко й безпечно.

Переглядів: 229

Війна і світ

Коли ще у 2014 році, після окупації та анексії Криму, в Україні говорили, що від результатів російсько-української конфронтації залежатиме вигляд майбутнього, багато хто на Заході ставився до таких думок із очевидним скепсисом. Війна росії з Україною виглядала конфліктом на периферії вільного світу, у традиційній російській зоні впливу на пострадянському просторі. І як доля світу може залежати від того, чий прапор майорить над Луганськом чи Краматорськом — навіть назви цих міст були відомі небагатьом на Заході!

Ніде правди діти, навіть до великого вторгнення росії в Україну у світі поставилися хай як до масштабного, але все ж таки периферійного конфлікту. Не тільки на Заході, а й у Пекіні. Що найголовніше — цей конфлікт не мав змінити самої розстановки сил. На Заході вважали: якщо Україні вдасться відбити перші атаки, «санкції з пекла» примусять кремль швидко замислитися про мир, а у москві та Пекіні були впевнені у неминучості бліцкригу й перетворенню України на сателіта росії, таку собі роздуту Білорусь.

Переглядів: 327

Сашко із Зеленого Клину

Поки що рано оцінювати вплив на суспільство указу президента «про історично населені українцями території російської федерації». Однак уже перші відгуки патріотичного середовища свідчать про те, що надії на нього покладаються великі. Тобто суспільство готове «впрягатися» й допомагати державі.

Автора цих рядків і раніше цікавила тема: як вихідці з різних українських етнічних територій допомагають Україні в найскрутніші моменти її історії?

Переглядів: 306

Це було страшніше,аніж у фільмі «Титанік»

Підрив Каховської гідроелектростанції — одна з найбільших катастроф у світовій історії, адже гребля ГЕС утримувала величезний масив води — 18 кубокілометрів. Директор Інституту гідробіології НАН України Сергій Афанасьєв зауважує, що витрати цієї води на прориві (за розрахунками науковців) становили близько 90 тисяч кубів за секунду! За перші три доби у Чорне море потрапило десь у 100 разів більше прісної води, ніж надходило зазвичай. А це вже йдеться про прісноводне цунамі, яке змітало на своєму шляху все, на що наштовхувалося нижче від дамби: будинки, людей, тварин…

Мерці стояли у воді, як свічки

Журналістка «Нового дня», який із листопада 2022 року відновив свій вихід друком у деокупованому Херсоні, поспілкувалася з мешканкою Олешків — міста, що опинилося в епіцентрі найбільшої техногенної катастрофи. Наталія Возаловська, якій дивом вдалося вибратися з Олешків, розповіла:

Переглядів: 287

«Morituri te salutant!»

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій.

Завжди можемо подибати мотив «інтелектуального/релігійного Великого початку», «Золотої епохи», «занепаду релігійної чи інтелектуальної ідеї», «смерті Бога».

Переглядів: 265

Реальність довгої війни

2023 рік в Україні сприймається сьогодні насамперед як рік надій, що не виправдалися. Наприкінці 2022-го багатьом здавалося, що саме 2023-й буде переломним, навіть президент у своєму новорічному зверненні говорив, що наприкінці 2023-го ну не може ж бути так, як у 2022-у, а медіа обговорювали перспективи майбутнього українського наступу…

Але все це виглядає так саме з оптики кінця 2023 року. Адже і наприкінці 2022-го багато хто попереджав, що війна може бути набагато довшою, ніж здається. І наприкінці 2022-го ми переймалися питанням: наскільки реалістично мислять західні лідери, коли переконують, що успіхи України у контрнаступі забезпечать їй сильну позицію у перемовинах з росією? Особливо з огляду на те, що путін узагалі може не цікавитися жодними перемовинами. І наприкінці 2022-го багато хто попереджав, що допомога Заходу почне зменшуватися, насамперед — напередодні президентських виборів у Сполучених Штатах. І наприкінці 2022-го ми говорили: якщо війна в Україні не зупиниться, то це може призвести до нових великих конфліктів. Так, передусім дивилися у бік Тайваню, але вибухнуло на Близькому Сході.

Переглядів: 273

Отаман Заболотний

Чи пам’ятає Ананьїв — рідне його славне містечко — свого колишнього земляка-краянина? Чи пам’ятають ті села, які сто років тому звільняв він од московсько-більшовицької навали?

Чи знають нащадки тих селян на Балтщині, котрі вижили в 1919-у, коли повстанці віддавали їм хліб, забраний більшовиками, та ганяли зайд і місцевих колаборантів по всьому повіту, очищали край від білогвардійців-денікінців?

Переглядів: 317

Релігія як зброя

Українська православна церква московського патріархату (УПЦ МП) є географічною філією російської православної церкви московського патріархату (РПЦ МП). Вона отримує директиви з мос-кви і платить субсидії чи податки москві. Вірогідно, протягом тривалого часу, навіть після здобуття Україною незалежності, УПЦ МП була чи не найбільшим платником до бюджету РПЦ МП.

Заради довіри в Україні від початку війни у 2014-у, а зокрема впродовж останніх кількох років від оформлення Православної церкви України, вона часто скорочувала свою назву, промовчуючи додаток «МП» задля кращих зв’язків з громадськістю, оскільки почала втрачати вірних і парафії через постання ПЦУ із Вселенським Томосом та повномасштабну агресію москви у 2022-у. Її лобіст перед Конгресом США прямо збрехав, що вона змінила статут, відмежовуючи себе від москви. Чи таким чином вона не втратила канонічність? Тим не менш, її історія та призначення чи ціль залишилися незмінними. Взагалі довготривалість УПЦ МП у незалежній Україні для закордону виглядала іронією існування незалежної держави.

Переглядів: 363

Заморозки. Далі — морози чи відлига?

Якою буде зима кінця цього — початку наступного років? Не тільки в сенсі клімату, хоча від нього теж багато залежить, а й у сенсі політичної погоди в Україні та в усьому світі. Щоб не помилитися, спочатку потрібно хором вимовити: «хороше питання». А подумавши, визнати: питання не хороше, а огидне.

«Мінськ-3» не можливий

Із «весняним наступом» наших військ питання, мабуть, вирішене остаточно. Він зустрів перепони практично по всій лінії фронту та перейшов у «пози-ційну війну». Цю реальність необхідно, по-перше, визнати. А по-друге, визначити, як Збройним силам України та всій нашій країні жити в нових умовах. Із визнанням цього факту у нас, начебто, твердий консенсус. Останнім оптимістом в Україні є президент Володимир Зеленський. Але у країні більшість реалістів. Їм зрозуміло: погода в тилу та ситуація на війні можуть змінюватися в один чи інший бік. І треба не чекати на зміни, а бути до змін готовими.

Переглядів: 320

О дивний новий світ

Та підвищена увага, з якою у світі стежили за американо-китайським самітом у Сан-Франциско, стала черговим доказом того, як усі ми зацікавлені у стабілізації і віримо — хай для цього й нема об’єктивних політичних підстав — що якщо президент Сполучених Штатів і голова КНР про щось серйозне домовляться, епоха конфронтації відійде у минуле.

А проте, сам той факт, що декларування готовності домовлятися й розмовляти надалі вже сприймається як важливий результат, також є свідченням глибини розбіжностей, які існують між світами — умовним світом демократій й умовним світом диктатур (умовними, тому що «попутники» з іншим політичним устроєм є у кожному з ворогуючих таборів). Насправді кількість і глибина розбіжностей із принципових питань є настільки серйозною, що радше нагадує передвоєнну атмосферу — ту, яка у ХХ сторіччі була перед Першою і Другою світовими війнами. І це ми говоримо про китайсько-американські відносини в тіні Тайваню. Про американо-російські стосунки на тлі війни в Україні я вже й не згадую. Отже, чи є реальні шанси розв’язати всі ці проблеми шляхом діалогу? Навряд. А шляхом війни?

Переглядів: 333

Про користь просвітянських мандрів

Війна руйнує, але водночас створює додаткові можливості. Головне — хотіти і змогти ними скористатися. Чим більше людей налаштується на активне націєтворення — тим краще. Дехто подумає: яке вже там націєтворення? Найкращі хлопці щодня гинуть на фронті, мільйони людей виїхали за кордон і не факт, що захочуть повертатися. Демографія проти нас. Усе це так, але йдеться саме про компенсаторні механізми. Чим раніше вони запрацюють, тим меншими будуть наші втрати.

Надто багато скалічених? А ви знаєте, скільки поміж них героїв? Скільки пасіонаріїв! Є такі самородки, що й на протезах можуть ходити по школах та університетах, успішно виховуючи молоде покоління. Все залежить від особистості. Просто необхідно творити «центри кристалізації», які б цим питанням займалися. І щоб туди неодмінно входили представники навчальних закладів, зацікавлені в такій роботі. Усе вийде, якщо захотіти.

Переглядів: 328

Хрести як свідки доімперської історії

Усім, хто ще й досі сумнівається, що Катерину варто було прибрати з центру Одеси, треба приїхати сюди. Недалеко від міста, по Хаджибейській дорозі в напрямку села Усатове, є найбільший зі збережених в Україні козацький цвинтар.

Це поховання козаків-нерубаїв Сотниківської січі. Чому нерубаїв?

Переглядів: 294

«Загибель ескадри»

Що буде з чорноморським флотом росії після деокупації Криму?

У той час як український контрнаступ літа-осені поволі, але просувається, одним з, можливо, найбільших його досягнень вже є системне ураження чорноморського флоту росії та військових об’єктів в окупованому Криму. Той флот практично вже не контролює все північне Чорне море, відколи зазнав ударів від України. Але коли Україна звільнить Крим, то чи повинен буде чф росії залишити український півострів, де він перебував від самого початку незалежності України в 1991 році?

Експерти, з якими розмовляло «Радіо «Свобода» (https://www.radiosvoboda.org), однозначні в своїх прогнозах: місця для чорноморського флоту росії в Севастополі після деокупації Криму не буде — він має або піти до Новоросійська, або його буде потоплено.

Переглядів: 383

У шорах минулого

На десятому році війни росії проти України, попри сотні тисяч смертей мирних співвітчизників, зокрема й наших земляків (про реальні втрати наших захисників — а вони немалі — дізнаємося уже після Перемоги), попри понівечені оселі, храми, пам’ятки архітектури і в Одесі, і в багатьох містах та селах нашої області, попри спалені елеватори, разом зі збіжжям, розтрощені порти й морвокзали, майже половина з-поміж нас, жителів Одещини, все ще тяжіє до царсько-совєтсько-російського спадку. І не хоче його спекатися.

Що тримає нас тримає у шорах минулого? Хто й досі править віжками, намагаючись загнати нас назад, у стійло послушної конячки?

Переглядів: 350

Запорука нашої перемоги

Про цю ганебну війну вже сказано багато і в Україні, і у світі. Але ще далеко до того часу, коли про неї ми взнаємо всю правду. Очевидно одне: ця війна призвела до зміни епох, яка триває нестерпно довго…

Щось у цьому світі таки застигло. Паралізовані інституції, покликані для забезпечення міжнародного порядку. Застиг холодний погляд кровожерливого кремлівського звіра. І застигли серця матерів, дружин і дітей, що втратили своїх рідних.

Сторінка 1 з 1412345»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net