Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Переглядів: 846

Історія Одеси для школяра. Якою вона має бути?

Останні два-три тижні у ЗМІ та соціальних мережах активно обговорюється питання навколо навчального посібника з історії Одеси, яким користуються у загальноосвітніх школах міста. Насправді це важлива проблема компетенції фахівців, однак показово, що порушила її громадськість.

Як на мене, питання виходить за рамки конкретного навчального посібника чи підручника і торкається загальнонаціональної проблеми чи проблем.

Зверніть увагу, навчальний посібник, який на слуху, був написаний і рекомендований Міністерством освіти і науки України у 2012 році, однак реакція, підкреслюю, громадськості (батьки, активісти, журналісти), проявилася лише тепер, що вказує на зростаючу політичну зрілість одеситів зокрема. Шлях до цього стану, що маємо, був непростий, і якщо спробувати розділити його хоча б на умовні етапи, то вимальовується бачення цілком конкретного і зрозумілого, як зараз кажуть, тренду.

Пам’ятаю, як на початку 1990-х на історичному факультеті деякі студенти покидали аудиторії, в яких викладачі читали українською. Але з часом переважна частина молоді швидко зрозуміла, що таке держава Україна і що потрібно для її становлення, розвитку, тож період такої тимчасової, короткотермінової невизначеності був нетривалим.

Наступний етап на цьому шляху стосується старшого покоління. Ще у 2010 році окремі молоді викладачі, володіючи державною мовою, навіть через письмові заяви відмовлялися читати лекції українською, незважаючи на те, що до Одеси на навчання прибували абітурієнти з регіонів України, які не вивчали російської мови. Та й цей період, схоже, на стадії завершення.

Й ось тепер, на сучасному етапі, дедалі ваго-міший голос одеситів, які хочуть бачити Одесу, як і Україну, економічно розвиненою, заможною і мирною. Це ознака укріплення політичної нації. Одесити досить непогано орієнтуються у політичному житті країни, розуміють, що її потрібно захищати теперішнім і майбутнім поколінням і що це до снаги лише патріотам України.

Але патріота потрібно виховувати. Питання лише, як і на чому.

Переглядів: 1135

Не треба боятися!

/_f/2016/98_1.jpg Нещодавно одесити мали чудову можливість побувати на літературно-музичних подіях, організованих одеським автором-виконавцем Олексієм Семенищевим за участі польського актора російського походження Іллі Змєєва. Ті, хто побував на концертах у Всесвітньому клубі одеситів, Театрі Перуцького та Одеському літературному музеї, отримали величезну насолоду і від чудової музики у виконанні Олексія, і від виразного художнього слова у виконанні Іллі, який читав вірші та прозу. Всі імпрези проходили на одному подиху, під гучні аплодисменти публіки.

Уперше вони об’єдналися в творчості ще 2012 року, коли разом з польським актором Лехом Дибліком створили програму на тему віршів та пісень Олександра Галича (до речі, автора дуже популярного в Польщі), під назвою «Люди, не треба боятися!», і вирушили у тур польськими містами.

Після одного з концертів мені вдалося поспілкуватися з Іллею Змєєвим.

У молоді роки він закінчив Всеросійську майстерню естрадного мистецтва, переїхавши до Польщі, працював диктором у російській редакції Польського радіо, зіграв понад

60 ролей у кіно, займався озвучуванням фільмів. Його улюблена справа, якій він присвячує весь свій вільний час, — це аудіозапис класики російської та світової літератури.

Переглядів: 1000

Молдова. Чи ховати бабусин паспорт?

Цими днями увага світу прикута до найважливіших виборів на планеті — президентских у США. Але для нас, українців, цікаві вибори і в сусідній Молдові.

30 жовтня там відбувся перший тур виборів президента, в якому взяли участь 50,95% виборців. Для перемоги у першому турі кілька відсотків забракло проросійському кандидату — лідерові Партії соці-алістів Ігорю Додону, за якого проголосували 47,98% громадян, що прийшли на виборчі дільниці. Друге місце із 38,71% голосів посіла проєвропейський кандидат від партії «Дія та солідарність» Майя Санду. Хто з цих двох політиків стане президентом Республіки Молдова, вирішиться у другому турі, який відбудеться найближчої неділі, 13 листопада.

Як і всі попередні вибори, боротьба тут точиться не стільки за персоналії кандидатів, скільки за цивілізаційний вибір. До Європи чи до «Азіопи»?

Молдова — парламентська республіка і за законом президента там обирав парламент. Повернутися до прямих президентських виборів парламентську коаліцію змусили масові антиурядові протести, які відбувалися у 2015-у і на початку 2016-го.

Олігархізація політики — одна з головних проблем сусідньої країни. Ще недавно ЄС ставив Молдову за приклад усьому Східному партнерству, країна отримувала кредити і допомогу для провадження євроінтеграційних процесів. У квітні 2014-го Молдова першою з країн СНД отримала безвізовий режим з ЄС. Однак загрузла в корупції. Нинішньої весни почали розслідувати справу про викрадення 1 мільярда доларів з банківської системи. Це захмарна сума для маленької держави. Генеральний прокурор Молдови розповів, що в окремих філіях банків «гроші виносили мішками». До цієї оборудки причетні лідери, які позиціювали себе як патріотичні та проєвропейські (чи нічого це не нагадує нам, українцям?). Люди їм вірили і йшли за ними. Тепер віра втрачена, чим не без успіху користаються сили, які не проти розвернути політичний курс країни на 180°.

Отже, Ігор Додон, 41 рік, економіст. Був заступником міністра і міністром економіки та торгівлі, першим віце-міністром Республіки Молдова. Починав з Компартії, сьогодні — лідер Партії соціалістів. Балотувався на пост мера Кишинева, але програв Доріну Кіртоаке.

Тутешні соціалісти червоніші навіть за комуністів, очолюваних колишнім президентом Володимиром Вороніним. З Ігорем Додоном у різні роки публічно зустрічалися Володимир Путін та Дмитро Рогозін, а також патріарх Московський і всєя Русі Кірілл (Гундяєв). Логотип цієї партії — не троянда (як заведено у соціалістів різних країн та в Соцінтерні), а тоталітарна п’ятикутна червона зірка.

Додон — любитель Росії, хоче бути схожим на Путіна і Лукашенка. Він — за відновлення у повному обсязі економічних відносини з РФ. Проти НАТО. Обіцяє скасувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом шляхом проведення референдуму щодо зовнішньополітичного курсу країни і розвивати її, спираючись на православ’я як «моральний стрижень молдаван, а також державності і нейтралітету Молдови».

Переглядів: 946

Питання №1

Чи можна з огляду на війну з московським фашизмом толерувати шовкову ірляндизацію України?

Питання критичне і доленосне для України, бо шовкове московщення українців має місце у нашій матері-державі.

Ми воюємо з Москвою і заразом толеруємо москвомовність чималої частини нашої людности.

Толеруємо, бо мусимо — це наші збиті з плигу за часів московської окупації брати, які розуміють, що Незалежність — це потреба №1 українців, без огляду на рідну мову.

Цей факт можна укласти у трьох друкованих рядках, але те, що діється в душах цих українців, не опише і тисяча сторінок.

Моє питання поможе декому знайти вихід з цього психологічного сліпого кута.

Переглядів: 1178

Чого не зроблено за 25 років?

Україна відсвяткувала своє 25-ліття. І ні слова про те, що треба було зробити, але не зроблено.

За 60 попередніх років до Незалежности Кремль здійснював лінгвоцид української мови, почавши з розстрілів чесних мовознавців, реформи правопису і систематичного насичення нашої мови ідіотизмами, обертаючи її на неперспективну мову.

Так, з юридичної термінології вилучено слово «судочинство» і замінено на ідіотське слово «провадження». Як це сталося?

Росіяни скоротили слово «судопроизводство» (шість складів) на слово «производство» (чотири склади). Але слово не втратило юридичного змісту. Вживаючи слово «производство», росіяни розуміли, що йдеться про юридичне «судопроизводство».

Наше слово «судочинство», відоме в Україні чи не з «Руської правди» Ярослава Мудрого, мало чотири склади і не потребувало скорочення. Але діяв лінгвоцидний закон, що україн-ська лексика мусила копіювати російську лексику слово-в-слово. І російське «производство», згідно зі словником, учені мужі замінили на «провадження», не взявши до уваги, що російське юридичне «производство» — це насправді «судопроизводство» і наш переклад його ніяке не «провадження», а  «судочинство» — юридичний термін, який треба вживати в юридичних текстах.

Переглядів: 999

Кривоозерський синдром

Волею обставин мені довелося побувати в Кривому Озері буквально через кілька днів після резонансного злочину: вбивства поліцейським місцевого жителя — 32-річного Олександра Цукермана. Намагаючись збагнути природу цього жахливого випадку, я уважніше, ніж раніше, придивився до плину місцевого життя.

Насамперед вразила невластива для райцентру тиша. Ніхто не палив тут шин і не перекривав дорогу. Над селищем висіло втомлене за пекуче літо сонце. Розкішні ялини навпроти будівлі місцевої влади контрастували з вицвілими кленами на прилеглій вулиці. Низка раніше успішних магазинів нині напівзачинені й напівзабуті. «Продам» — читаю напис на кафе, схожому на якийсь бастіон. Поряд без будь-яких ознак життя — довжелезна сіра споруда. Давно забув про своє призначення газетний кіоск, за його запиленим склом повзає сонна муха...

Здається, тиша накочується сюди з берегів річечки з ласкавою назвою Бульбока, яка ближче до центру розкинулася широким плесом. Очерет ані шелесне. З мосту лише видно, як у товщі води снують дрібненькі плотвички...

Але цей спокій оманливий. Недавно два дні дно тієї ж річки прочісували водолази, які шукали пістолет — знаряддя вбивства. Не знайшли, і тепер виникає питання: чи щирим був у своїх свідченнях підозрюваний?

Переглядів: 959

Мінськ-Б

Мінськ-Б — це альтернатива до Мінську-А, який мав дипломатичним шляхом розв’язати конфлікт на Донбасі. На жаль, Мінськ-А не зміг виконати взятих на себе зобов’язань. Протистояння на Сході України не ущухає, а має нахил перерости у другу Наддністрянщину.

Тому для дипломатичної розв’язки гібридної війни на «східніх кресах» України потрібен дещо инший формат Мінську — Мінськ-Б.

Беручи до уваги сучасний міжнародній розклад сил у світі, Мінськ-Б мусить вдатися до двосторонніх оборонних пактів між Україною та її найближчими західніми сусідами, хоч би, наприклад, з Польщею. Україна й Польща мають за собою знаменитий історичний факт успішної військової операції в минулому, сьогодні, на жаль, рідко згадуваний. Цей факт зайшов у історію під назвою «диво на Вислі», коли польські й українські війська змусили «непереможну» кінноту Буденного-Троцького безславно тікати під ударами польсько-українських сил.

Мені можуть закинути, що я маю на увазі дипломатичну розв’язку наявного збройного змагання, а згадую про військові баталії.

Переглядів: 986

Російськомовність і Савченко

Савченко з Росії прибула до України. А вийшло, що не до України, а до Малої Росії. Бо нема в Україні Олен, Наталок, Грицьків, Олесів. Зато є Альони, Наташі, Гріші й Саші. Правда, є одна Олеся. І знає писати по-нашо-му, а пише тільки, як Путин, хоч ніби й проти Путина... Так їй легше борони-ти Україну від... Савченко, від Героя України.

Подивившись на гадючник у Верховній Раді, Савченко й подалась туди, де є українці — до сільських громад. Хоч слово наше почує. А їй російськомовні писаки: просуває ідеї Путина і є Троянська його кобила.

Шкода, що Надія не дає відсічі цим «украінцам». А треба б. Бо росій-ськомовність в Україні буває різна. Є російськомовні з примусу. Так їх змушували московські «інтернаціоналісти». А є свідомі москвомовці. Їх змалку вчили тільки московщини, бо «зачем портіть ребьонка — учіть украінского язика». Саме так говорили: не «язику». До школи їх посилали тільки до руської, а від вивчення рідної мови звільняли. І виростали такі «дядьки отечества чужого», вступали до партії, шельмували українсько-німецьких націоналістів, а тепер, бачте, українські патріоти.

Тут Надії і треба було б зробити розслідування, щоб вивести на чисту воду своїх винувачів у зраді.

Переглядів: 943

Польща — Україна: звідки поворот у відносинах

Антиукраїнські настрої були завжди, однак раніше були лідери, які їх тонували

Ще недавно поляки емоційно і щиро підтримували український Євромайдан, організовували (і надалі організовують) гуманітарну допомогу для Майдану і АТО, приймали на лікування поранених і на відпочинок дітей Небесної Сотні. Сьогодні Сейм переважною більшістю голосів приймає антиукраїнську постанову про Волинську трагедію, в якій звинувачує Україну в усьому, не вбачаючи ні грама поль-ської вини у цій трагедії (наприклад, політика колонізації українських земель). Звідки цей поворот? Що такого сталося, що поляки, здавалося б, змінили свою позицію на 180 градусів?

Причин такого становища декілька. Давайте спробую пояснити окремі чинники по пунктах.

По-перше. Це не так, що рані-ше антиукраїнські та імперські настрої серед польського сус-пільства були відсутні, а зараз вони з’явилися. Вони були завжди. І завжди так думали, скажімо, якісь 20% польського суспільства.

Переглядів: 1142

Не швидко «Швидка» будувалася...

На позачерговому засіданні виконкому Одеської міської ради, яке відбулося 5 серпня і в порядку денному якого було лише одне питання, схвалено рішення про передачу комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 10» на баланс та закріплення за нею на праві оперативного управління об’єкта нерухомого майна «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», розташованого за адресою: м. Одеса, вулиця Маршала Малиновського, 61-Г.

А кількома днями раніше, 2 серпня, Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала документ, згідно з яким одеська міська громада може отримати право власності на споруду лікарні, а саме сертифікат відповідності будівельним нормам і проектним рішенням. Цей сертифікат відповідності вручили представникам міської громади — головному лікареві МКЛ №10 Олександру Андрієвському як керівникові організації, на території якої зводився об’єкт, і голові Одеської міської архітектурно-будівельної інспекції Петру Рябоконю.

Нарешті, з полегшенням зітхнуло місто, може, затихне конфлікт між міським головою Геннадієм Трухановим і забудовником Аднаном Ківаном, який триває вже стільки років саме через цей об’єкт.

Переглядів: 997

Одеський припортовий: продати чи «сплавити»?

До приватизації ВАТ «Одеський припортовий завод» держава готувалася багато років. Нині на продаж виставили 99,6% його акцій. Вибір далеко не найсприятли-вішого для продажу ОПЗ періоду з погляду кон’юнктури ринку та вартості підприємства пояснюють необхідністю терміново поповнити бюджет. Однак значна кількість порушень у процесі підготовки приватизації та різке скорочення вимог до інвестора, навіть порівняно з попереднім конкурсом, викликають запитання.

Замість зразково-показової приватизації ОПЗ для іноземних інвесторів знову ризикуємо одержати традиційний український «договірняк» в інтересах заздалегідь визначеного інвестора. Чи буде це Фірташ, чи Коломойський, чи хтось інший, тісно пов’язаний з чинною владою.

Нагадаю, одна з основних декларованих цілей — не тільки отримати гроші, а й провести (на кошти інвестора) прискорену модернізацію підприємства.

Переглядів: 1041

Демократизуймо Україну!

Обираймо чесних президентів!

Чим пояснити, що діяльність президентів України за роки незалежности українці не схвалюють?

Причина: вибір за зразком Заходу з подачі політичних партій. В Україні ж нема політичних партій, а є олігархічні клани, називані партіями, і практика Заходу нам не пасує. Нам потрібна своя система вибору президентів з числа видатних громадян України. Президент має бути цілком безпартійним.

Тому систему виборів голови держави треба доко-рінно змінити.

Верховна Рада має створити постійну «президент-ську комісію» для пошуку кандидатів на роль державного лідера.

Переглядів: 1078

Демократизуймо Україну!

Про досяжність дій, спрямованих на благо демократії

Українська демократія — демократія молода, і виникла вона після століть диктатур, тому норми українських законів не можна копіювати зі західніх демократій або колишніх «сталінських» псевдодемократій. Молода демократія має бути «вільніша» від «старих» демократій, бо опір «старої гвардії» молодим вітрам дужчий, ніж у «старих» демократіях.

Ця вільність має проявлятися у стандартах досяжности тих чи тих контрольних та инших функцій. Поясню на факті.

У статті 87 Конституції України сказано, що питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше, ніж один раз протягом однієї сесії.

Нащо таке обмеження дії, спрямованої на благо демократії?

Контроль і підзвітність керівних органів — це невід’ємна засада демократії, тому обмеження контролю — риса недемократична. Статтю 87 написано «під» наділену владою особу, яку належить контролювати.

Переглядів: 1038

Офшорне виснаження

«Панамське досьє», що стало однією з останніх світових топ-новин, поповнилося новою чималою порцією інформації. Найгостріше на його публікацію вже відреагували в багатих країнах: кримінальне провадження у США, спецкомісія Європарламенту, плани боротьби з офшорами Мінфіну Німеччини та великої п’ятірки ЄС. Реакція ж їхніх бідних сусідів, за нечастим винятком, була стриманішою.

Українські журналісти й політологи, не змовляючись, досить оперативно розібрали практично всі вітчизняні аспекти «панамагейту»: податкові ухиляння, особиста анонімність, густа тінь корупції/криміналу, легалізація тіньових капіталів, гнітючий бізнес-клімат на батьківщині, моральні втрати, політична відповідальність за порушення моральних табу, перед-виборних обіцянок і стрімке погіршення життя своїх виборців.

Переглядів: 987

Виповзок

Продовження. Початок у номері за 21 квітня.

Постімперський синдром

Здавалося б, немає нічого простішого, як радикальні змін у полі-тичному житті. Всі ж добре знають різницю між білим і чорним, правдою і лжою. Але політичний клас це завжди породження і продовження домінуючої у суспільстві сили. Не кількісно більшої, а саме домінуючої. Такою силою в Україні була і по цей день залишається кримінальна олігархія. Хай нас не засліплює, що наразі у Раді вже не засідають суркіси, пінчуки чи ахмєтови. Там усілися делеговані ними слуги. Вірні і дресировані, як бійцівські пси. Вони є провідною силою в парламенті і протягом усього часу після Революції Гідности слухняно виконують волю хазяїв.

Переглядів: 1122

Голос-мова чи голос-язик?

Одеська вулиця Лип досі лишається символом. От тільки чого: нашої поразки чи перемоги? Залежить від нас

Найнещасніша категорія «туристичного» міста Одеси — приїжджі. Найгірший ворог не заплутає їх так щодо назв вулиць, як усе, що вони тут побачать та почують.

Починаючи з того, що багато осіб усіх статей, вікових категорій, рівня освіти продовжують використовувати комуністичні назви («Передайте 5 гривен на остановке на Советской армии». Насправді — вулиця з красивою назвою Преображенська), незважаючи на одеську декомунізацію 1990-х років, яка, на жаль, супроводжувалася наполегливим відродженням російсько-імперських назв, часто неоковирних, ігнорацією українських національних героїв і взагалі самого факту української приналежності міста. Паралельно співіснують кілька назв з різних епох та різного ідеологічного спрямування. Тут доречно було б нагадати любителям «русскава міра», що у такі омріяні ними ро-сійсько-імперські часи, аби змусити народ забути назву Хаджибей, тих, хто її вживав, просто сікли батогами та змушували повторювати: «Їду до Одеси, їду до Одеси…» Але в наш час найтемніші російські елементи добре навчилися у своїх цілях мімікрувати під європейську толерантність та використовувати її як укриття та прикриття ментально-мовно-історичної русифікації.

Переглядів: 1133

«Новий Шовковий шлях»: перспективи і «вузькі місця»

Україна бере участь у глобальному інфраструктурному проекті «Новий Шовковий шлях». Маршрут до Китаю пролягає через Грузію, Азербайджан та Казахстан, оминаючи територію Росії. На початку року по маршруту було запущено тестовий потяг, який показав низку «вузьких місць». Про варіанти їх розширення — у матеріалі дослідницького центру ZAMMLER, написаному на основі аналізу відкритих джерел інформації та опитування експертів галузі.

Україна робить активні кроки для приєднання до процесу розвитку однієї із трьох транспортних магістралей «Нового Шовкового шляху». Шлях, який геополітично і в частині економічного потенціалу цікавий для нашої країни, починається у Китаї, пролягає через Казахстан, Каспійське море, Азербайджан, Грузію, Чорне море і закінчується в українському порту Іллічівськ. Переговори щодо участі у проекті велися впродовж останніх кількох років. Каталізатором приєднання до проекту стали російські економічні санкції та блокування транзиту українських вантажів.

Переглядів: 1056

Сила енергетики

В Україні і в усьому світі багато людей дивуються не тільки мужності й незламності духу Надії Савченко, але і її фізичній витримці, яка поза межами звичайних людських можливостей. Особливо — після її сухого голодування.

Незважаючи на свою відому непоступливість, Путін уже програв фактичну дуель з українською дівчиною. Він безперечно програв, бо сьогодні боїться смерті Надії більше, ніж вона сама. Вочевидь. Надія готова прийняти героїчну смерть, відстоюючи власну гідність і незламність українського духу, а Путін розуміє, що ризикує остаточно втратити свій імідж у світі.

І все ж де Надія бере фізичні сили, щоб витримати сухе голодування і після цього ще й виступити з останнім словом, повним зневаги до своїх катів?

Переглядів: 1154

Мавпа

Продовження. Початок у номерах за 13 та 18 лютого.

Теперішня влада — це аналог ліжка міфічного Прокруста. Така собі матриця, чіпи якої моделюють критерії відбору і правила поведінки персонажів у команді. Матриця є витонченим витвором, який використовує найсучасніші винаходи і технології. Її запобіжні механізми безжально жорстокі до будь-яких відхилень чи потенційних загроз у владній когорті. Матриця, як їй і належить, позбавлена емоцій та історичної пам’яті. Вона лиш забезпечує існування системи тепер і зараз, хто не приймає чи не виконує її сигнали — геть із публічного простору.

Це не ігри розуму чи мої публіцистичні фантазії. Згадайте історію висуванця Майдану на посаду міністра охорони здоров’я Олега Мусія. Лікар, громадський діяч, що мав за плечима досвід і знання міжнародного співробітництва в галузі медицини, організатор медичної служби в часи Революції Гідності, він без вагань взявся за реформу найбільш відсталої, запущеної і занедбаної галузі. Це був випадок, коли людина вміє і хоче працювати.

Переглядів: 1183

Ноу-хау по-російськи

Як путінська Росія живе не за законами, а за «понятіями»

4 грудня Державна дума Російської Федерації (до речі, наступні вибори до неї мають відбутися 18 вересня 2016-го) схвалила у другому (основному) і відразу в третьому (остаточному) читаннях закон, який надає федеральному конституційному суду право визнавати неможливим виконання в Росії рішень міжнародних судів, якщо вони порушують верховенство російської конституції.

Згідно з останніми поправками, конституційний суд РФ може визнавати нездійсненними рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та інших міжнародних судів, якщо вони суперечать російському основному закону.

Переглядів: 1234

Життя під корінь

Поки вчені розбираються, як змінюється клімат на Землі і що на це впливає, ті, хто працює на землі, давно помітили: дощів на Одещині випадає дедалі менше. Дехто навіть «вимірював» дощову воду, збираючи її з даху для поливу городу. Так-от, якщо раніше можна було зібрати 50 і більше кубів за рік, то в останні роки — наполовину менше.

Щоб у нашому південному краї виростити овочі, треба їх поливати. Пощастило тим районам, куди доходить дністровський водогін. Сьогодні в Одесі ТОВ «Інфокс» установив такі тарифи: 4,93 грн за кубометр плюс 4,42 грн — за водовідведення. У сумі — 9,36 грн. А що робити тим селам, які отримують воду з артезіанських свердловин? Хоча ця вода й трохи мінералізована, поливати нею можна. Особливо, якщо під корінь й економно.

Переглядів: 1070

Ангели і демони

Невизначеності з виборами мера Одеси, треба вважати, вже нема. О 4-й годині ранку 30 жовтня після десятигодинної наради Одеський окружний адміністративний суд відхилив позов кандидата в мери Одеси Саші Боровика про перерахування голосів на низці дільниць у Суворовському й Київському районах міста. Суд вирішив, що правових підстав для задоволення вимог немає.

Нагадаємо, перемогу в першому турі здобув чинний мер Геннадій Труханов, набравши 51,34% голосів. Його головний конкурент, кандидат від Саакашвілі Саша Боровик, який разом з губернатором за підсумками екзитполу студії Савіка Шустера націлився на другий тур, у підсумку здобув усього 24,58%. Таким чином, офіційні результати виборів мера Одеси, оголошені міською виборчою комісією ще 27 жовтня, і нічний вердикт суду залишили одне єдине запитання — у що виллються грона гніву Міхеіла Саакашвілі?

Переглядів: 1099

Сергій ЛОЗНИЦЯ: Ця війна — свого роду десовєтизація

В українського кінорежисера Сергія Лозниці горять очі. Ми зустрічаємося з ним в кафе при кінотеатрі «Київ», де проходить прем’єра його документального фільму «Подія». Стрічка розповідає про те, як люди вийшли на вулиці під час путчу в Ленінграді в серпні 1991 року. Режисер натхнений, у нього зараз щільний творчий графік: робота над сценарієм фільму про події на Донбасі і картина «Покірна», яку він почав ще до революційних подій в Україні.

За останні півтора року Лозниця прогримів з документальним фільмом «Майдан» по всій Європі: кіно показали на 67-у Каннському кінофестивалі, а на Міжнародному фестивалі фільмів про права людини в Нюрнберзі він взяв гран-прі. В Одесі під час прем’єри зал двічі ставав на моменті, де мітингувальники на Майдані виконують державний гімн.

Переглядів: 1300

Дипломатичний фронт України

15 жовтня на сесії Генасамблеї ООН Україну обрано від Східної Європи непостійним членом Ради безпеки ООН на період 2016—2017 років. «За» проголосували делегації 177 із 193 держав-членів ООН. 14 делегацій не голосували. Для обрання України до Радбезу потрібно було 129 голосів. Окрім України, непостійне членство в Раді безпеки ООН отримали також Японія, Єгипет, Сенегал та Уругвай.

Щороку Генасамблея обирає п’ять непостійних членів Ради безпеки, термін повноважень яких становить два роки. Будучи однією із 51 держав-засновників ООН, за 70 років існування цієї глобальної міжнародної організації Україна вже тричі була непостійним членом Радбезу — в 1948—1949, 1984—1985 та 2000—2001 роках. Визнанням авторитету України на міжнародній арені під егідою ООН було рішення східноєвропейських держав висунути на посаду голови Генеральної асамблеї 1997—1998 років кандидатуру міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка, який до цього багато років працював у системі ООН: 1965—1971 — співробітник відділення ООН у Женеві; 1977—1980 — директор Управління (Д-2) Секретаріату ООН; 1985—1992 — постійний представник України при ООН.

Переглядів: 1182

Страсті за мову

Перебуваючи на конференції з нагоди 90-ліття Спілки української молоді в Українському католицькому університеті Львова, я слухав, як львівський губернатор у своєму привітанні сказав, що українець найкраще почувається у Львові. Не встановлюючи докладного географічного положення українського раю (бо, мабуть, це саме можна сказати про інші міста в Галичині), я зітхнув, оскільки щойно прибув на конференцію з Києва у досить поганому настрої. За три дні перебування в Києві я жодного разу не почув на вулиці української мови, немов у перших роках незалежності. Натомість у Львові я не чув на вулиці російської.

Невже Україна така дійсно різна?! У Києві, коли я звертав увагу звичайним людям на мову, чув такі відповіді: «президент і Марина розмовляють між собою російською», «у воєнній зоні є наші хлопці, які воюють за Україну, а говорять по-російськи», «це не той час, щоби настирливо впроваджувати українську мову»...

Переглядів: 1200

Радослав СІКОРСЬКИЙ: «Путін розуміє тільки мову танків «Абрамс» і літаків F-22»

Радослав Сікорський в Україні найбільше відомий як колишній глава МЗС Польщі, хоча насправді його кар’єра — набагато ширша: він був і міністром оборони Польщі, і спікером польського Сейму.

Зараз у Сікорського справи вдома йдуть не дуже добре. Через скандал, що спалахнув після публікації прослуховування низки польських політиків (у тому числі колишнього глави МЗС), йому довелося залишити посаду спікера Сейму. Він навіть не балотується на парламентських виборах від «Громадянської платформи», на яких, за опитуваннями, переможе їхній конкурент, «Право і Справедливість».

Переглядів: 1305

Ще раз про формати й альтернативи, або Як припинити війну на Донбасі

Дискусії про те, який формат переговорів — «женевський» чи «нормандський» — кращий для врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі, тривають уже близько року. Нагадаємо, що «женевський формат» включає США, ЄС, Україну і Росію, а «нормандський формат» — Німеччину, Францію, Україну і Росію.

«Женевський формат» був започаткований 17 квітня 2014 року на зустрічі в Женеві міністрів закордонних справ США, ЄС, України та РФ, які домовилися про заходи щодо деескалації конфлікту на Донбасі — роззброєння незаконних формувань, амністію сепаратистів, початок в Україні національного діалогу щодо конституційної реформи, яка передбачала б децентра-лізацію і надання тимчасового особливого статусу Донбасу.

Переглядів: 1144

Чи чекати третього Майдану?

Для того, щоб Майдан повторився, треба, щоб громадяни вийшли на мітинг, а влада зробила вигляд, що їх нема, і почала ставити на площі новорічну ялинку

«Починається третій Майдан» — щоразу, коли в Києві відбувається щось трагічне, коли ми стаємо свідками зіткнення протестувальників з правоохоронцями, я чую цю фразу. Пов’язана ця фраза з наступним: ті, хто промовляє її, просто не розуміють, що таке Майдан.

Майдан — це не технології, це навіть не мітинг протесту. Майдан — це розгніваний народ. Ось саме так: не «розгнівані містяни з Болотної» в модних костюмах і з новими гаджетами, а розгніваний народ у чорних куртках і кепках. І ще — дебільна влада, яка не вірить в те, що цей розгніваний народ виходить на вулицю сам по собі. Саме тому в Росії ніколи не буде Майдану, бо розгнівані містяни в ній (швидше, в Москві — не в Росії) були, є і ще будуть, а розгніваний народ спостерігається тільки в давній історії. І то він найчастіше мовчить прямо на сцені.

Переглядів: 1234

Куди поділось «перцеве» перо?

Для кого війна, а для кого і мати рідна. Для одних нинішній день — це спартанські умови, відсутність найнеобхіднішого, забуття з боку чиновників та постійний ризик. Для інших — спосіб наживи різного масштабу: гроші, зброя, контрабанда, медалі, посади... Таке було завжди і всюди, не ми перші. Але, на відміну від троянців, які боронилися від греків, тих же еллінів, що зупиняли персів, чи римлян, котрі вмирали тисячами за власну державу, ми не просто не вміємо воювати — ми не можемо налагодити й мирне життя. Якщо спитати у середньо-статистичного рядового української армії, а за що ж він конкретно зібрався воювати проти супостата, то яку відповідь почуємо? За добробут у країні? — Його нема. За збереження власної землі? — Так, але ж на ній нема ні рівності, ні справедливості, а багатствами користуються ті, хто втече на власному літаку за кордон, тільки-но наблизиться окупант. За те, щоб уберегти власну культуру від варварської? — А наша хіба розвивається, в чому це помітно?

Усі відсутні компоненти мають так чи інакше бути вирішені нами в найкоротший термін, інакше — прийде той, хто зробить це без нас і не на нашу користь.

Переглядів: 1668

Стара еліта і старі кліше

«Україна і НАТО: спільна протидія гібридній війні» — такою була тема 11-ї асамблеї громадської ліги «Україна — НАТО», яка відбулася на початку липня у Києві у приміщенні Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України. Своїм баченням проблем сьогодення поділився професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, експерт з питань міжнародної політики, доктор політичних наук Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ.

Україна кілька разів мала шанс приєднатися до НАТО і кілька разів його втрачала. Помилки, які були зроблені після Помаранчевої революції щодо реалізації курсу України на Євроатлантичну інтеграцію, коли ми втратили шанс у 2008-у, не були враховані. Що дав Україні Майдан? Євромайдан дав Україні дві великі історичні речі. По-перше, Євромайдан показав, що у нас виросло потужне громадянське суспільство. Друге, що дав Майдан, він породив сильну монолітну українську націю. Ці два чинники практично зупинили агресію Росії. Не армія зупинила агресію — українська нація зупинила агресію. І, відповідно, у цій ситуації суспільство почало мислити національними інтересами.

Сторінка 9 з 13«5678910111213»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net