Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Переглядів: 643

Рашизм. Ідеологія гаража

За службовим обов’язком доводиться іноді повертатися до відвалів словесної руди. У тому числі й ідеологічної. Внесок у подібні теорії і розробки 1990-х колись робили мої друзі і я особисто. Чинні і колишні викладачі історичних дисциплін, ми намагалися в глибині століть відшукати коріння того, що оформилося потім у так званий рашизм. Згадували Орду, російський імперіалізм, радянську владу і таке інше.

Кайданки, праска і паяльник

Але історики, особливо археологи, добре знають, що багато відкриттів лежать не в глибині, а на поверхні. А екскаватор на розкопках здатний наробити більше шкоди, ніж бути корисним. Зокрема, знищити цілий культурний пласт. Для пояснень путінського експансіонізму, звірств у «збиранні російських земель» і протистояння із західною цивілізацією зовсім не обов’язково згадувати Орду, московських царів і більшовиків.

Переглядів: 518

«Мосх тільки в Московії може бути подоланий»

Російські політологи давно вже зробили висновок, що «Украина с плодородным черноземом, с богатым Донецким бассейном, с плотным населением и выходом в Черное море великолепно может существовать как самостоятельное государство без Великороссии, но что последняя, загнанная в Сибирь и тундры, отрезанная от Черного моря и прижатая к берегам Ледовитого океана, не может обойтись без Малороссии».

У 2015 році князь Дмітрій Шаховской, заявивши разом з іншими представниками голубої крові на еміграції підтримку Путіну, додав: «Это не означает, что Украина – это Россия. Но это означает, что Украина воспринимается как часть России. Воспринимается как что-то единое с Россией».

Переглядів: 462

Деформований імпульс

На філологічному факультеті ОНУ — новина. Кафедру української літератури доповнили й донайменували. Тепер має бути кафедра української літератури та компаративістики.

Ну то й що? Це вартує уваги у час війни? Більше того, всі дійові особи локального збурення задоволені. Розумом розумію логіку подій, прагматику того, що відбувається, може, навіть недоречність моїх міркувань, коли погань убиває наших людей, загиджує собою нашу землю. Але так буде не завжди. Ми переможемо! Сумнівів тут бути не може. Як і в тому, що україноцентричне гуманітарне знання — альфа й омега державницької ідеології — має бути збережене, має розвиватися і в час війни. Ентузіазм, самовідданість до самопожертви, героїзм не є довготривалими, передовсім серед тилового загалу, компенсаторами ідеологічних переконань, «розмити» які значно легше, ніж виховати і сформувати…

Переглядів: 570

Чужі лекала

Ці нариси з’явилися після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну на фейсбучній сторінці науковця Інституту української археографії та Інституту історії НАН України Наталії Старченко. В них відома укра-їнська історикиня по-новому осмислює питання взаємодії української та ро-сійської культур, про які у свідомості більшості навіть освічених українців існували стереотипи, що створювалися багато десятиліть і навіть століть.

Російські інтелектуали й Україна

Російський релігійний мислитель Георгій Федотов через одинадцять років по революції написав на еміграції статтю «Будет ли существовать Россия?».

Переглядів: 486

Дві різні культури — два різних вибори

Незадовго до нападу росії на Україну я опублікував статтю під назвою «Битва за історію і формування ідентичності: фальшиві новини протистоять професійним новинам». Зараз, коли бойові дії розгортаються на повну, зрозуміло, що цю розмову варто продовжити, щоби проаналізувати трьох її головних акторів: росію, Україну і так званий «колективний Захід». Ця розмова про світ, у якому ми живемо, світ, який стикається з величезними проблемами, пов’язаними з чесністю та гідністю.

Росія — міжнародний терорист,
а російське суспільство — співучасник злочинів путіна

Напад росії на Україну виявив безліч проблем у взаєморозумінні та пошуку точок дотику в глобалізованому світі. Якщо ми не знайдемо способу зрозуміти одне одного, ми просто знищимо нашу планету. Почати варто з визначення «українська криза». Це не криза. Це — війна. І почалася вона не у 2022 році, й навіть не у 2014-у. Насправді вона ніколи й не закінчувалася, вона триває століттями, відколи стало можливим говорити про історію України та історію росії.

Переглядів: 557

Воєнні нотатки між рядками Святого Письма

Я невимовно вдячний журналістам та оглядачам за репортажні й аналітичні матеріали. Ними всі ми живемо вдень і вночі. Моє ж нинішнє слово — для тих, хто хотів би поглянути на новітню російсько-українську війну крізь призму окремих уривків із Біблії. Бо в багатьох із нас очі, відірвавшись від екрана комп’ютера чи телевізора, вдивляються з надією все-таки в Небо…

«Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули» (Мт. 13:17).

Переглядів: 561

Російське питання

Як історик України я маю багато контактів з російськими істориками: як-не-як, історії наших двох країн пов’язані між собою. Так само я знаю багато австрійських, американських, ізраїльських, німецьких, польських та інших істориків, які займаються нашою історією. Від початку війни вони шлють мені листи, розпитують, чи моя сім’я і мої студенти у безпеці, та пропонують нам допомогу.

А тепер вгадайте, скільки з них є російськими істориками?

Переглядів: 470

Небо і зброя

26-27 березня ми стали свідками «історичних» виступів двох глав держав. У Королівському замку Варшави народи світу порадував промовою президент США Джозеф Байден, а наступного дня журналістам «опозиційних російських засобів масової інформації» подарував інтерв’ю Президент України Володимир Зеленський. Як думаєте, чи не занадто багато в невеликому абзаці лапок? Як на мене, навіть замало.

Про зміну режиму — ні слова

Зеленський і Байден, кожен на свій лад, прагнули сказати менше по суті, але якомога голосніше про те, що не потребує промов. Тобто про те, на яких умовах можна зупинити війну. І що для цього треба зробити. Визнати, що від єдиної наддержави в цьому сенсі нічого не залежить, визнати, що для зупинення війни Україні необхідно зникнути з політичної карти світу, — не можуть ні Байден, ні Зеленський.

Переглядів: 788

«Русский мир» як ознака божевілля

Россия не хочет войти в дружную семью народов,
она хочет быть зловещим примером...
                Петро ЧААДАЄВ.

Агресія московії проти України вкотре поставила питання важливості визначення критеріїв нашої національної ідентичності, нашого ставлення до російської мови і культури загалом, мовної пропорції на теренах України і, зрештою, нашого духовного здоров’я й безпеки — речей, над якими мало замислюється пересічний українець. Ми повинні чітко провести межу з росією не тільки територіальну, але й ментальну, й у цьому сенсі наша культура та мова і є тим духовним водорозділом, які роблять нас унікальними і неповторними.

Погоджуючись з прибічниками ліберальної доктрини, що поняття політичної нації допускає полікультурність, а отже співіснування різних мов та етнокультур, ми повинні визнати важливість як цементуючої у державі саме української мови, яка є також нашою візиткою у цивілізований світ. Не всі носії російської мови навіть після російської агресії відмовляться на користь української, і нам ще не раз доведеться червоніти перед представниками інших зрілих націй за своїх індиферентних співвітчизників, котрі позиціонуватимуть себе як громадяни України. Але це тема окремої розмови. Зараз же хочу повернутися до оцінки російської культури загалом і висловити свої міркування, можливо й полемічні, що виникли у перші дні широкомасштабної війни держави-монстра проти України як реакція на деякі крайнощі у сприйнятті моїми співвітчизниками російської культури, віддаючи перевагу перш за все тій її складовій, що розвивалася не в останню чергу як європейська візія й антитеза державній доктрині.

Переглядів: 540

Цілував яструб курочку...

Про російсько-українські політичні взаємини

Минуло вже три місяці, як відійшла в кращі світи моя дорога матуся, а наша славна поетеса і громадська діячка Галина Могильницька.

Хочу, щоб знову для всіх нас прозвучало її розумне та виважене слово, що й нині є таким актуальним. Уважно прочитайте статтю Галини Могильницької «Цілував яструб курочку… (Про російсько-українські політичні взаємини)», яка була надрукована в «Чорноморських новинах» ще у 2000 році.

Ярослава РІЗНИКОВА.

У Росії розпочалася чергова антиукраїнська істерія під кодовою назвою «защита прав русскоязычного населения».

Російські «думці» зчиняють галас про дискримінацію цього «населення», а посол Російської держави в Україні І.Абоїмов геть недипломатично погрожує з екрана телевізора, що Росія «будет принимать серьёзные меры, чтобы защитить права рускоязычных, в том числе и украинцев». Отакої!

Переглядів: 690

У тіні Фатерлянда

Тридцять років тому в Англії видали роман Роберта Харріса, а через два роки з'явилася його екранізація — класика «альтернативної» історії — телефільм «Фатерлянд» (Вітчизна, Батьківщина). Одна із сюжетних ліній — майбутнє, в якому Гітлер зберіг владу і дожив до 75 років. Злочини нацистів засекречені, архіви знищуються або в руках гестапо.

Як лікувати майбутнє

Охочі можуть подивитися фільм з Рутгером Хауером. Але інтерес для нас становлять не актори першого плану, а те, як у кіно показаний німецький народ, що зберігає в умах і душах нацизм. У «Німеччині альтернативного майбутнього» ніхто не знає і знати не бажає про злочини гітлерівців, зокрема про конференцію 1942 року у Ванзеї, де верхівка Третього Рейху постановила «остаточно» вирішити єврейське питання. У те, що євреї виїхали з Німеччини невідомо куди, вірить усе населення. Американській журналістці, яка передала президентові США справжні документи, дивом вдається уникнути смерті.

Переглядів: 555

Брехня — пальне і локомотив імперії

Коли говоримо про причини російської могутності (від якої сусідам анітрохи не легше), то не забуваємо сказати про відносну ефективність авторитарної моделі. Цар, генсек чи президент щось задумав — і народ усе беззастережно виконує. Але зазвичай не кажемо про ефективність брехні, яка у поєднанні із стрункою вертикаллю влади є надзвичайно потужною зброєю.

Брехня в Росії — більше, ніж пальне. Вона є одночасно і локомотивом, і навіть зодчим.

Переглядів: 625

Угро-фінський фронт

У 1982 році перебував у відрядженні в Красноярському краї. Й ось в одному з магазинів селища Ідринського несподівано почув українську мову! Групка людей різного віку розмовляла між собою так, ніби приїхали десь із Київщини чи Кіровоградщини. «Ви з України?» — з надією запитав. — «Ні, ми — мордва. А ось вона, взагалі, німка...». Виявилося, що це люди не місцеві, а з якогось тайгового селища, де переважають українці. Тому й представники інших народів (включаючи німців та росіян) вивчили українську. У згаданій компанії українців зовсім не було, але ж мова наша звучала!

Тоді вперше дізнався, що в Красноярському краї живуть ерзяни. Хоч термін «мордва» російська влада поширює і на мокшан.

Переглядів: 758

Покоління русофобів

Я не знаю, чи буде війна. Думаю, сьогодні цього не знає ніхто, навіть її основний винуватець, Той-що-в-Кремлі-сидить.

Щодня змінюється забагато факторів, які почергово то підтверджують неминучу ескалацію, то дозволяють зітхнути з полегшенням. Мабуть, саме на такий ефект ця зловіща тактика й розрахована: від цих емоційних гойдалок ми маємо настільки втомитися, щоб аж вигоріти й збайдужіти. Тоді й буде ідеальний момент для повномасштабного вторгнення.

Переглядів: 1261

Далека війна і близький Порошенко

Після того, як на січневих переговорах Заходу не вдалося переконати Росію знизити градус напруги і домогтися деескалації, моментально виникло питання: що далі? Ультиматум про переділ світу (з вимогою закріпити «гарантії безпеки» письмово) передбачає єдину альтернативу — військово-технічну. У яких формах це буде втілено, на думку Путіна, потрібно визначити терміново. Інакше смертельно переляканий Захід схаменеться і знайде консолідовану відповідь.

Евакуація сімей дипломатів

Фантастичні рішення, які пропонують кремлівські силовики, як-от розміщення ракет з ядерними боєголовками в Нікарагуа, на Кубі й у Венесуелі, відсилають світ до часів Карибської кризи 1961 року. Але є відмінності. Жодна зі згаданих країн не горить бажанням захищати своїми грудьми «безпеку» Кремля ні за які гроші. За допомогою «приватної» армії Вагнера можна спровокувати новий конфлікт на Близькому Сході або в іншій частині світу, але це вимагає часу. А часу нема.

Переглядів: 943

Який він, типовий європеєць?

Один з варіантів біологічної ідентифікації людей — це ідентифікація їх за групами крові.

Розглянемо найпопулярнішу систему ідентифікації груп крові за антигенами А і В та резус-фактором. Для першої групи крові характерна відсутність обох антигенів, другої — наявність на поверхні еритроцита антигена А, третьої — В, четвертої — обох антигенів А і В. З урахуванням наявності або відсутності у кожної групи крові резус-фактора маємо вісім груп крові. Частоти — частки населення з даною групою крові у відсотках, з якими зустрічаються різні групи крові у різних народів, — різні. Для споріднених народів ці частки ближчі. Для неспоріднених — відрізняються більше. За цим показником можна з’ясувати ступінь спорідненості різних народів.

Переглядів: 670

Ольга АЙВАЗОВСЬКА: «Основна «червона лінія» — джерело фінансування»

Громадянська мережа «Опора» 16 років системно спостерігає за тим, як будується демократія в Україні. Насамперед електоральна. Строк великий. Уже хоча б для того, аби допомогти українцям увімкнути довгу пам’ять. І не робити одних і тих же помилок, обираючи країні владу, а собі — майбутнє.

Політична ситуація загострилася. Вже зараз чинна влада й опозиційні сили працюють на парламентські та президентські вибори, що наближаються, задіявши всі наявні ресурси. Енергетична й управлінська кризи, вибухнувши, вкотре винесли на порядок денний запитання: чи вдасться Зеленському утримати владу і якщо ні, то в який саме спосіб її буде передано наступникам — у мирний, на виборах, чи знову на Майдані?

Переглядів: 819

Знання — це сила

Без науки і кроку не ступиш. Поговориш зі знаючою людиною, зрозумієш, що одні пішли від мавп, а інші — не встигли. Але це для першого класу церковнопарафіяльної школи. Тим, хто старший, Владислав Сурков з Кремля пояснив: імперії за законами природи повинні розширюватися. У світі зникає порядок, зростає ентропія, а супроти основ термодинаміки не попреш.

Саміт по закритій лінії зв’язку

Путін, роботодавець Суркова, на пальцях пояснив, як зупинити зростання ентропії. Треба повернути і зміцнити порядок, втрачений після «глобальної катастрофи ХХ століття». І ці пояснення — не теорія, а керівництво до дій. Спочатку Росія захоплює п’яту частину Грузії, трохи згодом окуповує українські Крим і частину Донбасу. Потім допомагає відновити порядок у Сирії, в Лівії і далі — в Африці. Все за наукою. От тільки безладу стає не менше, а більше. Ймовірно, тому, що в Європі та за океаном зараз розуміють порядок не так, як у Кремлі. І по змозі чинять опір відновленню Радянського Союзу.

Переглядів: 575

Золоті руки, добрі серця...

Українські ЗМІ є досить специфічними — надто вже щедрі на негатив. Часом здається, що комусь дуже вигідно, щоб населення й надалі «атомізувалося», втрачало здатність до об’єднання. Тоді олігархи зможуть жити спокійно ще не одне десятиліття.

Погодьтеся: важко зарядитися позитивом, прочитавши зранку ось таке: «На Одещині невідомі напали на депутата та його дружину» / «В Мелітополі в сміттєвому контейнері знайшли тіло немовляти» / «На Київщині фейкові інвестори обікрали фермера» / «Неповнолітня дівчина вбила свою матір...» / «На Дніпропетровщині школярка спалила прапор України» / «Росіянин зняв прапор України з будівлі у Вінниці»...

Переглядів: 591

Маленька фортеця українства на Успенській, 4

(Одеська влада могла б підтримати цей патріотичний острівець, але...)

Прописна істина: якщо прагнеш миру, спокою та гармонійного розвитку для своєї країни — якомога далі дистанціюйся від Росії. Розумні люди про це говорять на кожному кроці. Але декого досі треба переконувати. Відомий поет Борис Херсонський про перлину Причорномор’я — Одесу — сказав так: «Багато хто живе міфом Одеси. Але це нетолерантне місто. І ніколи не було толерантним. Воно увійде до України, деконструювавши свій міф...».

Це дуже схоже на правду. Але цікаво, хто займатиметься деконструюванням глибоко закоріненого міфу? Мабуть, найкраще було б довірити цю відповідальну роботу одеській владі. У них і практика, і зарплати хороші. А владі варто спертися на патріотичну громадськість. Найкраще — на людей з багатим особистим досвідом спілкування з «русским миром». В умовах Одеси — це вимушені переселенці з Донбасу та Криму.

Переглядів: 611

Де ти, споживча коопераціє?

Таке питання, на жаль, можна поставити в нинішній непростий час і щодо інших сфер нашого життя. Пріоритетом ж мого вибору й бажанням поділитися думками-враженнями з читачами є сьогодення сільського життя, його укладу, в якому особливе місце посідає, скоріше — посідала, споживча кооперація. Мабуть, для багатьох, якщо не більшості, з теперішнього покоління це terra incognita, а ще не так давно вона була важливою ланкою — і, я впевнений, об’єктивно — суспільно-економічних відносин у державі.

На початку 90-х років минулого століття споживча кооперація України була багатогалузевою системою, яка мала в своєму підпорядкуванні розвинуту мережу торговельних, промислових, автотранспортних, заготівельних, будівельних підприємств та об’єднань, об’єкти соціальної сфери, науково-дослідні та навчальні інститути, технікуми, училища, чітку систему управління, засновану на статутних демократичних засадах від сільського споживчого товариства до Укркоопспілки у столиці.

Переглядів: 387

Як шматували Україну

Реальний екскурс у недавню історію

Як п’ята за потужністю промисловість Європи розсипалася на непрацюючі території та пустопорожні будівлі? Як могли падати десятиліття поспіль (1991-1999 рр.) обсяги її продукції? Як вижили люди, заборгованість за зарплатами і пенсіями яких досягала двох-трьох років? Нарешті, чому країни колишнього соцтабору наближаються до рівня економіки Євросоюзу, а ми взагалі випали з європейського потягу, що все далі від’їжджає від нас?

Нагадаю, що у 1990-ті зупинилася і була фактично ліквідована більшість об’єктів промисловості — обсяги виробництва впали майже втричі (найглибше падіння у легкій промисловості — у десять разів).

Переглядів: 407

На горизонті виборів не видно

Якщо не трапиться чогось надзвичайного, то наступні, восьмі за рахунком, президентські вибори в Україні відбудуться 31 березня 2024 року. Коли закордонні колеги намагаються пояснювати поточні події в нашій країні підготовкою до виборчої кампанії, їм заперечують: виборів у нас зараз нема. Це правда. Але не вся правда.

Україна — не Росія, не США і не Ізраїль

У демократичній політично поляризованій країні, якою є зараз Україна, виборча кампанія починається з дня вступу обраного глави держави на посаду. У цьому сенсі наша країна при Зеленському не відрізняється від Сполучених Штатів при Трампі або від Ізраїлю в останні роки прем’єрства Нетаньяху. Політичним виходом з протистояння може бути тільки зміна верховної влади. На стандартних виборах — якщо процес проходить цивілізовано, або у форс-мажорі — якщо чинні прем’єр чи президент категорично не бажає залишати посаду.

Переглядів: 461

Про українську національну ідею

Сповнюється 30 років нашій незалежній Українській державі. І ми задумуємося: які у нас успіхи і які невдачі. Що зроблено, а що — ні. У якому напрямку нам рухатися далі. І постає питання: в чому полягає сучасна українська національна ідея, яка повинна об’єднувати наш народ і давати напрям розвитку нашого суспільства?

У 2004 році завдяки співпраці Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (тоді я був головою обласного об’єднання «Просвіти») з державними установами в Одесі було проведено ІІ міжнародну науково-практичну конференцію «Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє» з виданням програми і тез доповідей цього зібрання.

Переглядів: 1675

«Золотоносні» плавні й копанки

У Білгород-Дністровському районі спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби України в Одеській області провели фітосанітарний контроль очерету, нарізаного на експорт до країн Європейського Союзу, й на своєму офіційному сайті анонсували про черговий плановий захід.

Чим це особисто мене зачепило? Маю гостру потребу оновити дах літньої кухні, зо тридцять років тому критої шифером. Величезні важкі листи з часом десь прогнулися, провисли, десь буревії, які часто гасають нашими степами, побили їх камінцями. На стелі примітила кілька жовтих плям, тож уже й протікає…

Переглядів: 630

Травневі перестороги

Політичний тиждень розпочався 10 травня самітом «Бухарестської дев’ятки», південного флангу НАТО. Поряд з президентом Румунії Клаусом Йоганнісом «Бухарестську дев’ятку» (Б-9) цьогоріч очолює президент Польщі Анджей Дуда, а представлені у ній члени Північноатлантичного альянсу, колишні країни «соціалістичного табору» — від Естонії до Румунії. Тож фланг цей, скоріше, східний, ніж південний.

Зміцнення східного рубежу

Фактором, що об’єднує військово-політичні позиції країн «дев’ятки», є близькість їх територій до Росії. У разі масштабного військового зіткнення вони першими стануть ареною бойових дій з руйнуваннями і людськими втратами.

Переглядів: 938

8-го чи 9-го?

Цими днями на Українському радіо повідомили, що практично половина слухачів збирається відзначати кінець Другої світової війни 9 травня. Такі погляди досить поширені тому, що старші не звертаються за порадами до своїх дітей-онуків, які вже достеменно знають, що саме Сталін своєю політикою спровокував початок війни і втягнув нас у цей світовий злочин.

По-перше, замість того, щоб засудити агресивну політику Гітлера, як це робили європейські країни, Сталін припинив з ними перемовини, що вже відбувалися у Москві, і терміново уклав з німцями «пакт Молотова-Ріббентропа» із секретним додатком, а ще через місяць — угоду про дружбу і кордон. Завдяки цьому Гітлер уникнув небезпеки воювати на два фронти, що до того його стримувало. Все це дуже зрозуміло всім європейським країнам, які ще у 2009-у на засіданні Європарламенту ухвалили рішення про те, що Сталін, як і Гітлер, несе відповідальність за розв’язання Другої світової.

Переглядів: 1274

Війна як неймовірність

Ще недавно можливість прямого нападу Російської Федерації на Україну вважалася фантастикою. Українські військові експерти зосередження російських військ на наших кордонах пояснювали як засіб грубого тиску, як агресивну дипломатію путінського режиму, але не більше. Та цього року все змінилося. Переміщенню російських військових з’єднань і техніки зі сходу на захід засоби масової інформації у нас і за кордоном тепер приділяють стільки уваги, скільки буває напередодні справжньої війни.

Ніхто не знає, чого хоче фюрер

Чутки про близьку війну можна було б вважати одним із видів ворожої пропаганди. А картинки з колонами танків з російською символікою на заліз-ничних платформах розглядати як засіб залякування чи деморалізації населення України. При цьому на офіційному рівні можливість війни з Росією у нас постійно заперечують. Провокації окупантів замовчують, а втрати серед наших військово-службовців на Донбасі пояснюють діями снайперських груп, хоча паралельно з ними регулярно працює артилерія терористів.

Переглядів: 863

Під чию парасольку?

13 березня у бізнес-центрі «Парковий» пройшов черговий з’їзд правлячої партії «Слуга народу». Втім, правлячою партією цю організацію тепер можна називати тільки умовно. Є правлячий Президент України Володимир Зеленський і «болото» з народних депутатів, яке за звичкою вважають монобільшістю. Фракція «СН» під час голосувань за важливі закони часто не набирає простої більшості — 226 голосів. І змушена просити підтримки у дружніх і не зовсім дружніх фракцій.

Із зали ніхто
не вийшов

Ситуація у Верховній Раді дев’ятого скликання щодо керованості, певна річ, краща від тієї, що була у ВР восьмого скликання. Але не дуже. Завдяки особистим якостям Петра Порошенка, якого недруги нині називають «гетьманом», Банковій вдавалося гнути свою лінію, вирівнюючи амплітуду коливань. Державним людям було зрозуміло, чого хоче і чого не хоче «гетьман». А нетямущим, включаючи олігархів, пояснювали, чим загрожує для їхнього бізнесу опір президентові.

Переглядів: 797

В епіцентрі уваги

Кілька вихідних днів поспіль призвели до того, що святкові, тобто пусті, новини відтіснили важливі політичні новини на задній план. А проте, перед вихідними відбулися події, що вимагають пильної уваги й осмислення.

Вашингтонський обком діє

5 березня почався реальний наступ на корупцію в Україні і на політичну систему, яка цю корупцію породжує і підтримує. Наступ почався не в Києві, а у Вашингтоні із заяви глави Держ-департаменту Ентоні Блінкена про те, що Ігор Валерійович і члени його сім’ї внесені до санк-ційного списку. Їм заборонений в’їзд до Сполучених Штатів. Операції з активами осіб під санкціями неможливі за звичайними процедурами. Але історія на цьому не закінчується. У зв’язку з діями осіб, підозрюваних у корупції, в США будуть порушені кримінальні справи.

Сторінка 5 з 14«123456789»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net