Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Останніми роками Україну просто-таки потрясали екологічні біди. І найгірше те, що вони спричинені не якимись природними катаклізмами, а стали наслідком діяльності людини. Скажімо, при розробці Калуш-Голинського родовища калійних солей свого часу було прийнято неправильні рішення щодо розташування й експлуатації відвалів, акумулюючих ємностей, ліквідації шахтних порожнин тощо. Згодом ці прорахунки призвели до численних провалин земної поверхні, руйнування будинків і комунікацій, засоленості водоносних горизонтів. Як результат: два роки тому Верховна Рада змушена була оголосити місто Калуш і два села Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Від Карпат до Чорного моря далеко, але одесити ще не забули наслідків прориву дамби Стебниківського комбінату калійних добрив, через що у Дністер потрапили мільйон 300 тисяч тонн токсичних відходів. Однак хіба лише одеситів це стосується? У зоні потенційного забруднення проживає понад 10 мільйонів людей, а це 22 відсотки населення України.

До «Євро-2012» в Україні все «чистять» та «білять»: реконструюють стадіони, ремонтують дороги, оновлюють аеропорти. Більше нема місця на вулицях країни сміттю(!), недолугим конструкціям і… собакам. Останні виявилися зайвими на цьому святі життя, до якого готуються не лише в Україні, але й у Європі. Тільки там, на відміну від нас, знайшли в суспільстві місце для братів менших. Невже ми настільки відрізняємося від європейців, невже настільки безпорадні, що не знайшли іншої можливості врегулювати проблему безпритульних тварин, як жорстоко і цинічно їх убивати? Виправдання, звісно, є: виконуємо, мовляв, «почесну» і «благородну» місію — захищаємо суспільство від небезпеки бути покусаним та зараженим різними болячками. Для кого ж готується такий «чистий» світ з ідеальними умовами проживання?
Масштабною місією вершителів доль, а саме знищенням собак, зайнялися так звані догхантери. Такі собі волонтери, які безкоштовно, жертвуючи власним часом і силами, роблять світ «прекраснішим». Про них було чути давно. В Одесі кілька років тому захисники тварин били на сполох через масове отруєння собак. Але під «Євро-2012» догхантери ніби зірвалися: щодня надходять нові і нові повідомлення щодо їх діяльності в різних містах України. Вони об’єднуються в Інтернеті, дають конкретні поради, як саме швидко та непомітно розправитися з собаками. Навіть умовно розподіляють райони, за якими для роботи закріпляють своїх людей.

Колишній міністр закордонних справ, заступник голови політради партії «Наша Україна» Володимир Огризко вважає, що Росія готується до нової «газової війни» з Україною. Розрахунок таких планів простий: за антиукраїнською кампанією приховати власне безсилля.
І все-таки російська влада програла вибори. Так, саме програла, незважаючи на офіційно зафіксовану підтримку «Єдиної Росії» майже половиною виборців, що прийшли на виборчі дільниці. Програла, незважаючи на те, що жодна справді опозиційна сила в Думі представлена не буде, зазначає Володимир Огризко у своїй публікації на офіційному сайті «Нашої України».

Багатотисячний мітинг протесту на Болотній площі в Москві проти фальсифікації виборів до Державної Думи Російській Федерації отримав широкий резонанс у світі.
Розглядаючи причини соціального протесту, аналітики переважно зосереджують свою увагу на таких негараздах у цій країні, як корупція, контрпродуктивна вертикаль влади і неефективність державного і корпоративного управління, безконтрольність влади і виродження судової системи, обростання управлінських структур сімейними і клановими наростами тощо. Всі ці та інші негативні явища призвели до зростання маси зайвих людей. Сьогодні ця маса зайвих людей наближається до критичної. На всіх газової труби не вистачає. Як наслідок цього в російському суспільстві зростає суспільна напруга.

Хата її — скраю. Колись баба Люба раділа, що ніхто, йдучи вулицею, не заглядає їй у вікна і чужі кури не порпаються на городі, а ось тепер дуже шкодує, що свого часу разом з чоловіком облюбували ділянку на околиці, біля самого ставу. «Хуторянство» нині обернулося для неї великою печаллю.
Селом тягнуть газ. На магістраль скидалися порівну, а ось за підведення труб до садиб вирішили платити кожен сам за себе. Тож бабі Любі, яка й собі було пристала до процесу газифікації, виливалося все в захмарну суму, бо її хата — таки скраю, найдалі від тієї, каже, жовтої коробки, звідки йде газ, відтак і платити їй довелося б найбільше. За метраж.

Відставка мера Одеси Олексія Костусєва після недавньої аудієнції на Банковій фактично стала лише справою часу. Оскільки розмова з Віктором Януковичем, згідно з інформацією, що просочилася в ЗМІ, була такою ж жорсткою, як і короткою, — хвилину по тому Олексій Олексійович вийшов із приймальні вже потенційним екс-мером міста-«мільйонника».
Залишилося хіба що вирішити питання: як подати відставку «Другого Рішельє» (відомого одеського градоначальника, на якого публічно рівнявся Костусєв, — автор) одеським виборцям, які, згідно з опитуваннями громадськості, давно не в захопленні від роботи «дружної одеської команди Президента Януковича». І ще: як належним чином оформити організаційно переведення Костусєва з «морської столиці» на посильну посаду в тому чи іншому столичному відомстві, наприклад, главою Держстандарту або Держкомцін. Посада ж виборна: не обійтися без рішення сесії, а значить — і не надто приємної розмови про річну мерську діяльність.

У 2008 році, після 25-літнього зволікання і впертого опору місцевих князьків, з особистої ініціативи президента Віктора Ющенка у дельті Дністра нарешті був створений Нижньодністровський національний природний парк (його площа — 22000 гектарів) з метою збереження унікальних болотних екосистем на півдні України.
Не без відома і старань регіонального представництва Мінекології та групи лженауковців місцевого значення, під тиском організацій, що безпощадно експлуатують природні ресурси дельти Дністра (лісове та водне господарства області, біляївська влада), заповідне ядро Нижньодністровського парку було скорочено на 80 відсотків. По суті, заповідними залишилися тільки 2000 гектарів очеретяних заростей у центрі плавнів, куди складно дістатися навіть найзатятішим браконьєрам, які сьогодні мають у своєму розпорядженні найновіше обладнання.