Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Чи настане на нашому віку час, коли, нарешті, матимемо задоволення від життя у всіх його повноті? Навряд. Бо облаштоване воно так, ніби ми спеціально народилися для поневірянь.

Учора вранці спілкувалася з сусідкою, у котрої є «фазенда» за містом. Нині те добро повинне мати кадастровий номер. Але отримати його — це щось, як мовиться, з галузі фантастики.

Із середини 1960-х тривалість життя в Україні прогресивно зменшувалася, тоді як у Європі — зростала. У шістдесяті українці жили в середньому стільки ж, скільки англійці — 71 рік і трошки менше за шведів, які тоді доживали до 73. А вже в 2005-у середня тривалість життя в Україні зменшилася до 68 років, тоді як у Великобританії зросла до 78, а у Швеції — до 81.

Середня й очікувана тривалість життя в Україні знижувалася як у радянські часи, так і в роки незалежності. Основною причиною цьому стала відсутність державної політики щодо збереження громадського здоров’я, поширеність тютюнокуріння та вживання алкоголю. Свідченням цього є надсмертність серед чоловіків у віці 30 — 44, тобто серед молодих здорових людей. Вона у чотири рази вища, ніж у країнах ЄС.

Цих двох стареньких пенсіонерок часто можна побачити біля бювета «Рибка» на вулиці І. Рабіна, поблизу площі Незалежності. Приходять сюди з порожніми пластиковими балонами по воду. Але, як правило, не квапляться їх наповнювати, вмощуються на вільній лавочці і переповідають одна одній останні новини. Здається, оте спілкування більше вабить їх сюди, ніж артезіанська, як афішують, екологічно чиста, вода з свВласне, тут вони й познайомилися осінньої пори кілька років тому, коли в місті розпочалася рішуча кампанія набрати якомога більше електорату на свій бік на місцевих виборах. Пам’ятаєте, як у спішному порядку кандидати в мерію і на посаду мера облаштовували у мікрорайонах дитячі майданчики з гучним їх відкриттям, як асфальтували внут­ріквартальні доріжки, як замінювали у під’їздах вхідні двері, як вишукували зустрічі з виборцями у місцях найбільшого їх скупчення?..

Саме тоді один з бажаючих зайняти крісло мера — Олексій Костусєв, об’їжджаючи місто, й пригальмував біля згаданого бювету на імпровізовану зустріч-мітинг. Чого тоді тільки не обіцяв сонцеликий пан Олексій, як соловейком витьохкував! Бабусі, а їх тоді найбільше зібралося, від того аж мліли. Казав, що буцімто і до відкриття бюветів доклав неабияких сил, щоби пили люди кришталево чисту глибокодонну водицю. Багато чого й іншого набалакав щодо по­ліпшення їхнього життя. А тоді запитав руба: чи будуть на виборах за нього голосувати?

Поєднавши дні Соборності та Свободи в одному святі, влада зробила те, що біологи звуть віддаленою гібридизацією. Отаке от свято бульдога з носорогом у підсумку й вийшло. Такими вийшли й трансльовані Першим національним телеканалом урочистості. Такою вийшла й урочиста промова президента. Цього разу вона була недовга, й виголосив її Віктор Янукович динамічніше, ніж зазвичай робить публічні виступи. От тільки про що він казав? Президент жонглював звичними словесними й понятійними конструкціями, не сказавши абсолютно нічого нового, нічого спеціально для цього дня.

І от торжества відбулися, а Перший національний їх показав. Аж двічі — вдень і ввечері, й обидва рази з титром «Прямий ефір». Мабуть, глядачі мусили повірити: й президент, і публіка в залі (а камера час від часу вихоплювала то Леоніда Кучму, то Миколу Азарова) спеціально для них повторили церемонію. Ну, от як у театрах бувають денні та вечірні вистави (щоправда, зазвичай не одні й ті самі й із різними акторами).

Редактор соціальних мереж. Така посада з’явилася в USA Today, New York Times, Times та багатьох інших виданнях. Минулорічне дослідження, здійснене Університетом Джорджа Вашингтона, показало, що більшість редакторів і журналістів використовує соціальні мережі та блоги як основні джерела інформації для статей і заміток.  Здається, соціальні мережі справді змінили світ...

Більшість молоді та людей середнього віку мають персональні сторінки на таких сайтах, як Facebook, Twitter, Вконтакте, Livejournal та інших. Кількість користувачів постійно зростає. Наприклад, із 15,3 мільйона українських користувачів інтернету майже 1,5 мільйона зареєстровані на Facebook, повідомляє Internet World Stats. І це не дивно, адже соціальні мережі дали людям можливість не лише пасивно споживати новини, а й обговорювати їх або навіть створювати власні. Багато хто спочатку проглядає новини та посилання своїх друзів у соціальній мережі, а вже потім мандрує до інтернет-видань. Це зумовлено тим, що людина більше довіряє друзям, знайомим, адже їх інтереси та погляди на світ переважно збігаються з власними.

Останніми роками Україну просто-таки потрясали екологічні біди. І найгірше те, що вони спричинені не якимись природними катаклізмами, а стали наслідком діяльності людини. Скажімо, при розробці Калуш-Голинського родовища калійних солей свого часу було прийнято неправильні рішення щодо розташування й експлуатації відвалів, акумулюючих ємностей, ліквідації шахтних порожнин тощо. Згодом ці прорахунки призвели до численних провалин земної поверхні, руйнування будинків і комунікацій, засоленості водоносних горизонтів. Як результат: два роки тому Верховна Рада змушена була оголосити місто Калуш і два села Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Від Карпат до Чорного моря далеко, але одесити ще не забули наслідків прориву дамби Стебниківського комбінату калійних добрив, через що у Дністер потрапили мільйон 300 тисяч тонн токсичних відходів. Однак хіба лише одеситів це стосується? У зоні потенційного забруднення проживає понад 10 мільйонів людей, а це 22 відсотки населення України.

До «Євро-2012» в Україні все «чистять» та «білять»: реконструюють стадіони, ремонтують дороги, оновлюють аеропорти. Більше нема місця на вулицях країни сміттю(!), недолугим конструкціям і… собакам. Останні виявилися зайвими на цьому святі життя, до якого готуються не лише в Україні, але й у Європі. Тільки там, на відміну від нас, знайшли в суспільстві місце для братів менших. Невже ми настільки відрізняємося від європейців, невже настільки безпорадні, що не знайшли іншої можливості врегулювати проблему безпритульних тварин, як жорстоко і цинічно їх убивати? Виправдання, звісно, є: виконуємо, мовляв, «почесну» і «благородну» місію — захищаємо суспільство від небезпеки бути покусаним та зараженим різними болячками. Для кого ж готується такий «чистий» світ з ідеальними умовами проживання?
Масштабною місією вершителів доль, а саме знищенням собак, зайнялися так звані догхантери. Такі собі волонтери, які безкоштовно, жертвуючи власним часом і силами, роблять світ «прекраснішим». Про них було чути давно. В Одесі кілька років тому захисники тварин били на сполох через масове отруєння собак. Але під «Євро-2012» догхантери ніби зірвалися: щодня надходять нові і нові повідомлення щодо їх діяльності в різних містах України. Вони об’єднуються в Інтернеті, дають конкретні поради, як саме швидко та непомітно розправитися з собаками. Навіть умовно розподіляють райони, за якими для роботи закріпляють своїх людей.

Колишній міністр закордонних справ, заступник голови політради партії «Наша Україна» Володимир Огризко вважає, що Росія готується до нової «газової війни» з Україною. Розрахунок таких планів простий: за антиукраїнською кампанією приховати власне безсилля.
І все-таки російська влада програла вибори. Так, саме програла, незважаючи на офіційно зафіксовану підтримку «Єдиної Росії» майже половиною виборців, що прийшли на виборчі дільниці. Програла, незважаючи на те, що жодна справді опозиційна сила в Думі представлена не буде, зазначає Володимир Огризко у своїй публікації на офіційному сайті «Нашої України».

Багатотисячний мітинг протесту на Болотній площі в Москві проти фальсифікації виборів до Державної Думи Російській Федерації отримав широкий резонанс у світі.
Розглядаючи причини соціального протесту, аналітики переважно зосереджують свою увагу на таких негараздах у цій країні, як корупція, контрпродуктивна вертикаль влади і неефективність державного і корпоративного управління, безконтрольність влади і виродження судової системи, обростання управлінських структур сімейними і клановими наростами тощо. Всі ці та інші негативні явища призвели до зростання маси зайвих людей. Сьогодні ця маса зайвих людей наближається до критичної. На всіх газової труби не вистачає. Як наслідок цього в російському суспільстві зростає суспільна напруга.

Хата її — скраю. Колись баба Люба раділа, що ніхто, йдучи вулицею, не заглядає їй у вікна і чужі кури не порпаються на городі, а ось тепер дуже шкодує, що свого часу разом з чоловіком облюбували ділянку на околиці, біля самого ставу. «Хуторянство» нині обернулося для неї великою печаллю.
Селом тягнуть газ. На магістраль скидалися порівну, а ось за підведення труб до садиб вирішили платити кожен сам за себе. Тож бабі Любі, яка й собі було пристала до процесу газифікації, виливалося все в захмарну суму, бо її хата — таки скраю, найдалі від тієї, каже, жовтої коробки, звідки йде газ, відтак і платити їй довелося б найбільше. За метраж.

Відставка мера Одеси Олексія Костусєва після недавньої аудієнції на Банковій фактично стала лише справою часу. Оскільки розмова з Віктором Януковичем, згідно з інформацією, що просочилася в ЗМІ, була такою ж жорсткою, як і короткою, — хвилину по тому Олексій Олексійович вийшов із приймальні вже потенційним екс-мером міста-«мільйонника».
Залишилося хіба що вирішити питання: як подати відставку «Другого Рішельє» (відомого одеського градоначальника, на якого публічно рівнявся Костусєв, — автор) одеським виборцям, які, згідно з опитуваннями громадськості, давно не в захопленні від роботи «дружної одеської команди Президента Януковича». І ще: як належним чином оформити організаційно переведення Костусєва з «морської столиці» на посильну посаду в тому чи іншому столичному відомстві, наприклад, главою Держстандарту або Держкомцін. Посада ж виборна: не обійтися без рішення сесії, а значить — і не надто приємної розмови про річну мерську діяльність.

У 2008 році, після 25-літнього зволікання і впертого опору місцевих князьків, з особистої ініціативи президента Віктора Ющенка у дельті Дністра нарешті був створений Нижньодністровський національний природний парк (його площа — 22000 гектарів) з метою збереження унікальних болотних екосистем на півдні України.
Не без відома і старань регіонального представництва Мінекології та групи лженауковців місцевого значення, під тиском організацій, що безпощадно експлуатують природні ресурси дельти Дністра (лісове та водне господарства області, біляївська влада), заповідне ядро Нижньодністровського парку було скорочено на 80 відсотків. По суті, заповідними залишилися тільки 2000 гектарів очеретяних заростей у центрі плавнів, куди складно дістатися навіть найзатятішим браконьєрам, які сьогодні мають у своєму розпорядженні найновіше обладнання.