Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Переглядів: 913

Енн Епплбаум: «Голодомор став взірцем масового вбивства»

Таку думку висловила всесвітньо відомий історик, лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбаум на міжнародній науковій конференції «Вимірюючи наслідки Голодомору 80 років по тому», яка 6—7 листопада пройшла у Нью-Йорку.

Виступаючи на цьому представницькому форумі, Eнн Епплбаум (автор книг «Історія ГУЛАГу», «Залізна завіса: руйнування Східної Європи. 1944—1956 роки»), зокрема, сказала: «Голодомор став взірцем масового вбивства для інших тоталітарних режимів. У роки Другої світової війни такими ж методами, як у 1932—1933 роках (ізоляція, повне позбавлення їжі) нацисти знищили мільйони радянських військовополонених. І навіть Голокост на початку нагадував цю методологію — євреїв ізолювали в гетто і залишали вмирати. Потім нацисти ви­знали цей метод недостатньо ефективним і швидким, тому почали використовувати газові камери».

Переглядів: 805

Не хочу в ногу з усіма

Не знаю, як кого, а мене завжди нудило, коли нас, старшокласників, «виганяли» на травневі та жовтневі демонстрації. До того кілька разів тренували, аби, проходячи повз трибуни з місцевим партначальством, на різні там «Да здра..!», ми голосно (ще й тричі) вигукували «Ура-а!». Однокласники дзвінко кричали, а в мене жодного разу не розтулилися вуста для бравурного вітання. Воно настільки принижувало, що почувалася, немов в отарі «бекаючих» овець.

У розквіті юних літ мені аж ніяк не хотілося бути «вівцею», тому намагалася уникати всіляких масовок, ставати в них гвинтиком, шурупчиком, сірою порошинкою. Звісно, це нелегко, коли вчителі вимагають, а ти вперто торочиш про своє. Ніби пливеш проти течії. Наперекір своїм бажанням чинити важко: постаєш у власних очах нікчемним кошеням. Яка вже там самоповага!

Переглядів: 1171

Три обличчя Одещини

З люб’язної згоди автора це есе ми передруковуємо з книжки «Соломонова Червона Зірка» (Київ, «Темпора», 2012). Оскільки минув час, і матеріал, як висловився сам Володимир Полторак, пройшов апробацію, сьогодні він вніс би в нього певні корективи. Заодно історик підкреслив: його роздуми є суб’єктивними. Відтак, як і в постскриптумі, звертається до читачів із словами: відповіді на численні запитання, які виникнуть у них, вони зможуть отримати від особистого спілкування з багатоликою Одещиною.

Одещина — регіон не настільки знаний, як його метрополія Одеса. Та й сама Одеса сьогодні ви­глядає справжньою «незвіданою землею» — настільки відсунулось реальне місто від стереотипно усталеного міфологічного образу легендарного «Чорноморська».

Переглядів: 1352

Підзаробити на непотребі

Щороку наша оселя потребує «генеральної ревізії». На смітник летять від протертих килимків — до поламаних пилососів. Щомісяця туди ж потрапляють купа пластмасових і скляних пляшок, журнали, газети, металеві предмети, що вийшли з ужитку, іноді — й зношений або замалий одяг.

Українці звикли скаржитися на свою бідність, зазвичай, звинувачуючи в цьому державу. Не посперечаєшся: правда у цих словах є. Але й власну провину слід визнавати.

Переглядів: 909

Не зовсім дипломатично, та що поробиш?

Новий посол США в Україні Джеффрі Пайєтт свої перші слова на нашій землі вимовив державною українською мовою. Рідкісний випадок в історії дипломатичних стосунків нашої незалежної країни з іншими державами світу.

Представник великої держави звернувся до народу країни, у якій йому доведеться працювати, можливо, не один рік, рідною мовою цього народу. І хоч сказав лише кілька фраз, а далі перейшов на англійську, усе ж викликав симпатії до себе. Адже досі ми чули від  дипломатичних представників переважно російську мову. Без сумніву, цей вияв пошанування країни, її народу одразу вивищив  посла США в очах українців. Це по-перше.

Переглядів: 2390

Яке майбутнє українського села?

Впродовж існування та розвитку української держави село завжди відігравало визначну роль, адже так історично склалося, що українці вели осілий спосіб життя, який полягав в обробітку землі та веденні домашнього господарства. Українське село повсякчас було колискою культури, джерелом харчів для міських жителів та основною сировинною базою для багатьох галузей національного господарства. В різні часи воно переживало різну долю, часто і трагічну (часи колективізації та голодомору), а процеси урбанізації, які стосуються світу в цілому, вимивали найкращі кадри з сільської місцевості, як у радянські часи, так і зараз.

Ми вирішили проаналізувати ситуацію зі станом українського села за критеріями кількості сіл та чисельністю сільського населення, яка спостерігається впродовж останніх 20 років, адже з постійною втратою позицій українського села наша держава втрачає своє автентичне обличчя в культурному сенсі та ставить себе в скрутне становище перед продовольчою кризою, що насувається.

Переглядів: 812

Глобальне «недо-»

Не праця, а її розподіл перетворив мавпу на людину. Йому зобов’язані й виникненням мовлення, й утворенням соціуму, і навіть формуванням моралі. Однак еволюційна «кампанія» завершилася вже давно — отож і розподіл праці потихеньку «згортається»...

Сьогодні бути такою собі «ренесансною особистістю» — норма. Але, на відміну від людей Відродження, універсалізм сучасників зумовлений мінливим життям. Тільки-но освоєно одне ремесло, як подув часу вимагає іншого. В результаті — безліч займається не своєю справою, безліч — «недоспеціалісти»…

Переглядів: 884

Запрошення на чуже свято

Наближається поважна дата хрещення Київської Русі. Саме Київської, оскільки якоїсь іншої тоді не було. На території теперішньої Російської держави в той період жили напівдикі племена, їх ніхто не хрестив. Не хрещеною Росія залишається й понині. Гадаю, саме цим пояснюються прояви мракобісcя, вбивство царя, руйнація церков і християнських цінностей Київської Русі. Плюс загарбницька політика сьогоднішньої федерації — вірної правонаступниці Радянської імперії.

Такого сусідства, яке має Україна, ворогові не побажаєш. Стан війни північні «брати» не припиняли щодо України упродовж багатьох століть. Нині війна — еконо­мічна, політична, інформаційна — стала повсякденною. Поглинання хрещеної Київської Русі відбувається загрозливими темпами. З кожним візитом Президента Януковича до Росії зашморг на Україні затягується тугіше.

Переглядів: 893

Дискотек більше, ніж книжок

Молодь часто дорікають за нелюбов до читання, мовляв, Інтернет витіснив не лише книгу, а й усі інші сфери життя. Виправдатися нічим. Я — одна із тих, хто до 15 років книгу до рук брала нечасто. А потім — чи то «зорі зійшлися», чи то «карта співпала» — у мені прокинувся ненаситний читач. Записавшись в одну з юнацьких бібліотек міста, ринулася вивчати літературне різноманіття полиць. Чомусь потягнуло в бік історії. Як жили давні люди? По суті, ми ж з вами, тільки сотні, тисячі років тому?..

Мені підшукали лише одну книгу про стародавній світ. Більше подібної літератури не знайшлося. Мабуть, тому вивчати пращурів дозволили лише в читальному залі. Можливо, я занадто вибаглива, проте скажу: це зовсім незручно. Бо півдня уроки, потім англійська, потім танці забирають майже весь вільний час. Почитати вдається і хочеться перед сном — у надії, що вночі насниться тодішня епоха…

Переглядів: 919

Триста метрів до війни

Крізь щілину у два пальці було видно багато що: зелене рівне поле, дерева на обрії, за якими ховалося азербайджанське село, сині і далекі гори... Солдат поступився мені місцем в бійниці без жалю, бо надивився на цей пейзаж до мозолів в очах. Як і більшість його товаришів, у яких рік служби вже позаду, рік іще попереду. Якщо не буде справжньої війни. Хоч бійниця була надійною бетонною півсферою, такі стоять по усій лінії оборони, 232 кілометри від річечки із промовистою назвою Тартар на півночі Карабаху і до Ірану на півдні, боєць ніс службу у касці й бронежилеті, із нагрудників якого виглядали запасні ріжки до АК. Обережність не була зайвою — здалеку, із «зеленки», пострілював снайпер. Сьогодні ж берегтися належало особливо, бо, за даними розвідки, протилежна сторона збиралася випробувати нову снайперську зброю. Втім, та, що використовував противник досі, також не була застарілою — далекобійні 24-міліметрові гвинтівки. Хоч на слона ходи.

Переглядів: 1100

Галузь, яка витягує економіку України

Уже сьомий місяць поспіль єдиною галуззю, що фактично витягує економіку України, є сільське господарство. За січень—травень 2013-го виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 5,1%. Зважаючи на сезонний характер виробництва рослинницької продукції, у січні—травні валова продукція сільського господарства формувалася за рахунок виробництва продукції тваринництва. Діяльність сільськогосподарського виробництва в цей період визначалася під впливом стабільного попиту з боку домогосподарств та переробних підприємств; забезпечення фінансової підтримки сільгоспвиробників з боку банківського сектору; збільшення обсягів дотацій і компенсацій за реалізовану тваринницьку продукцію переробним підприємствам.

Розвиток аграрного сектору спроможний здійснити потужний вплив на економічну динаміку в Україні. З огляду на це вітчизняний аграрний сектор може стати «локомотивом» модернізації країни та джерелом росту національної економіки, який здатний вплинути на розвиток інших сфер економіки за рахунок мультиплікативного ефекту.

Переглядів: 950

Чи переживуть наші корови 2015-й?

Фахівці сільського господарства дедалі частіше б’ють на сполох, адже цілком можлива ситуація, коли вже за півтора роки в Україні не залишиться корів та свиней, дефіцитною стане й інша худобина та птиця. А здолає їх не люта закордонна хвороба — селяни самі пустять худобу під ніж і сто разів відхрестяться від того, щоб заводити її у майбутньому.

Пояснення банальне: 1 січня 2015 року набувають чинності положення закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», які забороняють продаж сирого молока, сиру домашнього виробництва та м’яса тварин подвірного забою. На думку експертів, які взяли участь у засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань, ці нововведення можуть поставити під загрозу саме існування тваринницької галузі в нашій країні.

Переглядів: 862

Український борщ з єгипетською картоплею

Україна активно вирішує продовольчу проблему. З найвищих трибун лунають заяви про те, що наші аграрії здатні нагодувати не лише наших співгромадян, а й усю Європу. Водночас на прилавках вітчизняних супермаркетів удосталь овочів та фруктів з інших країн. Парадокс?

І йдеться не про банани та іншу чужоземну екзотику. Не ростуть вони у нас, і на це слід зважати. Тому нема нічого дивного в тому, що її, ту екзотику, імпортують. І добре, що привозять багато та у великому асортименті. Та мова про інше — про картоплю. Це вже наш другий хліб. Картопля росте практично в кожному городі, а при цьому нерідко її доставляють аж із далекого Єгипту.

Переглядів: 1200

Темна смуга в долі лісосмуг

Під час так званого «врегулювання майнових відносин на селі», до селянських паїв… багато чого не потрапило. У поспіху або й цілком свідомо організатори розподілу  «забули» про рахунки сільгосппідприємств у банках, добрива, будматеріали, молодняк худоби й чимало іншого колективного добра. Куди поділися ті мільярди, державу тепер, очевидно, не турбує. Як і доля сотень тисяч гектарів лісосмуг.

На Одещині свого часу за державні кошти було висаджено майже 50 тисяч гектарів лісосмуг. Нині цей виличезний масив, що складає майже сьому частину всіх подібних насаджень в Україні, по суті безгоспний. Як і в інших областях країни, землі під лісосмугами в нас віднесено переважно до земель запасу, резервного фонду та загального користування і передано на баланси сільських та селищних рад. Щодо самих насаджень, то взагалі не зрозуміло, чиї вони. Місцеві органи влади не мають ні фахівців, ні фінансових та технічних засобів, щоб доглядати за цим добром. Не мають вони й права самостійно визначати хоча б тимчасового власника нічийного майна. Держава, яка створила це майно й подарувала його колгоспам, робить вигляд, що їй байдуже до подарованого. А той, кому подаровано, давно помер (вибачте, з державної волі)!

Переглядів: 1316

Смачна водиця із степової криниці

За старих часів навіть мови не було про водогони. Люди пили воду з річок, берегових копанок, криниць. Останні прославлялися в казках, думах, загадках. Особливої звучності вони набули в піснях. Степова, козацька, чумацька, дідусева, татова… Прикладів дбайливого ставлення народу до криниць — безліч. І маленька дитина усвідомлювала, що вода — то її власне життя, наснага, здоров’я і фізична сила.

Особисто мені не раз згадується повоєнне дитинство. Жили в селі Коробчине Новомиргородського району (Кіровоградщина) дід Часник та баба Часничиха. Мов пара голубів — заздрили люди. Моєму вітчиму Іванові Терентійовичу Дануці ще й якимись далекими родичами доводилися. Тому не було жодного вівторка, щоб ми не йшли в гості. Та й причина була вагома. Тамтешній базар славився на всю округу. А Іван Терентійович уподобав, було, торгівлю живністю. Там купить, там продасть… Приятелями у нього були цигани та заготівельники, яких не раз і не два брав за петельки, доводячи, що корова чи телиця не якась там паскудна коза, котра наводить жах на людей своїм постійним криком «ке-ге-бе», а добросовісна велика рогата худоба. І дає відро молока за один удій та гарний приплід. Врешті, з червоними долонями (торгувалися так, що виляски було чутно на весь базар) й охриплими від крику голосами йшли пити могорич до привітних та гостинних Часників.

Переглядів: 1068

Туристичні викрутаси, або Як не втрапити у халепу

З настанням травневих свят в Україні офіційно розпочався туристичний сезон. Одеса також не залишилася осторонь від цього багатогранного явища і гостинно зустрічала численних гостей з близького та далекого зарубіжжя, пропонуючи їм цілу низку різноманітних послуг. І повірилося, що таки справді спрацьовує розрекламований на міських білбордах лозунг про те, що «Одеса — то усмішка Бога», а міські вулиці та площі, особливо в центрі, раз по раз заставлені припаркованими величезними автобусами туристичного класу з переважно іноземними номерами. Здалося, що залишається тільки плескати в долоні та радіти...

Аж раптом — дзвінок. У телефонній трубці схвильований голос чергового адміністратора одного з відомих у місті готелів: «У нас скандал. Замовили для поселенців з Москви оглядову екскурсію у туристичній фірмі, з якою співпрацюємо вже декілька років, і ті, за домовленістю, надіслали екскурсовода, який виявився зовсім не підготовленим. А на просте запитання гостей, чому в Одесі сходи мають назву Потьомкінських, той відповів, що їх у нашому місті побудував сам граф Потьомкін».

Переглядів: 2455

Українців у Євросоюзі люблять як трудяг

Нашим неважко адаптуватися в Європі, бо вони не бояться працювати

Українців у Європі люблять за працелюбність та як дешеву робочу силу. І хоч емігранти часто працюють за кордоном нелегально та без належного соціального забезпечення, освоїтися українцям навіть у «глухих» селах Європи неважко.

З якими проблемами найчастіше стикаються українці в Євросоюзі? Про це ми запитали вихідців з України, які вже давно живуть у країнах ЄС.

Переглядів: 974

Розвінчання міфу: Угода про асоціацію

Для переважної більшості населення України «асоціація» і «членство» — поняття однакові за значенням. Однак не треба плутати євроінтеграцію з членством у Європейському Союзі.

Передовсім, варто наголосити, що Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом, підписання якої заплановане на листопад 2013 року, не передбачає членства. Це є тим важливим аспектом, про який часто забувають говорити вітчизняні ЗМІ й політики. Невже насправді перспектива подальшого членства залишається захмарною мрією для українців, а розвиток відносин між Євросоюзом і Україною обмежиться поглибленою економічною інтеграцією зі статусом України як особливого сусіда ЄС?

Переглядів: 1362

Україна і Росія в оцінках їх громадян

Відносини України і Росії будуються не лише на рівні керівництва і політиків, а й на рівні народів двох держав, хоча політики різних спрямувань намагаються нав’язати народам своє бачення і своє розуміння українсько-російських взаємин. Однак прості люди, громадяни обох країн, відкидаючи нав’язувані політичні стереотипи, в процесі вільного міжнаціонального спілкування формують своє уявлення про те, якими є і якими мають бути відносини між Україною і Росією. Але у ставленні до України між російськими політиками і простими людьми є один спільний момент: і ті, й інші хочуть, щоб Україна була з Росією. При цьому можна виділити два основні підходи: переважна більшість бажає, щоб Україна знову «возз’єдналася» з Росією в одній державі, меншість — за те, щоб Україна і Росія розвивалися як дві дружні незалежні держави. Між цими двома крайніми підходами є певні варіанти і нюанси. Спробуємо проаналізувати, як же саме українці і росіяни сприймають одне одного, які фактори впливають на це сприйняття і які тенденції сьогодні окреслюються щодо подальшого розвитку відносин між народами-сусідами.

Україна в оцінках росіян

Насамперед слід зазначити, що українці й росіяни мають усі можливості для безпосереднього спілкування і «ніякого розділення по живому» в принципі не існує. Так, у 2010 році українсько-російський кордон пере­тнуло 26 мільйонів 253 тисячі осіб, у 2011-у — 28 мільйонів 582 тисячі. Очікується, що нинішнього року ця цифра перевалить за 30 мільйонів.

Переглядів: 990

Статки і податки, або Лікнеп для електорату і nota bene депутату

Радянська політекономія тлумачила термін «заробітна плата при соціалізмі» як мінімум матеріальних засобів (у грошовому вираженні), який надається працівникові для задоволення його насущних життєвих потреб. І суттєва ремарка: заробітна плата при соціалізмі не може бути джерелом збагачення. Іншими словами, держава опікувалася тим, щоб працівник міг зберігати свою працеспроможність і повноцінно трудитися на благо суспільства. А все те, що було за межами «насущних» потреб (охорона здоров’я, освіта, культура, житлово-комунальна сфера і т.д.), держава утримувала власним коштом. Щоправда, цей «кошт» створювався працею тих же працівників (даруйте за вимушену тавтологію) і результати тієї праці держава присвоювала, вділяючи працівникові отой «мінімум», з якого ще й утримувала податки.

Звісно, висловлювати сумніви у справедливості такого стану речей було і недоречно, і не зовсім безпечно, бо таке «вільнодумство» могло бути розцінене як дискредитація Держплану СРСР і намагання загальмувати стрімкий рух радянського народу на шляху до комунізму. А за такі речі по голові не гладили…

Переглядів: 1230

Український переклад як дзеркало й перспектива

В інформації про зустріч єврокомісара Штефана Фюле з членами Кабміну увагу привернув дрібний, але промовистий штрих. Представники Єврокомісії неабияк здивувалися, побачивши на стіні клубу Кабміну оголошення про доступні мови синхронного перекладу: «1 — русский, 2 — English». Переклад державною українською вже не передбачався. «Чи не помилилися ми країною?» — пожартував один із гостей у розмові з українським журналістом.

Звісно, з погляду українських «еліт» у тому, що відбулося, немає нічого дивного. Більшість урядовців представляють сьогодні Донбас, і з українською в них проблеми. А дипломатичний ефект, — історія з мовами перекладу стала ще одним маленьким цвяшком у домовину українських європерспектив, — їх не надто обходить. Можливо, тому, що таких речей (на які вельми тонко реагують європейці) вони не розуміють і не відчувають.

Переглядів: 979

Останній брюссельський вояж?

Європейський Союз скорочує Віктору Януковичу простір для маневру. Його улюблена гра в обіцянки рано чи пізно мала набриднути брюссельським чиновникам. Риску підведено в ході довгоочікуваного саміту Україна—Євросоюз, що відбувся у Брюсселі 25 лютого, в третю річницю інавгурації Януковича.

Травень 2013 року — такий крайній термін оголошено українському керівникові для того, щоб той показав здатність змінюватися.

Так чи інакше, Януковичу вдавалося водити європейців за ніс останні півтора роки, починаючи з вересня 2011-го, коли в Ялті він вперше пообіцяв докласти всіх зусиль для вирішення питання Тимошенко і Луценка. Але з кожним місяцем температура стосунків падала. Аж поки навесні 2012 року від поїздки до України не відмовилися європейські президенти. А ще через кілька місяців, восени 2012-го, традиційний щорічний саміт Україна—ЄС вирішили не проводити у зв’язку з ризиками виборчої кампанії — єврокомісари побоювалися, що Янукович їхнє побачення трактуватиме як дозвіл і далі робити, що заманеться.

Переглядів: 1390

Нова енергетична карта світу, або Сланцевий газ як геополітичний чинник

На наших очах відбувається переформатування енергетичної карти світу. Паралельно до цього змінюється і глобальний геополітичний розклад. Світ, пише Авієзер Такер у статті для «Foreign Affairs», вибирається з-під диктату кількох мегапостачальників енергоресурсів, як-от Венесуела, Росія та Саудівська Аравія, й рухається до майбутнього, в якому більшість країн зможуть забезпечити свої енергетичні потреби завдяки розробці власних родовищ, а недостачу заповнити імпортом від своїх найближчих сусідів.

У цьому новому світі ціни на енергію будуть значно нижчими і, як наслідок, геополітика набагато менше залежатиме від нафти і газу. У найближчі 5—10 років держави, режими яких залежать від енергоекспорту, зіштовхнуться із серйозними проблемами та запереченням їхньої влади. Втративши можливість одержувати величезні суми від торгівлі вуглеводнями для розповсюдження свого впливу за кордоном і підтримки супутніх проектів, вони будуть змушені перейти до посилення податкового тягаря для власних громадян, припускає автор статті.

Переглядів: 1066

«Рукавичка» для безхатьків

«Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, влізла в ту рукавичку та й каже: «Тут я буду жити!» Коли це жабка плигає та й питає: «А хто-хто в цій рукавичці?» «Мишка-шкряботушка. А ти хто?» «Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!» От уже їх двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає: «А хто-хто в цій рукавичці?» «Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?» «А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!» «Іди!» От уже їх троє…» — ось так розпочинається всім відома українська народна казка про рукавичку.

В Одесі ж є своя «рукавичка» — спеціальний пункт обігріву від МНСників у наметі військового зразка, — і розташована вона на Старосінній площі біля залізничного вокзалу. Тут завжди людно — охочих зігрітися не бракує. Прогнози від синоптиків змушують людей забути про гонор і зайти. «Три людини померло від холоду. Мороз. Мінус 15 обіцяють…» — діляться прогнозами мешканці «рукавички».

Переглядів: 1067

Сім міфів про новий КПК

Уже майже два місяці Україна живе з новим Кримінальним процесуальним кодексом, який набрав чинності 20 листопада 2012-го. Давати оцінку його ефективності чи неефективності, на мій погляд, ще зарано. Слід дочекатися перших судових процесів та їх результатів.

Однак «ефір» час від часу забруднюють «шумами», які дискредитують цей кодекс і не відповідають дійсності. При цьому об’єктивні оцінки тонуть у морі негативу.

Переглядів: 1065

Переможці парламентського розподілу

Апетит приходить під час їди. Якщо відразу після жовтневих виборів «регіонали» обговорювали скорочення числа комітетів у парламенті, то в підсумку довелося створювати нові.

В останній робочий день перед канікулами депутати поділили посади у Верховній Раді. Головним переможцем з боку влади виявився Рінат Ахметов, а серед опозиціонерів найбільше своїх людей прилаштував у кабінети з приймальнями Арсеній Яценюк.

Найкозирніший комітет — з питань бюджету — відходить до квоти Ахметова. Головний пайовик Партії регіонів, який контролює кілька десятків списочників та мажоритарників з Донецької та Найкозирніший комітет — з питань бюджету — відходить до квоти Ахметова. Головний пайовик Партії регіонів, який контролює кілька десятків списочників та мажоритарників з Донецької та Дніпропетровської областей, тепер контролює парламентський вхід у бюджетний процес. Очевидно, рішення віддати комітет групі Ахметова ґрунтувалося на тому, що хто бюджет наповнює, той і повинен контролювати його розподіл.

Переглядів: 1022

Динаміка гальмування

Політичні події останніх кількох місяців, пов’язані здебільшого із парламентською виборчою кампанією, суспільством та експертним середовищем сприймалися, переважно, фрагментарно та емоційно. Це цілком зрозуміло, оскільки пристрасті в ході перегонів розпалювалися і до моменту підрахунку голосів та встановлення результатів сягнули максимальної температури. Той факт, що на Сході країни були округи, де імена щасливих фінішерів були відомі ще до старту, лише підтверджують тезу, що вже стала зужитою: після п’ятирічного перепочинку вибори знову перетворилися зі змагання на битву. А воля виборця часто зовсім не впливала на процес визначення переможця.

Хвиля емоцій накрила тих, хто цікавиться політикою, і тоді, коли недоукомплектована, але формально легітимна Рада зібралася під куполом. Телекартинка була ефектною. Прихильники опозиції насолоджувалися тим, як їхні обранці всипали розм’яклим від уседозволеності провладним депутатам. Електорат останніх переймався агресивністю «націоналістів», які зазіхнули на святе — російську мову в стінах українського парламенту. Політологи вже вчаться визначати сценарії розвитку подій, відштовхуючись від кількості та якості зуботичин.

Переглядів: 1173

Референдум як форма ліквідації України

Нещодавно Янукович підписав закон «Про всенародний референдум», який, з порушенням регламенту, більшість ухвалила одразу після виборів. Опозиція вже заявила, що проситиме Конституційний Суд надати висновок, чи відповідають положення нового закону про референдум Конституції України. Але починаючи з 2010 року всі рішення влади, які опозиція намагалася оскаржити в Конституційному Суді, КС визнавав конституційними.

Що ж нового вигадали «регіонали».

У статті 3 законопроекту перераховано, про що може прийматися рішення на референдумі:

«1) про прийняття нової Конституції України (нової редакції), внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);

3) щодо прийняття чи скасування закону України, втрату чинності чи визнання нечинним закону України (законодавчий референдум);

4) з будь-якого питання, за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України, законами України (загальний референдум)».

Тобто, рішення фактично може прийматися про все, що заманеться, окрім, як сказано далі, питань податків, бюджету чи амністії (це вимога Конституції).

Переглядів: 1203

Криза-2013: інструкція з виживання

Зараз тільки й мови, що про прийдешню кризу. У 2008—2009 роках вона прийшла до нас з-за кордону, а тепер, як стверджують деякі вітчизняні експерти, передумови для неї є саме в Україні. Як наслідок — прогнози щодо нестабільності гривні, подорожчання продуктів харчування, підвищення оплати за проїзд у громадському транспорті тощо. У Києві, до речі, вже зріс у ціні хліб, а в Одесі обговорюється питання про підняття тарифів на воду...

Наша влада на всі ці чутки відреагувала обіцянками про недопущення падіння вітчизняної економіки та благополуччя громадян. Наскільки можна довіряти цим словам, та й взагалі, чи вдасться втілити ці плани у життя нашим можновладцям, — покаже час.

Переглядів: 1241

Агітаційні вітри, або Політична реклама очима фахівців

Інститут політичної інформації (ІПІ) провів експертне опитування, мета якого — аналіз передвиборної агітації 2012 року в Одесі. Опитування проводилося з 1 по 14 листопада серед науковців цього інституту, політологів, політичних психологів, журналістів та експертів Комітету виборців України.

За словами наукового співробітника ІПІ Євгена Попова, політики на парламентських виборах були не такими креативними, як на місцевих. У будь-якому разі, креативність не дуже допомогла кандидатам, адже зіграла свою роль масовість і доступність ефірів. Так, переможцем у номінації «Найоригінальніший слоган» став Олександр Вєтров, який запропонував виборцям «Вєтров Змін». Найбільше запам’ятовувалися слогани «регіоналів» Сергія Ківалова — «Одеса знає — Ківалов за Одесу!» та Геннадія Труханова — «Справи сильніші!». Найбанальнішим визнали слоган Русудан Архіпової — «Прийшов час народу!». Найефективнішими рекламними відеороликами визнані матеріали Сергія Ківалова, Олександра Сомова та Ігоря Маркова.

Сторінка 12 з 14«891011121314»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net