Матеріали з рубрикою «Пам’ять»

Переглядів: 183

Усім серцем хотів для України миру

10 травня на 89-у році життя після тривалої хвороби помер перший Президент незалежної України Леонід Кравчук.

Непростим, а іноді просто карколомним був політичний шлях Леоніда Макаровича. У липні 1990 року він став найвищим державним урядовцем радянської України — головою Верховної Ради УРСР, і саме за його керівництва наша держава стала незалежною. А в грудні 1991-го він уже як Президент України разом із Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем підписали Біловезьку угоду про кончину Радянського Союзу. (До слова, Станіслав Шушкевич помер кілька днів тому, 3 травня).

Переглядів: 148

А відповідь одна

Минуло сорок днів, як відійшов у засвіти великий український патріот, знаний книголюб, хімік-органік за фахом Мирослав МОСЮК (11.03.1949—25.02.2022). Свого часу за антирадянські погляди і поширення самвидаву він поплатився науковою кар’єрою.

Цими днями на адресу «Чорноморських новин», багатолітнім читачем і другом яких був Мирослав Михайлович, надійшов лист-спогад про нього із Києва.

Вшановуючи світлу пам’ять покійного, пропонуємо цю оповідь вашій увазі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Мирослава Мосюка.

— Виїхав до Одеси влітку, а прощався з нею восени, — повідомив знайомому в столиці.

— Ого! — подивувався він із затаєною заздрістю. — Мабуть, цілий рік відкладав із пенсійних виплат.

— Я розраховував не на пляж, а на зустрічі з давніми друзями. — І передбачливо уточнив, наче звітував про відрядження: — Квиток туди мав на 31 серпня, а назад — на третій день…

Переглядів: 200

«Твоя віра в добро буде стверджена знову і знову»

На 79-у році життя відійшов у вічність знаний український письменник, краєзнавець і публіцист, давній друг та автор «Чорноморських новин»
Юрій Михайлович СИСІН.

«Тилігул — ріка козацька», «Омитий росами», «Натхненні Україною», «І сказав йому святий Миколай», «Селіфанова сага», «Шкільні роки Мешулама Вайля»… Перш ніж брошуруватися та обгортатися в палітурку, ці та інші книжки Юрія Сисіна у формі історичних, краєзнавчих, літературних есеїв обов’язково з’являлися на шпальтах «Чорноморки». Для атора це була своєрідна апробація його творів, а для газети та її читачів — безсумнівні набутки в царині пізнання нашої минувшини і нашого сьогодення, утвердження української самобутності, ідентичності, державності. Й у такій сув’язі ми — письменник і редакція — йшли впродовж десятиліть.

У когорті одеських літераторів Юрій Сисін грав — і, переконані, гратиме — окремішню, написану ним самим, партію. У чому ж та окремішність, а точніше буде сказати — неповторність?

Ось деякі думки-оцінки його колег-письменників і літературознавців.

Переглядів: 170

Світлій пам’яті Юрія Сисіна

Жаль, туди не проникне
привітний дзвінок.
Свій лавровий вінок
ти уже не побачиш ніколи.
Не побачиш на судженій
чорний платок,
Не відчуєш і сум,
що скував все довкола.

Переглядів: 332

Пам’яті колеги

На 85-у році життя відійшов у вічність наш колега — колишній власний кореспондент «Чорноморської комуни» — «Чорноморських новин», заслужений журналіст України Борис Іванович УСТИМЕНКО.

Він сам себе називав людиною моря, яке безмежно любив, хоч і народився у цілком сухопутному Житомирі, а зростав у Бердичеві. Але хто сказав, що мореплавцями стають лише ті, чиє дитинство пройшло на берегах великих рік чи морів-океанів? З малих літ закоханий у Жуля Верна, Джозефа Конрада та Джека Лондона, закінчивши школу і сам подався у мореплавці. Спочатку був матросом на буксирі «Тирасполь», приписаному до Батумського морського порту, а далі — чотири роки військової служби на Чорноморському флоті, після якої — робота на суднах на Далекому Сході, в Арктиці, по вселенських усюдах Світового океану.

Переглядів: 502

Місія істинної українки

Якихось два місяці тому редакція отримала відгук з Відня від Оксентія Онопенка, нашого давнього автора і читача (колись активного українського громадського діяча у Москві, який нині живе в закордонні), на ґрунтовне дослідження Галини Могильницької «Історичне відкриття» та правда історії», що побачило світ на шпальтах нашої газети у номерах за 9-11, 16-18 та 23-25 вересня.

«Хотів би подякувати і привітати пані Галину Могильницьку за добротно підготовлену статтю, опубліковану в «Чорноморських новинах», — зазначав пан Онопенко. — Бачити логіку подій і могти логічно поєднати або заперечити факти минулого — це хист освічених людей. Ще раз дякую Вам, шановна пані Галино!..».

На жаль, то була остання прижиттєва пу-блікація у «ЧН» знаної поетки і публіцистки, лауреатки літературних премій ім. В. Стуса та ім. І. Калинець, заслуженої працівниці освіти України Галини Анато-ліївни Могильницької, полум’яне серце якої перестало битися у неділю, 12 грудня.

Усе її життя — невтомна праця в ім’я України. І на освітянській ниві, і на полях суспільно-політичних баталій, і на передовій оборони української церкви, і в обстоюванні громадянських прав і свобод нашого народу — скрізь голос Галини Могильницької був твердим і чутним, а позиція — аргументованою, послідовною і непохитною. Такими ж глибокими і ґрунтовними були її численні виступи у пресі, зокрема й у нашій «Чорноморці».

Переглядів: 713

Серця мільйонів запалював словом

В останню земну дорогу Україна провела свого великого сина — письменника і державотворця Володимира Яворівського.

«Завершив земний шлях видатний українець Володимир Яворівський. Письменник, Шевченківський лауреат, який на порі становлення нашої Незалежності своїм словом запалював серця мільйонів. Усі, хто його знав ближче, сьогодні кажуть: «Не вірю». Не хочеться вірити й мені. Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю. Після романів про княгиню Ольгу, Івана Мазепу до останнього дня працював над книгою всього свого життя — про Тараса Шевченка. Тепер він пішов», — написав Василь Шкляр на своїй facebook-сторінці, додавши: «Донька Леся близько півночі так і написала мені два слова: «Тато пішов». Іншого слова вона не змогла вимовити. Не можу і я. Володю, ти пішов. Я вже не зможу тебе обійняти. З невимовним болем обіймаю твоїх рідних».

Переглядів: 626

Шляхами визволителів

26 березня 1944 року розпочалася Одеська наступальна операція, яка тривала до 14 квітня.

Війська 3-го Українського фронту (командувач — генерал армії Р.Я. Малиновський) у взаємодії з 2-м Українським фронтом (командувач — маршал Радянського Союзу І.С. Конєв) завдали нищівного удару по позиціях 6-ї німецької та 3-ї румунської армій, які окопалися на правому березі річки Південний Буг. Бойові підрозділи 57-ї, 37-ї, 46-ї та 8-ї гвардійських армій 3-го Українського фронту, форсувавши водну перепону, захопили плацдарми. Плани гітлерівців створити стійку оборону по лінії Південного Бугу провалилися.

Переглядів: 1955

«Ради таких людей...»

16 листопада в Торонто в колі своєї родини після року боротьби з тяжкою недугою померла голова Світової федерації українських жіночих організацій, віце-президентка Світового конгресу українців Анна Кісіль.

Народилася 19 листопада 1960 року в Яремчі, що на Івано-Франківщині. Навчалася у Львівському політехнічному інституті; отримала спеціальність інженера-педагога будівельних дисциплін. До 1989-го працювала в системі «Львівжитлобуду», а в березні 1990-го разом з родиною виїхала до Канади, де стала успішною бізнесменкою і меценаткою.

Переглядів: 1967

«Ми обов’язково приїдемо на рідну землю...»

У Москві помер відомий театральний режисер, уродженець Львова Роман Віктюк. Йому було 84 роки.

«Від нас пішов наш Майстер — великий, неперевершений режисер, учитель, геній, глиба, чародій, який, здавалося, мав жити вічно», — йдеться у повідомленні на Facebook-сторінці Театру Віктюка.

Наприкінці жовтня режисера шпиталізували з коронавірусом, але під наглядом лікарів він швидко одужував і, за наявною в інтернеті інформацією, з дня на день його мали виписати з лікарні. Не судилося… За висновком лікарів, повідомила прес-аташе театру, причиною раптової смерті стала тромбоемболія.

Переглядів: 2375

Сатира, що стала мудрістю

Не стало Михайла Михайловича ЖВАНЕЦЬКОГО

Всесвітньо відомий одесит, Почесний громадянин Одеси, народний артист України, президент Всесвітнього клубу одеситів, письменник-сатирик помер 6 листопада на 86-у році життя.

Його ім’я золотими літерами назавжди вписане в літературну спадщину Одеси.

Співчуття родині та близьким покійного  висловив Президент України Володимир Зеленський: «Як казав Михайло Жванецький, нічого страшного, якщо над тобою сміються. Значно гірше, коли над тобою плачуть. Сьогодні такий гіркий день. Співчуття всім, хто його любив і знав. Я – серед палких шанувальників сили думки Михайла Михайловича. Його сатира стала для багатьох мудрістю».

Переглядів: 2691

Трагедія Бабиного Яру — частина української історичної пам’яті

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства України із закликом нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті. Автори звернення висловили рішучу незгоду з проєктом Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», ініційованим та фінансованим російськими мільярдерами, як таким, що має стати зброєю для російської пропаганди у її прагненні дискредитувати нашу державу в світі.

Люди, які вже підтримали це звернення, не дуже сподіваються на розуміння та допомогу з боку нинішньої влади, тому воно спрямоване до українського громадянського суспільства, яке є надійнішим чинником цивілізованого майбутнього України.

Переглядів: 812

Вікопомні біль і пам’ять

29 вересня в Україні вшановували пам’ять жертв Бабиного Яру. Як нагадування про той вікопомний біль і застереження, аби ніколи і ніде ніщо подібне не повторилося, пропонуємо вашій увазі статтю, підготовлену Українським інститутом національної пам’яті.

Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Із вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айзантцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж «просто зайвими». Бабин Яр — це некрополь для понад 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Переглядів: 2416

Про непокаране зло

Із статті «Української правди», приуроченої до 20-х роковин викрадення журналіста Георгія Гонгадзе.

Це вбивство — історія жертвоприношення. У традиціях варварського світу почет приніс у дар правителю життя ворога. Голову ворога. Інше питання — з якою метою: умилостивити чи підставити?

Переглядів: 431

Хранителька нашої історії

Можливо, у кожному колективі є людина-перпетум-мобіле. А може, й ні. Нам, «чорноморцям», пощастило, бо у нас був (як же боляче писати у минулому часі!) наш вічний двигун — Людмила Петрівна СТРЯПКІНА (у заміжжі — Попова).

Ще й року не минуло, як ми, вітаючи Людмилу Петрівну із 75-літтям, писали, що свій ювілей вона відзначила на робочому місці, бо, «хоч і давно на заслуженому відпочинку, не пориває зв’язків з колективом — на громадських засадах завідує редакційним музеєм, який розповідає про 103-літню історію нашої газети, охоче відгукується на прохання підмінити когось з працівників, виконати те чи інше доручення. Безвідмовна, старанна, відповідальна, надійна, справжня «чорноморочка»…

Переглядів: 2369

Валентина, Валентин і Принцеса

Цей дивовижний, а водночас дуже скромний вазон дістався нам у спадок від такої ж скромної зовні, але з дивовижним внутрішнім світом жінки — Валентини Несторівни Осипенко, хранительки бібліотеки видавництва «Чорномор’я».

Кактус Принцеса ночі десятиліттями ріс у книгозбірні і під опікою доброї господині раз на рік радував чудовим цвітом: бутон повільно, впродовж кількох тижнів набирався сили, щоб одного вечора розкритися чудовою квіткою з неймовірним ароматом. Того вечора у бібліотеці збиралися найближчі подруги Валентини Несторівни, а це, передусім, заслужена журналістка України, вірна «чорноморочка» Оксана Миколаївна Поліщук та світлої пам’яті мовознавець, літредакторка нашої газети Ждана Іванівна Зінченко, аби помилуватися дивовижним процесом перетворення бутона на неймовірно красиву квітку з таким же неймовірно коротким життям (до світанку вона вже закривається, в’яне, тому й — Принцеса ночі).

Коли Валентина Несторівна відійшла у кращі світи, Оксана Миколаївна зі Жданою Іванівною подбали, аби це колюче диво переселилося з третього поверху видавництва до нас у редакцію, на шостий. Кілька років кактус сумував за своєю господинею і не подавав жодної надії на те, що зацвіте.

Переглядів: 2449

Мелодія ля-мінор Мирослава Скорика

На 82-у році життя помер композитор, музикознавець, багаторічний художній керівник Київської опери Мирослав Скорик.

Музика до «Тіней забутих предків» та ще десятків фільмів. Інструментальні твори, кілька балетів та опера, прем’єру якої благословив і профінансував Папа Іван Павло ІІ. Його музикою захоплюються, її виконують оркестри у багатьох країнах світу. Це все — про Мирослава Скорика, Героя України, лауреата Шевченкі-вської премії, народного артиста України, композитора й диригента.

Переглядів: 636

Прелюдія кінецьсвіття

(Закінчення. Початок у номері за 23-25 квітня)

Для втаємничення масштабів трагедії владна верхівка примушувала Міністерство охорони здоров’я УРСР фальшувати діагнози променевих уражень. Із витягу зі звіту спецслужб за 11 травня: «За даними Шевченківського РВ УКДБ, адміністрація Київської області та 25 лікарень, ґрунтуючись на вказівці Мінздоров’я УРСР (нібито наказ №24с від 11.05.86 р.) в історіях хвороб пацієнтів з ознаками «променева хвороба» вказують діагноз «вегетосудинна дистонія».

30 червня КДБ СРСР спеціальним документом про захист (читай: засекречування) відомостей про аварію на 4-у енергоблоці ЧАЕС ввів у дію перелік інформації, яку людям не можна було знати. Йшлося, зокрема, про справжні причини аварії, характер руйнувань та обсяги ушкоджень устаткування і систем енергоблоку й АЕС, радіаційну обстановку, фактичний стан активної зони реактора, ступінь враження людей на АЕС разом з відомостями про характер їхньої діяльності й особливості аварії, опромінення персоналу станції, ремонтного персоналу залучених організацій і населення та інше.

Незалежна Україна зняла гриф «таємно» з усіх чорнобильських документів.

Переглядів: 583

Пам’ять

На 93-у році пішла із життя відомий мовознавець, ветеран одеської журналістики, світлої душі людина

Галина Федотівна ОСТРОВСЬКА.

Усе своє життя Галина Федотівна присвятила українській мові. Чи то працюючи літературним редактором у газетах, зокрема й у «Чорноморській комуні» (нині — «Чорноморські новини») та видавництві, чи ведучи тематичні передачі на радіо, чи публікуючи статті, як правильно говорити й писати ті чи інші слова, грамотно будувати речення, чи — як підсумок тих фахових консультацій — видаючи вкрай потрібну і схвально прийняту книжку — «Українською кажуть так…»… Й до останніх днів свого земного буття вона була невтомним вартовим чистоти української мови, багато працюючи, зокрема й над перекладами сценаріїв фільмів та серіалів.

Переглядів: 2453

Співчуття

Колектив «Чорноморських новин» висловлює щирі співчуття операторові ком-п’ютерної верстки редакції І.М. Кузіну в зв’язку з непоправною втратою — смертю батька Миколи Андрійовича.

Сумуємо разом з родиною покійного. Вічна пам’ять!

Переглядів: 2600

Він віддав життя за Україну

Завтра, 14 лютого, у Великодолинському відбудуться заходи з ушанування пам’я-ті Героя-захисника Олега Кушніра.

До вшанування подвигу полеглого земляка ініціатори марафону «Життя за Україну!» запросили долучитися школярів Овідіопольщини проведенням лінійки пам’яті, зустрічами з мамою воїна Надією Микитівною.

Олег Володимирович Кушнір народився 30.11.1972 року у Великодолинському. Служив у 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді на посаді головного сержанта взводу. Загинув 18 лютого 2015-го у місті Дебальцеве Донецької області. Похований у рідному селищі.

Указом президента № 282/2015 від 23.05.2015 р. «за особисту мужність і професіоналізм, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Тетяна ОРЛОВА.
Переглядів: 2772

Пам’яті героїв-кіборгів

20 січня на вшанування подвигу героїв-кіборгів в аеропортах обласних центрів відбулися виступи оркестрів Збройних сил України.

У новому терміналі міжнародного аеропорту «Одеса» виступив зведений оркестр музикантів Центру військово-музичного мистецтва ВМС ЗСУ, Одеської військової академії та військової частини 3012 Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України під диригуванням капітана другого рангу Любомира Сукенника.

«Сьогодні, — наголосив він, — ми вперше виконали композицію «Дзвони війни» (музика Бориса Школового), яка була створена для унікального інструмента, виготовленого з відстріляних гільз різного калібру».

Переглядів: 2789

Взірець любові до моря і відданості йому

Президія Національної академії наук України, Відділення загальної біології НАНУ із глибокою скорботою сповіщають, що 8 січня на 96-у році життя помер видатний вчений, гідробіолог, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, премії НАНУ імені І.І. Шмальгаузена, академік НАН України

Ювеналій Петрович ЗАЙЦЕВ.

Ювеналій Петрович народився 18 квітня 1924 року в с. Миколаївка-Новоросійська Аккерманського уїзду Бессарабії. У 1949-у закінчив Одеський державний університет iм. I.I. Мечникова за фахом «гідробіологія». З того ж року почав працювати на посаді лаборанта університету, поєднуючи її з виконанням обов’язків завідувача Гідробіологічної станції. В 1956-у успішно захистив кандидатську дисертацію. Відтоді і до останнього часу Ювеналій Петрович працював в Одеському відділенні (філії) Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського АН УРСР, яке згодом було перейменоване в Інститут морської біології НАН України. У 1964-у захистив докторську дисертацію. У 1969 році Ю.П. Зайцева обрано членом-кореспондентом АН УРСР, у 1997-у — академіком НАН України.

Переглядів: 2952

Чорнобиль: роки і долі

У цей день ми вшановуємо мужність і громадянський подвиг ліквідаторів. Не маючи належного обладнання, інструкцій, досвіду, але добре знаючи про загрозу, яку несе некерована атомна енергія, вони свідомо жертвували собою, щоб зберегти життя інших.

Із Валентиною Соларевою, головою комітету «Діти Чорнобиля», родина якої була евакуйована з Білорусі й оселилася в Одесі, ми не раз зустрічалися у бібліотечно-інформаційному центрі центральної міської книгозбірні, який очолює Євгенія Стельмах, на багатьох заходах, приурочених Чорнобилю. Це і тематичні книжкові виставки, й виставки дитячих малюнків (до них активно долучаються юні читачі бібліотеки), і звіти про участь у міжнародному фестивалі «Чорнобильські мотиви», який проходить у Дніпрі.

Пані Валентина — серед активних організаторів таких заходів. І хоча про чорнобильську біду зняті фільми, численні телепередачі, написані книжки, такі люди, як вона, зі свого боку роблять усе, що їм під силу, щоб зберегти пам’ять про ліквідаторів аварії, серед яких чийсь син, чоловік, родич чи просто знайома людина.

Переглядів: 2871

Трагедія на Троїцькій

Пожежа у середмісті Одеси: 21 людину госпіталізовано, п’ятеро зникли безвісти, одна потерпіла померла в лікарні 4 грудня о 10.12 в Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу спалахнула пожежа.

Шестиповерхова споруда на Троїцькій, 25 (на розі Пушкінської), де сталася біда, — пам’ятка архітектури державного значення, відома як доходний будинок Асвадурова, зведений у 1914 році за проєктом архітекторів Чернігова і Гольденберга. Нині там розміщується низка фірм та закладів. Серед них — Інститут морської біології, Одеська філія Інституту археології НАН України та коледж економіки, права і готельно-ресторанного бізнесу, на третьому поверсі якого і сталася пожежа.

Переглядів: 3050

Голодомор як плата за Свободу

У рамках меморіальних заходів, які Одеська національна наукова бібліотека проводить до Дня пам’яті жертв голодоморів, 20 листопада у головному читальному залі відбулася «година науковця» «Злочини тоталітарного режиму: Голодомор 1932 — 1933 рр. в Україні як плата за свободу».

На екрані — слайд-шоу з фотодокументами тих часів та світлинами пам’ятників жертвам, перші з яких були споруджені українцями з діаспори у різних куточках світу. В СРСР цей злочин тоталітарного режиму ретельно замовчувався, радянська людина знала все про голодуючих блокадного Ленінграда, але нічого про Голодомор.

До учасників зустрічі, більшість з яких — студенти та гімназисти, звернулася генеральна директорка ОННБ Ірина Бірюкова:

— Сьогодні ми говоритимемо про надзвичайно болючу сторінку історії нашого народу — про голодомори і про уроки, які ми повинні винести з тих подій. Серед запрошених — відомі історики, фахівці, які присвятили свої наукові дослідження віднайденню найскладніших джерел — людських споминів. Бібліотека як інституція серед багатьох інших виконує і меморіальну функцію — накопичує такі свідчення, опубліковані в документах, статтях і книгах. На сьогодні за запитом «голод» в електронному каталозі ОННБ можна знайти понад 300 видань, які побачили світ останніми роками. Це свідчить про актуальність, суспільний запит і важливість дослідження цього питання.

Переглядів: 2960

Легендарний лоцман

Батуро,

        лоцмане,

збуди маленький катер,

що задрімав у пригорщі лиману,

збуди зі сну

і виведи помалу

        на хвилю моря…

Василь Сагайдак, поема «Порт».

13 жовтня Чорноморськ попрощався з легендарним лоцманом Іллічівського морського торговельного порту Павлом Павловичем Батурою.

Саме він 5 серпня 1958 року провів білосніжний лайнер із символічною назвою «Україна» до нового порту на Сухому лимані, ознаменувавши цим початок виробничої діяльності порту Іллічівськ, перейменованого у 2016-у на порт Чорноморськ.

Переглядів: 2842

Відійшла у вічність Елеонора Свиридівна ЛУКАШОВА

Відійшла у вічність Елеонора Свиридівна ЛУКАШОВА, чиє життя було невід’ємною частиною  рідної їй «Чорноморки».

Зажди усміхнена, спокійна, розважлива, мудра, вона мала беззаперечний авторитет у колективі: з нею радилися, до неї дослухалися, її поважали і любили. Цінували за надійність у роботі (це нині професії друкарки й телетайпістки стали вже раритетними, якщо взагалі ще збереглися, а тоді, в другій половині минулого століття, та й на початку нинішнього, без них не могла обійтися жодна редакція), шанували за порядність, небайдужу, принципову позицію (її слово було чесним, справедливим і вагомим), любили за приязну, довірливу й розсудливу вдачу.

Переглядів: 3924

Запали свічку пам’яті!

Український клуб Одеси 23 листопада запрошує всіх небайдужих долучитися до вшанування пам’яті загиблих в Україні від голодоморів.

  • 14.00 розпочнеться збір біля Пам’ятника жертвам голодоморів, що на перехресті Лідерсівського бульвару, вулиць Базарної та Леонтовича, а о 14.30 — покладання композицій з колосків та квітів.
  • 15.40 почнеться збір громадськості на Соборній площі.
  • 16.00 — загальнонаціональна хвилини мовчання, далі — акція «Запали свічку пам’яті!» і панахида та мітинг-реквієм.
Переглядів: 4263

Із світу книг — у Вічність

14 жовтня, на Покрову, після тривалої хвороби відійшов у вічність український письменник, літературознавець, критик, доктор філологічних наук, професор Володимир ПАНЧЕНКО.

Редакторка «ЛітАкценту» Ірина Троскот (Володимир Євгенович був засновником і шеф-редактором цього видання) на своїй сторінці у Facebook того дня написала:

«До сьогодні мало хто знав про його реальне самопочуття — бо він не з тих, хто буде докучати іншим собою. У цьому якась така гідність людини його покоління — залишити хорошу пам’ять. Власне, Володимир Євгенович і з Києва поїхав за якийсь короткий час до… Може, я мала здогадатися ще кілька днів тому, коли говорили телефоном, що його день буде сьогодні. Власне, він і не міг обрати собі іншого дня. Як і не міг не дочекатися його завершення».

«Володимир Панченко — людина, яка уміла вчитуватися, вдивлятися, знаходити приховані сенси і чути голоси епох, зв’язок з якими часом здавався безнадійно втраченим. Володимир Євгенович залишив по собі чималу спадщину своїх літературознавчих праць, які переживуть і нас з вами. Світла пам’ять...» — відгукнувся на смерть видатного літературознавця головний редактор «Українського тижня» Дмитро Крапивенко.

Сторінка 1 з 712345»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua