Матеріали з рубрикою «Хроніка війни»

«На нашому складі ніколи не було ні зброї, ні ракет, ні снарядів — ні першого разу, ні зараз. Три сотні співробітників складу цьому свідки», — написав засновник мережі «Таврія В» Борис Музальов на фейсбук-сторінці, коментуючи брехню, яку поширює ворог, про те, що, вціливши у склад в Одесі, вкотре знищив натовських інструкторів разом зі зброєю.

Так, уранці 24 червня було гучно і небо затягнув густий дим. Але коли ракета прилітає у склад, де, окрім продуктів, зберігається і побутова хімія, і всілякі вироби широкого вжитку (а асортимент цієї торговельної мережі, як знає кожен із нас, — дуже великий), то є чому горіти і диміти.

В останній день квітня Одещина була у жалобі — напередодні ввечері ворожа ракета забрала життя п’ятьох людей, більше трьох десятків зазнали каліцтв, у тому числі важких. І наприкінці цієї жалобної доби рашисти знову атакували Одесу ба-лістикою. Троє загиблих, троє постраждалих.

Перша трагедія сталася 29 квітня приблизно о 18.30, коли на «Трасі здоров’я», а саме туди прилетів смертоносний «привіт» від тих, хто любить називати Одесу «мамою», прогулювалися, каталися на велосипедах, займалися спортом містяни з дітками і домашніми улюбленцями (від обстрілу, до речі, загинув і один собака). «Іскандер», який терористи націлили на наше місто, був заряджений касетним боєприпасам, відтак мав завдати якомога більшої шкоди більшій кількості тих, хто опиниться в радіусі його дії. У даному випадку уламки та боєприпаси розлетілися на півтора кілометра рекреаційної зони.

Цей матеріал уже був готовий до друку, коли Одещина знову опинилася у прицілі ворога. Тож деякі відомості можуть здатися застарілими, адже щодоби, як не вночі, то на світанку або серед білого дня летить смертоносне залізяччя на Ізмаїл, Одесу, Чорноморськ, Рені…

От і вчора, 24 квітня, обласний центр прокинувся-здригнувся від ракетної атаки. Одна жінка зазнала поранення й була госпіталізована. Різних пошкоджень зазнали три десятки осель. Тимчасово був зупинений рух залізницею. Постраждала енергетична інфраструктура. Одне слово, війна. Війна триває. Але триває й життя. Про одну із сторін нашого буття — у розповіді нижче.

Нерозривна сув’язь крізь століття

У час повномасштабного вторгнення росії на українські землі, особливо в останні місяці, поєднання слів «Одеса» і «зерно» звучать найчастіше у трагічному контексті: ворог «обстріляв зеновий термінал», «ракети ворога поцілили в портову інфраструктуру», «під прицілом рашистів знову логістичний центр»… Токи, елеватори, зерносховища, фури зі збіжжям… Тільки після нашої Перемоги дізнаємося реальні розміри спаленого ворогом майна і самого зерна, вирощеного в надскладних умовах воєнного часу і якого так потребують у світі.

80-а річниця визволення Одеси від фашистських загарбників, яку місто відзначило вчора, 10 квітня, пройшла під вибухи ракет, спрямованих ворогом на наші терени.

Звертаючись з цієї нагоди до одеситів, міський голова наголосив:

«Ця дата сьогодні набуває особливого значення.

Третій рік поспіль ми боремося з тими, хто колись, пліч-о-пліч з українцями, чинив опір нацизму. А сьогодні вони стали його правонаступниками. І намагаються знищити нас. Третій рік поспіль ми боремося за своє право на незалежність, за вільний розвиток, за наше майбутнє. Попри обстріли будинків, руйнування інфраструктури, місто продовжує жити, працювати, підтримувати наших захисників.

Ми ще не встигли оговтатися від трагедії 2 березня, коли після нічного ракетного удару загинуло 12 одеситів, з-поміж яких п’ятеро дітей, як у ніч на 15 березня росія завдала чергового, атакувавши Одесу двома балістичними ракетами «Іскандер-М» з тимчасово окупованого Криму.

Після першого влучання спалахнула пожежа, тож на місце одразу прибули рятувальники і «швидка допомога». У цей момент ворог ударив по цьому ж місцю повторно. Серед загиблих і постраждалих — працівники рятувальної служби і медики, які примчали на порятунок людей. Унаслідок атаки загинула 21 особа, понад 70 отримали травми.

Ніч проти 2 березня Одесу спіткала одна з найстрашніших трагедій з початку повномасштабного вторгнення російської орди на українську землю. Масована атака дронів, більшість з яких силами Протиповітряної оборони було збито на підльоті до міста, все ж досягла кровожерливого наміру москви — забрала життя 12 українців, серед яких аж п’ятеро діток: 4-місячний Тимофій, 7-місячна Ліза, 3-річний Марк, 8-річна Злата і Сергій, якому в липні мало сповнитися 10 років.

Біль, жах і ненависть до ворога. Які ще емоції можемо відчувати ми, українці, супроти котрих підлий ворог щоночі скеровує дедалі більше «шахедів» і всілякого іншого смертоносного залізяччя — керованих авіа-ційних бомб, ракет і т.п.? Щодоби, передусім у прифронтових, але часто й у віддалених від лінії бойових дій містах та селах гинуть люди — від крихіток до сивочолих…

Свідчення вимушеної переселенки, яка знайшла прихисток у Балті

Наталія Супрун стала свідком й учасницею подій, що відбулися в її рідному селищі Наддніпрянське Херсонської громади, проживши із сім’єю понад вісім місяців під окупацією. Її спогади допомагають зрозуміти, як війна впливає на життя звичайних людей.

Що було до…

24 лютого 2022-го життя Наталії Супрун, як і всіх українців, розділилося на «до» і «після». Вона — пенсіонерка. До цього 47 років пропрацювала в лабораторії аналітичних досліджень Українського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства, що входить до Національної академії аграрних наук і до повномасштабного вторгнення базувався у Наддніпрянському.

Тиждень, який мав би бути сповненим радістю від народження Христа і приходу Нового року, трикляті «брати» перетворили для нас на дні болю, розпачу і люті. Під шквалом ракет і дронів, випущених по містах і селах України з кровожерливої расєюшкі, щодня гинули люди. Що вже й казати про фронт, де на наших захисників щомиті летить незліченне смертоносне залізяччя…

Найбільших руйнувань за-знали Київ, Харків, Херсон, Львів. Одещина й наш обласний центр теж опинилися у прицілі ворога. Загалом по Україні — десятки загиблих і сотні поранених. Величезні матеріальні збитки — вигорілі квартири, понівечене майно, знищені автівки…

Ворог нещадно руйнує наше місто, в тому числі й культурні цінності. Серед покалічених — художній, археологічний, морський, літературний музеї, церква Святого Миколая, Будинок вчених, школа Столярського та багато інших об’єктів.

З огляду на збройну агресію проти нашої держави комітет ЮНЕСКО із захисту культурної спадщини цими днями постановив тимчасово взяти під свій посилений захист ще п’ять об’єктів культурної спадщини України. Серед них — будівлі Одеського національного академічного театру опери і балету та Одеської обласної філармонії ім. Давида Ойстраха.

Увечері 5 листопада ворог знову атакував південні регіони різними типами ракет та ударними дронами.

Як повідомив у своєму телеграм-каналі голова нашої обласної військової адміністрації Олег Кіпер: «По Одесі ворог вдарив, імовірно, «Оніксом» та «Іскандером-М». Влучено у середмістя та по законсервованій промисловій будівлі, відповідно. Вибуховою хвилею понівечено кілька багатоповерхових житлових будинків і музей в історич-ній частині міста, що віднесена до спадщини ЮНЕСКО.

У ніч на середу, 13 вересня, південь Одещини вже вкотре став мішенню для масштабної дронової атаки з боку людожерливої росії.

Агресор атакував нашу землю упродовж 4,5 години із трьох напрямків, випустивши загалом 44 безпілотники. Більшість із них — 32 — були знищені українським воїнством. Але, на жаль, і без влучань не обійшлося. Зафіксовані пошкодження припортової та іншої цивільної інфраструктури. За даними сайта «Ізмаїл.city», знову щось долетіло і до Румунії. До речі, там, у наших сусідів через Дунай, уже почали облаштовувати бомбосховища й оголошувати тривогу, коли рашка атакує український берег ріки.

Російські війська вночі 30 серпня атакували Україну крилатими ракетами та дронами-камікадзе Shahed. Силам ППО вдалося збити 43 із 44 повітряних цілей, повідомив Telegram головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

Серед збитого смертоносного залізяччя — 28 ракет повітряного базування типу Х-101/Х-555/Х-55, які були випущені із 11 літаків стратегічної авіації Ту-95мс з Каспію та району Енгельса, та 16 ударних БПЛА типу «Shahed-136/131» з південного та північного напрямків (Приморсько-Ахтарськ, Курськ).

У ніч проти середи російські окупанти атакували портову та промислову інфраструктуру Одещини іранськими ударними безпілотниками типу Shahed, у результаті чого на об’єктах виникли пожежі, пошкоджено елеватор, повідомив голова обласної військової адміністрації Олег Кіпер.

«Очевидною ціллю ворога були об’єкти портової та промислової інфраструктури регіону. Сили протиповітряної оборони невпинно працювали майже три години», — зауважили в Оперативному командуванні «Південь», уточнивши, що ворог випустив безпілотники з Азовського моря і через Чорне спрямував на Дунай.

«Б’є — значить любить». Очевидно, саме цією своєю мерзенною приказкою окупант хоче переконати Одесу (маму, кохану чи як там, на своїх болотах, він її нині називає), що їй від нього, злочинця, нікуди не втекти і нікому за неї заступитися. Така психологія ґвалтівника.

Відчула падлюка слабинку, що жертва не може дати здачі, й нарощує свою агресію до беззахисної. Але рано чи пізно терпець уривається навіть у найтендітнішої істоти, і тоді вона відповідає так, що й велетень падає мертвим. А миршавий ґвалтівник — і поготів.

Удар ракети по Спасо-Преображенському собору в ніч на 23 липня був такої сили, що пробив два підземних поверхи, зруйнував вівтарну частину та ризницю. Про це під час брифінгу в Ukraine Media Center Odesa розповів представник Одеської єпархії УПЦ МП протоієрей Максиміан Погореловський.

За його словами, російська ракета повністю зруйнувала вівтарну частину. «Будь-якої миті вона може знову обрушитися. Пробиті два підземні поверхи, пошкоджена ризниця, де зберігався одяг священників, ікони та дуже важливі книжки.

Звернення Державної служби України з етнополітики та свободи совісті

Вночі з 22 на 23 липня російські загарбники здійснили черговий варварський обстріл Одеси. Країна-терорист вкотре явила світові свою людоненависницьку сутність. Є загиблий, постраждалі, численні руйнування.

Зруйновано Спасо-Преображенський кафедральний собор; постраждали православні святині; з-під завалів вдалося дістати ікону Касперівської Божої Матері — покровительки Одеси.

Морять голодом, б’ють і цькують собаками — так поводяться з українськими полоненими у рашистських тюрмах.

Близько 10 тисяч українських військовополонених може нині утримуватися у тюрмах росії та на тимчасово окупованих територіях. Такі дані наводять у громадській організації «Вояцький визвіл», яка займається українськими бранцями. Але ці оцінки — дуже приблизні, адже ро-сіяни приховують інформацію про українських полонених і не дозволяють їм листуватися з рідними. Тож сім’ї місяцями не знають, де їхні близькі та в якому вони стані. Чи не єдині правдиві звістки надходять від інших військових, яким вдалося повернутися із полону за обміном.

З вибитими шибками у храмі, в готелі, в ресторані, з проломленим дахом приватної оселі — таким зустрічала світанок 18 липня Одеса.

За словами московських упирів, то була помста за атаку на Керченський міст. Але ж цей незаконно зведений окупантами об’єкт має, щонайменше, подвійне призначення: передусім, забезпечувати анексовані наші території «салдатамі»-вбивцями та зброєю, якою вони знищують українців, а вже потім — пропускати цивільних «любітєлєй пожарится под кримскім солнцем». І, за законами війни, він — цілком справедлива ціль.

Уночі на 19 липня оскаженілий ворог завдав масованого ракетно-дронового удару по південних областях України — Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській. Найбільше постраждала наша область і безпосередньо сама Одеса.

Як повідомили в Оперативному командуванні «Південь», ворог, не виводячи з бухти в Севастополі один із надводних ракетоносіїв, долучив його до атаки «Калібрами». На щастя, 12 із 12 наші сили Протиповітряної оборони знищили.

За чотири дні — два смертоносні обстріли. Щонайменше шестеро людей загинуло, чотири десятки зазнали травм різної важкості.

Спочатку, в ніч на суботу, 10 червня, в Одесі «стратегічним об’єктом» виявилися багатоповерхівка у спальному районі, другим — будинки уже багато-страждальної Сергіївки.

Із 2021 року Україна 4 червня почала офіційно вшановувати пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти нашої держави. Ця дата обрана не випадково: саме на 4 червня припадає Міжнародний день дітей — безневинних жертв агресії.

Цьогоріч у цей день у всіх релігійних громадах області щиро молилися за упокій невинно убієнних дітей, а в закладах культури проводилися просвітницькі та інформаційні меморіальні заходи. Керівники Одещини й обласного центру поклали квіти та іграшки до житлового комплексу «Тірас», де у квітні 2022-го від російської ракети загинули восьмеро людей, у тому числі тримісячна дівчинка, а в Міському саду відбулася скорботна акція.

Щодень наш сусід (хай би йому смоли, та гарячішої) сипле на нашу землю смертоносне залізяччя — де на світі що надибав і що сам склепав, тим і стріляє. Богу дякувати, наші охоронці неба — Протиповітряні сили — навчилися більшість тих «привітів» знищувати, перш ніж вони приземляться і вибухнуть на наших головах.

Але біди ота вся «шахедно»-бомбово-ракетна злива таки завдає. Навіть збитий у повітрі носій вибухівки летить до землі й руйнує (і, на жаль, убиває) там, де падає.

Храми УПЦ МП, які зруйнувала росія

«Українська влада займається богоборством». Це одна з ключових тез, які використовує російська пропаганда в церковному питанні. Нібито наші можновладці утискають представників УПЦ, які буцім не МП, на користь ПЦУ, а зовсім не тому, що там повно зрадників, колаборантів і перевертнів у рясах. УПЦ МП ці тези радо підтримує.

Та за дивною іронією долі, справжні богоборці — саме росіяни, які фізично руйнують храми УПЦ МП. Більшість з понад 400 культових споруд, що постраждали після початку великого вторгнення — УПЦ МП. Понад 80 храмів зруйновано вщент. Найдужче постраждали Донецька (37 храмів) і Сєверодонецька (17) єпархії УПЦ. Понад 200 пошкоджено.

Увечері 21 березня в Одесі було гучно — ворог випустив по нашому обласному центру три керовані авіаційні ракети класу «повітря-поверхня» X-59.

Як повідомили в Оперативному командуванні «Південь», запуск смертоносного залізяччя здійснили винищувачі Су-35 з напрямку Чорного моря. Дві ракети збили сили ППО. Одна влучила у триповерхову будівлю Іверського чоловічого монастиря УПЦ Московського патріархату.

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний на своїй Фейсбук-сторінці підсумував трагічний і героїчний 2022 рік, зазначивши, цей рік змінив українців, сьогодення і майбутнє та увійшов до світової історії.

Валерій Залужний виділив вісім основних подій-пунктів, року що минув.

Як росіяни воюють проти української культурної спадщини

Руйнування пам’яток, артилерійські удари по закладах освіти і культури, пограбування музеїв та архівів… Кількість зафіксованих епізодів і свідчення працівників установ, які що постраждали, доводять, що йдеться не про ексцеси, а про цілеспрямовану політику. Пам’ятки культури опинилися під прицілом ворога через його бажання знищити нашу ідентичність. Тому дії агресора можна розглядати як складову злочину геноциду проти українського народу.

Станом на початок грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики задокументувало руйнування або пошкодження понад 1100 об’єктів культурної інфраструктури. Серед них — більше 550 об’єктів культурної спадщини. До цієї статистики потрапляють здебільшого пам’ятки архітектури, будівлі музеїв, шкіл, університетів, будинків культури у Донецькій, Миколаївській, Луганській, Харківській, Сумській, Херсонській, Чернігівській, Запорізькій, Київській областях. Також росіяни систематично грабують музеї на окупованих територіях. «Ми маємо справу напевно з найбільшим з часів Другої світової війни пограбуванням музейних колекцій. Але ми так само маємо справу з найбільшою евакуацією колекцій з часів Другої світової війни» — зазначив міністр культури та інформаційної по-літики Олександр Ткаченко.

Кіберфахівці Служби безпеки України викрили в Одесі ворожого агента, який збирав інформацію про місця дислокації підрозділів ЗСУ у південному регіоні та в Києві.

Передусім він намагався виявити локації цен-трів управління та системи протиповітряної оборони українських військ. Зібрані відомості передавав через «зв’язкового». Ним виявився завербований фсб представник прокремлівського ін-формагентства «Бел.ru», яке знаходиться у Бєлгородській області росії. Для комунікації і передачі закритих відомостей використовували заздалегідь відпрацьований анонімний Телеграм-канал. Отримані відомості ворог планував застосувати для підготовки прицільних ракетних ударів по українських військових об’єктах.

Росія продовжує масовані обстріли нашої енергетичної інфраструктури. За останній місяць вона зазнала значних пошкоджень. Енергетики цілодобово роблять усе можливе і неможливе, аби якнайшвидше повертати світло в домівки українців. Україна мобілізувала всіх наших іноземних партнерів для надання допомоги енергетичному сектору.

Але масштаб атак на енергосистему — безпрецедентний в історії людства. Особливо зараз, напередодні зими. Безсилі проти ЗСУ, рашисти спрямовують свої удари по цивільних об’єктах.

Після чергової масованої ракетної атаки на цивільну інфраструктуру України по всій країні посилилися і подовжилися аварійні відключення енергопостачання.

Як повідомили в ДТЕК «Одеські електромережі», із 16 листопада в нашій області також відбуватимуться екстрені відключення світла. У компанії підкреслюють, що графіки стабілізаційних відключень наразі не діють. «Це необхідний крок, щоб збалансувати енергосистему та уникнути аварій на обладнанні», — йдеться у повідомленні.

13 квітня 2014 року Вадим Сухаревський, тоді ще старший лейтенант, віддав перший у російсько-українській війні наказ відкрити вогонь по російських бойовиках. Із 2014-го для нього боротьба не припинялася ні на мить. Тепер полковник Сухаревський, який командує 59-ю окремою мотопіхотною бригадою ім. Якова Гандзюка, продовжує її на південному напрямку. «Ми не зупинимося, доки не відновимо наші кордони, не звільнимо наші землі і не повернемо людей з гнітючого полону», — каже Герой України, легендарний командир «Борсук».

— Я, як, напевно, багато хто, до кінця не вірив, що буде повномасштабне вторгнення. Втім, не можна сказати, що ми не були готові. Було вжито усіх заходів для організації бойової роботи підрозділів.