Матеріали з рубрикою «Хроніка війни»

На ранок 15 січня вся карта нашої держави була забарвлена у червоний колір — тривогу оголосили в усіх регіонах, оскільки країна-терористка націлила на Україну 117 повітряних цілей (ракети різних типів і безпілотники).

Після того, як наші Сили оборони завдали кількох дуже вдалих ударів по стратегічних військових об’єктах на росії (сховища з пальним, хімічні підприємства й підприємства з виготовлення зброї чи складових до неї), ворог, мабуть, хотів показати своєму електоратові яскраву картинку у відповідь.

Цей звук, який ми, українці, чуємо чи не щодня, від якого тягне всередині (під грудьми), хвилею накочує безпорадність, страх і думки про те, що, можливо, це кінець... Від початку війни ми змушені проводити свій дорогоцінний час в укриттях, ховаючись від потенційної, а часто і від реальної загрози, тоді як ворог «високоточними» ударами знищує «військові об’єкти», а насправді — лікарні, школи, дитячі садочки, житлові будинки разом із мешканцями.

Сповіщення про повітряну тривогу лунають по всій Україні. За повідомленням волонтерського сайта air-alarms. in.ua, за час війни по всій Україні прозвучало 52998 тривог. Зокрема, в Одеській області — 1838, і це майже втричі менше, ніж на Донеччині (5633), і в 3,5 раза більше, ніж на Закарпатті (571 тривога).

Унаслідок російської агресії в Україні вже постраждало понад 1220 об’єктів культурної спадщини. З них на Одещині — 136. Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій, яке продовжує фіксувати такі злочини проти нашого духовного надбання.

За інформацією, поданою обласними та Київською міською військовими адміністраціями, за листопад загальна чисельність пошкоджених пам’яток культурної спадщини регіонів зросла на 43 одиниці — до 1222 об’єктів. З них національного значення — 124, місцевого — 1024, щойно виявлених — 74.

Російська армія просувається на Донбасі, захоплюючи все нові території, однак на фронті є ще один «цінний приз» для окупантів — Херсон.

У коментарі Financial Times голова Херсонської обласної вій-ськової адміністрації Олександр Прокудін припустив, що Росія готує масштабний наступ на цьому напрямку, повідомивши, що ворог уже має 300 човнів для переправи через ріку. Та й регулярні обстріли правобережжя, вважає він, є своєрідною підготовкою до такого розвитку подій.

У вівторок, 19 листопада, наша область була у жалобі — напередодні сусід-кровопивця вкотре атакував Одесу. Десятеро загиблих, з яких семеро — поліцейські, медик і ще двоє містян. Поранень різного ступеня важкості зазнали 55 осіб, зокрема п’ятеро дітей віком від 7 до 11 років.

23 потерпілих, з яких троє дітей, опинилися на лікарняних ліжках. За словами голови Одеської ОВА Олега Кіпера, п’ятеро дорослих — у важкому стані, у двох відірвані кінцівки. «Вночі в одного з постраждалих поліцейських зупинялося серце, але наші дивовижні лікарі змогли повернути його до життя», — розповів посадовець в ефірі одного з телеканалів.

У вівторок, 29 жовтня, Одещина зазнала чергової ракетної атаки. Вороже смертоносне залізяччя наші захисники збили, але уламки, що впали на землю, забрали життя одного нашого земляка.

За словами голови обласної військової адміністрації Олега Кіпера, ворог вдарив двома керованими авіаційними ракетами Х-31П, запустивши їх над акваторією Чорного моря з винищувачів Су-30. І хоч ракети не досягли своїх целей, зауважив він, «на жаль, в Одеському ра-йоні осколком однієї з ворожих ракет було вбито 71-річного чоловіка, який перебував біля моря. Висловлюю щирі співчуття родині».

25 вересня близько 22.20 збройні сили рф завдали ракетних ударів по Одеському району. Внаслідок атаки загинула 62-річна жінка. Пошкоджено адміністративні будівлі та автомобілі. Тієї ж ночі ворог атакував регіон безпілотними літальними апаратами.

Вночі 27 вересня агресор здійснив масовану атаку БпЛА на Подунав’я Одещини.

Військова контррозвідка Служби безпеки України ней-тралізувала оперативно-бойову групу воєнної розвідки рф в Одесі. У результаті спецоперації в обласному центрі за-тримано керівника ворожого осередку та його «праву руку», повідомляє пресцентр СБУ.

У них вилучено понад 70 одиниць вогнепальної зброї з оптичними прицілами та боєприпаси, а також бронежилети, шоломи, балістичні окуляри та інше тактичне спорядження.

У Тверській області, ймовірно, здетонували всі 60–70 складів. Там зберігалося до 30 тисяч боєприпасів.

Цей об’єкт розташований за 600 кілометрів від України.

Дані, поширені виданням The Wall Street Journal, про 80 тисяч загиблих українських військових є завищеними, заявив у коментарі «Радіо «Свобода» секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони й розвідки, нардеп від «Голосу», військово-службовець Роман Костенко.

«Я думаю, це перебільшені дані. Однозначно. Саме якщо ми говоримо про загиблих, ті, що в нас визнані», — зазначив парламентар.

«Із жовтня 2022 року по вересень 2024-го об’єкти української енергетичної інфраструктури зазнали 1024 російські атаки. Всі причетні до цих злочинів мають бути притягнуті до відповідальності», — заявив міністр енергетики України Герман Галущенко під час міжнародної конференції високого рівня «Об’єднані заради справедливості» — United for Justice.

«Нема жодного місця, жодного регіону, жодного виду енергетичної інфраструктури, яку б не вразили під час цих атак. Загальні втрати наших потужностей внаслідок атак, які цьогоріч ворог відновив з новою силовою 22 березня, перевищують 9 ГВт. Окуповано 18 ГВт генерації, включно з ГЕС, ТЕС та найбільшою в Європі атомною електростанцією — Запорізькою АЕС», — цитує міністра пресслужба відомства.

«На нашому складі ніколи не було ні зброї, ні ракет, ні снарядів — ні першого разу, ні зараз. Три сотні співробітників складу цьому свідки», — написав засновник мережі «Таврія В» Борис Музальов на фейсбук-сторінці, коментуючи брехню, яку поширює ворог, про те, що, вціливши у склад в Одесі, вкотре знищив натовських інструкторів разом зі зброєю.

Так, уранці 24 червня було гучно і небо затягнув густий дим. Але коли ракета прилітає у склад, де, окрім продуктів, зберігається і побутова хімія, і всілякі вироби широкого вжитку (а асортимент цієї торговельної мережі, як знає кожен із нас, — дуже великий), то є чому горіти і диміти.

В останній день квітня Одещина була у жалобі — напередодні ввечері ворожа ракета забрала життя п’ятьох людей, більше трьох десятків зазнали каліцтв, у тому числі важких. І наприкінці цієї жалобної доби рашисти знову атакували Одесу ба-лістикою. Троє загиблих, троє постраждалих.

Перша трагедія сталася 29 квітня приблизно о 18.30, коли на «Трасі здоров’я», а саме туди прилетів смертоносний «привіт» від тих, хто любить називати Одесу «мамою», прогулювалися, каталися на велосипедах, займалися спортом містяни з дітками і домашніми улюбленцями (від обстрілу, до речі, загинув і один собака). «Іскандер», який терористи націлили на наше місто, був заряджений касетним боєприпасам, відтак мав завдати якомога більшої шкоди більшій кількості тих, хто опиниться в радіусі його дії. У даному випадку уламки та боєприпаси розлетілися на півтора кілометра рекреаційної зони.

Цей матеріал уже був готовий до друку, коли Одещина знову опинилася у прицілі ворога. Тож деякі відомості можуть здатися застарілими, адже щодоби, як не вночі, то на світанку або серед білого дня летить смертоносне залізяччя на Ізмаїл, Одесу, Чорноморськ, Рені…

От і вчора, 24 квітня, обласний центр прокинувся-здригнувся від ракетної атаки. Одна жінка зазнала поранення й була госпіталізована. Різних пошкоджень зазнали три десятки осель. Тимчасово був зупинений рух залізницею. Постраждала енергетична інфраструктура. Одне слово, війна. Війна триває. Але триває й життя. Про одну із сторін нашого буття — у розповіді нижче.

Нерозривна сув’язь крізь століття

У час повномасштабного вторгнення росії на українські землі, особливо в останні місяці, поєднання слів «Одеса» і «зерно» звучать найчастіше у трагічному контексті: ворог «обстріляв зеновий термінал», «ракети ворога поцілили в портову інфраструктуру», «під прицілом рашистів знову логістичний центр»… Токи, елеватори, зерносховища, фури зі збіжжям… Тільки після нашої Перемоги дізнаємося реальні розміри спаленого ворогом майна і самого зерна, вирощеного в надскладних умовах воєнного часу і якого так потребують у світі.

80-а річниця визволення Одеси від фашистських загарбників, яку місто відзначило вчора, 10 квітня, пройшла під вибухи ракет, спрямованих ворогом на наші терени.

Звертаючись з цієї нагоди до одеситів, міський голова наголосив:

«Ця дата сьогодні набуває особливого значення.

Третій рік поспіль ми боремося з тими, хто колись, пліч-о-пліч з українцями, чинив опір нацизму. А сьогодні вони стали його правонаступниками. І намагаються знищити нас. Третій рік поспіль ми боремося за своє право на незалежність, за вільний розвиток, за наше майбутнє. Попри обстріли будинків, руйнування інфраструктури, місто продовжує жити, працювати, підтримувати наших захисників.

Ми ще не встигли оговтатися від трагедії 2 березня, коли після нічного ракетного удару загинуло 12 одеситів, з-поміж яких п’ятеро дітей, як у ніч на 15 березня росія завдала чергового, атакувавши Одесу двома балістичними ракетами «Іскандер-М» з тимчасово окупованого Криму.

Після першого влучання спалахнула пожежа, тож на місце одразу прибули рятувальники і «швидка допомога». У цей момент ворог ударив по цьому ж місцю повторно. Серед загиблих і постраждалих — працівники рятувальної служби і медики, які примчали на порятунок людей. Унаслідок атаки загинула 21 особа, понад 70 отримали травми.

Ніч проти 2 березня Одесу спіткала одна з найстрашніших трагедій з початку повномасштабного вторгнення російської орди на українську землю. Масована атака дронів, більшість з яких силами Протиповітряної оборони було збито на підльоті до міста, все ж досягла кровожерливого наміру москви — забрала життя 12 українців, серед яких аж п’ятеро діток: 4-місячний Тимофій, 7-місячна Ліза, 3-річний Марк, 8-річна Злата і Сергій, якому в липні мало сповнитися 10 років.

Біль, жах і ненависть до ворога. Які ще емоції можемо відчувати ми, українці, супроти котрих підлий ворог щоночі скеровує дедалі більше «шахедів» і всілякого іншого смертоносного залізяччя — керованих авіа-ційних бомб, ракет і т.п.? Щодоби, передусім у прифронтових, але часто й у віддалених від лінії бойових дій містах та селах гинуть люди — від крихіток до сивочолих…

Свідчення вимушеної переселенки, яка знайшла прихисток у Балті

Наталія Супрун стала свідком й учасницею подій, що відбулися в її рідному селищі Наддніпрянське Херсонської громади, проживши із сім’єю понад вісім місяців під окупацією. Її спогади допомагають зрозуміти, як війна впливає на життя звичайних людей.

Що було до…

24 лютого 2022-го життя Наталії Супрун, як і всіх українців, розділилося на «до» і «після». Вона — пенсіонерка. До цього 47 років пропрацювала в лабораторії аналітичних досліджень Українського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства, що входить до Національної академії аграрних наук і до повномасштабного вторгнення базувався у Наддніпрянському.

Тиждень, який мав би бути сповненим радістю від народження Христа і приходу Нового року, трикляті «брати» перетворили для нас на дні болю, розпачу і люті. Під шквалом ракет і дронів, випущених по містах і селах України з кровожерливої расєюшкі, щодня гинули люди. Що вже й казати про фронт, де на наших захисників щомиті летить незліченне смертоносне залізяччя…

Найбільших руйнувань за-знали Київ, Харків, Херсон, Львів. Одещина й наш обласний центр теж опинилися у прицілі ворога. Загалом по Україні — десятки загиблих і сотні поранених. Величезні матеріальні збитки — вигорілі квартири, понівечене майно, знищені автівки…

Ворог нещадно руйнує наше місто, в тому числі й культурні цінності. Серед покалічених — художній, археологічний, морський, літературний музеї, церква Святого Миколая, Будинок вчених, школа Столярського та багато інших об’єктів.

З огляду на збройну агресію проти нашої держави комітет ЮНЕСКО із захисту культурної спадщини цими днями постановив тимчасово взяти під свій посилений захист ще п’ять об’єктів культурної спадщини України. Серед них — будівлі Одеського національного академічного театру опери і балету та Одеської обласної філармонії ім. Давида Ойстраха.

Увечері 5 листопада ворог знову атакував південні регіони різними типами ракет та ударними дронами.

Як повідомив у своєму телеграм-каналі голова нашої обласної військової адміністрації Олег Кіпер: «По Одесі ворог вдарив, імовірно, «Оніксом» та «Іскандером-М». Влучено у середмістя та по законсервованій промисловій будівлі, відповідно. Вибуховою хвилею понівечено кілька багатоповерхових житлових будинків і музей в історич-ній частині міста, що віднесена до спадщини ЮНЕСКО.

У ніч на середу, 13 вересня, південь Одещини вже вкотре став мішенню для масштабної дронової атаки з боку людожерливої росії.

Агресор атакував нашу землю упродовж 4,5 години із трьох напрямків, випустивши загалом 44 безпілотники. Більшість із них — 32 — були знищені українським воїнством. Але, на жаль, і без влучань не обійшлося. Зафіксовані пошкодження припортової та іншої цивільної інфраструктури. За даними сайта «Ізмаїл.city», знову щось долетіло і до Румунії. До речі, там, у наших сусідів через Дунай, уже почали облаштовувати бомбосховища й оголошувати тривогу, коли рашка атакує український берег ріки.

Російські війська вночі 30 серпня атакували Україну крилатими ракетами та дронами-камікадзе Shahed. Силам ППО вдалося збити 43 із 44 повітряних цілей, повідомив Telegram головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

Серед збитого смертоносного залізяччя — 28 ракет повітряного базування типу Х-101/Х-555/Х-55, які були випущені із 11 літаків стратегічної авіації Ту-95мс з Каспію та району Енгельса, та 16 ударних БПЛА типу «Shahed-136/131» з південного та північного напрямків (Приморсько-Ахтарськ, Курськ).

У ніч проти середи російські окупанти атакували портову та промислову інфраструктуру Одещини іранськими ударними безпілотниками типу Shahed, у результаті чого на об’єктах виникли пожежі, пошкоджено елеватор, повідомив голова обласної військової адміністрації Олег Кіпер.

«Очевидною ціллю ворога були об’єкти портової та промислової інфраструктури регіону. Сили протиповітряної оборони невпинно працювали майже три години», — зауважили в Оперативному командуванні «Південь», уточнивши, що ворог випустив безпілотники з Азовського моря і через Чорне спрямував на Дунай.

«Б’є — значить любить». Очевидно, саме цією своєю мерзенною приказкою окупант хоче переконати Одесу (маму, кохану чи як там, на своїх болотах, він її нині називає), що їй від нього, злочинця, нікуди не втекти і нікому за неї заступитися. Така психологія ґвалтівника.

Відчула падлюка слабинку, що жертва не може дати здачі, й нарощує свою агресію до беззахисної. Але рано чи пізно терпець уривається навіть у найтендітнішої істоти, і тоді вона відповідає так, що й велетень падає мертвим. А миршавий ґвалтівник — і поготів.

Удар ракети по Спасо-Преображенському собору в ніч на 23 липня був такої сили, що пробив два підземних поверхи, зруйнував вівтарну частину та ризницю. Про це під час брифінгу в Ukraine Media Center Odesa розповів представник Одеської єпархії УПЦ МП протоієрей Максиміан Погореловський.

За його словами, російська ракета повністю зруйнувала вівтарну частину. «Будь-якої миті вона може знову обрушитися. Пробиті два підземні поверхи, пошкоджена ризниця, де зберігався одяг священників, ікони та дуже важливі книжки.

Звернення Державної служби України з етнополітики та свободи совісті

Вночі з 22 на 23 липня російські загарбники здійснили черговий варварський обстріл Одеси. Країна-терорист вкотре явила світові свою людоненависницьку сутність. Є загиблий, постраждалі, численні руйнування.

Зруйновано Спасо-Преображенський кафедральний собор; постраждали православні святині; з-під завалів вдалося дістати ікону Касперівської Божої Матері — покровительки Одеси.

Морять голодом, б’ють і цькують собаками — так поводяться з українськими полоненими у рашистських тюрмах.

Близько 10 тисяч українських військовополонених може нині утримуватися у тюрмах росії та на тимчасово окупованих територіях. Такі дані наводять у громадській організації «Вояцький визвіл», яка займається українськими бранцями. Але ці оцінки — дуже приблизні, адже ро-сіяни приховують інформацію про українських полонених і не дозволяють їм листуватися з рідними. Тож сім’ї місяцями не знають, де їхні близькі та в якому вони стані. Чи не єдині правдиві звістки надходять від інших військових, яким вдалося повернутися із полону за обміном.

З вибитими шибками у храмі, в готелі, в ресторані, з проломленим дахом приватної оселі — таким зустрічала світанок 18 липня Одеса.

За словами московських упирів, то була помста за атаку на Керченський міст. Але ж цей незаконно зведений окупантами об’єкт має, щонайменше, подвійне призначення: передусім, забезпечувати анексовані наші території «салдатамі»-вбивцями та зброєю, якою вони знищують українців, а вже потім — пропускати цивільних «любітєлєй пожарится под кримскім солнцем». І, за законами війни, він — цілком справедлива ціль.

Уночі на 19 липня оскаженілий ворог завдав масованого ракетно-дронового удару по південних областях України — Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській. Найбільше постраждала наша область і безпосередньо сама Одеса.

Як повідомили в Оперативному командуванні «Південь», ворог, не виводячи з бухти в Севастополі один із надводних ракетоносіїв, долучив його до атаки «Калібрами». На щастя, 12 із 12 наші сили Протиповітряної оборони знищили.