Матеріали з рубрикою «Література, поезія»

Переглядів: 668

Галина МОГИЛЬНИЦЬКА

Самовизначення

Ні розпачу, ані журби!
Лише вуста, зімкнуті тісно.
Та в час звитяги й боротьби
Я — пісня!
Чуєте? — Я пісня!

Переглядів: 379

Григорій УСАТЮК. За Її волю

Я ж — автомат на шию
Й нагору із блокпоста.
Певен, що не накриють,
Бо я невидимим став.
 
Мене вже всі кулі знають
Й осколки снарядів тих:
Я тут, у Донецькім краї,
Назавжди серед живих.

Переглядів: 471

Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ

Ніщо не сповіщало про війну

Небо чисте, неначебто тільки з купелі,
А земля розквітає волошкою  в житі.
Океаном, рікою і вітром — кохання,
По найбільшій ціні — найпалкіші бажання.
Найцінніший вогонь — це плоди яблуневі.

Переглядів: 383

Олесь ЧАЙКІВСЬКИЙ

Стоїш одна

            Україно, ти моя молитва…
            Василь СИМОНЕНКО.

Стоїш одна на полі бою,
Із звіром вийшла сам на сам.
На тебе слиною їдкою
Знов приска ряболикий хам.

Переглядів: 403

Богдан МАЦЕЛЮХ

Христос воскрес!

Христос воскрес — воскресне Україна,
Як фенікс-птах, із попелу й руїн,
Започаткує в світі переміни —
Оновлення для розвитку країн.

Переглядів: 400

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ. Корiння

— Не такий старий, як давній, — казав про себе Назар, — бо що то для чоловіка сорок п’ять літ?!

Хоч де не носило, хоч де не крутило ним по світах — таки повернувся у свої Соколяни. Бо не розірвав тієї невидимої нитки в душі, яка навіть у снах тримала, не відпускала від стежок дитинства, струмка Дзвіночка, джерел і споришів...

Переглядів: 418

Ірина ТОМА

Кривава весна-2022

Ця весна найлютіша від усіх весен,
Ця весна холодніша від усіх зим.
Ні світлом осяйним, ні радістю скресла,
А вибухла  полум’ям злим…
 
Білий підсніжник терпко кров’ю стікає.
Чутно в повітрі прегіркий аромат.
Тяжко повисло моє небо безкрає —
Пронизує стрільбища град…

Переглядів: 380

Артем ДЕРЕНЖІ

(Ваше) Останнє сонце

Насіння проростає крізь вашу плоть.
Воно вривається корінням в сиру землю,
П’є вашу і нашу кров.
 
Воно тягнеться сліпими очима-соняшниками,
Шукає серед порізаного трасерами неба
Клаптик мирної блакиті.

Переглядів: 474

Вічні у часопросторі

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентація книжки про визвольний рух на Одещині в 1917 — 1921 роках. Її автор — знаний краєзнавець, лауреат муніципальної премії ім. Івана Франка Василь Вельможко.

У цієї книжки, яка презентувалася у час, коли наша країна вчергове протистоїть звірячій московській навалі, проста, але промовиста назва: «Чорноморці — борці за незалежну Україну (1917 — 1921)». До речі, це друге, доповнене й розширене видання, що засвідчує: автор серйозно та прискіпливо розробляє цю тему. Перше — «Випускники Одеського піхотного училища — старшина армії УНР» — з’явилося друком 2016-го, до 150-річчя заснування цього прославленого військового навчального закладу. За цю працю Василь Вельможко удостоївся диплома лауреата загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання».

Переглядів: 508

Те, що піднімає наш дух

Як уже повідомляли «ЧН» (див. номер за 10 березня), Президент Володимир Зеленський підписав указ про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року.

У своєму відеозверненні пізно ввечері 9 березня він, зокрема, зазначив, що і під час воєнного стану, коли тривають запеклі бої за свободу України, треба дотримуватися наших традицій: «Щоб ми зберегли все наше, українське, повністю, поки йдемо до перемоги. Поки йдемо до миру. Указ підписано». Глава держави пообіцяв зустрітися з лауреатами вже після перемоги України.

Переглядів: 462

Роман КРАКАЛІЯ. Дніпрова октава

(Продовження. Початок у номерах за 4—6 березня та 20—22 травня 2021 року).

Уривок із художньо-документальної повісті

Частина 3. Аndante

Минулого, ще мирного року, до дня народження і дня перепоховання на Чернечій горі нашого пророка Тараса Шевченка, чиї слова нині звучать чи не ще гостріше, ніж у часи їх написання, «ЧН» почали друкувати уривки із невиданої наразі повісті шанованого нашого журналіста-«чорноморця» і знаного письменника Романа Тарасовича Кракалії. Тоді вони виходили під заголовком «Троянди на снігу».

Переглядів: 422

Сергій МОСТЮК

Розмова з сином

Сідай-но, сину, посиди зі мною.
Ти вже підріс,
і знаєш кілька слів.
Одне з тих слів,
повір, є дивиною
І першим, що ти мовити зумів.
Так, вірно, ти вгадав,
це слово «Мама».
Його я першим теж колись
сказав.
І вперше обійняв її руками,
Як й ти її уперше обійняв.

Переглядів: 406

Михайло ГЕРШКОВИЧ

Здобудемо Перемогу

Війна жорстока не на жарт,
Мов казиться паскуда Путін.
Тож розслаблятись нам
не варт —
Борімось дружно, мужньо,
путньо!

Переглядів: 429

Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ

Батьківщині

Знову на тебе буря і злива.
Несправедливо.
Прости, терпелива,
Втомлена мамо, земле-калино,
Доле моя і любов — Україно.

Переглядів: 524

Ірина ТОМА

Як вони там, ті,
що зараз в окопах,
Під небом темно насиненим?
Ті, кому дім —
то є поле широке,
Чиїм виживають іменем?
Матері, а чи коханої,
Першої зірки, останньої,
Батьковим словом чи синовим
Несуть вони Україну нам?

Переглядів: 447

«немає на кого лишити вітчизну»

У час Новоріччя — ще до війни — наш земляк,  лауреат Шевченківської премії Тарас Федюк порадував шанувальників поезії новою книжкою з інтригуючою назвою «Кенотаф» (К.: Гамазин, 2022. —132 с.).

Про що ця книжка? В анотації автор представляє її так:

«…коли шаман б’є — прискорюючись — в бубон творячи круг вогню свій страшний танок і заходячи в транс — він починає розуміти світ а світ перестає розуміти його…

…справжнє мистецтво — те ж шаманство: транс — розуміння світу — нерозуміння світом — самота… та ще часом — здивовані очі тих хто розуміє і тих хто не розуміє...

Переглядів: 539

Дмитро ШУПТА. Паралель

(Мініпоема)

1

В пилу віків не зникне брязкіт зброї.
В ярмі подій ми навсього — воли,
Але в руїнах Антії і Трої
Святу любов на крилах підняли.
 
І люди стали у світах богами
Несмертними — нетлінні почуття.
Любов завжди — у нас, між нас, над нами
Окрилює, увічнює життя.

Переглядів: 838

Непроминальність поетичного слова

(Роздуми під час вручення премії імені Валентина Мороза)

Цього ковідно-зимового дня одесити тепло вітали першу в Україні лауреатку літературної премії імені нашого земляка Валентина Мороза — поетесу з Чернівців Ірину Лазоревич.

Пані Ірина закінчила філософсько-теологічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і продовжує навчання в аспірантурі. Досліджує сакральне у сучасній поезії. Почала віршувати зовсім недавно, але має вже вагомі перемоги в престижних поетичних змаганнях. Вона друкувалася в журналах «Дніпро», «Софія», «Літературний орієнтир», «Золота пектораль», тож має в читаючій Україні чимало симпатиків. Є вони і в Одесі, про що свідчить вшанування пам’яті Валентина Мороза і свято вручення літературної премії його імені.

В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені М. Грушевського зібралися студенти, письменники, журналісти, художники, просто шанувальники високого поетичного слова, хто добре пам’ятає одного з першорядних поетів нашого краю Валентина Леонідовича Мороза. З вдячністю говорили про його благотворний вплив на їх громадянське, зокрема й професійно-мистецьке, становлення.

Переглядів: 1244

Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ. В чобітки тепленькі взутий найлютіший місяць лютий

Ох і морозисько! Пекучий, тріскучий... Запросив він хуртовину до шаленого танцю — Божий світ засипати хочуть. Вихоряться, лютують, свищуть, гудуть, виють, регочуть і... стогнуть у відчаї, бо як не танцюй — іде вже не до Різдва, а до Великодня.

Між цими великими святами — ще одне значуще — Стрітення. Саме в цей день зима з весною зустрінуться і... поборються. Хоч і люта бабуся-зима, хоч і страшна у своїй полатаній кожушині, в пошматованій вітрами спідниці, та де їй, старій, змагатися з молодою й дужою, вродливою й привабливою дівчиною-весною?! Замахнеться вона на свою суперницю, та, враз отямившись, кине льодяну палицю в мокрі сніги... Уявляться старенькій кольори веселки в очах весни, квіточки у її вінку, яскравий, барвистий одяг... Заплаче тоді бабуся-зима від свого безсилля краплинами-слізьми, що, підмерзаючи, заторохтять, зриваючись з буруль, та й благословить нову пору року на володіння земною красою.

Переглядів: 1048

Анатолій ГЛУЩАК

Варта

На ясні зорі, на тихі води

(Тестамент)

Де ясні зорі, де пречисті води?
Де світлоносний наш Єрусалим?!
Чужинцем тесане ярмо свободи
Чому на палить яро Серафим?

Переглядів: 2690

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ. Тернова хустка

Новела

Раніше Даруня так не переймалася донькою. Росла, як усі, щодня на очах. А подалася до міста далі вчитися, той спокій щез, немовби й не було. Не те щоб вдень, навіть уночі гризла собі душу: «Там якийсь звабник закрутить їй голову, насміється і гайне в кущі. Не приведи, Боже, щоб принесла в подолку. Тоді хоч тікай у світ заочі. Це в місті один одного не знає. У селі кожен встромить свого носа в чужу біду».

Переглядів: 733

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ. Новели

Телеграма

Цілу осінь до Тетяни сваталися свої і чужі. Василь Гура не поспішав.

— Чому сватів не засилаєш?

— Ще встигну до Пилипівки.

— Дивися, не запізнися. Від старостів нема віддиху. Поки що женихам замість рушників тицяю гарбузики. Незабаром під лавкою у ванькірику жодного не залишиться. Тоді як?

Коли зносили їх з городу, мама питала:

— Чом провадиш до хати?

Переглядів: 4690

Світло людяності серед пекельної ночі

Про поему Галини Могильницької «Серафима»

Ім’я Галини Могильницької досить відоме. Педагогічна громадськість Одещини знає Галину Анатоліївну як ерудовану, талановиту викладачку Обласного інституту вдосконалення учителів, авторку багатьох навчально-методичних посібників з української мови та літератури, за якими, як твердять учителі-словесники, легко й цікаво працювати, бо найскладніші теми викладені у них доступно й незвично.

Саме про вміння розкривати найзаплутаніші й найбільш замовчувані проблеми нашого минулого й сучасного життя в цікавій і доступній будь-якому читачеві формі свідчать і її науково-популярні книжки, присвячені історії взаємостосунків української та російської церков та канонічним підставам відокремлення Української церкви від Московського патріархату, про що, здається, ніхто до Могильницької не говорив так аргументовано, детально й дохідливо.

Переглядів: 4542

«Мовою джерельною батьківського краю»

До славного ювілею славної поетки Надії Мовчан-Карпусь

Відома поетеса національного гарту, наша землячка Надія Мовчан-Карпусь, — без перебільшення, одна з найзнаковіших постатей у царині дитячої літератури в Україні. Коли 2003 року в одеському видавництві «Друк» вийшла її книжка «Сонячне коло», вона одразу ж посіла провідне місце в цій письменницькій царині, поставивши авторку в ряд найталановитіших українок, які творять національну духовність в умовах постійного русифікаторського тиску.

Сьогодні, у свій ювілей, знана поетка і патріотка разом зі своїми читачами оглядають пройдену ними путь. І не помилимося, коли скажемо, що вона була гідною, не заплямованою всілякими політичними присядками-кніксенами, про що говорять її звання осавула Чорноморського козацького війська, кавалера міжнародного ордена Лицарської звитяги, лауреата премії імені Степана Олійника та обласного літературного конкурсу «Хвилі моря і степу» — за вже згадану унікальну в нашому красному письменстві збірку для дітей «Сонячне коло». Це видання, переконаний, — найяскравіше поетичне явище старту нинішнього тисячоліття у дитячій літературі.

Переглядів: 5874

Дмитро ПАВЛИЧКО. З нової книжки «Яса»

* * *

Я не тужу й не плачу, —
Смішний то був би плач
Для тих, що одягнули
На душу грубий плащ.
А всіх людей щасливих
Мені страшенно жаль,
Від них я заховаю
Свою журбу й печаль;
Здушу я власні сльози,
Хай скажуть всі мені,
Що в мене серце — камінь,
А нерви — дротяні!
Я народивсь для пісні,
Що кволим каже: «Встань!».
Я не впаду ніколи
Сам від своїх ридань!

Переглядів: 1126

Таїна людського роду

Два роки тому з’явилася друком цікава й самобутня збірка одеського поета, члена Національної спілки письменників України Віталія Бошкова «Вільна словом моя мова...».

Самобутність її в тому, що, по-перше, присвячена вона Міжнародному дню рідної мови, який відзначається щороку 21 лютого, а по-друге, є багатомовною — вірші у ній представлені п’ятьма мовами: українською (редактор українського тексту Дмитро Шупта), болгарською (Маріанна Чепразова), російською (Ігор Цабієнко), гагаузською (рідною для Віталія Бошкова) і французькою (в авторській редакції). Книжка вийшла за сприяння заступника голови Одеської обласної ради Юрія Дімчогло.

Переглядів: 933

Політ із минулого у майбутнє

Є книги, які відображають мить людського життя, а є такі, які вбирають у себе епохи.

Олекса Різників — письменник, який зумів в одній особі головного героя передати цілу епоху, покоління, націю.

«Украмарс» — це суперфантастика, але в ній є дуже багато реального життя з усіма його вадами і перевагами, насолодою, брехнею і правдою, піснею та поезією.

Переглядів: 785

У пошуках ідеалу

Мало кому відомо, що знаменитий одеський скульптор Борис Едуардс (1860—1924) пробував свої сили в літературі. Швидше за все, письменство митця не призначалося для широкого загалу, хоча його машинописний варіант повісті «Агнеса» схиляє до думки, що Борис Вільямович мав намір її опублікувати.

«Агнеса» завершена наприкінці грудня 1907 року. Для втілення задуму Едуардс спеціально виписав з Німеччини досить дорогу на ті часи друкарську машинку. В Державному архіві Одеської області зберігаються дві редакції цього твору. Перший, частково втрачений, є рукописним варі-антом з правками коректора. З другим його різ-нить фінальна частина, де події перенесені в Італію, що дозволило автору заглибитися в античну міфологію. Це розповідь «від першої особи». Повість змережена есеїстикою. В останній скульптор обґрунтовує свою естетичну позицію, в основі якої — захоплення античністю. Певне місце займають міркування про етичність поведінки художника, його ставлення до моделі як об’єкта. У світлі революційних подій 1905—1907 років Едуардс обґрунтовує свою позицію щодо прав людини, стає на захист людської гідності, засуджує половинчастість реформ у Росії.

Переглядів: 763

Борис ЕДУАРДС. Агнеса

(Уривки з повісті)

«…Скульптура у кращому сенсі є найчистішою і найвитонченішою галуззю пластики, і саме тому більшій частині публіки вона недоступна.

Ви знаєте, мати у розпорядженні такий обмежений матеріал, як глина, гіпс чи кусок мармуру — однотонний, холодний, і підпорядкувати його своїй владі, змусити жити, і так жити, щоб інші відчули, затамувавши подих, стояли заворожені, не вірячи, що перед ними холодний камінь, — це велике мистецтво. Це дар Божий, який не піддається ніяким математичним розрахункам, ніякому обліку, не вирішується ніякими логарифмами, хоч і повинен сказати: наука має певну мету — встановлювати істину.

Переглядів: 901

Тетяна УБИЙВОВК

Мудрість

Так буває тільки в казках.
А можливо, й під Різдво.
Коли вам ваш добрий ангел,
Каже в ніч своє єство.

— Добрий я сьогодні, друже,
Може, хочеш що чого?
Обирай: я дам багатства,
Ще яких не мав ніхто.

Сторінка 3 з 6«123456»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net