Матеріали з рубрикою «Література, поезія»

Переглядів: 790

Дмитро ШУПТА

Світ — ловець

Станси

Живим повториться колись
Отерпле в мертвім супокої.
Лишень упевнено держись
Своєї пам’яти, як зброї.

Переглядів: 770

Роман КРАКАЛІЯ. Дніпрова октава

Уривок із художньо-документальної повісті

(Продовження. Початок у номерах за 4—6 березня і 20—22 травня 2021 року та 17—19 березня 2022 року).

Частина IV.

Skerco

Директор Стаменов — добрий чоловік. Він любить слухати музику, здається, що й розуміє музику. Не раз, бува, коли Данило втомиться від тривалого сидіння за фортеп’яно та підійде до вікна, або ж на вулицю вийде подихати свіжим повітрям,— міг угледіти постать директора Стаменова неподалік. Підходив до нього, запрошував до себе, на що Стаменов неодмінно відповідав, наприклад, що він оце йшов, зазвичай, попри будинок — у своїй потребі, звісно, та знову, як і минулого разу, почув музику, що линула з прочиненого вікна, а то ж його улюблений Шопен… А оце якусь незнану музику вчув, то й зацікавився, також дуже гарна, мелодійна, щось близьке до фольклору. «Що воно таке, пане вчителю?»

Переглядів: 1096

Подячні квіти

Картинка із життя

Так хвилююче-романтично пахне ця пізня осінь — останніми квітами, сумовитим віттям дерев і все ще зеленою, хоч і пониклою травою, та навіть оцим нудним накрапанням, на яке мало хто зважає, і тим якимось особливим запахом падолисту — навіть тут, у середмісті.

Обіч площі з великою клумбою посередині, на якій замість квітів — приземкуваті розхристані кущі, на розі вулиць біля нової пекарні, жін-ка пропонує купити у неї квіти. Скромні, без ефектного напуску, хризантеми, розкішні айстри, кожна — пишна красуня, ностальгійно-мрійливі чорнобривці — мабуть, таки останній букет. «Візьміть», — дуже тихо, майже нечутно, а може, це лише здається мені, самими очима не пропонує — просить.

Переглядів: 1090

Дмитро ШУПТА. В НАТО!

Вибачай, біленька хато,
Що давали й нам парла,
Що прямуємо до НАТО
Від кігтистого орла.
 
Сестро Нато, треба в НАТО,
Бо сусіди йдуть туди.
В НАТО
друзів є багато
Й порятунок від біди.

Переглядів: 1158

Автосоціобіографічне письмо Анні Ерно

6 жовтня в Стокгольмі оголошено прізвище лауреата Нобелівської премії з літератури. Її присуджено 82-річній французькій письменниці Анні Ерно — за «хоробрість і клінічну точність, з якою вона розкриває витоки відчуженості та колективні обмеження особистої пам’яті». Наголошується також, що її роботи безкомпромісні, написані простою мовою, а сама Ерно вірить у визвольну силу літератури.

Для українців постать Анні Ерно виявилася маловідомою, хоча переклади її творів українською виходили ще на початку 2000-х. Тож давайте знайо-митися з письменницею та її творчістю ближче.

Переглядів: 758

Ірина ТОМА

Гіркий хліб

Хліб цьогоріч буде дуже-дуже гірчити —
За спалених, за катованих, за убитих.
Гірчитиме не тільки нам, а всій Європі,
Азії, Америці… Гірчитиме доти,
Доки не навчиться цей світ бути собою,
Не ховатиметься за чужою бідою,
Доки не зможе зло на корінні рубати,
Доки забуватиме про криваві дати.

Переглядів: 764

Щедра нива професора Гончарука

Під час недавнього відзначення 85-річного ювілею відомий історик, професор Григорій Гончарук презентував свою чергову книжку «Бібліографічна пам’ять» (Одеса, «Екологія», 2022, 126 с.).

Це своєрідний ужинок людини, яка пройшла надзвичайно складний життєвий і науковий шлях. Перемоги й випробування свого буття Григорій Іванович талановито зобразив у серії «Мемуари професора» (а це десять томів), ставши родоначальником документальної мемуаристики вищих навчальних закладів. А ще, починаючи із 1957 року й до сьогодні, пос-тійно друкується в періодичній пресі та наукових виданнях, готує монографії, в тому числі колективні, брошури, збірники, де виступає в ролі ініціатора та голови редколегії.

Переглядів: 811

Повертаймо своє, шануймо своє!

Про доцільність лікування «лихого лихом» свого часу розмірковував ще Геродот, слушна порада якого дійшла й до нас у дні вирішальної Вітчизняної війни, коли весь наш народ не на життя, а на смерть протистоїть уособленню зла, коли ми заповзялися розгромити найпотужнішу державу-терориста, кари гідного міжнародного злочинця.

Історичний досвід засвідчує чимало парадоксальних ситуацій, надання яким елементарного сенсу залежить уже від «дійових осіб», у цих ситуаціях задіяних. У даному випадку маю на увазі «європейськість України». України, що географічно розташована у Європі, на території якої знаходиться географічний центр Європи, але яка, попри це, уже такий тривалий час «прямує до Європи».

Переглядів: 770

Прийдімо і припадімо...

(Про книжку поезій Геннадія Щипківського «Поліття»)

«Мою наснагу степ удвоїть...» — зізнається Геннадій Щипківський в одному з віршів щойно виданої збірки поезій «Поліття» (Одеса: Астропринт, 2022. — 200 с.). І жодних сумнівів у тому не маєш, що таки додає степ шановному автору снаги і сил, натхнення жити і любити. Та й не може бути інакше, адже: «Тут близько всім // До Бога і до хліба // І в спеку — // До холодної води...». Тож цілком закономірно, що степ, як метафора нашої багатостраждальної України, став наскрізною темою нового видання Геннадія Павловича.

Відразу ж слід зауважити, що ті позірні тематичні рамки ні на гран не збіднили поетичний світ автора, а навпаки — дозволили йому щедро вихлюпнути на сторінки книжки правдивий огром вдячності й любові, явивши нам величний гімн своєму краю.

Переглядів: 590

Роман КРАКАЛІЯ. Обніми мене, море...

Хто сказав, що море закрите? Ось воно перед нами, на всю свою широчінь, зі своєю мінливістю барв, як завше — прекрасне, пульсуюче, неспокійне… Живе! І немає нічого живішого од нього. І саме тому — смутне… То завше таке веселе, грайливе, а оце — посмутніле…

Що сталось, чого нестає тобі, чом на виду бентега? Щось воно каже у відповідь, квапливо, стурбовано — не добереш іздаля, з високого берега, зі схилів цих наших улюблених. Не чутно нічого. Та, звісно ж, знана добре відповідь його, ми ж із ним, як у подружжя щирого, де втямки все з пів слова, з пів натяку, з короткого погляду… Сумно морю без нас. Хоч і вдає, що, мовляв, байдуже. Що вистачає клопотів… А в кого ж нема їх?

Переглядів: 631

Роман КРАКАЛІЯ.. Цвіт софори

Того літа місто було засипане квітом софори. Вже, здавалося, мали б скінчитися всі суцвіття, а вони вигулькували з-поміж густого листя й розквітали, щоби далі творити ефект снігопаду.

Білий цвіт кружеляв у повітрі, сповільна опускаючись долу, на льоту висихаючи, устеляв собою вуличні хідники-тротуари, змішаними з пилюкою вихорами закручувавсь за прудкими автівками, лежав у дворах, на траві, устеляв доріжки міських скверів та парків. Жовтавий цвіт сипався чи то снігопадом, чи то загадковою пересторогою втомленої природи. Було дивно ловити себе на подібних асоціаціях посеред гарячого літа, коли в голові ліниво тлумились лише думки про затінені місця, охолоджувані приміщення супермаркетів, офісів чи власні помешкання.

Переглядів: 573

У кожного своя Голгофа

«Нехай святиться ім’я Твоє…» — друга книжка мого давнього доброго знайомого, письменника, заслуженого журналіста України Валерія М’ятовича, видана на початку літа нинішнього року (Кам’янець-Подільський, друкарня «Рута», 335 с.). Як зазначає сам автор, над нею він працював більше десяти років — із 2011-го по 2022-й, а це свідчить про те, що йому знадобилося чимало часу для глибинного осмислення нашої недавньої історії.

Перш ніж говорити детальніше про книжку, кілька слів скажу про автора. Народився Валерій М’ятович на Кіровоградщині. По закінченні в 1975 році юридичного факультету ОДУ ім. І.І. Мечникова несподівано захопився журналістикою. Завідував відділом комінтернівської районної газети «Слава хлібороба», був редактором любашівського «Хлібороба». 1983-го повернувся на Кіровоградщину, де очолював місцеву «районку» «Зоря комунізму», відділ обласної газети «Кіровоградська правда». Впродовж двадцяти років — із 1990-го по 2010-й — був головним редактором газети облради й облдержадміністрації «Народне слово», заснованої з ініціативи добре відомого одеситам літературознавця, публіциста і політика Володимира Панченка (1954 — 2019), який на той час працював у місцевому педінституті.

Переглядів: 1234

«Слово, моя ти єдиная зброє!»

Ми, письменники Чорноморська, в ці трагічні дні разом зі своєю Батьківщиною.

Кажуть, що служителі слова повинні аналізувати глобальні процеси, вивчати суть людини, її душу. Але що вивчати у душах нападників-рашистів, якщо там тільки злоба й ненависть?

Переглядів: 1108

«І поштовхами рухається час»

Україна збувається, панове! Україна відроджується, росте і мужніє! Коли отакі чудові юнки-поетки, що писали колись московською мовою, переходять на українську, яка, ніби море, повниться, виходить з берегів і захоплює-затоплює щирі й по-дитячому спраглі краси-вроди душі.

Як захопила душу одеситки Євгенії Красноярової. У 2000—2002 роках вона відвідувала літстудію «Гарт», яку я провадив в Одеському палаці дитячої і юнацької творчості. Її тодішні вірші відрізнялися від творів інших літстудійців оригінальною поетикою. Талановита дівчина видала вже кілька книжок, якими заявила про себе як про професійну поетесу. Та згодом стався (на мою думку, цілком закономірний для нинішньої України) поворот у її свідомості — і вона перейшла на писання українською.

Переглядів: 1313

Арсенія ВЕЛИКА. Маріє, помагай!

...Ще жовтень літа не зборов.
Андрій МАЛИШКО.

Катерина-старша, прокинувшись рано-вранці й продершись крізь дрімоту та гальма свідомості, почала згадувати: «Де я?», «Хто я?».

Надворі сипав, зарядивши ще вночі, дрібний тихий дощ. Брезьє ще спало. В сусідній кімнаті хропів величезний кіт-сфінкс, на ім’я Семен, дуже рідкісної канадської породи, геть лисий, з приємною велюровою шкірою і зі страшною загостреною мордочкою. Але неймовірно доброзичливий і ніжний.

Переглядів: 932

Книга, народжена під час бомбардувань

В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентація книжки Тетяни Тхоржевської «Одеса очима «понаєхавших»: Усна історія урбанізації 50 — 80 рр. XX ст.».

Попри цікаву художню назву, ця книга — наукова. Кандидатка історичних наук, викладачка ОНУ ім. І.І. Мечникова Тетяна Тхоржевська збирала інтерв’ю людей, які переїхали жити в Одесу з різних міст та сіл, починаючи з 2016 року.

Переглядів: 950

«Перед лицем Великого Тараса...»

Важко знайти українського поета, який так чи інакше не сказав би про Шевченка. Хтось віддає данину загальноприйнятому стереотипу сприйняття Генія, хтось плідно шукає свій шлях до його думок і натури. Саме останнє засвідчує збірка Дмитра Шупти «GENIUS NUDITATE», «УкрСІЧ» (Київ) — «Букрек» (Чернівці), 2022 р. (Електронний варіант видання).

Кожен українець — від Батька Тараса. Бо возвеличив Великий Кобзар нас («малих отих рабів німих») і поставив на сторожі коло нас СЛОВО. Українське слово. Слово, що має неймовірну силу, довговічність і глибокий зміст. Тому автор цієї збірки слушно заявляє: «Перед лицем Великого Тараса в нас кожне слово граниться й душа». Принагідно варто зауважити, що у Дмитра Шупти, про якого, власне, і йдеться, увага і повага до Слова звучить повсякчас, а збірка «Золотоустий мед» цілком побудована на цьому мотиві.

Переглядів: 1000

Богдан ЛЕПКИЙ. Мав я також свій рідний край

Мав я також свій рідний край,
Цвіли там квіти у діброві,
Шумів таємну пісню гай,
Збіжа стелилися чудові
На паску і на коровай, —
Мав я також свій рідний край.

Переглядів: 996

Серця мандрівки стежинами пам’яті

Щипківський Г.П. Поліття: поезія. — Одеса: Астропринт. 2022. — 200 с.

Чимало віршів з цієї книжки знаємо з попередніх видань неординарного поета. І це відразу ставить цікаве і, можливо, дещо несподіване питання: чи варто, мовляв, акцентувати увагу на повторах і ламати критичні списи навколо проблеми, яку порушив друк оригінального версифікатора?

Але давайте не будемо теоретизувати, а поговоримо про очевидне. Нагадаємо, що звернення до римованих ремейків — справа кожного автора. (Зрештою, не можна, напевно, негативно ставитися до явища в умовах мізерності накладів.) Це — з одного боку. А з другого? Хочемо того чи ні, а повторення знаного належить до особливостей полігра-фічного виробу, який римувальник сам вважає підсумковим на певному етапі творчості. (Оскільки пан Геннадій не заперечує проти такої постановки питання, то «танцюватимемо» від цього.)

Переглядів: 1250

Олександр ОЛЕСЬ

* * *

Ще в нас вогонь не згас
в грудях,
Ще має наш народний стяг.
І тільки січі прийде час,
Злетяться враз мільйони нас.

Переглядів: 1225

Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ

Образок

У блакитних сукнях
по житньому полю
Зорями волошки,
ті, що люблять волю.
Опустило щедро небо
їх у жито —
Поміж колосками,
у красу налиту.

Переглядів: 1191

Олександр РУСИЙ

Байка про «велику культуру»

Нам довго брехали:
«велика культура»,
«висока духовність»,
«широка натура».
Тепер ці «чесноти»
ми бачимо в дії:
це наш Маріуполь, це Буча,
це Київ,
це Харків і Суми,
зґвалтовані діти
і братські могили,
де жертви зарито…

Переглядів: 967

Ірина ТОМА. Україна-Свобода

Ти вдруге родилася — у бомбосховищі
Під звуки сирен і криваві видовища.
Під вистріли, вибухи, страшні завивання
Родилася в лютому ранесенько-зрання.

Переглядів: 971

Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ

Відродження

Заплетена в сонце, у барви бурштину,
У пахощі трав-медуниць,
Обрамлена в світлу звитягу орлину,
У спалахи гострих зірниць
Встає Україна, батиями бита,
З коріння свого ожива,
Отруєний келих, до дна недопитий,
У мертвий пісок вилива.

Переглядів: 929

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ. Оката

Новела

Дарка Околотиха, по вуличному — Оката, на Петра розміняла свій сьомий десяток, але кволість до неї не підступилася, себе обходить і порає пів гектара городу.

Що тої жіночки — маленька, незавидна, проте в селі має верх. Очі не такі, як у всіх. Сильно видючі, вдень і вночі — їднако. Ліпші за зорову трубу, коли сутінки всідаються на землю, навіть у повній темряві, як заховається місяць у хмариння, ніби в подушках, бо теж втомився і має відпочити.

Переглядів: 874

Роман КРАКАЛІЯ. Вербиченька-сестриченька

Новела

Вже котрий день, відколи вони переїхали сюди, Настка бачить цю моторошну картину. Високий білий будинок ген під лісом на її очах починає меншати ростом, немовби хоче швидше вгрузнути в цю землю, заховатись там; а далі розпадається, наче та пірамідка, яку Настка любила складати зі своїх книжечок ще в тому, минулому житті…

У її новому житті це — найстрашніше. Вона міцно зажмурюється, ще й затуляє личко долоньками, й починає страшно кричати, і ніщо не може спинити той крик — ні ласкавий мамин голос, ні запах улюбленої ванілі від її рук, ані запевнення, що от приїде татко й тоді все скінчиться, й Настуні вже не здаватиметься, що той висотний будинок за річкою розвалюється на шматки.

Переглядів: 848

Тамара НЕЗВІНСЬКА. Яблуня

Знаю Тамару Незвінську дуже добре. Вона хоч і не ходила до моєї літературної студії «Гарт», якою я опікувався у Палаці дитячої творчості (Воронцова) з 1998 року до 2008-го і з якої виросло семеро членів Національної спілки письменників, але має такий світлий талант, що й не треба було ходити. Бажаю їй щасливої дороги в літературу!

Олекса РІЗНИКІВ.

Марія дивилася на призахідне сонце крізь величезнє провалля, що годину тому було її хатою. Сиве волосся закручене недбалим вузлом. Одна рука стискала мотузку з прив’язаною козою, інша — стягнуту з голови хустку.

Переглядів: 870

Любов СЕРДУНИЧ

Україна була, є і буде

Хто сказав, що коли говорять гармати,
Муза повинна мовчати?!.
Вірю: наснажують нас — достеменно! —
Українського Слова знамена!
Хто сказав, що ми плачемо, готуємо тризну?!.
Ми — щасливі боронити Вітчизну!
«Защіщять» нас нікого ми не просили!
Наші втрати тільки потроять нам сили!

Переглядів: 815

Олекса РІЗНИКІВ

Вирок суду

Ім’ям республіки моєї
мене засуджено тепер
лиш за любов мою до неї,
до Української СР.

Переглядів: 768

Богдан МАЦЕЛЮХ

Два світи

Два світи звелися дибом —
Тиранія і свобода.
Путін — людства смерть, загибель,
Україна — щит народів.

Сторінка 2 з 6«123456»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net