Матеріали з рубрикою «Культура»

Виставкою «Екслібрис: мистецтво крізь віки» відкрито цикл заходів, присвячених 195-річчю заснування Одеської міської публічної бібліотеки (нині — Одеська національна наукова бібліотека) та Всеукраїнському дню бібліотек.

Експозиція занурює у захопливий світ особистих знаків, які супроводжують книжки впродовж століть. Учасники презентації проєкту мали змогу дізнатися про історію екслібриса, побачити неперевершені зразки із зібрань видатних історичних постатей і колекціонерів XVII — XIX ст., що зберігаються у фондах відділу рідкісних видань та рукописів ОННБ, а також дізнатися, як цей графічний мистецький жанр розвивався в Одесі.

Ми ще раз стали свідками щасливої обставини, коли в поєднанні зусиль, принаймні вже трьох поколінь, заслужено утверджується у своїй історичній ніші ім’я Михайла Івановича Жука (1883—1964), видатного художника і літератора, одного з найяскравіших представників української сецесії та символізму. Прикметно, що ці заходи стають чимраз резонанснішими. Доказом цього і стало проведення першої Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю «Обранець двох муз: Михайло Жук — художник, літератор, викладач», яка пройшла на локаціях організаторів — Одеського літературного музею та Одеської національної наукової бібліотеки.

Про розмах конференції свідчать як географія і кількість заявлених доповідей (28), так і коло питань, запропонованих до розгляду, що обумовлено універсальністю самої постаті та широтою культурних інтересів бенефіціара: внесок Жука-художника в розвиток українського живопису першої половини ХХ століття та його зв’язок з європейським модернізмом; розмаїття літературного спадку і роль у літературному та освітньому процесах у різні періоди становлення культури; внесок у формування одеської керамічної школи; висвітлення біографічного та творчого спадку митця у наукових дослідженнях і, зрештою, затребуваність його робіт на вітчизняному та міжнародному артринках.

Серпень — місяць Марії Заньковецької, і передовсім в Одесі. І не лише тому, що велика українська актриса світового значення (за оцінками тогочасних театральних критиків, зокрема й одеських) народилася в серпні (цьогоріч відзначалося її 170-ліття). А ще й тому, що саме в серпні вона вперше виступила на одеській сцені та стала улюбленицею тутешньої публіки — як і всі інші актори Театру корифеїв.

Одеса під ту пору, якщо почитати тогочасну пресу, шанобливо ставилася до української культури. Ще можна було почути розповіді про передзвони українських бандур козаків Антона Головатого, котрі на майдані щойно здобутого Хаджибея витинали гопака, святкуючи перемогу.

Після двох років мандрівок європейськими країнами міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» повернувся в Україну. Нагадаємо, в перший рік повномасштабного вторгнення кінофест приймав у себе польський Торунь, а в 2023-у — болгарська Софія.

Нинішня, уже п’ята, а отже ювілейна, едиція кінофестивалю «ОКО» проходить 8 по 15 вересня у Болграді Одеської області, а 8—15 листопада продовжиться у Болгарії.

Напередодні Дня Незалежності одесити отримали чудовий подарунок — у Бібліотеці імені М.С. Грушевського відбулася цікава, відверта розмова з режисеркою, поетесою та громадською діячкою Ольгою Онишко (Україна — США).

Чотири поняття, мов чотири опори нашого народу: Незалежність, Дух, Братерство і Любов. Такою була тема зустрічі, під час якої йшлося про виклики, можливості і тривоги під час війни, про прекрасні якості, що тримають усіх нас на плаву.

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька запрошує на відкриття ювілейного — сотого — театрального сезону.

На глядача чекає дуже насичена програма: прем’єри й улюблені вистави, концер-ти, дискусії на актуаль-ні теми та презентації найновіших книжок.

Знайома художниця запросила на виставку своєї колишньої однокурсниці в арт-просторі Централізованої міської бібліотечної системи для дітей по вул. Європейській, 67 (колишня Катерининська). «Не пошкодуєте», — запевнила. Що ж, коли так, усі справи — убік, попри повітряну тривогу, яка відсунула відкриття виставки на пів години.

«Не боїтеся?» — запитання до художниці при знайомстві, знаючи, що давненько живе закордоном. «Трішечки страшно. Не за себе — за рідних, котрі живуть тут. Хоч я й далеко, та вважаю себе частинкою того, що тут відбувається. Постійно стежу за новинами. У Норвегії досить велика українська діаспора. Коли почалася війна, ми всі познаходили одне одного, хоч це країна, як відомо, з великими відстанями між частинами суходолу. Познайомилася там з багатьма українками. Всі ми прагнемо допомагати Україні, як лиш можемо, звісно, коштами, які збираємо поміж людьми, докладаємо і свої, коли є спромога…».

У серпні в Одесі пройдуть два унікальні дні, присвячені плейбек-театру — інтерактивній формі мистецтва, яка дозволяє глядачам не лише спостерігати, а й безпосередньо брати участь у творчому процесі.

Плейбек-театр — це унікальна форма театрального мистецтва, де глядачі мають можливість розповісти свої особисті історії, а актори на сцені одразу імпровізують і відтворюють їх. Це не лише спосіб самовираження, а й потужний інструмент для створення глибоких соціальних зв’язків, переживання емоцій разом з іншими.

16 червня завершився 11-й міжнародний кінофестиваль для дітей і підлітків. Майже 29 тисяч глядачів і глядачок долучилися до безкоштовних показів у кінотеатрах та онлайн й обрали найкращу стрічку.

Найкращим фільмом Чілдрен кінофесту за підсумками глядацького голосування названа німецька пригодницька комедія «Літо Сюрпризів», яка отримали 4,66 бала із 5. Стрічка є екранізацією дитячої книжки німецького письменника Мартіна Музера та розповідає про першу самостійну подорож хлопчика Фіна.

У Балті відбулася рідкісна як на наш час подія: нас порадували виступами гості з обласного центру — артисти Одеського театру юного глядача імені Юрія Олеші. Свої вистави вони присвятили ювілею Одеського державного єврейського театру, до історії якого має стосунок і наше місто.

Отже, трохи історії. Створений на початку 30-х років минулого століття Одеський державний єврейський театр-студія (Одеський ГОСЄТ, як його скорочено називали) містився тоді на вул. К. Лібкнехта, 48 (нині — вул. Грецька, 48-А), у будівлі, яку тепер займає Театр юного глядача.

Такими видаються європейські книжкові ярмарки молодій українській письменниці Марії Манько, яка ділиться своїми враженнями від літературних форумів Німеччини, Польщі, Італії та інших країн.

— Моя перша книжка (тоді я ще використовувала псевдонім Маша М.) вийшла в Одесі у 2012 році. Називалася вона примітно: «Ніч поцілунків, або Одеський Декамерон». Про що могла писати 22-річна студентка Одеського національного медичного університету? Про своїх ровесниць, їхні любовні пригоди, радощі та біди дівчат, які тільки нещодавно вийшли з підліткового віку. Але виявилося, що описані історії знайшли відгук не лише у молоді. Навколо цієї маленької книжечки виникла велика полеміка в соцмережах, яка відлунила навіть у засобах масової інформації. Така реакція стимулювала мене продовжити літературну діяльність. Зараз уже маю кілька різножанрових романів як у друкованому, так і в онлайн-форматах. Деякі навіть відзначені дипломами на міжнародних конкурсах.

7 червня у відділі краєзнавства «Одесика» Одеської національної наукової бібліотеки у рамках XХІV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася творча зустріч «Двічі живий» з письменником Віталієм Запекою.

Віталій Запека (народився 1967-го в Полтаві) — доброволець, учасник російсько-української війни з позивним «Спілберг». У 2015—2018 роках в АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення — знову в лавах ЗСУ. Командир відділення РПГ. На початку квітня цього року отримав поранення. До війни працював фотохудожником. Під впливом пережитого відчув, що має розповісти про себе та своїх побратимів, а також про все, що з ними відбувалося. Українською почав писати у віці 50 років. Автор пронизливих творів про російсько-українську війну. Лауреат міжнародної літературної премії «Воїн світла». Сьогодні в його активі — сім книжок.

Упродовж десяти днів в Одесі та ще десяти містах України триватиме найбільший український кінофестиваль для дітей і підлітків Чілдрен кінофест

Глядачам і глядачкам покажуть новинки анімації з Великої Британії, Люксембургу, Франції, Ірландії, Угорщини, Словаччини, Чехії та Норвегії, пригодницьке кіно з Нідерландів та Німеччини, класичну космооперу від знаменитого автора коміксів Мьобіуса, добірку найкращих короткометражних стрічок, знятих дітьми, зокрема й торішнього переможця цього кінофесту.

11-й фестиваль кіно для дітей і підлітків Чілдрен кінофест, який, нагадаємо, пройде 31 травня — 9 червня (див. «ЧН» за 23 травня), назвав почесного посла — людину, яка представляє кіноогляд у публічному середовищі, допомагаючи поширювати ключові ідеї ініціативи. Ним став Артур Логай — український актор театру і кіно, співак, переможець 8-го сезону телешоу «Танці з зірками», а ще — батько 7-річного Германа та 5-річного Льови.

«Я долучився до події в ролі амбасадора, бо це прекрасна ініціатива. Бачення та цінності фестивалю збігаються з моїми. Я хотів би, щоб нові покоління були обізнанішими в кіномистецтві та культурі, а також кіновиробництві, щоб діти знаходили себе в кіносвіті. Маю надію: якщо вже зараз розвивати в дітей любов до кіно і культури, то згодом вони зможуть розвинути й український культурний простір, який, на мою думку, цього потребує», — каже Артур Логай.

Наприкінці квітня стартував щорічний конкурс читацьких відгуків «Книголюб-2024» — партнерський проєкт Одеської національної наукової бібліотеки і громадської організації Ротарі клуб «Одеса-Рішельє», який підтримали обласна організація Національної спілки письменників України, обласна бібліотеки для юнацтва та офіс Мережі креативних міст ЮНЕСКО «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО».

Уже 13 років поспіль цей конкурс об’єднує людей, для яких читання стає життєвою стратегією успіху, що визначає можливості для здобуття якісної освіти, розвитку критичного мислення, самореалізації особистості. Попри складні виклики воєнного часу, інтерес до книги не згасає, а читання є одним із ключових факторів розвитку людського потенціалу. Для багатьох — ще й своєрідним «антистресом». Відтак у засновників конкурсу не було сумнівів щодо проведення чергового творчого змагання читачів.

Із 7 до 16 червня в Україні проходитиме 11-й Чілдрен кінофест — наймасштабніший український кінофестиваль для дітей і підлітків. Уже традиційно він відбуватиметься в гібридному форматі: фестивальні покази триватимуть одночасно в обраних кінотеатрах Києва, Львова, Вінниці, Житомира, Дніпра, Луцька, Одеси, Полтави, Хмельницького та Чернігова, а для онлайн-перегляду організатори підготували спеці-альну програму «Коли ще звірі говорили».

Фільми, представлені на Міжнародний конкурс, можна буде переглянути у кінотеатрах названих міст. Переможця з-поміж семи претендентів визначить глядацьке голосування.

26 квітня відбулася зустріч президії Одеської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України з учасниками літературного конкурсу «Україна незламна» та ветеранами профспілкового руху.

Як учасницю літературного конкурсу мене запросили на цю зустріч, що пройшла у неймовірно дружній та теплій атмосфері. За це висловлюю найщиріші слова подяки Любові Корнійчук, голові обласної організації цієї профспілки. Разом колегами пані Люба організувала і подарувала нам прекрасний, незабутній творчий вечір, на якому ми змогли почути хвилюючі поезії переможців конкурсу, членів журі та всіх охочих продекламувати патріотичні вірші зі свого доробку.

В умовах воєнного стану життя бібліотек нашого міста дуже змінилося. Про ці зміни, підсумовуючи 2023-й, розповіла директорка Централізованої бібліотечної системи для дорослих Одеси Наталія Кликова (на знімку).

На зустрічі були присутні завідувачки всіх 20 філій міської бібліотечної мережі, представники партнерських організацій, а також директор департаменту культури, міжнародного співробітництва та євроінтеграції міськради Іван Ліптуга.

Що найважливіше — жодна з книгозбірень Одеси за час війни не за-крилася, всі активно працюють. У деяких філіях, що перебували в аварійному стані, вдалося провести ремонтні роботи.

Кількість читачів порівняно з 2022 роком значно збільшилася, перш за все, за рахунок внутрішньо переміщених осіб. До того ж, одесити, які спочатку повномасштабного вторгнення виїхали за кордон, повертаються додому.

Напередодні новорічних свят в АРТ-просторі універсального читального залу (вул. Катерининська, 67) відбулися урочисте закриття персональної виставки «Візії = Естетизм» Володимира Кудлача та творча зустріч з автором.

Пан Володимир привертає увагу своєю різноплановою діяльністю — як художник-графік і мистецтвознавець, громадсько-культурний діяч і журналіст, добре відомий, зокрема, і читачам «Чорноморських новин» своїми фаховими публікаціями. Він є членом НСХУ та НСЖУ, почесним членом творчого об’єднання митців м. Южного «Новація», лауреатом муніципальної премії імені К.Г. Паустовського в номінації «Краєзнавство».

У Балтському педагогічному фаховому коледжі відбулася виставка світлин «Хустка-берегиня». Фотопроєкт об’єднав викладачів, студентів і випускників цього навчального закладу та військовослужбовців. Основний його атрибут — хустка, яка підкреслює жіночу вроду і є символом української родини.

Оглядаючи світлини цієї виставки, відчуваєш тепло, яке випромінюється від кожної жінки, прикрашеної хусткою. Ці хустки, пов’язані різними способами, надають особливого шарму, вишуканості кожній учасниці фотопроєкту. Вони — як м’які пензлі, що розфарбовують кожен портрет, додаючи кольору, текстури, глибини. Тому складається враження, що великі світлини, виставлені у холі коледжу, — справжні твори мистецтва.

Уже чотири роки поспіль напередодні Різдва в Одесі проводиться міжнародний хоровий фестиваль «Вогонь Різдва». І це символічно: наше місто славне своїми хоровими традиціями.

Цього річ у ньому взяли участь 24 колективи з різних куточків України і Молдови. Частина з них (із Кам’янки, Харкова, Житомира, Рівного та інших міст) представила свої доробки на YuoTube-каналі фестивалю, а 13 — наживо співали в Одеському літературному музеї. Це хорові дитячі колективи з Молдови та Одеси: МШ №2 ім. О.К. Глазунова, МШ №8, МШ №10, МШ №15 ім. Т.І. Боєвої, МХШ ім. С.К. Крижановського, студентський хор ОНМА ім. А.В. Нежданової, ансамбль студентів ПНПУ ім. К.Д. Ушинського та вокальний ансамбль хору Театру музкомедії ім. Михайла Водяного.

В Одеській національній музичній академії імені Антоніни Нежданової майже щодня відбуваються вечори, на яких виступають студенти та викладачі цього знаменитого освітнього закладу.

Дуже важливо, що будь-хто з охочих послухати класичну музику може відвідати такий захід — вхід вільний.

Погляд з робітні майстра на його мистецтво

У виставковому просторі великі площини його картин, часто всуціль зафарбованих двома-трьома барвами, стояли на підлозі прихиленими до стіни, немовби їх не встигли порозвішувати або й зовсім забули про них. Поціновувачі зупинялися, стиха обговорювали, зазвичай заводили балачки про мистецтво. Були то, назагал, друзі художника, які прийшли на виставку безсумнівного гуру абстрактного мистецтва, в минулому — художника-монументаліста, декотрі з них вважають себе, і небезпідставно, його учнями. Автор мовчки сидів у кутку, могло видатися, що він медитує; можливо, була то глибока зануреність у власні думки. У мистця вони ніколи не закінчуються…

Людей у залі дедалі більшало…

«Непал. Мій шлях до Евересту» — під такою назвою в Одеському музеї Західного і Східного мистецтва триває яскрава й емоційна і водночас напрочуд гармонійна та професійна виставка робіт фотографа, члена Національної спілки фотохудожників України Сергія Онишка.

— Тревел-фотографією займаюся з 2012 року, відвідав уже 57 країн світу, — зауважив на відкритті експозиції її автор. — Найдивовижніші для мене були Ісландія, Марокко, Йорданія, Франція, Таїланд, Португалія та Антарктида. Подорож до Непалу визрівала давно. Здійснивши пішохідний трек до підніжжя Евересту, ознайомився не тільки з чарівною природою цього краю, а й з населенням, яке є дуже колоритним.

Цими днями, 20 жовтня, завершується практика студентів Національного університету «Одеська політехніка» в Одеській національній науковій бібліотеці.

Кожен, кому поталанило бути студентом, цю щасливу пору зазвичай згадує з теплотою і трепетом. А дехто з людей дорослих навіть підпадає під ознаки вічного студента, що скоріш добре, аніж навпаки. Навчатися корисно у будь-якому віці, поклади «граніту науки» невичерпні та мають сталу тенденцію до збільшення, цього добра вистачить на всіх, отож головне — мати бажання й визначитися з пріоритетами. Та все ж міцні базові знання найдоцільніше здобувати в молодому віці, не відкладаючи на потім.

Нещодавно, 7 жовтня, сповнилося 15 років академічному ансамблю української музики, пісні і танцю «Чайка».

За цей час «Чайка» стала справжньою візитівкою Одеської обласної філармонії ім. Д.Ойстраха й Одещини загалом — жоден знаковий концерт не обходиться без участі цього ансамблю. А як його приймає публіка на теренах України і за кордоном! І це зрозуміло, адже кожен номер «Чайки» — справжній шедевр, кожен концерт — взірець краси і грації.

Першого жовтневого дня у столиці Болгарії Софії відбулося урочисте відкриття фестивалю етнографічного та антропологічного документального й ігрового кіно «ОКО», місцем народження якого є м. Болград Одеської області. Уже вчетверте глядачі мають змогу поринути у світ кіно, етнографії та антропології, пізнати звичаї й традиції багатьох народів світу, зрозуміти для себе, хто є сьогодні героєм, зрештою, осягнути, що насправді герої — поруч, що вони серед нас.

Цього року кінофест розширив класичну програму: стрічки змагатимуться за перемогу в міжнародних повнометражних та короткометражних конкурсах, а також у двох національних — українському та болгарському.

«А війна війною…» — співається в одній давній пісні. Сьогодні так не скажеш: війна в нашому нинішньому житті — на чільному місці, принаймні, в наших думках та відчутті часу. А життя йде вперед, ми відзначаємо різні свята, хоч і не гучно та без особливих веселощів — радіти будемо після перемоги. Але вшанувати фаховий день — День художника, встановлений президентським указом 25 років тому, — діло, як мовиться, святе. Минулої п’ятниці свято означилося великою традиційною виставкою.

Добрим вітальним словом, різноманітними нагородами — кого чим — за відданість мистецтву, громадську активність… А передовсім — великим святковим вернісажем у виставковій залі по вул. Торговій, 2. Озираючись назад, можна сказати, що це чи не найбільша виставка з багатьох попередніх. Понад 150 своїх найкращих робіт малярства, графіки, скульптури, кераміки, виконаних у різних творчих напрямках, різних техніках, подали на цю виставку одеські мистці, картини висіли в три ряди — такої експозиції тут давно не бачили. Загальна тональність цього художнього зібрання талановитих творів — оптимістичний погляд на світ, відсутність якоїсь пригнічености, хоч є й роботи на тему війни, про вірність національним традиціям. Радісна, світла виставка.

2 жовтня сповнилося 140 років від дня народження М.І. Жука. З цієї нагоди в Золотій залі Одеського літературного музею (ОЛМ) відбулася презентація проєкту «Михайло Жук — вісник Відродження», ініційованого Музеєм сучасного мистецтва Одеси (МСМО) і здійснений за підтримки Українського культурного фонду (УКФ). Він має чотири складові: однойменну літературно-художню виставку в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, онлайн-каталог, друк репринтних видань Жука-літератора і реконструкцію його керамічних виробів.

У лаконічному вітальному слові промоутер проєкту, директор МСМО Семен Кантор акцентував увагу на його масштабності, розширенні кола партнерів і важливій ролі УКФ у втіленні задуму. Учасників проєкту представила його координаторка і ведуча програми Марина Марухнич.

Щорічний конкурс «Книголюб» вийшов на фінішну пряму — читацькі відгуки приймаються до 20 вересня включно.

Ось уже 12 років поспіль це творче змагання об’єднує людей, для яких читання залишається одним із ключових факторів розвитку особистості. Попри складні виклики воєнного часу, інтерес до книги не згасає. І це засвідчують бібліотекарі: упродовж квітня-вересня екскурсійну програму, спрямовану на ознайомлення різновікової читацької спільноти із виданнями, що представлені на конкурс, відвідали понад 500 осіб. Із них більше півсотні уже надіслали свої відгуки на вітчизняні новодруки, які привернули їхню увагу.