Матеріали з рубрикою «Культура»

24—25 січня у Великому залі Одеської обласної філармонії під керівництвом головного диригента та художнього керівника НОФО, народного артиста України Хобарта Ерла прозвучали увертюра «Еґмонд», Симфонія № 4 та Концерт № 1 для фортепіано з оркестром Людвіга ван Бетховена. Соліст — відомий британський піаніст Сем Хейвуд.

Перший твір у виконанні НОФО — увертюра до опери «Еґмонд» — написаний більше 200 років тому (1810) на тему однойменної героїчної поеми Гете. Її провідна ідея — «від мороку до світла». Граф Еґмонд — герой Нідерландів часів національної боротьби з іспанським владарюванням (XVI ст.). Похмурі, гнівно-застережливі, трагічні акорди вступу — ніби емоційна проекція нашої української дійсності. У контексті останніх подій виконання творів бунтаря Бетховена, перед­вісника романтизму, сприймалося не просто як данина високому мистецтву. Окремі бетховенські твори залишаються зразком сміливої громадянської позиції переконаного республіканця. Згадаймо епізод, коли після проголошення Наполеона імператором композитор знищив посвячення йому на партитурі Дев’ятої симфонії!

У неділю в Одесі відбудеться День Відкритих Людей. Цей мультиформатний благодійний захід має на меті популяризувати ідею ефективної доброчинності серед громадян і водночас залучити якомога більше людей до відповідних проектів. Місце проведення — коворкінг-центр Hub Odessa на Грецькій, 1а.

За задумом організаторів, під одним дахом об’єднаються більше півтора десятка благодійних фондів, громадських організацій, волонтерських груп і проектів со­ціального підприємництва. Багато з них уже давно відомі в Одесі своєю активною діяльністю, як-от БФ «Дорога до дому», «Добрий Самарянин», Інститут ранньої дитячої реабілітації ім. Януша Корчака, со­ціальна «Гончарна студія» та інші.

У Воронцовському палаці, що на Приморському бульварі в Одесі, відкрито художню виставку «Зимові барви України», присвячену 200-річчю Т.Г. Шевченка.

Творчість Тараса Шевченка, його літературна та образо­творча спадщина таїть у собі цілу галерею витончених художніх образів, які продовжують надихати сучасних українських митців.

Наприкінці минулого року кілька викладачів Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової взяли участь у загальнопольській докторантській конференції, яка відбулася у Варшаві в Музичному університеті Фридерика Шопена.

Докторатом у Польщі називають підготовку всіх дисертацій — не лише докторських, а й кандидатських. Конференція відбувалася під патронатом кафедри теорії музики та композиції, якою керує доктор, професор Аліція Гроно-Осинська. Учасники форуму представили матеріали власних музикознавчих досліджень. Доповіді присвячувалися музиці, яка складає репертуарну основу артистичної діяльності молодих учених, тож неодмінною частиною їхніх виступів стала участь у концерті, де звучали твори — предмет наукового до­слідження. У цьому концерті показали свою майстерність піаністи і духовики, вокалісти та струнники, ударники, представники інших музичних спеціальностей. Серед слухачів доповідей та концерту — керівники, студенти й викладачі Музичного університету Фридерика Шопена, в тому числі професор Мечислава Демська-Трембач, чиї оригінальні, теоретично глибокі узагальнення запам’яталися одеситам під час її виступів на весняній конференції в ОНМА.

Наприкінці грудня одеських шанувальників симфонічної музики порадував своїм мистецтвом один із провідних українських диригентів — народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Володимир Сіренко (Київ). Під його орудою НОФО виконав взірцеві твори польської й чеської музики — Концерт для фортепіано з оркестром № 2 Ф. Шопена та Симфонію № 7 А. Дворжака. Соло виконав заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів Юрій Кот (Київ).

Обидва твори належать до вершин творчості композиторів-романтиків, містять багато технічно складних моментів. Спільне в них те, що концерт і симфонія проникнуті патріотичним духом. У першому випадку — як реакція на придушення польського повстання 1830 року, у другому (незважаючи на британське замовлення твору) — завдяки використанню гуситських гімнів.

Нещодавно учні 8-А класу одеської гімназії №2 представили на суд глядачів велику літературно-танцювально-музичну композицію, присвячену долі і творчості Тараса Шевченка, «Дорогами Тараса».

«Театр одного класу» створила класний керівник Аліна Володимирівна Фелечко, яка виступила і драматургом, і режисером-постановником цієї складної за структурою вистави. І хоч за своєю основною спеціальністю вона — вчитель математики, однак продемонструвала і прекрасне знання життя та творчості Кобзаря, і неабиякий талант театрального режисера. А талановитий клас Аліни Володимирівни якнайкраще втілив задум свого вчителя-режисера.

Рік, що минає, для Одеського театру опери та балету був насиченим, творчим. Уже вдруге відбувся Міжнародний фестиваль мистецтв, на його сцені було показано 254 вистави, поставлено кілька прем’єр, серед яких — два балети та чотири опери. А ще — кілька десятків концертних програм. Про це і не тільки йшлося на підсумковій прес-конференції.

Прощальний концерт року відбувається в Одеській опері вже традиційно. Нинішній присвячений двом композиторам, які, на перший погляд, мало чим пов’язані між собою. Хіба тим, що обидва — знаменитості. У прощальному концерті звучатимуть твори італійського композитора ХІХ століття Джакомо Россіні та відомого радянського творця Ісака Дунаєвського. Концерт має цікаву назву, яка починається пушкінським рядком і завершується по-одеськи непередбачувано: «Там чаруючий Россіні…і Дунаєвський».

Молодий одеський філолог Сергій Остапенко став бронзовим призером світового чемпіонату зі степу. Змагання, які проходили на початку грудня в німецькому містечку Різа, зібрали найкращих степістів із 18 країн світу — України, США, Росії, ПАР, Австралії, Австрії, Великобританії, Німеччини, Чехії, Хорватії, Канади, Італії, Швейцарії...

Сергієві Остапенку лише 23, а його ім’я вже прогриміло на цілий світ як одного з найкращих виконавців степу. Його за соло в Німеччині нагородили бронзою.

Одеська обласна рада миру, Одеська єпархія УПЦ (МП) та благодійний фонд «Медичний центр «Надія, Добро і Добробут» запрошують на традиційний благодійний культурно-просвітницький фестиваль «Різдвяні вечори-2014».

Місце проведення більшості заходів — концертно-виставкова зала, що на Французькому бульварі, 32 (вхід із Шампанського провулку).

9 січня (15.00) — відкриття фестивалю «Різдвяні вечори-2014». Вітальне слово — секретаря Одеської обласної ради миру, президента БФ «Медичний центр «Надія, Добро і Добробут», Героя України, почесного громадянина  Одеської області, почесного громадянина міста Одеси В.С. Філіпчука.

На скромній афіші, що запрошувала на ювілейний концерт приват-професора Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової, заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Кардашева — стежинка із фортепіанних клавіш, чорних і білих, що стрімко біжить в далину.

Концерт готувався з любов’ю та вдячністю випускниками професора у секреті від ювіляра, і лише на останньому етапі Анатолію Олександровичу довелося підключитися, змиритися і взяти участь.

Оголошено імена номінантів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року, які допущені до участі у третьому турі конкурсного відбору.

29 листопада в Одеській філармонії відбувся концерт за участі НОФО і польських артистів — диригента Бартоша Жураковського та солістки Марти Лелек. У програмі — музика їхніх співвітчизників В. Лютославського та М. Карловича, а також англійського композитора Б. Бріттена.

Особливість програми в тому, що представлені твори, незалежно від формалістичних уподобань, ґрунтуються на фольклорі своєї країни.

Зазначу, що для гостя-диригента, на відміну від солістки, це була перша зустріч з одеською публікою. Скрипаль Марта Лелек уже мала концерт з НОФО в 2010 році. Тоді солістка виконала один із творів М. Карловича. Тож ми мали можливість розширити своє уявлення про музикальну культуру Європи та познайомитися із молодими, але вже досить відомими польськими виконавцями.

Наприкінці листопада в ОННБ ім. М. Горького відбулася благодійна акція — передача особистої книжкової колекції відомого одеського письменника-мариніста, громадського діяча, який впродовж багатьох років очолював Одеську письменницьку організацію та Одеський обласний комітет захисту миру, Івана Петровича Гайдаєнка  (1914—1994).

Фонди бібліотеки поповнилися виданнями з історії, філософії, політики, економіки, географії, релігієзнавства, мореплавства, вітчизняної та зарубіжної класичної літератури, а також цінними документами, які відроджують культурну пам’ять нашого народу та розкривають різнопланові сторони життє­спри­ймання, що є справжньою скарбницею інформації для дослідників і читачів. Цінність колекції у тому, що вона налічує понад тисячу книжок та інших видів видань, які мають іменний екслібрис, є відображенням наукових і культурних інтересів не лише письменника, але й інтелектуальних кіл радянської доби. Цей дарунок «Горьківці» зробила донька письменника Валентина Гайдаєнко.

Виставка «Urbi et Orbi» Алли Ворохти в Літмузеї

В Одеському літературному музеї триває виставка живопису Алли Ворохти (на знімку) «Urbi et Orbi» («Місту і світу»). Художниця — одеситка, кожна її картина нагадує нам про це. Закінчивши в 1971-у художньо-графічний факультет Одеського педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, через два роки вона почала там викладати і присвятила цій справі понад три десятиліття.

Усе почалося з невеличкого будиночку на 5-й станції Великого Фонтану. Це перша робота, яку намалювала Алла Іванівна. Потім були натюрморти, морські пейзажі і навіть трохи дивакувата картина з оголеним, червоного кольору, силуетом дівчини, який уважно розглядає чи то турист, чи то студент. Є тут і цікаві пейзажі з Чехії, куди торік художниця їздила на міжнародний бієнале графіки. Багато картин з квітами, особливо трояндами та півоніями — улюбленими рослинами мисткині.

Саме тут, в Одеській обласній філармонії, 4 та 15 грудня відбудеться прем’єрний показ останньої рок-опери одеського композитора Євгена Лапейка «Нитка Аріадни» на вірші Марини Цвєтаєвої.

Про нову постановку журналістам на прес-конференції розповіли вдова композитора, директор дитячої музичної школи № 3 Олена Тихонова і режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв Росії, народний артист Татарстану Георгій Ковтун.

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька відзначив десятиліття вистави «Шельменко-денщик» за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка на своїй сцені. Прем’єра, яку поставив заслужений діяч мистецтв України Володимир Туманов, відбулася в листопаді 2003-го. За 10 років актори Українського театру виходили на сцену в образах героїв комедії «Шельменко-денщик» 134 рази — як в Одесі, так і на гастролях, повідомляє прес-служба театру.

Найпопулярніша з українських класичних комедій — п’єса про хитромудрого денщика капітана Скворцова — від часу її написання не сходить зі сцен театрів України. Автор, класик національної літератури Г. Квітка-Осно­в’яненко, зобразив живих і колоритних персонажів, яскраво і точно відтворив характерні риси українців: перед­усім, вміння виживати за найрізноманітніших обставин. До речі, 29 листопада ми відзначатимемо 230-річчя від дня народження видатного драматурга.

В Одеському російському театрі — прем’єра. Нова вистава за п’єсою російського драматурга Семена Злотникова «Божі справи» — це чотири історії кохання від різних людей під назвами «Лотерейний квиток», «Роздвоєння особистості», «Лялечка» та «Маргінал». Усі ролі — дві чоловічі і дві жіночі — виконує народний артист України Олег Школьник.

Семен Злотников — відомий драматург: його п’єси з 1970-х йдуть у десятках театрів світу, а найвідоміші з них — «Прийшов чоловік до жінки» та «Йшов старий від старої». Нині він проживає в Ізраїлі. Для одеського театру — це перший спільний з цією країною проект.

У Літературному музеї урочистим концертом відзначили п’ятирічний ювілей молодіжного жіночого хору «Оріана» Одеського обласного центру української культури.

У Золотій залі щебетухи у вишиванках порадували поціновувачів української музики і співу вісімнадцятьма творами: піснями на вірші Тараса Шевченка, сучасними народними творами, духовною та народною музикою. Виступ присвятили до 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря.

Одеська філія Грецького фонду культури (Одеса, Красний провулок, 20), фонд культури «Панайотіс Яннакос» (Греція) та галерея XOTARIS (о. Крит, Греція) оголошують про проведення традиційного, вже XIX, конкурсу «Дух Еллади з нами» серед дітей та учнівської молоді.

Тема цьогорічного творчого змагання, яке триватиме з листопада нинішнього року по березень 2014-го, — «Іліада — Одіссея». Роботи-претенденти повинні спиратися на міфологічні епічні поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея» і на давньогрецьку міфологію загалом, оскільки гомерівські тексти містять легенди і міфи стародавньої Греції.

Хоч в історії нашого міста не збереглося особливих спогадів про перший період активної уваги до китайської культури, який припав на п’ятдесяті роки минулого століття, і все ж знаменита пісня того часу «Москва — Пекін» з незабутнім першим рядком «Русский с китайцем — братья навек!», напевно, назавжди закарбувалася у пам’яті старшого покоління. Тоді, після перемоги комуністичної революції в Китаї в 1949 році й утворення КНР, багато тисяч китайських студентів приїхали вчитися в СРСР, зокрема й в Одесу, а на прилавках з’явилися яскраві китайські термоси і не менш яскраві літрові емальовані кухлі.

Й ось, через майже 60 років, почався новий період активної присутності в Україні та Одесі представників Китаю. Тільки тепер до великої кількості китайських студентів додалися ще й бізнесмени з Піднебесної. І все це, ще й з урахуванням тієї величезної ролі, яку почав відігравати Китай у світовій економіці, призвело до зростання в Україні, в тому числі і в нашому місті, непідробних уваги й інтересу до китайської культури.

Минулої суботи, як уже повідомляли «ЧН», в Одеському будинку-музеї імені М. К. Реріха пройшла творча зустріч відомої емігрантки, одеситки Інни Богачинської — «Крізь терни до зірок». Дві години в невимушеній обстановці поетеса читала вірші, нові й найкращі з різних років, спілкувалася із шанувальниками.

Цього року приїзд Інни Богачинської та її чоловіка Григорія Самуельяна на малу батьківщину супроводжувався неприємними моментами. В поїзді подружню пару обікрали. Як пожартувала потім поетеса, якби не допомога друзів, «вигляд у нас був би напрочуд блідий». «Друзі завжди беруть наді мною шефство. Я страшенно не зосереджена, — поді­лилася із шанувальниками Інна. — Але розправившись із простором і часом, поєднавши непоєднуване, переборовши неподолане, я стою перед вами. Не можу навіть висловити словами всі ті емоції, що вириваються назовні, коли бачу такі рідні для мене обличчя близьких мені людей, які з роками стають лише красивішими».

До 110-річчя будівлі Українського театру

Стодесятилітній ювілей будинку, в якому зараз розташовується Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька, безперечно, вартий особливої уваги. Оскільки пов’язаний і з неординарною особистістю його зодчого, і з цілою низкою подій не лише культурного, а й навіть і містичного характеру.

Ініціатором зведення в Одесі нової театральної будівлі на самому початку ХХ століття став заможний поціновувач мистецтв Олександр Іліодорович Сибіряков, який походив з родини київських цукрозаводчиків. Він закінчив Петербурзьку консерваторію з класу вокалу та фортепіано і навіть три роки стажувався як вокаліст в Італії. Проте, тверезо оцінивши, що Карузо з нього не вийде, Олександр Сибіряков усе ж знайшов себе в мистецтві як видатний театральний організатор. У 1897—1900 роках він був антрепренером одеського Міського театру (нинішній театр опери та балету), і, на думку знавців історії культури, цей період в історії театру вважається найус­пішнішим. Однак Олександр Сибіряков захопився ідеєю створення нового, саме драматичного, театру в Одесі і, знайшовши однодумця в особі архітектора Семена Ландесмана в 1900-у приступив до його спорудження.

7 листопада о 19.00 у Великому залі Національної музичної академії відбудеться гала-концерт лауреатів міжнародного фестивалю-конкурсу дитячого та юнацького мистецтва «Акорди Хортиці» у супроводі Національного ансамблю солістів «Київ­ська камерата» під керуванням народного артиста України В’ячеслава Реді.

Дитяча музична творчість є одним із найскладніших та найтриваліших процесів становлення особистості. Відтак музичний конкурс для юного учасника часто визначає його подальшу мистецьку долю. Понад 7 тисяч юних музикантів від 7 до 17 років з України, Білорусі, Росії, Німеччини, Австрії, Сербії, Китаю, Південної Кореї, США взяли участь в «Акордах Хортиці», який з 2001-го проходить у Запоріжжі.

З’явився друком №5—6 незалежного літературно-мистецького та громадсько-політичного журналу іноземної літератури «Всесвіт», на сторінках якого представлені й одесити — як ті, що продовжують жити й працювати на рідних теренах, так і ті, що за різних обставин живуть і працюють нині в різних краях чи й державах.

Насамперед варт зазначити, що головним редактором цього шанованого часопису нині є наш краянин Дмитро Дроздовський, котрий виступив у цьому числі «Всесвіту» і як учасник діалогу з перекладачем, есеїстом і колумністом Андрієм Бондарем «Головна ознака ставлення поляків до нас... — брак імперського апломбу і розмова з рівним».

Нещодавно відбувся поетичний фестиваль-конкурс у м. Котовську. Це дійство, що організовується Центром української культури що два роки, й цього разу було чисельним за кількістю учасників та набуло неабиякого розголосу. Навіть звучали пропозиції проводити «Осінь у Бірзулі» щорічно.

На землях бірзульських свого часу мешкали й побували тут видатні добродії та майстри красного письменства Євген Чикаленко, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар, Михайло Стельмах та багато інших, у тому числі й з-закордоння. Багата земля джерельної води, золотоколосих полів наділяє і своїх господарів непересічним поетичним даром.

В Одесі відбулася прем’єра фільму про силача Івана Фірцака

2 жовтня в кінозалі «Cinema City» ТЦ «Середньофонтанський» відбувся прем’єрний показ нової дитячо-юнацької кінострічки «Іван Сила» про знаменитого закарпатського силача Івана Фірцака, відомого як Кротон. Стрічка екранізована за книгою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» (2007). 3 жовтня прем’єрний показ відбувся в Києві, 7-го — в Ужгороді та Мукачеві. Всього ж найближчим часом буде охоплено 25 кінотеатрів України, включно з м. Южне, де прем’єра відбудеться 17 жовтня.

Нині ті, хто працював над фільмом, активно його популяризують. Так, режисер і продюсер картини Віктор Андрієнко організував для школярів допрем’єрний показ свого доробку на батьківщині, у Запоріжжі. Відомий україн­ський силач Василь Вірастюк — у Києві. В Одесі прем’єрі передувала прес-конференція за участю відомих акторів-коміків Бориса Барського і Володимира Комарова, які також були задіяні у стрічці. Щоправда, на відміну від Києва, тут обійшлося без рекламних трюків (перед демонстрацією фільму в столиці через богатиря Дмитра Халаджі, який виконав головну роль, переїхали… три легкові авто!).

У центрі міста, в Салоні Одеської організації Національної спілки художників України по вул. Катерининській, 18, молода мисткиня Неоніла Єфимова знайомить зі своєю творчістю у техніці японського малярства.

Ця виставка незвична й оригінальна, вона — мовби доторк до Японії. Доторк на відстані, через художнє сприйняття мистця, легенький та обережний, немовби тоненьким пензликом — до екзотичного рисового паперу, або ж до японської шовкової тканини, таки ж інак­шої, аніж деінде. Саме так: картина, що написана тушшю на рисовому папері, — називається техніка сумі-е. А Неоніла Єфимова якраз і викладає цю японську техніку малювання. Нескінченність відтінків чорного, що в підсумку дають дивовижний ефект глибини малюнку, та структура білого рисового паперу якраз і творять отой незбагненний колорит японського живопису.

19, 20 та 25 жовтня в Одеському театрі опери та балету на глядачів чекає справжня подія — відбудеться довгоочікувана прем’єра опери П.І.Чайковського «Пікова дама». Вистава приурочена до двох знаменних дат: 190 років тому Одесу відвідав Олександр Пушкін, а 120 років тому тут побував Петро Чайковський, який спеціально прибув на прем’єру «Пікової дами».

Режисер-постановник опери — народний артист Росії, лауреат Державної премії СРСР, професор Олександр Тітель, диригент-постановник — народний артист Республіки Молдова Александру Самоїле.

На вечорі пам’яті Анатолія Шевченка — музиканта і композитора, генія фламенко — у Великій залі Одеської філармонії

На великому банері над сценою — фотографія, добре знана всіма, хто любить його музику, хто часто бував на його концертах…

Він стоїть, усміхнений, на бетонному пірсі, босяка, у джинсах та білій сорочці навипуск, немовби щойно ступив на цей причал; у молодих очах захват і радість життя, позаду в білих баранцях синє море хвилюється, грає, зопалу наскакує на високий пірс, а він сміється, ловлячи посвисти вітру, двигтіння моря; яскраве сонце з-понад обрію щедро сипонуло промінням – аж гітара в руці засяяла своїм лакованим боком…

«Бібліоресурси сучасних бібліотек» — так називалася конференція, яка відбулася у центральній книгозбірні Великомихайлівського району за участю чотирьох бібліотек, що мають інтернет-центри. А це — дві райцентрівські, дитяча й доросла, плюс Цебриківська та Великоплосківська.

Про світ нових можливостей розповіла директор центральної бібліотеки Л.М. Бабінчук. Позаторік книгозбірні району, зазначила вона, стали на шлях інновацій, долучившись до міжнародної програми «Бібліоміст», і нині роблять впевнені кроки з її реалі­зації. Завдяки програмі «Бібліоміст» підвищився статус бібліотек, вони стали справді сучасними культурними осередками громад. Інтернет-центри вже відвідали понад 15 тисяч жителів району, 660 пройшли тренінги чи консультації з питань інформаційних технологій та Інтернету. Понад двом тисячам осіб надано допомогу в пошуку інформації.