Матеріали з рубрикою «Культура»

Квіти — найдивовижніші, найніжніші й найуразливіші творіння природи, а в сприйнятті людини — перехідний стан між чуттєвим і духовним.

Тема «Іриси» стала визначальною для групи викладачів, випускників і студентів художньо-графічного факультету ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, яка 26 квітня відкрилася у виставковій залі Одеського історико-краєзнавчого музею.

Недавно учасники програми «Місце зустрічі — діалог», яка втілюється за підтримки фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє», на запрошення організаторів  побували на чудовому концерті під назвою «Етерна прімавера», що в перекладі з латини означає «Вічна весна». Концерт хорової капели «Хорус фест» відбувся в Одеському муніципальному театрі духової музики.

Шанувальники хорового співу  добре знають цей чудовий колектив під керівництвом доцента Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової, кандидата мистецтвознавства, лауреата міжнарод-них  конкурсів Ніни Заболотної, що об’єднує талановитих людей різного віку і різних професій, які люблять співати і прагнуть долучитися до високого хорового мистецтва.

У Теплодарі при Будинку культури працює театр «СвіЧа». Очолює його Світлана Анатоліївна Чмихова.

І це прекрасно, що в нашому молодому місті є такий осередок культури, де городяни можуть подивитися виставу, відволіктися від важких думок, на деякий час потрапити в іншу атмосферу, підняти свій настрій і просто приємно відпочити. А ще дуже добре, що випускники гуртків «Калинонька» і «Водограй» Теплодарського міського будинку дитячої та юнацької творчості, члени ГО «Міжнародна академія літератури і журналістики» мають де й надалі реалізувати свої творчі здібності. Бо життя  є життя: не кожен може вибрати професію за своїм бажанням, а коли душа звикла до творчості, то постійно прагне самореалізації.

Цієї весни Одесі неймовірно пощастило! Не дарма кажуть, що наше місто — це посмішка Бога. А справжній талант — це Божий дар! Диво української альтернативної музики — неповторна Katya Chilly Group — відвідає наше місто з концертом.

Співачка, музикант і композитор. П’ять альбомів. Більше сорока сольних концертів у Великобританії. Її музика регулярно транслюється на радіо і в телепрограмах Bі-Bі-Cі. В Україні Katya Chilly здобула широку популярність у другій половині 1990-х, ставши лауреатом конкурсу «Червона рута». Захоплена фольклористикою, вона творила незвичайні пісні, в яких подавалися автентичні українські тексти в сучасному аранжуванні. Сьогодні співачка повернулася на сцену, ставши учасницею проекту «Голос країни».

Одеський Національний театр опери та балету започаткував новий освітньо-розважальний проект для дітей під назвою «Подорож до оркестру».

У таємничий та чарівний світ музики найменшеньких глядачів та їх батьків супроводжуватиме автор ідеї та сценарію, музикознавець Людмила Сергійчук.

Відкритий проект «Маловідомий Костанді — його учні й послідовники» продовжився виставкою творів викладачів Одеського художнього училища ім. Б.М. Грекова. Як й інші заходи цього проекту, вона проходила в Одеській філії Грецького фонду культури і була приурочена до 95-річчя від дня смерті та 165-річчя від дня народження одного з чільних основоположників одеської живописної школи.

Виставка в Грецькому фонді культури — лише ланка в ланцюгу довготривалого проекту, який стартував у жовтні цього року, а завершиться у жовтні 2017-го, коли культурна громадськість відзначатиме 165-ліття від дня народження видатного художника і педагога. В експозиції представлені переважно живописні твори викладачів училища.

9 листопада, в День української мови та писемності, за сприяння Одеської філії ВО «Рух захисту української мови» в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентаційна лекція безкоштовних курсів української мови «Одеса україномовна».

Під час лекції, яка мала назву «Мовою. Не язиком», присутні мали змогу дізнатися про історію розвитку української мови, про заборони, через які вона пройшла, про її сьогоднішній стан й отримали поради, як перейти на спілкування українською.

Його картини часом нагадують квітучі сади у вечірню пору, а часом — густо всіяне зорями небо, отой космічний безмір, про який ми забули думати, до якого не заглядаємо, бо змаліли, перестали світитись і світити. Хіба що з Божої ласки мистці ще деколи нагадують нам про це. Художник Василь Сад, учасник творчого об’єднання «Мамай», відкриває нам свій Космос у художній галереї Nt-Art.

Чого смієшся? Космос нежонатий,
А ти стоїш одна у полинах.
Ліна Костенко. «Скіфська баба».

Зайти кудись у степ, де не видно відсвітів великого міста й де тільки ви — і небо над нашою планетою, й лягти горілиць, отако в полини, в ковилу, на рідну землю… Й відчути, що в цілому світі — лише ви і Космос. Великий — тому, що безмежний. З величезною притягальною силою. Він не буває статичним, однаковим навіть дві секунди поспіль. Він невиглибний і вічний. І коли ви зумієте злитися з ним, стати його часткою, увійти в нього, розчинитись до решти, — ви зрозумієте, що рухало художником, що подвигнуло його написати Космос. Це не лише Космос, у якому маленькою зірочкою сяє наша планета. Й не лише той, що уособлює рідну землю, свій край і цілу Україну (невипадково ж бо у попередньому своєму «періоді» — умовному, певна річ, — художник натхненно писав своє рідне Полісся, свою землю — неначе поглядом з Космосу, щоби охопити її всю одразу). То, може, це все-таки космічні сади художника? Або ж Космос кожного з нас — його, мистця, й кожнісінького, хто надовше затримується перед цими картинами, дослухаючи свого серця та виявляючи імпульси душі художника. І своєї так само.

Як уже повідомляли «Чорноморські новини», 26 серпня, напередодні 160-річчя від дня народження Івана Франка, співробітники Одеського літературного музею віддали шану українському генієві, презентувавши книжково-ілюстративну виставку із музейного фонду.

Відкриттю виставки передувала невеличка концертна програма, в якій взяли участь Злата-Ольга Козловська (вокал), Ольгерд Козловський (читець) та лауреат міжнародних конкурсів, учениця ССМШ ім. П.С. Столярського Анастасія Паріпа (вокал, бандура). Декламували твори Івана Франка, у чудовому виконанні звучали українські народні пісні та романси. Особливо ж порадувала вправною грою на бандурі й глибоким, добре поставленим голосом п’ятнадцятирічна Анастасія.

Усіх нас ще з дитинства заворожувала дуже гарна легенда про те, що у ніч на Івана Купала десь серед лісів, у непрохідних хащах розцвітає чародійна квітка. Тому, хто її знайде, вона принесе щастя. Лишень шукачам необхідно бути наполегливими та мужніми. І в жодному разі не піддаватися на всілякі спокуси, обіцянки і залякування нечисті, яка прагне збити людину з дороги. Та й слід поспішати, бо цвіте папороть тільки до ранку.

Мабуть, щоб знайти те диво і подивитися, як приходять у нашу сучасність стародавні обряди і традиції, на свято Івана Купала зібралося у Саврань більше трьох тисяч осіб. Бо де ж, як не на савранському березі замріяного Південного Бугу та не в утаємничених савранських лісах може ожити легенда?! Глядачами були місцеві жителі, представники всіх районів області. І, звісно, гості зі столиці, з Одеси, інших міст і сіл України.

Берег річки годі було й впізнати. В одному із найчарівніших його місць враз розкинувся справжнісінький амфітеатр. Величезне природне півколо біля самісінької води, підвищуючись уступами, розширювалося догори, створюючи враження величавості, відчуття чогось особливого, незвіданого. Всю цю територію окреслювали у дивовижний спосіб натягнуті вгорі різнокольорові гірлянди. У центрі — сцена. Здавалось, десь із глибини віків вийдуть на її підмостки гладіатори чи розгорнуться театралізовані дійства давніх Греції або Риму.

Наступний тиждень пройде в Одесі під знаком уже культової для цієї літної пори події — фестивалю німого кіно та сучасної музики «Німі ночі».

Заснований 2010 року Благодійним фондом ім. Івана та Юрія Лип, фестиваль залишається єдиним в Україні регулярним заходом з популяризації архівного німого кіно. Фестиваль «Німі ночі» — найбільший у Східній Європі в своїй категорії — реалізує концепцію сучасного музичного трактування класичних німих стрічок.

Цьогорічною темою обрано жіночу емансипацію, бурхливий розвиток якої припав на 1920-і, період розквіту німого кіно.

Мрії збуваються. Давно хотіла послухати оперу «Набукко» Джузеппе Верді у живому виконанні і, буваючи у містах — культурних центрах, полювала за нею. Аж раптом така удача — відрядження до Києва збіглося з прем’єрою «Набукко» в Національній опері!

Квитки розкупили за місяць, але я йшла до театру, переконана, що потраплю туди напевно. Біля входу — людно, чатують перекупники, та я дочекалася, поки прийде юнак, який здавав квитки у ложу. Мрії треба втілювати красиво! Тож дивилася омріяну оперу практично поруч з дружиною президента. У театрі — весь київський бомонд: міністри, депутати, дипломати... Культурне життя триває, незважаючи на труднощі, АТО, кризу. Всі з нетерпінням чекають, коли підніметься завіса...

13—17 квітня відбудеться неповторний у своєму роді міжнародний фестиваль Odesa//Batumi Photo Days-2016, який уже вдруге пройде у нашому місті. Це єдиний великий освітній фотофорум, який проходить у нашому місті. Його організатори — одеситки Катерина Радченко та Віра Грузова.

Головні теми цьогорічного фестивалю організатори визначили як «Простір та територія», що об’єднує одразу кілька спектрів — від особисто-художнього до громадсько-політичного.

Близько шостої години вечора 31 березня біля нічного клубу Palladium юрмилися схвильовані студенти. Причина хвилювання — участь у гала-концерті міжвишівського фестивалю «Студентська весна». Цьогоріч його організаторами виступила молодіжна організація «LIGHT» за підтримки управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації та ради ректорів Одещини.

От у фойє концерт-холу лунає дзвінкий голос однієї зі студенток, що розспівується перед виходом на сцену. Он неподалік, готуючись до виступу, розігрівають м’язи танцюристи. Хтось ще здає речі в гардероб, хтось уже, отримавши спеці-альну печатку-перепустку на зап’ясток, освоюється у залі. До нас підходить дівчина, пропонує для зручності замовити столик. Чесно кажучи, як для студентів ціна такої зручності — 250—350 гривень — завелика, та якщо брати на компанію…

Своє професійне свято — Міжнародний день театру, яке відзначалося минулої неділі, — Одеський національний академічний театр опери та балету зустрів прем’єрою опери Гаетано Доніцетті «Любовний напій».

Поставила «Любовний напій» головний режисер театру Оксана Тараненко, яка раніше здобула прихильність критиків та глядачів своїм втіленням опери-буф «Служниця-пані». Нова вистава вийшла яскравою, жвавою, веселою. А запропоновані режисером-постановником оригінальне прочитання старої любовної історії й перенесення дії в наш час зробили її дуже сучасною.

26 і 27 березня Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного презентував свою нову роботу: рок-оперу «Мойсей».

Це вже третя рок-опера в репертуарі театру. На його сцені йдуть ще дві вистави цього жанру — «Ромео і Джульєтта» та «Царівна-жаба».

Спостерігаючи за творчістю Сергія Кириченка, стверджуюсь на думці, що це художник-філософ. Його цікавить сутність світу, сутність людини, власне, отой взаємозв’язок, оте співіснування світу і людини.

Не вчора він виробив свій стиль, знайшов себе у декоративному малярстві. Декоративний живопис — то довгий шлях від давніх часів палеоліту й до сьогодення. Здавалось би, чим можна здивувати людей сьогодні?

В Одесі відбулася презентація документального фільму «Уявити Бесарабію». Найближчим часом демонстрація стрічки пройде у різних населених пунктах півдня нашої області.

Зйомки фільму, створеного у рамках проекту «Українська миротворча школа» спільно з громадською організацією «Сприяння міжкультурній співпраці» за фінансової підтримки посольства Великобританії в Україні, проходили торік у жовтні в Одесі, Ізмаїлі, Болграді, Вилковому, Татарбунарах, селах Саратського та Ренійського районів. Авторами сценарію стали Ольга Балабанова (вона ж — режисер) та Артем Філіпенко. Оператор — Євген Шинкар. Продюсер — Ганна Шелест.

«Народне коло: від Різдва до Водохреща» — під такою назвою 16 січня на Дерибасівській відбувся фестиваль колядок і різдвяних вертепів, участь в якому взяли  23 найкращі фольклорні колективи Одещини.

Відкрили «Народне коло» представники товариства «Просвіта» з Южного. У своєму театралізованому  дійстві  вони провели аналогію між «збирачем земель» царем Іродом і нинішнім президентом Росії, зобразивши його злісним карликом Лілі-Путіним. Серед його підручних була сепаратистка з «ДНР» та «ЛНР», яка всім погрожувала таємною зброєю «Туалетним Путьонком». Але  світлі сили перемагають кремлівських васалів Ірода.

«Народ мій є! Народ мій завжди  буде!..» Цими крилатими словами Василя Симоненка хочу передати своє захоплення від відвідин одеської ЗОШ №57 ім. Героя Радянського Союзу О.М. Орлікова. У час, коли в нашому славному місті йде черговий виток русифікації, колектив цієї школи показав зразок патріотичного виховання, творчого підходу до викладання української мови та літератури, справжньої закоханості в педагогічну справу. Низько вклоняюся всім причетним до проведення семінару «Використання інтерактивних технологій навчання як засіб розвитку творчого потенціалу школярів на уроках української мови і літератури та в позакласній роботі».

Семінар проходив 27 листопада, напередодні вшанування жертв голодоморів в Україні. Запрошених на нього вчителів Приморського району привітала директор школи Людмила Анатоліївна Кривова (до речі, вона ж проводила відкрите заняття в 10-у класі). З її точки зору, семінар — це не лише змога продемонструвати новітні методи роботи, які використовують викладачі 57-ї, а й обмінятися досвідом.

В Одеському оперному театрі відбувся My Beatles Tribute show. Напередодні шоу його натхненник та головний фахівець з ліверпульської четвірки в Україні DJ Паша прочитав у Hub-вітальні лекцію про легендарну групу.

My Beatles Tribute show — це унікальне сучасне шоу, в якому через призму дивовижних фактів та історій про Тhe Beatles українські зірки у супроводі двадцяти музикантів виконують шедеври «бітлів». Пісні, які назавжди «прописалися» в наших серцях, виконали такі популярні українські виконавці, як Злата Огнєвич, Monatik, Вікторія Олізе, Павло Табаков, група «Клей Угрюмого», Володимир Ткаченко, Роман Полонський, солістка «Дітей Фіделя» Ольга Богард, група DukeTime, Володимир Веклич.

«No смокінг… або Пити, палити, водити машину без прав...» — прем’єрна вистава під такою інтригуючою назвою відбулася 31 жовтня на сцені Одеського театру музичної комедії ім. М. Водяного.

Це нова робота продюсерського центру «Пале-арт продакшн», уже відомого своїми попередніми постановками, як-от «Ladies` Night», «Особливо одружений таксист» і ціла низка вистав для дітей («Ча-рівник країни Оз», «Снігова королева», «Попелюшка»).

Одеський український театр святкує 90-й день народження

У суботу, 7 листопада, о 18.00 в залі Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька (вул. Пастера, 15) розпочнеться ювілейний вечір. На гостей чекає яскраве несподіване театральне дійство, після якого васильківці прийматимуть вітання від влади, колег, друзів та всіх шанувальників. У фойє глядачів зустрічатиме оркестр. В холі розміститься також ретроспективна виставка театрального плаката за всі 90 років історії Українського театру.

Стаціонарний український театр — Держдрама — відкрився в Одесі 7 листопада 1925-го п’єсою А.В. Луначарського «Полум’ярі» в постановці Бориса Глаголіна. На початку свого життя театр розміщувался на вулиці Грецькій. Ось що згадував про ті часи ветеран сцени Володимир Вольський:

«У листопаді 2013-го я стояв посеред вируючого Майдану, розуміючи, що це — революція і що я опинився у самому її центрі. До мене підійшла моя давня зна-йома й подала мені блакитно-жовту стрічку. Весь Майдан уквітчався тоді такими стрічками. «Але ж я не маю права, бо — журналіст», — відповів їй. «Це було вчора. А сьогодні ти — протестувальник». Так я став протестувальником. І вже не міг не відзняти цей фільм». (Додамо в дужках: і саме такий фільм).

Це зізнання зі сцени Арт-центру ім. Віри Холодної на Одеській кіностудії зробив минулої суботи американський кінодокументаліст на ймення Бен Мозес під час зустрічі зі своїми одеськими глядачами, організованої посольством США в Україні.

У «Книгарні-кав’ярні», що на Катерининській, 77, відбулася презентація книжки «Оформляндія, або Прогулянка в Зону» — про нелегальний туризм в Чорнобильську зону відчуження. Автор Маркіян Камиш народився в Києві 1988 року в сім’ї ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Про себе каже, що він з покоління ровесників аварії. З 2010-го активно досліджує Чорнобильську зону: понад 7000 кілометрів пройшов зоною відчуження, провів більше 200 днів за колючим дротом. Мандрівник, який роками досліджує покинуту землю, її потаємні стежки та болота, зотлілу цивілізацію, досліджує самотність і катастрофу.

Якби Маркіяна зустрів десь на вулиці, нізащо б не подумав, що цей молодий чоловік насправді екстремал-шибайголова. Виглядає, наче геть «прілічний» і домашній. Слухати його цікаво, відчувається, що знає значно більше, ніж розповідає.

У рамках тижнів Німеччини в Україні в Одесі пройшов конкурс «Музика єднає нас!» на краще виконання німецьких та українських вокальних і хорових творів.

Організатором конкурсу виступив Німецький культурний центр благодійного фонду «Баварський дім, Одеса».

1 жовтня в Одесі стартує перший Міжнародний літературний фестиваль (МЛО). Упродовж чотирьох днів (по 4 жовтня включно) знані письменники із 14 країн світу читатимуть уривки своїх творів, дискутуватимуть з колегами та одеситами, що завітають на зустрічі, про літературу і культуру загалом, про життя, соціальні виклики та політичні вихори, і не тільки.

Серед учасників фестивалю — відомі і шановані літератори з Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Польщі, Грузії, Болгарії, Румунії, Туреччини, Іраку, Росії, Канади, США, Мексики. Україну представлятимуть Юрій Андрухович, Андрій Курков та Сергій Жадан.

Юні одеські дарування вкотре підкорили світ: учні дитячої музичної школи №3 м. Одеси Вікторія Сирітська, Карина Кардаш, Анастасія Мальнева, Анна Мальнева, Никон Рудой, Софія Руда та Ірина Константинова стали переможцями міжнародного конкурсу талантів «ТALENT—2015» у номінації «академічний вокал».

Протягом усього цього року діти брали активну участь у різних благодійних концертах, а також за-войовували призові місця в численних міських, обласних, всеукраїнських і міжнародних вокальних конкурсах.

Упродовж трьох днів, з п’ятниці по неділю, наше місто було столицею джазової музики, приймаючи, розважаючи і дивуючи учасників та гостей XV міжнародного фестивалю Odessa JazzFest. Уже вп’ятнадцяте! Та ні, лише вп’ятнадцяте…

«Потьомкінські сходи — це 192 сходинки. Ми хотіли б пройти стільки ж. Наразі ми пройшли 15 сходинок — і це у нас перший проліт. Хочу, щоб ми подолали шлях до кінця, тому що без джазу Одеси нема», — зауважив під час урочистого відкриття фестивалю, яке традиційно пройшло в ротонді Міського саду і було відкритим для всіх шанувальників музики, його беззмінний президент — піаніст і композитор Юрій Кузнецов.

В Ужгороді на базі Закарпатської ОДТРК відбувся уже XVII міжнародний фестиваль телевізійних та радіопрограм для національних меншин «Мій рідний край».

Відрадно повідомити, що його переможцем стала програма «Божий поклик» Одеського обласного радіо. Її автор — журналіст і письменник Віталій Бошков. Це розповідь про відважний вчинок кримського татарина Сейрана Халілова, який, ризикуючи власним життям, рятував життя гагауза під час боїв на півострові у роки Другої світової війни.