Матеріали з рубрикою «Конфлікт»

Автостоянки в Одесі перетворюються на небезпечні місця, де можна випадково стати учасником конфлікту, отримати не лише стусанів, але й сліпу кулю...

Увечері 17 квітня на автостоянці, розташованій за адресою: Люстдорфська дорога, 146/3, почалася стрілянина. Поліція затримала 16 учасників конфлікту. Одного члена кооперативу важко поранено в живіт, ще кілька осіб — легко поранені. Сутичка відбулася між представниками громадської організації «Захист Одеси», якій міськрада передала управління автостоянкою, і представниками кооперативу, який цю автостоянку створював і господарював тут упродовж 34 років.

Тривожна звістка надійшла з По-дільського району. Там виник конфлікт інтересів між групою фермерів і місцевою владою. Аграрії обурені тим, що у них, на їхнє переконання, незаконно відбирають землі, на яких вони багато років господарюють. Рішуче протестуючи проти цього, влаштували в райцентрі мітинг, на якому їх підтримав, зокрема, голова Асоціації фермерів і землевласників Одеської області Володимир Варбанець та колеги з інших районів: Ананьївського, Балтського, Захарівського, Іванівського, Окнянського, Савранського, Ширяївського. Учасники мітингу ухвалили рішення звернутися письмово до Президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Геннадія Зубка, міністра аграрної політики та продовольства Тараса Кутового та інших впливових осіб.

Делегація протестувальників відвідала й Одеську обласну державну адміністрацію, де зустрілася з її очільником Максимом Степановим і в присутності голови Подільської райдержадміністрації Руслана Пітака та голови Куяльницької об’єднаної територіальної громади Сергія Паламарчука мала тривалу розмову.

О сьомій ранку 23 лютого в одеський санаторій «Лермонтовський» увірвалися люди з арматурою, захопили адміністративну будівлю і не пускали працівників на роботу.

«Гостями» лікувально-оздоровчого закладу, в якому нині перебуває майже 150 пацієнтів (вони переважно проходять реабілітацію після інсультів та інфарктів), виявилися десь сім десятків співробітників приватної охоронної фірми, вкотре найнятих для вирішення конфлікту, що не вщухає кілька років поспіль.

Конфліктна ситуація навколо будівництва у Білгороді-Дністровському храму Української православної церкви Київського патріархату (про неї «ЧН» писали у номері за 27 травня), схоже, отримала шанс на розв’язання.

Міський голова Білгорода-Дністровського Алла Гінак, яка вийшла на роботу після лікування, заявила, що питання про будівництво храму УПЦ КП буде розглянуте вже на найближчій сесії міської ради, повідомила вчора «Думская.net».

Упродовж місяця жителі Сергіївки двічі збиралися на протести під стінами селищної ради, виступаючи проти несправедливого, на їхню думку, правління голови Олександра Шелестенка. Причина, кажуть, абсолютна байдужість керманича Сергіївки до проблем і потреб громади, невиконання перед-виборних обіцянок і бездіяльність щодо благоустрою населеного пункту. Вогнище невдоволення, що тліло, розбурхало бюджетне питання: опоненти влади вважають, що деякі видатки на 2015-й непомірно завищені, а нагальні проблеми залишилися без уваги.

Поламані гойдалки на дитячих майданчиках, бездоріжжя, відсутність газо- та водопостачання, купи сміття поблизу житлових будинків, зграї бродячих собак — це лише мала частина того безладу, який сьогодні твориться у цьому перспективному куточку Одещини. Сергіївна буквально потопає в багнюці — підвали висоток і вулиці заповнили каналізаційні води. По деяких будівлях від надмірної вологи і несвоєчасного ремонту поповзли тріщини. Проблеми давно відомі, не розв’язуються впродовж десятиліть. При цьому, обурюються протестувальники, селищний голова Олександр Шелестенко, який обіймає цю посаду вже третій термін поспіль, про покращення умов життя односельців не дбає. Місцевий люд дає усьому лад власними силами: одні паркан відремонтують, інші — дитячий майданчик із підручних матеріалів облаштують. Один з активістів мітингу — Ігор — обурюється: «Він (селищний голова — прим. Авт.) взагалі не бере участі в житті нашого селища. Абсолютно. Єдине, що зробив, — то це вкрутив лампочку на тому місці, де стоїть його автомобіль. Вона там і горить, щоправда, тільки коли машина стоїть, а так і не вмикає. Нащо йому ті ями й розбиті дороги? В нього є хороший джип, яким він їздить з дому на роботу. Більше його нічого не цікавить».

Чверть століття Світлана Дем’янівна Маслова віддала медицині. Майже всі роки працювала педіатром у районній лікарні. Може, так би все було й надалі, якби тяжко не захворіла мама. Аби доглядати її, мусила достроково оформити пенсію й переселитися з райцентру до рідного села Кричунового. Почала господарювати (у сорок п’ять років навчилася доїти корову) та так і залишилася в батьківській хаті після маминої смерті. А через кілька років кричунівська громада обрала освічену, розсудливу жінку сільським головою. Було це у 2006 році. Відтоді бере початок і невеликий сюжет, про який Світлана Дем’янівна розповість сама.

Роботу я почала з наведення ладу з землею (паспортизація, інвентаризація, облік), аби мати грошові надходження до місцевого бюджету. Окремо люди попросили розібра­тися з водними об’єктами (два ставки загальною площею понад шістдесят гектарів). Чому «окремо»? Та тому, що у ставків невідомо звідки взявся заїжджий господар, котрий безапеляційно людям заявив, що не мають права навіть відра води набрати.