Матеріали з рубрикою «Інтерв’ю»

Цей текст — продовження циклу розмов «Лівого берега» (https://lb.ua) з послами України в ключових країнах. Першим було інтерв’ю з амбасадором України у Великій Британії Валерієм Залужним. Нині — спілкування з представницею України у США, Надзвичайним і Повноважним Послом Оксаною Маркаровою.

— Уже відомо, що наступним послом України в США стане Ольга Стефанішина. Підсумки вашої п’ятирічної роботи на посаді підбиватимемо згодом, а зараз спитаю так: які основні виклики ви передасте Стефанішиній у спадок, з огляду на політичну ситуацію у Штатах, а також на те, що має тривалість у часі?

Анатолій Криволап — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, дійсний член Національної академії мистецтв України, чиї картини лише за останні кілька років були представлені на престижних виставках у Франції, Польщі, Бельгії, Німеччині. Його роботи чотири рази встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному артринку, а найдорожча картина «Кінь. Вечір» у 2013-у на лондонському аукціоні Phillips була продана за рекордні $186200.

У 2020 році майстер найтонших колірних нюансів уві-йшов до списку 100 великих українців за рейтингом журналу «Новий час», а в 2024-у — до рейтингу «Люди десятиліття» того ж видання.

(Початок інтерв’ю – у номері за 17 липня).

З початком повномасштабної агресії РФ проти України стало остаточно ясно: світовий порядок, який сформувався після Другої світової війни і певною мірою модифікувався після Холодної війни, більше не діє. Це означає, що саме зараз відбуваються геополітичні зміни, які мають привести до становлення нового світоустрою і нової системи безпеки. Формується новий світовий порядок.

Цю тему «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) обговорив зі знаним українським дипломатом, Надзвичайним і Повноважним Послом України Вадимом Пристайком.

З початком повномасштабної агресії РФ проти України стало остаточно ясно: світовий порядок, який сформувався після Другої світової війни і певною мірою модифікувався після Холодної війни, більше не діє. Це означає, що саме зараз відбуваються геополітичні зміни, які мають привести до становлення нового світоустрою і нової системи безпеки. Формується новий світовий порядок.

Цю тему «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) обговорив зі знаним українським дипломатом, Надзвичайним і Повноважним Послом України Вадимом Пристайком.

Наскільки тривожна ситуація наразі з емігрантами, чи зможе існувати держава з таким «дефіцитом» молоді, які фактори здатні вплинути на рішення людей їхати чи залишатися і завдяки кому та чому наша країна зможе встояти у цій війні — розмова з директором Інституту соціології НАН України, доктором філософських наук Євгеном Головахою. Початок — у номері за 10 липня.

Із 2002-го в країнах Європи проводиться Європейське соці-альне дослідження. Кожні два роки роблять опитування і на їх основі в ЄС розробляються державні стратегії та соціальні програми. У 2004-у мені з Інститутом соціології НАН з неймовірними труднощами вдалося через міжнародні організації туди пробитися. А з 2012-го необхідно було долучати до участі державні структури. Пішов я в міністерство. А мені там: а що мені з того буде, а чому, а навіщо?.. Кажу, це ж для країни, вона ж увійде в європейський простір, кошти знайдемо — ваша справа провести всю документацію, перемовини… І не дослухалися. Тепер вони нас самі попросили в те дослідження — Київська школа економіки буде цим займатися. А колись я як бідний родич туди стукав.

Цього літа, як ніколи, чуємо новини, що дедалі більше українських випускників виїздять за кордон. Що в українських школах меншає школярів: щороку 2—4% дітей не переходять до наступного класу. І МОН пояснює це об’єктивними демографічними причинами, мовляв, через ями в народжуваності минулого тепер залишається тільки мріяти про 800 тисяч випускників щороку, що 360 тисяч — уже добре. Але, мабуть, уже в кожного з нас є знайомі, які вивозять дітей або міркують про еміграцію. І це дуже пригнічує.

Директор Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук і просто людина з багатим життєвим досвідом Євген Головаха добре розуміється на настроях суспільства й законах його поведінки. Ми попросили вченого пояснити: наскільки тривожна ситуація наразі з емі-грантами, чи зможе існувати держава з таким «дефіцитом» молоді, які фактори здатні вплинути на рішення людей їхати чи залишатися і завдяки кому та чому наша країна зможе встояти у цій війні.

Чи можна сказати, що нинішня влада є беззаперечним авторитетом для українського суспільства? Скоріше, вона є такою лише для частини соціуму. А нам тепер так потрібен колективний Черчилль чи Маннергейм!

Як на мене, то лідерську ідеологічну нішу могло б зайняти коло інтелектуалів, об’єднаних в Ініціативну групу «Першого грудня». Хоча й тут фактор часу постійно вносить свої корективи. Відійшли у кращий світ Любомир Гузар, Ігор Юхновський, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Іван Дзюба… До речі, Івана Михайловича поховали 23 лютого 2022 року, лише за кілька годин до повномасштабного вторгнення… Але так важливо, щоб він існував — такий ідеологічний центр, до якого прислухалися б люди. З цього я і почав розмову з одним із засновників «Першого грудня», філософом і правозахисником Мирославом Мариновичем (на світлині).

— Звісно, кожна втрата впливає негативно... Але треба сказати, що Група за цей час поповнилася людьми молодшими. І характерною їхньою особливістю є те, що вони гранично зайняті своїми справами, які є для них надзвичайно важливими. Це не ті патріархи, які благословляли ідеологічну працю в ім’я України, а «чорнороби», які виконують велику щоденну роботу. Можу навести приклад: ми десь три тижні хочемо домовитися щодо зустрічі, однак у нас це досі не вийшло. Бо ніхто не сидить на місці, кожен здійснює якісь важливі поїздки, виступає перед різними аудиторіями…

Президент США Дональд Трамп вагається з тиском на Росію, бо й досі не полишає надії затягнути Путіна за стіл переговорів. Водночас він дедалі більше роздратований тим, що все іде не за його планом, і може застосувати щодо Росії «іранський сценарій».

Роздратований американський лідер і Президентом України Володимиром Зеленським, але водночас захоплюється його позицією.

У XXI столітті церква спрямовується не тільки на індивідуальні людські душі, але й активно виборює публічний простір. Без перебільшення, мільярди людей пильно стежили нещодавно за обранням нового Римського понтифіка, а в Україні внутрішньоцерковні відносини стають предметом найпалкіших громадських дискусій.

17 травня Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) оголосила про початок дослідження щодо наявності або відсутності ознак афіліації Київської митрополії УПЦ із забороненою в Україні Російською православною церквою, яка є безпосередньою учасницею війни проти України. З питання про те, що це означає, «Укрінформ»  розпочав інтерв’ю з головою ДЕСС Віктором Єленським.

14 травня президент підписав указ про призначення послом України в Туреччині Нарімана Джеляла, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, політолога, колишнього політв’язня Росії. А вже 15 травня у Туреччині мали відбутися перемовини між Україною та Росією задля досягнення миру. Про зірвані переговори, роль Туреччини в долі України, кримських татар зокрема, і настрої на Кримському півострові Наріман Джелял розповів Сергієві Жадану в ефірі «Радіо Хартія» (подаємо у редакції «Лівого берега» (https://lb.ua).

Про переговори у Стамбулі

— Ваші перші дні на посаді посла припали на спробу перемовин між Україною і Росією в Туреччині. Як це все відбувалось, як бачилося вам?

— Ситуація змінювалася буквально кожної хвилини. Вихідних даних було мало. Ні я, ні керівництво нашої держави особливо не вірили, що президент Путін справді приїде: занадто він боягузлива особа. Крім того, ми розуміли, що Росія взагалі не хоче зараз закінчувати війну, а хоче здобути ще більше, і ми почули далі від пана Мединського (Володимир Мединський — помічник президента РФ, представник на переговорах у Туреччині. — Ред.), що вони готові завоювати ще п’ять-вісім областей. Це досить смішно, бо вони, на щастя, не можуть здобути навіть те, що від початку заявляли як цілі «спеціальної військової операції», тому що наші мужні воїни чинять справжній спротив.

Багатолітній керівник Комінтернівського (нині входить до Одеського) району, депутат райради шістьох скликань, чесна людина і справжній патріот — усе це про Віталія Васильовича Громлюка. Уже понад пів століття він є постійним читачем «Чорноморських новин».

Чому обрав саме цю газету, як змінювалася вона впродовж часу та які статті привертають найбільшу увагу? Про все це дізнаємося від самого читача.

Вступна кампанія-2025 уже фактично розпочалася — завершилася реєстрація на НМТ. І це вже четвертий рік, коли абітурієнти вступають в умовах війни.

Чим нова вступна кампанія відрізнятиметься від попередніх, як цього року відбуватиметься вступ на бакалаврат, магістратуру й аспірантуру?

Про все це ZN.UA розпитувало заступника міністра освіти і науки Михайла ВИННИЦЬКОГО.

Фото з Ватикану, із зустрічі президентів Володимира Зеленського й Дональда Трампа, облетіло весь світ і стало причиною багатьох конспірологічних теорій, безлічі мемів та жартів. Складається враження, що ми в якомусь переломному моменті історії.

Про те, кого з історичних персонажів нагадує Трамп, у чому проблема Ватикану в цій війні та які історичні паралелі нас можуть застерегти — у розмові з істориком Ярославом ГРИЦАКОМ, опублікованій на https://lb.ua.

(Закінчення. Початок у номері за 10 квітня)

Які регіони світу є найпроблемнішими? Як змінюються пори року в Україні та чи чекати у майбутньому на стихійні лиха? Як війна впливає на клімат? Чи існує позитив у кліматичних змінах? Що чекає на планету у майбутньому — льодовиковий період чи смертельна спека? Відповісти на ці та інші питання «УП. Життя» (https://life.pravda.com.ua) попросила кандидатку географічних наук, завідувачку відділом прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Віру БАЛАБУХ.

Дональд Трамп має намір нав’язати українцям угоду про рідкісні метали. Україна поки що не приймає нову пропозицію, після чого отримала недвозначну відповідь від президента США, яка свідчить, що Трамп не готовий так просто прийняти відмову українського президента Володимира Зеленського та відверто погрожує: «Він намагається вийти з угоди щодо рідкісних копалин, і якщо він це зробить, у нього будуть великі, великі проблеми».

У відносинах із РФ у Трампа також намітилися невеликі, але все ж непорозуміння. Президент США обурений останньою пропозицією Путіна передати Україну під управління ООН і гальмуванням росіян щодо процесу припинення вогню. Трамп пригрозив накласти на Росію вторинні санкції щодо російської нафти. Це може ускладнити експорт для Москви та скоротити її валютні доходи. Утім, трохи пізніше Трамп знову заявив про добрі стосунки з російським диктатором Володимиром Путіним і про те, що той виконає всі обіцянки.

Володимир Єрмоленко — український філософ і мислитель, президент Українського ПЕН, ініціатор платформи Ukraine World, письменник (на знімку), у розмові з головою правління громадянської мережі «Опора» Ольгою Айвазовською у відео-проєкті «Сила вибору» розмірковує про стан українського суспільства зараз, помилки ліберальної демократії і західного світу, прагнення до свободи й одвічну дилему між індивідуальною свободою і збереженням своєї спільноти.

— Зі стану українського суспільства й інтелектуальної еліти видається, що ми перебуваємо на порозі руїни. Стан справ на фронті, виснаження стійкості, адреналінові стрибки, занепад морального стану і дуже політизований, емоційно заряджений дискурс. Яке твоє відчуття ситуації?

Старіння населення, найнижча народжуваність і найвища смертність у світі, згадки про минуле й 50 мільйонів населення, демографічна ситуація в Україні та що робити, аби її покращити. Про це «Рубрика» (https://rubryka.com) поговорила із заступником директора Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Олександром Гладуном.

— Якою була демографічна ситуація в Україні до початку повномасштабного вторгнення?

— Вона була складною і до повномасштабного вторгнення. Тут також слід враховувати, що у 2020 і 2021 роках у нас був ковід. У 2021-у смертність від ковіду посіла друге місце серед причин втрати людей — 12,3% смертей були пов’язані безпосередньо з пандемією.

«Зараз нас підтримує лише Україна. У майбутньому, коли станемо незалежною країною, ми обов’язково орієнтуватимемося на Україну», — каже журналістка, омбудсман башкирського народу Айгуль Ліон. Усе життя вона бореться за відокремлення пригноблених нині в Росії національних республік. На Кавказі лідерство належить Чечні, Інгушетії та Дагестану. У Поволжі й на Уралі тримаються за свою ідентичність Татарстан і Башкортостан.

Про ситуацію в Башкортостані Айгуль Ліон, яка останні кілька років мешкає у США, розповіла в інтерв’ю «Лівому берегу» (https://lb.ua/). Вона вірить, що Башкортостан має великий потенціал боротьби за свою незалежність і перемогу.

24 лютого 2022-го об 11-й ранку кліматологиня Світлана Краковська вийшла в ефір на засіданні 55-ї сесії IPCC — Міжурядової групи експертів зі зміни клімату: «Ми під атакою Російської Федерації, на нас летять ракети, і я розумію, що це не зупинить, а, швидше, загострить проблему зміни клімату. Тому ми йдемо виконувати свою домашню роботу — нам треба вижити. А ви робіть свою. Бо коріння і цієї війни, й антропогенної зміни клімату спільне — це викопне паливо і наша хвороблива залежність від нього. Ми маємо позбутися цієї напасті».

— Чесно кажучи, якби не подруга-психологиня, яка налаштувала мене, не знаю, як упоралася б. Бо мене на це ніхто не уповноважував. Так, я представляю Україну в IPCC, яка є фактично частиною ООН (IPCC заснували в 1988 році Всесвітня метеорологічна організація та Програма ООН з довкілля для оцінки наукових даних про зміни клімату й формулювання стратегій реагування на ці зміни. — LB.ua). І це експертне, а не політичне середовище, але там є представники всіх країн. І мені важливо було висловитися.

Російсько-українська війна ще не є війною майбутнього. Скоріше, це війна перехідного періоду. Однак саме вона формує нові правила і ви-пробовує нові інструменти.

У книзі Володимира Горбуліна і Валентина Бадрака «Російська війна проти України. Як нарешті розірвати чотирьохсотрічне замкнене коло», яка нещодавно побачила світ, детально проаналізовано події 2022 — 2024 років, можливості, що їх відкрила Україні Велика війна, та небезпеки, які чатують на нас у найближчі місяці й роки. Саме про це «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) поговорив з академіком, першим віце-президентом НАН України, головою наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень Володимиром Горбуліним.

Ми живемо в кількох реальностях одночасно. Одна на всіх — війна. Але за кожним із мільйонів вікон великого будинку під назвою «Україна» — власна реальність: різні життя, долі, обставини.

Ми всі втомилися. Хтось може впоратися краще. Хтось — гірше. Ми вже не ті, що були на початку війни. Про те, якими ми стали, якими будемо після війни, що нас роз’єднує, а що, навпаки, об’єднує, а також про психологічну допомогу й антидепресанти ZN.UA розмовляло з професоркою, завідувачкою кафедри психіатрії, психотерапії та медичної психології Національного університету охорони здоров’я України імені П. Шупика Галиною ПИЛЯГІНОЮ.

Коли говоримо про міжнародну політику Туреччини та її ставлення до війни між росією й Україною, треба пам’ятати, що Стамбул завжди на перше місце ставить власні інтереси. І тому, з одного боку, Туреччина постачає нам «байрактари», будує корвети для українського флоту, надає гуманітарну підтримку, виступає перемовником у питанні повернення наших полонених, а з іншого — активно торгує з рф, купує в неї нафту та газ, зерно, вкрадене на тимчасово окупованих теренах України, реалізує проєкт єдиної атомної станції на території Туреччини. Про те, чому ця країна проводить таку політику, які її справжні наміри, потреби і прагнення, LB.ua поговорив з Надзвичайним і Повноважним послом України в Турецькій Республіці Василем Боднаром.

— Навесні цього року міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан сказав, що в Анкарі сподіваються «на мир в Україні у 2025 році». Президент Реджеп Ердоган своєю чергою заявляв, що Туреччина готова провести «мирні переговори» між росією й Україною. Зараз Туреччина пропонує якісь власні ініціативи в контексті можливих перемовин з росією?

І це встановлена, досліджена та зафіксована в документах дата

Кілька років тому я випадково потрапила на публічну лекцію Олександра Середи, яку він читав в одній із міських бібліотек Одеси. Йшлося про османський період Одещини, і лекція була напрочуд захопливою.

А до того мене познайомили з паном Середою у нашій «Книгарні-кав’ярні», яка більш ніж два десятиліття промоутує українську книжку і була осередком українськості у найтемніші часи. Тоді мені сказали: «Ось людина, одна із небагатьох у країні, яка читає і перекладає документи з османсько-турецької мови». Я тоді подивувалася і все. Бо навіть не розуміла, який титанічний труд ховається за цією простою фразою — «читає і перекладає з османсько-турецької мови». І що таких фахівців, як Середа, не те що одиниці, а, власне, він єдиний в Одесі.

Якщо виходити з історичного досвіду, то зазвичай війни виграють ті, хто має більшу економіку. У випадку російсько-української війни, врешті-решт, здобути перемогу може саме Україна, якщо її економіку підтримають такі гравці, як США, Канада, більшість ЄС, а також азійські демократії на кшталт Японії та Південної Кореї, вважає американський історик і письменник Тімоті Снайдер.

В ексклюзивному інтерв’ю для «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org) він поділився думками про те, що зазвичай ігнорують політики, коли ухвалюють рішення про підтримку України, чому ризики у випадку поразки росії перебільшені та як на успіх України можуть вплинути проблеми з мобілізацією.

Чи стане росія після путіна цивілізованою? Бо від Юлії Навальної чи Михайла Ходорковського наразі ми не чули декларацій про право націй на самовизначення — акцентує експерт вашингтонського аналітичного центру The Jamestown Foundation Януш БУГАЙСЬКИЙ про деколонізацію останньої імперії.

— Чи розпадеться російська федерація?

— Це майже неминуче. При цьому розпад не мусить настати раптово, він може відбуватися частинами. Не мусить призводити до повного колапсу — і неможливо точно передбачити, які суб’єкти з’являться в результаті розвалу федерації.

З Євгеном Головахою, людиною, яка не просто очолює Інститут соціології НАН України, а вважається найавторитетнішим соціологом країни, NV (https://nv.ua) зустрілося, щоб обговорити результати нового великого дослідження. Це моніторінг, що максимально широко заміряє стан і настрої українського сус-пільства, який Інститут робить щороку і найдовше в країні — три десятиліття поспіль, не перериваючись навіть на рік початку великої війни.

Для самого Головахи це справа життя. Цей моніторинг у перші роки української незалежності він розробляв зі своєю дружиною, соціологінею Наталією Паніною та за її ідеєю, про що попросив NV обов’язково згадати в преамбулі до інтерв’ю. Як і те, що вже де-кілька років, всю роботу над організацією дослідження передав молодшим колегам.

Минуло десять років відтоді, як про Олега Сенцова, режисера з Криму, дізналася вся Україна через його арешт російськими силовиками. Із них п’ять років він провів у російській в’язниці, допоки його не обміняли. Понад два роки — на фронті російсько-української війни, командуючи ротою штурмової піхоти.

Між цими періодами була кількарічна перерва для творчості та особистого життя.

Його ігровий фільм «Носоріг» про бандитські 1990-і йшов в українських кінотеатрах якраз перед російським вторгненням. Для багатьох українців це був останній фільм, який вони подивилися перед великою війною й запам’ятали по-особливому гостро. У цій стрічці можна побачити кримінальну суть пострадянського «русского міра».

У перші дні вторгнення в українських містах ще висіли афіші з анонсом «Носорога». Але всі кіносеанси вже скасували, кінотеатри в багатьох містах опинилися під обстрілами, а режисер стрічки пішов воювати.

11 липня у Сполучених Штатах завершився ювілейний саміт НАТО. Три дні конференц-центр Волтера Вашингтона у столиці США приймав представників 32 держав-членів НАТО, а також 35 країн-партнерів. Участь у зустрічі взяли і Президент України Володимир Зеленський та міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Які головні результати саміту, наскільки він виправдав наші очікування і чи мав успіх? Про все це, і не тільки, «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) поговорив з Валерієм Чалим, дипломатом, послом України у Сполучених Штатах Америки у 2015 — 2019 роках.

Сполучені Штати постійно шукають можливості для того, щоби посилити оборонні спроможності ЗСУ, у тому числі в умовах збільшення інтенсивності атак росіян на Харківському напрямку. Це можна сказати і про рішення президента Байдена, яким він фактично змінив позицію США щодо застосування Україною американської зброї по об’єктах на території росії поблизу кордону. Водночас Україна може розраховувати на більшу підтримку в процесі інтеграції до НАТО, а також у посиленні її військового потенціалу в майбутньому, щоб міцно протистояти будь-якій потенційній агресії.

Про це та інше в інтерв’ю «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) у Вашингтоні розповів старший директор з питань Європи Ради нацбезпеки США Майкл КАРПЕНТЕР.

В умовах сучасних глобальних викликів пандемії стають дедалі поширенішим явищем. Розуміння загроз, їх наслідків і шляхів запобігання є надзвичайно важливим.

Не менш актуальним для України є питання специфічних ризиків, зумовлених воєнними діями, які й далі впливають на здоров’я населення. Війна створює унікальні умови для поширення інфекційних захворювань, ускладнює доступ до медичних послуг і збільшує навантаження на систему охорони здоров’я.