Матеріали з рубрикою «Інтерв’ю»

Лауреат Нобелівської премії миру (1983), лідер «Солідарності» 1980-х, перший президент демократичної Польщі (1990 — 1995). Людина, що стала легендою за життя. Саме він очолив профспілковий рух у Польщі, до якого приєдналися мільйони людей і рішучі дії якого призвели до падіння комунізму у Польщі, а згодом, за ефектом доміно, — в усіх інших країнах Центральної Європи.

Попри поважний вік, Лєх Валенса продовжує активно подорожувати світом і ділитися своїм безцінним досвідом боротьби за права людини. І хоч де б він був — його незмінно супроводжує український прапорець на лацкані піджака чи на сорочці.

У воєнний час рятувальники ДСНС працюють у режимі постійної надзвичайної ситуації: ліквідовують наслідки ракетних ударів, гасять пожежі, розбирають завали... Але навесні до цих викликів додається ще один — вода. Вона приходить без попередження. Сніжна зима 2025/2026 років змушує замислитися про наслідки, які вона може з собою принести. Ситуацію ускладнюють втрата регулювальної функції Каховського водосховища, пошкодження гідроелектростанцій і припинення обміну гідрологічними даними з Росією та Білоруссю.

Чи означає це підвищену загрозу великої води — повеней і паводків — навесні 2026-го? Які регіони перебувають у зоні ризику і як готуватися до можливих природних загроз у стані війни? Про це «Дзеркалу тижня» (https://zn.ua) розповідає заступник директора з наукової роботи Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАНУ Юрій НАБИВАНЕЦЬ.

На обкладинці щорічного Munich Security Report під назвою «Under Destruction» («В процесі руйнування») зобразили «слона у кімнаті». Цей слон є алюзією на ідіому elephant in the room — очевидну проблему чи загрозу, про яку всі воліють говорити пошепки або не говорити зовсім. Для України цей образ звучить застарілим: «слон» був видимим ще у 2007-у, коли Путін з мюнхенської трибуни фактично оголосив війну європейському порядку.

У 2026-у питання стоїть уже іншим чином: хто насправді є цим «слоном» — Росія, яка не відмовляється від імперських цілей і продовжує агресію проти України, чи Сполучені Штати, які після повернення Дональда Трампа у Білий Дім послідовно б’ють по атлантичній єдності.

В інтерв’ю Ольги Айвазовської «Ідеї мусять опиратися на цінності», надрукованому в «Чорноморці» (№48 за 11.12. 2025), відомий правозахисник, в’язень радянських таборів, співзасновник Української Гельсінкської групи Мирослав Маринович говорив про необхідність мобілізації потенціалу України — інтелектуального і духовного. Він закликав нас ставати сильними, адже це буде показово для Заходу. А ще підкреслював: хлопці і дівчата, які зараз «на нулі», виконують те, чого ми очікуємо від них, але потрібна й неабияка мобілізація тилу. Такі міркування, як на мене, вимагають певної деталізації. На чому ми повинні зосередитися сьогодні, завтра, післязавтра? Отже, є привід продовжити розмову з авторитетним філософом, релігієзнавцем, правозахисником.

— Пане Мирославе, якою є оптимальна політика стосовно внутрішньо переміщених осіб? Допомагати людям у матеріальному сенсі — це зрозуміло. Але чи не варто патріотам на місцях «збирати докупи» все те, що можна зібрати? Тобто допомогти реалізуватися на новому місці україноцентричним людям, незалежно від їхнього рівня володіння українською мовою? Це, на мою думку, буде неабияке підсилення патріотичних структур на місцях.

Про відвоювання національної пам’яті, очищення від російських міфів, побудову власних наративів, а також про те, як знаходити шляхи порозуміння з Польщею на тлі історичних трагедій, голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська поспілкувалася з керівником Українського інституту національної па-м’яті Олександром Алфьоровим у новому випуску відеопроєкту «Сила вибору».

Пропонуємо вам цю розмову у текстовій редакції «Лівого берега» (https://lb.ua).

Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко в інтерв’ю УНІАН (https://www.unian.ua) розповів про те, чому РФ останнім часом посилила удари по Одещині, про головні цілі ворога та загрозу для регіону з боку Придністров’я.

— Пане Олександре, із середини грудня 2025 року Росія значно активізувала атаки по Одесі та області. Чому терор посилився саме зараз?

— Подібне відбувалося і раніше. Забули 2022—2023 роки — «зерновий» терор, тривалі комбіновані атаки по Одесі та Одеській області? У тому, що відбувається зараз, нема нічого дивного. Це демонструє, зокрема, що Росія не має достатнього ресурсу для терору такого рівня одночасно всіх регіонів України. Ворог концентрує увагу на окремо взятій області, в даному випадку — на Одещині, і планомірно по ній відпрацьовує.

15 липня уряд призначив на посаду Уповноваженого із захисту державної мови Олену Івановську — професорку Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Раніше «Бабель» (https://babel.ua) писав, що конкурс викликав обурення: Кабмін не дав омбудсману Тарасу Креміню піти на другий термін, а серед кандидатів не було людей з досвідом захисту державної мови.

Чотири місяці по тому кореспондентка «Бабеля» поговорила з Оленою Івановською про головні скандали навколо мовного питання і про те, як її офіс на них реагує. Зокрема — чому київські школярі частіше говорять російською, як планують обмежити російськомовний контент на Spotify, Apple Music та Youtibe і чи може Офіс омбудсмана штрафувати українських виконавців за пісні російською.

Український дипломат та колишній представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв вважає, що завдяки президенту США Дональду Трампу в України з’явилося вікно можливостей для того, щоб припинити війну. Однак єдина проблема, що йому байдуже, на яких умовах ця війна буде завершена.

В інтерв’ю «Апострофу» (https://apostrophe.ua) він розповів, чого очікувати Україні від нового чеського уряду, про запізнілу трансформацію Європейського Союзу в контексті російської агресії, що означає ядерна риторика США і Росії та як Путін намагається завоювати Україну зсередини.

Тридцять років у політичній журналістиці, більше шести років депутатства — це досвід Сергія Рахманіна. Він — очевидець всіх найголовніших історичних подій останніх десятиліть. У деяких — безпосередній учасник.

Без перебільшення, Рахманін є одним із наймудріших народних депутатів поточної Верховної Ради. Пан Сергій має цінний талант — бачити політичні процеси панорамно, а не хаотично, як більшість сучасних політичних діячів. Його умовиводи глибокі, точні, але, на жаль, доволі песимістичні.

Андрій Клименко — відомий не лише в Україні експерт з питань санкцій та безпеки, співзасновник і головний редактор інтернет-порталу Blackseanews.net. Нинішня розмова «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) з паном Андрієм — про одне з ключових питань дня: чому так повільно розгортаються і дають результат санкції, які демократичний світ запроваджує проти фашистської Росії?

Починаємо з найактуальнішого.

— Пане Андрію, ви вірите, що довгоочікувані санкції США проти «Лукойла» і «Роснєфті» будуть ефективними? Це можливо в принципі?

27 жовтня — важлива дата для всієї України: День української писемності та мови. Про визначальну роль мови для збереження нації, про те, як народна мова буквально провела нас над проваллям історичного небуття, про нову українізацію нашого суспі-льства, про зміну мовного коду, мовне донорство та реновацію мовного національного запасу «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) поговорив з директором Інституту української мови Національної академії наук України, доктором філологічних наук, професором Павлом Гриценком.

— Пане Павле, можна впевнено констатувати, що українська мова зараз звучить у суспільстві — і в публічному просторі, і в побуті — потужніше, ніж десять—двадцять років тому. Це природний результат історичних обставин, які ми зараз проходимо, чи наслідок державної політики з розвитку та підтримки державної мови?

Меган Моббс — випускниця Військової академії США у Вест-Пойнті, десантниця з досвідом служби в Афганістані, докторка клінічної психології та президентка благодійного фонду R.T. Weatherman Foundation.

Відразу після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну цей фонд зосередив свою діяльність на гуманітарній допомозі — станом на сьогодні її обсяг перевищує 150 млн доларів. Згодом команда взялася за складніші, але не менш важливі завдання — евакуацію поранених американських добровольців, їх лікування та реабілітацію, а також повернення тіл загиблих воїнів додому.

Середня температура на планеті підвищується на всіх континентах, а Європа нагрівається вдвічі швидше за інші регіони. Дослідження свідчать, що з 1980 років тут температура підвищилась на 1,2 градуса.

Теплішає і в Антарктиді: у лютому 2022-го зафіксували рекордні +18,3 градуса. Танення льоду призводить до підвищення рівня Світового океану. Супутникові дані NASA показують, що за останні 30 років вода піднялася щонайменше на 10,2 сантиметра.

«РБК-Україна» (https://www.rbc.ua) розпитало старшу наукову співробітницю Українського гідрометеорологічного інституту та наукову співробітницю Національного антарктичного наукового центру, чотириразову учасницю експедицій на полярній станції «Академік Вернадський» Анастасію ЧИГАРЕВУ про те, що відбувається з кліматом в Антарктиді та які наслідки глобальних змін уже відчуває Україна.

(Закінчення. Початок у номері за 25 вересня)

— Чи можливий повоєнний перегляд історії після поразки Російської Федерації, яка багато років поспіль нав’язувала свої пропагандистські наративи з дегуманізації українців і намагалася переписувати історію?

— Я не виключаю і думаю, що ми для цього маємо старатися, тому що навряд чи хочеться постійно мати такого поганого сусіда, загрозливого хижака. Нам треба щось робити з ним. Як з Німеччиною зробили після війни. І з Росією треба щось робити й нарешті нормалізувати. Я не виключаю такої можливості, але поки що не бачу її.

Один із найавторитетніших істориків України, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак і голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська в новому випуску відеопроєкту «Сила вибору» поговорили про те, чому необхідні остаточний вихід з «русского міра» і євроінтеграція, чому Росія без примусу до змін буде постійною загрозою для України і що стало причиною антиукраїнських настроїв у Польщі. Окремо порушили питання, чому Кремль прагне знищити українських націоналістів.

— Ви неодноразово висловлювали думку, що для людства жити у стані війни природніше. Чим пояснити нездатність людської природи до порозуміння в мирний спосіб, особливо якщо говоримо про сучасний світ?

Ніл Фергюсон, знаний науковець й автор бестселерів про економічну історію та геополітику, завжди славився своєю здатністю розглядати складні геополітичні процеси крізь призму історичних аналогій. На цьогорічному форумі YES, що пройшов під назвою «Як закінчити війну?», серед численних спікерів, які обговорювали війну в Україні в контексті європейського та глобального майбутнього, саме він пропонував найбільш виважений і реалістичний погляд на поточну ситуацію.

Хоча своїми тезами про справжній баланс сил, економічні реалії та геополітичні тенденції пан Фергюсон неодноразово примушував інших учасників форуму зняти рожеві окуляри і поглянути правді в очі, до числа песимістів його точно не віднесеш. Навпаки, британський історик переконаний, що боротьба за українську перемогу має сенс, але потребує кардинально нової — реалістичної — оцінки викликів, з якими стикається Західний світ. Власне, про рішучий раціоналізм і наслідки невивчених уроків минулого ZN.UA і поговорило із паном Фергюсоном. Його послання чітке: без розуміння справжнього масштабу загрози та готовності до пропорційної відповіді всі розмови про перемогу демократії залишаться лише розмовами.

З початком осені в Україні традиційно стартує новий політичний сезон. Так було до вторгнення.

Під час повномасштабної війни президент і парламент, обрані на п’ять років, працюють уже сьомий рік. Строки повноважень місцевого самоврядування добігають кінця, а питання перезавантаження влади Кремль використовує для маніпуляцій і просуває як одну з тем «мирних» перемовин із США.

Українські демографи, спираючись на аналітику військових, заклали одразу два можливі терміни завершення війни в Україні. А також мають попереднє розуміння, скільки наших співгромадян захочуть повернутися додому з-за кордону за умови припинення вогню. І ця цифра може бути не такою великою, як сподівається українська влада.

То чого очікувати далі і як гібридна війна намагається зіштовхувати українців між собою — про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org) з академіком Національної академії наук України, докторкою економічних наук, професоркою, директоркою Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птахи Еллою ЛІБАНОВОЮ.

Попри напружені бої на окремих ділянках фронту в Україні, російська армія не демонструє здатності до оперативного прориву. 

Позатим, Захід мусить посилити допомогу Україні, надати їй далекобійні ракети, і посприяти зусиллям щодо запобігання масовим повітряним ударам Росії по мирних українських містах.

Про це, а також про можливі сценарії завершення війни в Україні розповів колишній командувач Армії США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес в ексклюзивному інтерв’ю «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua).

— Президент США Дональд Трамп 14 липня оголосив Росії 50-денний ультиматум з погрозою, по суті, посилити її економічну блокаду. Ви у своєму недавньому інтерв’ю сказали, що Захід і досі не використав усіх доступних інструментів, аби паралізувати РФ. На вашу думку, які конкретні економічні важелі мають застосувати США після завершення дії ультиматуму, щоби примусити Росію до миру?

Цей текст — продовження циклу розмов «Лівого берега» (https://lb.ua) з послами України в ключових країнах. Першим було інтерв’ю з амбасадором України у Великій Британії Валерієм Залужним. Нині — спілкування з представницею України у США, Надзвичайним і Повноважним Послом Оксаною Маркаровою.

— Уже відомо, що наступним послом України в США стане Ольга Стефанішина. Підсумки вашої п’ятирічної роботи на посаді підбиватимемо згодом, а зараз спитаю так: які основні виклики ви передасте Стефанішиній у спадок, з огляду на політичну ситуацію у Штатах, а також на те, що має тривалість у часі?

Анатолій Криволап — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, дійсний член Національної академії мистецтв України, чиї картини лише за останні кілька років були представлені на престижних виставках у Франції, Польщі, Бельгії, Німеччині. Його роботи чотири рази встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному артринку, а найдорожча картина «Кінь. Вечір» у 2013-у на лондонському аукціоні Phillips була продана за рекордні $186200.

У 2020 році майстер найтонших колірних нюансів уві-йшов до списку 100 великих українців за рейтингом журналу «Новий час», а в 2024-у — до рейтингу «Люди десятиліття» того ж видання.

(Початок інтерв’ю – у номері за 17 липня).

З початком повномасштабної агресії РФ проти України стало остаточно ясно: світовий порядок, який сформувався після Другої світової війни і певною мірою модифікувався після Холодної війни, більше не діє. Це означає, що саме зараз відбуваються геополітичні зміни, які мають привести до становлення нового світоустрою і нової системи безпеки. Формується новий світовий порядок.

Цю тему «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) обговорив зі знаним українським дипломатом, Надзвичайним і Повноважним Послом України Вадимом Пристайком.

З початком повномасштабної агресії РФ проти України стало остаточно ясно: світовий порядок, який сформувався після Другої світової війни і певною мірою модифікувався після Холодної війни, більше не діє. Це означає, що саме зараз відбуваються геополітичні зміни, які мають привести до становлення нового світоустрою і нової системи безпеки. Формується новий світовий порядок.

Цю тему «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) обговорив зі знаним українським дипломатом, Надзвичайним і Повноважним Послом України Вадимом Пристайком.

Наскільки тривожна ситуація наразі з емігрантами, чи зможе існувати держава з таким «дефіцитом» молоді, які фактори здатні вплинути на рішення людей їхати чи залишатися і завдяки кому та чому наша країна зможе встояти у цій війні — розмова з директором Інституту соціології НАН України, доктором філософських наук Євгеном Головахою. Початок — у номері за 10 липня.

Із 2002-го в країнах Європи проводиться Європейське соці-альне дослідження. Кожні два роки роблять опитування і на їх основі в ЄС розробляються державні стратегії та соціальні програми. У 2004-у мені з Інститутом соціології НАН з неймовірними труднощами вдалося через міжнародні організації туди пробитися. А з 2012-го необхідно було долучати до участі державні структури. Пішов я в міністерство. А мені там: а що мені з того буде, а чому, а навіщо?.. Кажу, це ж для країни, вона ж увійде в європейський простір, кошти знайдемо — ваша справа провести всю документацію, перемовини… І не дослухалися. Тепер вони нас самі попросили в те дослідження — Київська школа економіки буде цим займатися. А колись я як бідний родич туди стукав.

Цього літа, як ніколи, чуємо новини, що дедалі більше українських випускників виїздять за кордон. Що в українських школах меншає школярів: щороку 2—4% дітей не переходять до наступного класу. І МОН пояснює це об’єктивними демографічними причинами, мовляв, через ями в народжуваності минулого тепер залишається тільки мріяти про 800 тисяч випускників щороку, що 360 тисяч — уже добре. Але, мабуть, уже в кожного з нас є знайомі, які вивозять дітей або міркують про еміграцію. І це дуже пригнічує.

Директор Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук і просто людина з багатим життєвим досвідом Євген Головаха добре розуміється на настроях суспільства й законах його поведінки. Ми попросили вченого пояснити: наскільки тривожна ситуація наразі з емі-грантами, чи зможе існувати держава з таким «дефіцитом» молоді, які фактори здатні вплинути на рішення людей їхати чи залишатися і завдяки кому та чому наша країна зможе встояти у цій війні.

Чи можна сказати, що нинішня влада є беззаперечним авторитетом для українського суспільства? Скоріше, вона є такою лише для частини соціуму. А нам тепер так потрібен колективний Черчилль чи Маннергейм!

Як на мене, то лідерську ідеологічну нішу могло б зайняти коло інтелектуалів, об’єднаних в Ініціативну групу «Першого грудня». Хоча й тут фактор часу постійно вносить свої корективи. Відійшли у кращий світ Любомир Гузар, Ігор Юхновський, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Іван Дзюба… До речі, Івана Михайловича поховали 23 лютого 2022 року, лише за кілька годин до повномасштабного вторгнення… Але так важливо, щоб він існував — такий ідеологічний центр, до якого прислухалися б люди. З цього я і почав розмову з одним із засновників «Першого грудня», філософом і правозахисником Мирославом Мариновичем (на світлині).

— Звісно, кожна втрата впливає негативно... Але треба сказати, що Група за цей час поповнилася людьми молодшими. І характерною їхньою особливістю є те, що вони гранично зайняті своїми справами, які є для них надзвичайно важливими. Це не ті патріархи, які благословляли ідеологічну працю в ім’я України, а «чорнороби», які виконують велику щоденну роботу. Можу навести приклад: ми десь три тижні хочемо домовитися щодо зустрічі, однак у нас це досі не вийшло. Бо ніхто не сидить на місці, кожен здійснює якісь важливі поїздки, виступає перед різними аудиторіями…

Президент США Дональд Трамп вагається з тиском на Росію, бо й досі не полишає надії затягнути Путіна за стіл переговорів. Водночас він дедалі більше роздратований тим, що все іде не за його планом, і може застосувати щодо Росії «іранський сценарій».

Роздратований американський лідер і Президентом України Володимиром Зеленським, але водночас захоплюється його позицією.

У XXI столітті церква спрямовується не тільки на індивідуальні людські душі, але й активно виборює публічний простір. Без перебільшення, мільярди людей пильно стежили нещодавно за обранням нового Римського понтифіка, а в Україні внутрішньоцерковні відносини стають предметом найпалкіших громадських дискусій.

17 травня Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) оголосила про початок дослідження щодо наявності або відсутності ознак афіліації Київської митрополії УПЦ із забороненою в Україні Російською православною церквою, яка є безпосередньою учасницею війни проти України. З питання про те, що це означає, «Укрінформ»  розпочав інтерв’ю з головою ДЕСС Віктором Єленським.

14 травня президент підписав указ про призначення послом України в Туреччині Нарімана Джеляла, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, політолога, колишнього політв’язня Росії. А вже 15 травня у Туреччині мали відбутися перемовини між Україною та Росією задля досягнення миру. Про зірвані переговори, роль Туреччини в долі України, кримських татар зокрема, і настрої на Кримському півострові Наріман Джелял розповів Сергієві Жадану в ефірі «Радіо Хартія» (подаємо у редакції «Лівого берега» (https://lb.ua).

Про переговори у Стамбулі

— Ваші перші дні на посаді посла припали на спробу перемовин між Україною і Росією в Туреччині. Як це все відбувалось, як бачилося вам?

— Ситуація змінювалася буквально кожної хвилини. Вихідних даних було мало. Ні я, ні керівництво нашої держави особливо не вірили, що президент Путін справді приїде: занадто він боягузлива особа. Крім того, ми розуміли, що Росія взагалі не хоче зараз закінчувати війну, а хоче здобути ще більше, і ми почули далі від пана Мединського (Володимир Мединський — помічник президента РФ, представник на переговорах у Туреччині. — Ред.), що вони готові завоювати ще п’ять-вісім областей. Це досить смішно, бо вони, на щастя, не можуть здобути навіть те, що від початку заявляли як цілі «спеціальної військової операції», тому що наші мужні воїни чинять справжній спротив.

Багатолітній керівник Комінтернівського (нині входить до Одеського) району, депутат райради шістьох скликань, чесна людина і справжній патріот — усе це про Віталія Васильовича Громлюка. Уже понад пів століття він є постійним читачем «Чорноморських новин».

Чому обрав саме цю газету, як змінювалася вона впродовж часу та які статті привертають найбільшу увагу? Про все це дізнаємося від самого читача.