Матеріали з рубрикою «Духовність»

Хрещення Господнє — одне з найважливіших у православ’ї свят. Воно ще називається Богоявленням, адже саме цього дня Бог уперше явився людям відразу в трьох особах: Син Божий прийшов на річку Йордан, щоб прийняти хрещення від Іоанна, Отець засвідчив Його синівство Своїм голосом, сказавши «це Син Мій улюблений, Його слухайте», а Дух Божий у вигляді голуба зійшов на Нього. Від цього дня починається відкрите служіння Ісуса Христа і Його проповідь спасіння.

Сам обряд омовіння прийшов із глибини віків.

Ось такі думки з нагоди Різдва Христового, як християнина більш-менш задовільного стану, такого, який відносно регулярно відвідує відправи в одній чи другій з християнських церков, користується святими тайнами, хоча до мінімуму вказаного церквами, додержується всіх Божих заповідей у відносному режимі, часто тримає піст і жертвує на різні церковні цілі.

Ціле своє життя, тобто до 1991 року, я строго дотримувався і навіть активно обороняв позицію конечності держатися нашого церковного Старого юліанського календаря, хоча з огляду на географічне положення у даний час відзначав і ці, і ті свята, з мотиву, головно, що більшість наших земляків перебували у стані поневоленому, де були неспроможними вирішувати власну долю, а тому важливим було для духовного єднання та солідарності всім українським християнам у світі разом святкувати релігійні свята, зокрема Різдво і Воскресіння Христове.

25 грудня католики і протестанти святкують Різдво Христове

За григоріанським календарем Різдво Христове відзначається у ніч на 25 грудня. У понад 145 країнах світу це офіційне державне свято й одне з головних релігійних торжеств у році. Православний світ, який живе за юліанським календарем, вшановує цю подію 7 січня.

Цікаво, що віруючі багатьох євангельських протестантських церков України, яких у нас сьогодні немало, мають унікальну можливість відзначати цю подію двічі — і з католиками, і з православними. Адже, за великим рахунком, точна астрономічна дата, що пов’язана з обертанням нашої планети навколо Сонця, не настільки вже й важлива. Для справжнього віруючого будь-якої конфесії головне — не дата, а сам факт народження Спасителя два тисячоліття тому. Але важливо, щоб Христос народився безпосередньо в серці конкретної людини, інакше для неї це свято втрачає будь-який сенс.

19 грудня православна церква вшановує пам’ять святителя і чудотворця Миколая

«Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це чинити» — ці слова зі Святого Письма можуть служити принципом, за яким жив святитель Миколай. Саме так він діяв упродовж усього свого життя.

Сьогодні у кожному домі православного, поруч з іконами Ісуса Христа і Богородиці, зазвичай можна побачити зображення святого Миколая. Його шанують як чудотворця й заступника нужденних, звертаються до нього з молитвами про клопотання перед Богом. Але часто-густо не замислюються про те, що святий Миколай — не якийсь міфічний образ, а реальна людина, як ми з вами, котра жила на землі. А святим він став завдяки своїм душевним якостям та справжній вірі, що виявляється, як відомо, у справах любові й милосердя.

14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці

Це свято — одне з найшанованіших у православ’ї. У народі його називають Третьою Пречистою. Цього дня православні з вдячністю і вірою приймають заступництво і клопотання перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадують історичні події далекої візантійської епохи, звідки пішло коріння національного українського свята, шанованого нашим славним козацтвом, покровителькою якого вважається Богородиця.

Це свято також і родинне, оскільки пов’язане з сімейними цінностями і традиціями, шанобливим ставленням до жінки і матері.

Народні назви й традиції трьох серпневих свят — Спасів — дуже відрізнялися в українців і росіян у ХІХ столітті. Щоб у цьому пересвідчитися, досить зазирнути до поважних етногра-фічних праць.

Однак останніми роками через ЗМІ поширюється інформація про звичаї, які притаманні російській, а не українській народній традиції. Хотілося б думати, що це просто неуважність журналістів, а не свідома політика русифікації через культуру.

14 серпня — Перший Спас, або, як його ще називають у народі, Маковія, Спас на воді. Кілька назв у нього невипадково — на 14 серпня припадає кілька свят.

Саме цього дня православні відзначають свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Воно прийшло до нас із Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. А суть його полягала в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Впродовж двох тижнів цю святиню носили по Константинополю для «відвернення хвороб», очищення міста від злих духів, які, за давніми віруваннями, приносили страшні епідемії. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.

9 серпня православний світ вшановує пам’ять великомученика Пантелеймона-цілителя

Після Богородиці та Миколи Чудотворця, мабуть, третім святим за частотою звернень про зцілення душі і тіла є святий Пантелеймон-цілитель. Саме до нього у важку хвилину, коли справи вже зовсім погані і вся надія тільки на Бога і воїнство Його, моляться православні.

Біблія вчить, що людина отримує те, що просить, відповідно до своєї віри, а цілителем є тільки Сам Господь: «чого ви в молитві попросите з вірою, одержите». Однак протиріччя тут нема. За православним ученням, святі угодники підсилюють наші молитви, звернені до Бога. «...Моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» У цьому зв’язку важливо знати історію святого, до якого звертаєшся і просиш допомогти в молитві до Господа.

Відновлення єдності між православними християнами в Україні — питання, про яке говорять уже не один рік. І це не тільки природне бажання людського серця. Адже і в Святому Письмі читаємо заклик Христа до Своїх послідовників: «Будьте єдині!..». Ще апостол Павло щодо розділення в одному зі своїх послань докоряв недбайливим вірянам: «Чи ж Христос поділився?» Все начебто ясно і зрозуміло. Втім, Церква, яка складається з людей різних політичних уподобань, і досі розділена.

Мабуть, уперше за багатолітню українську історію з’явився реальний шанс: нарешті побудувати ту єдність, про яку так мріяло не одне покоління православних українців. Як уже повідомлялося, 8 червня на спільному засіданні комісій Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) підписано документ, у якому йдеться про майбутнє об’єднання в єдину Помісну православну українську церкву. Згідно з текстом підсумкового рішення до 30 червня цього року церкви мають домовитися про скликання об’єднаного собору.

7 червня — Неділя всіх святих

Минулої неділі Православна церква вшановувала Пресвяту Трійцю, свято П’ятидесятниці та Зіслання Святого Духа на апостолів. Це була пам’ять тієї великої хвилини, коли Третя Особа Святої Трійці — Дух Святий — зійшов на апостолів, відкрив їм очі на розуміння вчення Спасителя і дав відвагу проголошувати це вчення різними мовами для різних народів.

Перша громада, що пішла за голосом Божих слів за святим Петром, — це були перші християни, які зазнали жорстокого переслідування від іудейських старійшин. Вони, незважаючи на всі перешкоди, прийняли християнство, і це був початок Христової Церкви. Це така Христова Церква, до котрої належать не лише ті, що живуть, але й ті, що перебувають на небі, — всі святі. Своїм праведним життям вони заслужили на те, щоб у нинішню неділю ми їх молитовно згадували, щоб ми, до неба піднявши серця, молились: «Всі святі, моліть Бога за нас!».

31 травня — День Святої Трійці, зішестя Святого Духа на апостолів. П’ятидесятниця

У день Святої Трійці ми згадуємо зішестя на апостолів Святого Духа. Ця подія є вінцем і завершенням спокутного подвигу Сина Божого. Тому саме це свято є завершенням церковних торжеств на честь і славу Воскреслого Господа.

У п’ятдесятий день після Воскресіння Христового на апостолів зійшов Святий Дух, Якого Господь наш Ісус Христос обіцяв послати Своїм учням. Справдились слова Христа Спасителя. І через цю подію людству відкрилася третя Особа Святої Трійці — Дух Святий. Ось чому зішестя Святого Духа на апостолів називається днем Святої Тройці.

21 травня — Вознесіння Господнє

Вознесіння Господнє — перехідне дванадесяте церковне свято. Перехідним воно називається тому, що кожного року припадає на різні дати залежно від дати Великодня — на сороковий день після нього, але завжди на четвер. Цьогоріч це 21 травня.

Подія вознесіння Ісуса Христа описана в книзі «Діяння святих апостолів» святим апостолом Лукою: «...А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав».

7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці

Свято Благовіщення відзначається церквою в пам’ять про принесення вісником Божим, архангелом Гавриїлом благої вісті про майбутнє народження від Духа Святого і Діви Марії Сина Божого, Господа Ісуса Христа.

Датою Благовіщення вважається у католиків 25 березня, у православних — 7 квітня (розбіжності через різницю календаря) не випадково, оскільки вона стоїть рівно за 9 місяців від 25 грудня (відпо-відно — 7 січня) від дати, яка вважається днем Різдва Христового. Благовіщення означає «блага» або «добра» звістка. У цей день Діві Марії з’явився архангел Гавриїл і сповістив Їй про прийдешнє народження Ісуса Христа — Сина Божого і Спасителя світу. Благовіщення Пресвятої Богородиці — одне з найбільших, дванадесятих, свят православної церкви. День Благовіщення колись також вважався днем початку церковного року.

Щонеділі об 11.00 у храмі Різдва Христового Української православної церкви Київського патріархату (м. Одеса, вул. Пастера, 5) проводяться заняття «Воскресної школи» для дітей.

На дітей чекають цікаві знайомства з новим і незвіданим.

В Одеському обласному онкологічному диспансері відбувся благодійний концерт «Незабутня Квітка» для пацієнтів і медичного персоналу закладу, присвячений пам’яті американської співачки українського походження Квітки Цісик, яка пішла з життя 29 березня 1998 року від раку грудей.

Музично-реабілітаційна програма організована управлінням охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації разом з продюсером Алексом Гутмахером (США). Його ви бачите на знімку.

Минулого тижня відзначила свій ювілей Ліна Василівна Костенко. Молодь уже давно освідчується в коханні саме її віршами. Її роль в історії української літератури, а також української державності — особлива, визначальна. А для когось це просто сильна жінка, яка здатна тримати на своїх плечах небо…

У її домашній бібліотеці багато книжок із філософії, фізики, світового мистецтва. Вона завжди відкрита до світу, прагнучи пізнати його в усіх з’явах.

Ліна Василівна має особливий пієтет до європейської філософії, своєрідним осердям якої є Еммануїл Кант (не випадково її онука Ярослава-Франческа Барб’єрі обрала для себе світ філософії, водночас маючи зацікавлення в по-літології, історії мистецтва, психології, лінгвістиці…).

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка — великого сина України, геніального поета, художника, гуманіста і патріота свого стражденного народу, своєї гнобленої нації — відоме своїм пристрасним і полум’яним словом гніву та болю.

Без сумніву, дослідники творчості Т.Г. Шевченка багато зробили, щоб зібрати та оприлюднити документальні свідчення про його життєву долю і творчість. Матеріали ці в достатній кількості є в бібліотеках та музеях.

(З нагоди 150-річчя Івана та 115-річчя Юрія Лип)

    Не вловити промінів душі людської в лукаві сіті слів,
    але нехай сі уривчасті думки про Івана Липу
    збудять охоту в інших душах прийти і пізнати Його.
                Юрій Липа. «Світильник неугасимий».

Іван Львович Липа вартий доброї пам’яті українців не лише тому, що був батьком автора «Всеукраїнської трилогії». Він усе життя лікував людей і писав мудрі книжки, ще й організовував українську автокефальну церкву та розробляв конституцію держави. І. Липа заслужив пошани від одеситів за 16 років (з 1902-го по 1918-й) відданої праці для збереження їхнього здоров’я і піднесення культури.

Про засновника Братерства тарасівців, члена Української партії соціалістів-самостійників та голову Ради Республіки писали колись його сучасники: Ілько Гаврилюк, Марія Грінченко, Богдан Данилович, Володимир Дорошенко, Іван Огієнко, Євген Чикаленко. Його літературну, культурну, громадську, політичну, державну діяльність тепер вивчають науковці В. Качкан, О. Кривуляк, А. Мисечко, І. Стамбол, О. Шестель, О. Шишко. Але першим дослідником творчості й біографії Івана Липи по його смерті був син Юрій.

15 лютого — Стрітення Господнє

У перекладі з церковнослов’янської «стрітення» означає «зустріч». Стрітення Господа Бога і Спаса Ісуса Христа — одне з дванадцяти найбільших православних свят. Відзначається воно на сороковий день після Різдва Христового в пам’ять зустрічі принесеного в храм немовляти Ісуса з праведним Симеоном і пророчицею Анною. Стрітення також символізує зустріч Нового і Старого Завітів, прихід нової епохи — нової ери.

Історія свята пов’язана зі старозавітними традиціями єврейського народу. Зокрема, з обрядом після народження в сім’ї дитини. У ті часи жінка після пологів не могла з’являтися в храмі сорок днів (а якщо наро-джувалася дівчинка — то і всі вісімдесят), оскільки вважалася нечистою. Як тільки термін закінчувався, мати мала принести в храм очисну жертву. До неї входили: жертва цілоспалення — однорічне ягня і жертва на відпущення гріхів — голубка. Якщо сім’я була бідною, замість ягняти теж приносили голубку, виходило «дві горлиці або двоє пташенят голубиних». Крім того, якщо в сім’ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим до храму — для обряду посвячення Богу.

У благодійному фонді «Добрий самарянин» розповіли про підсумки наймасштабнішого за роки незалежності України фестивалю Різдва, який пройшов в Одесі.

Усе відбулося, як і задумували: гостей було не менше, ніж торік, а волонтерів побільшало — з двохсот до шестиста. «У нас все вийшло, незважаючи на сніг і проблеми, зумовлені ним. Думаю, що одесити вперше по-справжньому відчули настрій Різдва. Практично в усіх районах міста проходили якісь святкові заходи — в приміщеннях і на вулицях. Перевагу віддали вулиці, аби більше людей змогло поринути в різдвяну атмосферу», — зауважив Денис Сердиченко, представник фонду «Добрий самарянин».

23 січня. Концерт камерної музики. Тріо престо: учасники міжнародних конкурсів Ю. Алексій (фортепіано), А. Ткаченко (скрипка), К. Сербіна (віолончель). Ведуча — А. Розен.

24 січня. Шедеври світової вокальної класики. Виконавці: студенти викладача кафедри сольного співу ОНМА ім. А.В. Нежданової, в. о. доцента А. Насулі. Концертмейстер — лауреат міжнародних конкурсів К. Єремєєва.

Щорік строкатіла Одеса,
Коли святі колядники
Повидиравшись із-під преса,
Стікалися під ялинки,
Чи уливалися в квартири
Строкатістю вишиванок,
Чи, закрутившись граєм-виром,
Вливались в пісню і танок…

Це так строкатило Одесу —
Різдво у душах, мов свіча!
А змій-горинич кадебістський
З досади голову втрачав.

Олекса Різників.
З поеми «Промінь з Одеси»

На зламі 1960—1970-х років, коли ще трішечки залишалося отієї перестро-єчної «свободи», у славному місті Одесі, під ту пору ще не надто зіпсутому русифікацією, заіснував такий собі співочий гурт молодих патріотів, пізніше названий у літературі колядниками.

Про цей хор трохи вже понаписувано. Хоча не може бути забагато подібної інформації — виростають нові покоління, котрі мають знати, що були часи, і то досить тривалі, коли українська мова, українська пісня зовсім не заохочувались, а за прихильність до українського слова, за прагнення знати свою культуру, правдиву історію свого народу людей переслідували й суворо карали. Саме від незнання, від непоінформованості молоді люди часом схиляються до ідеалізації совєтського минулого. Тож іще більше дивують і захоплюють своєю мужністю, стійкістю їхні ровесники тих уже далеких часів. Їх викликали на допити, робили обшуки вдома, арештовували, садили до в’язниць і лагерів. А вони, повернувшись загартованими та ще більш рішучими, продовжували свою святу справу.

Пристрій Desolenator перетворює брудну солону воду на чисту і питну, використовуючи сонячну енергію.

Від сонячного тепла морська вода нагрівається до 90 градусів за Цельсієм, після чого батарея, заряджена від сонячної панелі, кип’ятить її за допомогою звичайного електронагрівача. Далі йде знесолення шляхом випаровування і конденсації. У підсумку виходить питна вода, яка має хороший смак і позбавлена солей, бактерій, паразитів та вірусів.

Військово-морський капелан Української греко-католицької церкви Олександр Смеречинський на брифінгу в Одеському кризовому медіа-центрі говорив про традиції святкування Різдва Христового в Україні і не тільки про них.

Отець Олександр зазначив, що, приходячи до будь-якого народу, церква не руйнує народні традиції, вона їх християнізує. Часто можна почути думку, що народні традиції у християнстві — це атавізми, і стосунки до релігії вони не мають. Це неправильно, тому що народні традиції стають цілком християнськими: так народ реалізує свою Віру.

Справжній різдвяний вертеп — з волхвами, Марією, Йосипом та новонародженим немовлям Ісусом — можна було побачити 2—8 січня на Дерибасівській, навпроти Міського саду. Були у хліві і справжні ослик, корівка, а також ягнята та вівці.

Завдяки організаторам проекту — БФ «Добрий самарянин» — кожен бажаючий міг стати учасником різдвяної історії, одягнувши костюм одного з її персонажів. Причому зробити це цілком безкоштовно.

Як уже повідомляли «ЧН», під такою назвою в Одесі триває святкова програма, організована благодійним фондом «Медичний центр «Надія, Добро і Добробут» та Одеською єпархією (УПЦ МП). Заходи проходитимуть у Концертно-виставковому залі, що на Французькому бульварі, 32 (вхід із Шампанського провулка), початок о 15.00.

11 січня. Валерій Кузнецов у перед’ювілейній програмі «Вибране, улюблене і тільки для вас...». «Осіннє золото». Улюблені українські пісні. У концерті беруть участь народний художній колектив України, молодіжний хор «Академія співу» (художній керівник Л. Долинська) та лауреат міжнародного конкурсу тріо бандуристів «Мальви».

25 грудня католицька церква святкує Різдво Христове

Не тільки католицький світ, але й більшість протестантських церков, а також деякі західні православні церкви, які користуються сучасним григоріанським календарем, відзначають Різдво Христове в ніч на 25 грудня. Решта православних віруючих, які живуть переважно на Сході, цю подію святкують за архаїчним юліанським календарем — 7 січня. З ними солідарні також протестанти, що мешкають на територіях, де домінує східне православ’я.

Різниця в датах, з одного боку, створює певну незручність, адже є перешкодою для святкування цієї події одночасно всіма вірними. Крім того, у тих, хто дотримується юліанського календаря, виникає додаткова спокуса, бо свято Нового року припадає саме на період різдвяного посту, який рекомендує утримуватися від веселощів і гучного застілля. Але, з іншого боку, більш толерантні і менш релігійні українці мають унікальну можливість святкувати Різдво Христове двічі — і з католиками, і з православними. До того ж, з наукової точки зору, астрономічна дата — поняття відносне. Насправді, Христос народився один раз, і це відбулося два тисячоліття тому.

2014-й — Рік Тараса Шевченка

        Тарас Шевченко —
        То є Україна,
        Яку ніякі сили
        Не скують…
        Його молитви
        Досягають Бога,
        А замовляння
        Зупиняють кров…
        «Кобзар» — то є
        На хрест
        Пряма дорога…
        І він один
        За нас її пройшов…
            Микола Побелян, «Стовпи залізні...»

«Кобзар» Тараса Шевченка — явище безумовно світового значення. Про це написано й переписано багато-багато. Але це явище має і свою дату наро-дження — 18 квітня 1840 року.

9 грудня до храму святого апостола Андрія Первозваного Української греко-католицької церкви в Одесі привезли пояс Пресвятої Богородиці.

Як повідомив настоятель храму о. Руслан Остафій, в Одесі біля пояса Богородиці молитимуться за мир в Україні, за зцілення недуг відвідувачів храму, а також за навернення до Христа жорстоких сердець людей, які тільки формально вважають себе християнами. «Існує безліч історій про те, як сила пояса Богородиці зцілювала від хвороб, особливо жіночих, нейтралізовувала бісівську силу і допомагала під час пологів, але це не є головною місією святині, — каже о. Руслан. — Набагато важливіше людям згадати про Бога, про заповіді любові і смирення, які проповідував історично реальний Христос. Саме його матері пояс ми всі зможемо побачити в Одесі».

Матвій був одним із найнаближеніших до Христа учнів і входив у число 12 апостолів. Зі Святого письма він також відомий як Левій. Матвій був братом апостола Якова Алфеєва, жив у Галілеї і до свого покликання в апостольський чин був збирачем податей — митарем.

У ті часи Іудея була однією з провінцій Римської імперії. Усі окуповані римлянами території мусили платити Риму податки. Їх збором займалися митарі, серед яких був і Матвій. Зрозуміло, що жителі Іудеї були не в захопленні від обов’язку платити податі ненависним язичникам, а прислужники римського режиму, митарі, викликали у них особливу ненависть. Ім’я «митар» стало узагальненим і позначало людину грішну, злу та жорстокосердну. Підтримувати будь-які стосунки з митарями, входити до їхніх будинків, разом з ними приймати їжу й спілкуватися в народі вважалося огидним, таким, що принижує гідність. Стати митарем, мабуть, можна було тільки заради грошей, і ця спокуса також викликала в оточуючих презирство й відразу. Одним з таких огидних людей і був Матвій.