Матеріали з рубрикою «Довкілля»

Розмірковуючи про глобальне потепління, прийнято оперувати даними про зміну різних метеорологічних елементів, однак нас оточують і десятки непрямих підтверджень того, що з погодним режимом на планеті щось коїться. Повсюдно відбуваються події, які, на перший погляд, ніяк не стосуються клімату, але при детальному розгляді, наштовхують нас на певні думки.

До непрямих підтверджень глобального потепління вчені зарахували такі факти, як дедалі раніше настання періоду розмноження пінгвінів або повсюдне збільшення кількості бродячих кішок.

Радник голови Одеської облдержадміністрації Михайло Кучук на брифінгу розповів журналістам про запуск в експлуатацію труби, яка з’єднала Чорне море з Куяльницьким лиманом (на знімку). Він нагадав, що в ХХ столітті вода з моря вже двічі подавалася у Куяльник: у 1926-у це було зроблено цілеспрямовано, а в 1941-у — в результаті вибуху дамби.

— Як бачимо з історичного досвіду, істотної шкоди лиман не зазнав. Нинішні роботи були виконані за рекомендаціями трьох науково-дослідних інститутів. У перший сезон — до березня—квітня 2015-го — у Куяльник буде закачано близько 8 мільйонів кубометрів морської води, ще 20 мільйонів закачають у наступні два зимові сезони. Всього роботи щодо з’єднання лиману з морем обійшлися приблизно в 25 мільйонів гривень.

У перебігу історії нашої держави Андрій Первозваний православною церквою особливо вшановувався — багато храмів в Україні збудовано саме на його честь. І це цілком природно, адже апостол Андрій — саме той учень Христа, який, виконуючи велике доручення Спасителя нести його вчення світові аж до краю землі, приніс віру християнську на землі Русі-України. Таким чином, апостол Андрій відкрив Божий шлях до спасіння, долучивши до християнського світу не одне покоління українців.

Первозваним святий апостол названий тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем йти за ним і бути його учнем. Андрій, брат святого апостола Петра, був одним з найближчих учнів Христа серед тих не багатьох вибраних Спасителем, хто бачив чудеса і знамення, яких не бачили інші апостоли.

30 вересня побачив світ звіт Всесвітнього фонду природи (WWF) про живу планету — одне з найцитованіших джерел про стан нашої планети. Він вимірює «здоров’я» Землі за двома основними показниками — індексом живої планети та екологічним слідом. Звіт виходить раз на два роки. Один з його центральних висновків полягає в тому, що з 1970-го чисельність популяцій хребетних видів тварин знизилася більш ніж удвічі.

Чисельність хребетних тварин
за 40 років скоротилася вдвічі

Індекс живої планети відображає чисельність понад 10 тисяч репрезентативних популяцій ссавців, птахів, плазунів, земноводних і риб. З 1970 по 2010 роки він скоротився на 52% — більш ніж удвічі.

Найбільше скоротилася чисельність популяцій прісноводних видів — на 76%. Це значно перевищує темпи скорочення для морських (39%) і наземних (39%) видів.

Якщо їхати з Одеси в напрямку Вознесенська, вже через десять хвилин на березі висохлої річки Аджалик перед вами відкриється краєвид села Свердлове (Малий Буялик), на пагорбі якого, сяючи куполами, стоїть багатовікова гордість цього краю — храм Іоанна Предтечі.

Нещодавно, а якщо бути точним — 11 вересня — парафіяни Свердлового святкували день свого храму. Це свято відзначається щорічно, починаючи ще з далекого 1805-го. Але цього разу воно було особливим. І не тільки тому, що всі жителі села — від найменшого і до найстаршого — взяли участь у відзначенні храмового свята панаїр, а й тому, що на урочистості прибув митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел. Велика кількість людей приїхала звідусіль, щоб отримати благословення владики.

Серпень. Це особливий місяць, коли в ті ж 30 днів люди намагаються впхати все те, що планували на літо, але з якихось причин здійснити наміри досі не вдалося. Й ось вони інтенсивно шукають місце для відпочинку, вирішують непрості питання, на кого залишити чотирилапого улюбленця, які речі взяти з собою, а також потурбуватися про квиток у зворотний бік, аби встигнути дитину спокійно доправити до школи...

Недавно пощастило і мені за-смагнути, точніше, спектися під неймовірно розпеченим сонцем, під яким босоніж на пісок не ступиш; щоразу перед тим, як зануритися у благодатну прохолоду хвиль, зібрати всю свою мужність, аби подолати температурний контраст, і взагалі — відчути душею щось дуже споріднене зі стихією, але вже важко вгадуване, забуте з часу появи життя на землі, про те, що все ж ми з моря вийшли...

Лебедівської  коси

Лебедівська коса — неповторне природне утворення — це цілісне унікальне і дуже крихке ландшафтне явище, аналогів якому на всьому Причорномор’ї просто нема. Іноді її називають Тузлівською косою — за однойменною назвою лиманів, які помилково на багатьох картах позначають як озера в Татарбунарському районі Одеської області.

Наявність високої ландшафтної цінності, неповторного біологічного розмаїття, високої рибопродуктивності мілководних водойм у поєднанні з цілющими грязями лиманів, прилеглих до коси, степовим повітрям, постійними бризами в прибережній зоні моря — завдяки цьому Лебедівська коса має великий потенціал стати центром сталого туризму всього Причорномор’я із збереженням ландшафтного і біологічного різноманіття.

В Одесі знову заговорили про Куяльник: рятувати унікальну водойму приїхав заступник міністра екології та природних ресурсів Павло Унгурян. Посадовець провів спеціальну нараду за участю місцевих фахівців та представників міністерства. А згодом дав прес-конференцію, на якій розповів про основні напрямки плану, спрямованого на порятунок і збереження природних ресурсів лиману.

Фактично нічого нового заступник міністра не сказав. Що-правда окреслив терміни початку робіт і назвав ймовірні джерела їх фінансування, а ще натякнув, що майбутнє лиману буде більш перспективним за умови надання йому статусу Національного природного парку «Куяльницький». Саме цю модель пан Унгурян назвав однією з пріоритетних у подальшому збереженні водойми. При цьому не виключив, що Куяльник може бути і курортом: головне — чітко закріпити його статус.

У лісі, лісосмугах, на полях та біля доріг уже з’явилися перші гриби. Деякі з них їстівні, а деякі — небезпечні для людського організму і можуть призвести до трагічних наслідків. Тому ті, хто хоче збирати гриби, повинні знати їх в «обличчя», щоб не потрапити в неприємну історію. Якщо ви збираєтеся на «тихе полювання», обов’язково знайдіть час і прочитайте про гриби в книгах чи в інтернеті, щоб мати про них хоч якесь уявлення.

А ще грибники мають свої «золоті» правила поводження в лісі, яких треба неодмінно дотримуватися: нічого із живого не ламати; не смітити; не руйнувати в пошуках грибів лісову підстилку; не затоптувати гриби, які переросли або які не берете; не збивати та не ламати неїстівні й отруйні гриби, які вам зустрічаються, бо вони можуть пригодитися лісовим мешканцям — тваринам та птиці; не палити і не викидати недопалки; не створювати незручностей лісовим мешканцям; ставиться до лісу і до всього живого в ньому з повагою. Пам’ятайте слова основоположника буддизму Сіддхартха Гаутами: «Ліс — це особливий, незмінно добрий і безкінечно щедрий організм, який не просить нічого для підтримки свого існування й великодушно розсипає продукти власної життєдіяльності, він бере під захист всі живі істоти і пропонує затінок навіть лісорубові, який губить його».

Ґрунтуючись на численних даних, американські екологи попереджають, що вже в 2050 році клімат на Землі дуже відрізнятиметься від сьогоднішнього і це вплине на продукти, багато з яких стануть рідкісними або навіть зовсім зникнуть.

Насамперед це стосується кави арабіка: при потеплінні кавові дерева не можуть протистояти грибковим захворюванням, і якщо в найближчі десятиліття не буде знайдено ліки, велика частина кавових плантацій загине». Шоколад не зникне, але значно здорожчає. Посухи у Франції призведуть до зникнення традиційних вин «бордо» вже у середині XXI століття.

Одна із найсерйозніших екологічних проблем Чорного моря полягає в тому, що річки, які впадають у нього, несуть у своїх водах не тільки пестициди та важкі метали, але й у великих кількостях азот та фосфор, що змиваються з полів.

Азот і фосфор — це не тільки сільськогосподарські добрива, але і їжа для морських мікроорганізмів та водоростей, які через надлишок поживних речовин починають бурхливо розвиватися. Вмираючи, вони опускаються на дно і в процесі гниття споживають значну кількість кисню. І тоді починаються замори морських тварин — молюсків, риб, черв’яків, ракоподібних, яким просто нічим дихати. Рідко якому живому орга-нізмові вдається покинути таку мертву «клітку» — занадто велику відстань потрібно подолати.

Щорічно у районі поромної переправи Іллічівського морського порту зимують лебеді, сотні качок і чайок. У цю важку для пернатих пору ними опікується служба охорони праці і навколишнього середовища адміністрації порту.

«Робота з порятунку птахів від морозів стала для портовиків уже традиційною. Ми уважно стежимо, щоб у пернатих було достатньо водної поверхні, не скутої кригою, бо інакше вони можуть замерзнути і загинути», — розповідає заступник начальника служби Олександр Юрченко.

На початку 1980-х світове співтовариство усвідомило, що екологічна криза стає реальною загрозою для людства. Саме тоді були зроблені перші зусилля до створення міжнародних механізмів вирішення екологічних проблем, які стосуються так званих ресурсів загального користування.

Для здійснення проектів, пов’язаних із глобальними змінами в біосфері, в 1991 році була створена спеціальна структура — Global Environment Facility (GEF). У 1992-у конференція в Ріо-де-Жанейро прийняла низку конвенцій, що стали важливим інструментом виконання завдань, які стоять перед світом. Підписали ці документи і чорноморські країни, як і Бухарест­ську конвенцію про захист Чорного моря від забруднення та Одеську декларацію. Результатом зусиль Чорноморської екологічної програми (BSEP) стали два важливі і конкретні документи: Транскордонний діагностичний аналіз Чорного моря і Стратегічний план дій з реабі­літації та захисту Чорного моря. Підписавши в 1996 році цей план, чорноморські держави зобов’язалися розробити загальну стратегію захисту та відновлення Чорного моря, управління його береговими й морськими ресурсами на 20 років.

Шумить, шумить Тилігул. Хвиля хвилю доганяє. Хвиля берег умиває. А над ним — сиве небо осіннє. А берегом — сивий полин прадавній. Серед полинів світять чолом пізні ромашки поодинокі, рожевіють безсмертники вічні...

Осінь. Якось раптово зникли білогруді ластівочки. Вони завжди щезають непомітно. Виходиш одного ранку на подвір’я, вражено відчуваєш незвичну тишу й усвідомлюєш — то не вистачає їхнього радісно заклопотаного щебетання, без якого пустішає твій світ. А далі й граки збиваються у великі чорні зграї і тягнуть на південь. І, як дарунок долі, бо над нашим краєм вони пролітають нечасто, журливо закурличуть у сивому піднебессі журавлині ключі. Щось дуже хвилююче, чи, може, й містичне, є у їхньому прощальному вітанні. «Чи повернемось? — немов питають. — А як повернемося, то чи всі?.. Залишайтеся здорові. Чекайте на нас весною».

Головним завданнями територіальних органів Міністерства екології та природних ресурсів України, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць, є додержання норм і вимог чинного природоохоронного законодавства під час переміщення через державний кордон України: транспортних засобів, вантажів, що містять промислову сировину, відходів виробництва, хімічних сполук, токсичних хімічних, радіоактивних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовин, засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, добрив, усіх видів диких тварин, водних живих ресурсів і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Як всім відомо, Україна підписала низку угод й домовленостей і дедалі більше співпрацює з міжнародними організаціями щодо несанкціонованого переміщення небезпечних речовин, відходів та продуктів, що негативно впливають на озоновий шар (озоноруйнівні холодоагенти), зникаючих видів флори і фауни, ядерних речовин та матеріалів.

У кінці вересня цього року до різних інстанцій і служб надійшло повідомлення про забруднення морського узбережжя в районі села Приморського Кілійського району Одеської області. Про забруднення моря були оповіщені служби МНС України, Гідрометеостанція м. Вилкового, райСЕС, міліція, прокуратура, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (далі — Інспекція). Того ж дня в інтернеті здійнявся галас: екологічна катастрофа у Чорному морі в Кілійському районі!

Наступного дня, 1 жовтня, з метою виявлення вірогідного чинника забруднення фахівці Інспекції обстежили узбережжя і відібрали проби морської води для дослідження. На смузі приблизно одного кілометра вздовж берега спостерігалися скупчення відкладень чорного кольору. Перші припущення — потрапляння нафти або каналізаційного бруду до берега в районі Приморського. Аналіз відібраних проб на загальний вміст забруднюючих речовин проводив відділ інструментально-лабораторного контролю Інспекції. За результатами хімічного аналізу версія щодо нафтового та каналізаційного походження відкладень була спростована, не виявлено перевищення гранично-допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин азотної групи, фосфатів, біологічного споживання кисню та нафтопродуктів. Винятком стали перевищення ГДК із завислих речовин та заліза в одній пробі: із завислих речовин — у 16 разів більше від фонового вмісту, щодо заліза — у 6 разів більше від ГДК моря.

XX століття — це час, коли людина не пристосовується до умов навколишнього середовища, а, навпаки, адаптує природу до своїх потреб і звичок.

Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил природокористування негативний антропогенний вплив здійснюється на екосистеми, руйнуються зв’язки біотичного та абіотичного оточення, зникають численні види представників флори і фауни. В Україні екологічна проблема видається ще загрозливішою, оскільки для її вирішення докладаються досить незначні зусилля. Проблема забруднення водойм не виняток з цього правила, особливо для Чорного моря, яке визнане одним з найбрудніших у світі.

Багатьом видам хребетних тварин доведеться еволюціонувати в десять тисяч разів швидше, ніж раніше, щоб адаптуватися до стрімких змін клімату. Такий прогноз озвучили екологи Університету Арізони за результатами свого дослідження. Це дослідження стало першим, яке порівняло темпи адаптації живих організмів до темпів зміни клімату.

У ході своєї роботи, повідомляє сайт www.yoki.ru, вчені ана­лізували, наскільки швидко види пристосовувалися до різних кліматичних умов у минулому, вибравши «піддослідних» з усіх основних груп наземних хребетних. Усього в поле зору дослідників потрапило 540 різних тварин, включаючи амфібії, рептилії, птахи і ссавці. Темпи їх еволю­ціонування вчені порівняли з темпами зміни клімату і результатом, який очікується до кінця цього століття.

За останній час розмір чорноморської популяції осетрових драматично знизився, в результаті чого цей вид практично опинився на межі зникнення. Щоб зупинити екологічну катастрофу, що насувається, Міжнародна комісія із захисту Дунаю разом із Всесвітнім фондом природи та Європейською комісією, у рамках Стратегії європейського співтовариства для Дунайського регіону, реалізують низку проектів. Докладніше про те, у чому ж полягає ця робота, розповідають Ютта ЯРТ та Ірена ЛУЦІУС — експерти Дунайсько-Карпатської програми Всесвітнього фонду природи.

— Розкажіть, будь ласка, про основні причини настільки драматичного становища з осетровими в Дунайському басейні.

— Є дві основні причини катастрофічного становища дунайських осетрових. Це — надмірний промисел, а також знищення традиційних шляхів та регіонів міграції для нересту, що означає втрату звичного середовища мешкання. Виняткові смакові якості чорної ікри і висока ціна на неї зумовили варварське винищування цього виду риб у Дунайському басейні. Якщо на початку минулого століття в Дунаї виловлювали десь тисячу тонн осетрових на рік, то останнім часом ця кількість скоротилася до кількох десятків тонн.

Рідкісного пернатого з блакитним дзьобом — савку — чисельністю 30 особин зареєстрували експерти Українського товариства охорони птахів на озері Ярилгач (Західний Крим) під час міжнародних синхронних обліків гусеподібних, що проходили в минулі вихідні на півдні України, в Болгарії та Румунії.

Цей глобально вразливий птах, абориген Палеарктики й релікт давнього моря Тетіс, у другій половині ХХ століття став надзвичайно рідкісним видом на території нашої країни. Савка — глобально вразливий вид качок у світі, занесена до Міжнародного червоного списку (має статус «У загрозливому стані») і до Червоної книги України.

Міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький наплював на вимоги багатьох екологічних організацій України щодо необхідності заборони найстрашнішої отрути ХХ століття — фосфіду цинку.

Ця отрута, що використовується як засіб знищення гризунів на сільськогосподарських угіддях, є причиною масової загибелі понад 100 видів диких тварин, з яких більше 30 занесені до Червоної книги. Фосфідом цинку комунальні служби активно труять у містах собак, кішок, голубів, нерідко він є причиною загибелі й людей. Фосфід цинку не зареєстрований у Росії, Білорусі, багатьох країнах ЄС. Його застосування грубо порушує відразу три закони України і дві міжнародні конвенції, підписані Україною. Докладніше про проблему див. статтю «Отрута в полі — біда на волі» («Чорноморські новини» за 6 вересня), а також обговорення в Інтернет http://www. uahunter. com. ua/forum/davayte-pomojem-kologam-zapretitx-strash-yad-fosfid-cinka-t45182. html.

Кліматичні зміни несуть реальну загрозу втрати для землеробства не тільки зони степу, а й більше половини площ ріллі країни

Про зміни клімату, тенденції, які спостерігаються на планеті загалом та в нашому регіоні зокрема, а також про наслідки, якими вони загрожують людству, «Чорноморські новини» розповідали не раз. Сьогодні продовжуємо знайомити вас з дослідженнями і прогнозами щодо цієї проблеми — пропонуємо статтю академіка Національної академії аграрних наук України Олександра Іващенка, опубліковану у свіжому числі газети «Дзеркало тижня. Україна».

Цілком справедливе твердження, що головним джерелом енергії на планеті Земля є Сонце. Відома сонячна константа енергії — 1,37кВт/м2, що надходить до перпендикулярної до сонячних променів поверхні на орбіті Землі. Відповідно в кількісному вимірі енергія від Сонця надходить до Землі відносно стабільно. Проте не все так однозначно. Інакше як можна пояснити факт зменшення на 40% площі льодів в Арктиці, підвищення зони вічних снігів у Альпах на 300 — 350 м, збільшення показників середньої температури на планеті за останні 20 років на 0,7 градусів Цельсія тощо?

Уже не перший рік триває якщо й не війна, то боротьба за воду Дністра

Втім, спочатку це була не битва за воду, а битва з водою. Керманичі ще радянської держави довго шукали спосіб порятунку від повеней, які надовго псували настрій мешканцям Дністровської долини (щоправда, не всім, а тільки тим, хто із впертістю віслюка, всупереч народній мудрості та порадам синоптиків, селився внизу, у заплаві, замість побудуватися на правічному березі). І нічого кращого державні діячі не вигадали, як побудувати греблю. Так-так — греблю біля Новодністровська будували саме як антипаводкову. А отримати від цього будівництва ще й користь у вигляді «дармової» (беру в лапки, бо насправді у собівартість гідрокіловатів ого-го скільки всього включати треба) енергії — це вже завдання допоміжне. Спробували пошукати в затії ще й третю користь: розводити й ловити рибу у водосховищі, що утворилося над греблею.

Можливо, у когось з читачів, виникне запитання: навіщо в Одесі розповідати про Тису, вона ж нашими теренами не протікає. Але не кваптеся, пригадайте, що саме Тиса є найбільшим суббасейном Дунаю, а відтак, екологія і Дунаю, і Чорне моря безпосередньо залежать від здоров’я ріки, про яку піде мова далі. Отож...

Механізми кооперації зусиль

Збереження Тиси — турбота кожної з країн басейну. Цим дуже актуальним сьогодні кредо і добре продуманою міжнародною програмою спільних дій Міжнародної комісії із захисту Дунаю (МКЗД) вдалося об’єднати уряди, експертів і громадські організації регіону в їхньому прагненні зберегти природні багатства Тиси. Зараз Дунайська комісія працює над тим, щоб поширити цей важливий і дуже цікавий досвід на регіон дельти Дунаю. Скажімо, міжнародні експерти трьох країн — України, Румунії і Молдови — вже почали підготовку «Аналітичного звіту про стан суббасейну дельти Дунаю», що послужить початком великої роботи з напрацювання інтегрованого Плану управ-ління водними ресурсами суббасейну дельти Дунаю і ріки Прут.

Джеймс Хансен, директор Інституту космічних досліджень імені Годдарда NASA, ще в 1988 році заявив, що саме людство спричиняє глобальне потепління. «Я малював похмуру картину наслідків нестримного зростання температури, спричиненого використанням людством викопного палива. Але я був занадто оптимістичним. Мої прогнози щодо підвищення рівня глобальної температури справдилися. Проте я не міг передбачити, як швидко ці зростання вплинуть та спричинять екстремальні погодні умови», — зазначив фахівець.

У новому дослідженні щодо зміни глобальної температури за останні шість десятиліть, яке було опубліковане нещодавно, Хансен та його колеги показали значні підвищення частоти спекотних літніх періодів, що може трагічно вплинути не лише на наше майбутнє, а й на сьогодення.

Середина літа. Спека. Температура води в одному із озер дельти Дністра — Путрине, яке було колись найбагатшим на рибу, доходить до 38 градусів.  Через відсутність нормальних весняного екологічного і літнього санітарно-екологічного попусків із Дністровської ГЕС гідробіонти масово гинуть. На «банкет» злетілися тисячі птахів...

Про проблеми дельти Дністра, пов’язані із Дністровською ГЕС, ми писали, починаючи ще із середини 80-х років минулого століття. Тоді вперше через перекриття стоку річки греблею ГЕС у дельті зацвіли синьо-зелені водорості, загинули десятки тисяч водяних мешканців. Відтоді минуло багато часу, але істотно нічого не змінилося. Навпаки, через перерозподіл річкового стоку в дельті на її заплавних озерах і мілководних системах періодично виникають замори риби й інших живих істот.

2 лютого — Всесвітній день водно-болотних угідь. Від нього у 1971 році розпочала свій відлік Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів, яку ще називають Рамсарською. Цьоріч темою дня стали туризм і відпочинок на водно-болотних угіддях.

Такий туризм і відпочинок покликані сприяти захисту навколишнього природного середовища, збереженню біорізноманіття, збільшенню стабільної зайнятості в цій сфері. Складовою екологічного туризму є й екологічна освіта, за допомогою якої багато хто може поповнити свої знання, усвідомити вразливість природного середовища, перейнятися природними та культурними цінностями рідного регіону.

А чи знаєте ви, що в мисливських угіддях Одещини водиться 4,5 тисячі голів копитних, 93 тисячі хутрової звірини та 341 тисяча пернатих?

Як повідомляє сайт «Погляд з Одеси», посилаючись на начальника відділу лісового господарства обласного управління лісового і мисливського господарства Валентину Калошину, у підпорядкуванні цього відомства сьогодні перебуває

Міжнародні кліматичні переговори у Південній Африці (м. Дурбан) завершилися компромісом: термін дії Кіотського протоколу продовжено на п’ять років, повідомляє світоглядний портал «Рідна країна».
Хоча ухвалити новий глобальний договір учасники конференції не змогли, замість затвердження компромісних перехідних положень на 2013 — 2015 роки сторони продовжили дію Кіотського протоколу до 2020-го. Країни — учасниці договору також домовилися прийняти нову юридичну угоду зі зміни клімату, яка зобов’яже найбільші країни-забруднювачі знижувати викиди.
На думку експертів, домовленості, досягнуті на міжнародних переговорах у Дурбані, є кроком вперед, але людство все ще залишається на шляху катастрофічного росту температури на планеті через недостатні зобов’язання зі зниження викидів парникових газів.

Нинішньої осені в суббассейні дельти Дунаю вперше проводилася спільна масштабна дослідницька експедиція (JDDS), у якій брали участь вчені України, Молдови і Румунії.

В ОСТАННІ РОКИ стан Дунаю під  постійною пильною увагою міжнародних екологічних організацій.
Осіння експедиція — один з елементів проекту «Спільний екологічний моніторинг, оцінка й обмін інформацією для інтегрованого управління регіоном дельти Дунаю, що здійснює Міжнародна ко­місія із захисту ріки у рамках ініціативи «Навколишнє середовище та безпека» (ENVSEC) у кооперації з UNEP, UNECE і за участі місцевих партнерів з країн дунайської дельти. Менеджмент проекту на регіональному рівні успішно здійснює незалежна громадська організація — Центр регіональних досліджень.