Скільки Бєлових в одному художнику?

Назва виставки звучить майже як перелік жанрів. Але за нею — значно більше: творча історія митця, який упродовж десятиліть працює на перетині мистецтв і щоразу знаходить нову форму для своєї думки.

Борис Геннадійович Бєлов народився 1948 року. У 1973-у закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, а з 1976-го розпочав активну творчу діяльність. Його мистецька географія давно ви-йшла за межі Одеси та України. Художник брав участь в обласних, всеукраїнських і міжнародних виставках та художньо-промислових ярмарках у Познані, Брно, Лейпцигу, Оулу, Регенсбурзі, Йокогамі, Загребі та інших містах. У 1996-у був нагороджений бронзовою медаллю та дипломом І Міжнародного фестивалю декоративно-ужиткового мистецтва в Одесі.

Та, мабуть, найцікавіше у творчості Бєлова — різноманітність його художнього мислення. Він працює як живописець, створює графічні портрети, займається художнім склом і керамікою. Для його робіт характерні виразність образів, а скляні композиції виконані переважно в гутній техніці з подальшою ручною обробкою.

І тут з’являється ще одна важлива для Бєлова територія — книга. «Література допомагає обирати наші теми, ілюструвати твори так цікаво», — каже художник. Саме літературні образи ставали для нього матеріалом творчого пошуку. Він створив серії ілюстрацій до творів «Моонзунд», «Батий», «Шерлок Холмс», «Пуаро» та інших.

Тож недаремно виставка відкривається саме в Музеї української книги. Тут книга стає своєрідним містком між текстом і зображенням, між автором і художником, між прочитаним колись і побаченим сьогодні.

Творчість Бориса Бєлова має ще одну несподівану сторінку — кіно. Він є автором керамічних зображень «негренят» до відомого фільму «Десять негренят» (1986), а також виробів із кераміки та скла для кінострічок «Мистецтво жити в Одесі», «Гамбрінус», «Мушкетери двадцять років потому», «Дафніс і Хлоя», створених на Одеській кіностудії. Тобто його мистецтво буквально виходило за межі музейної зали: воно ставало частиною кіноісторій, декорацій, образів, які потім бачили тисячі глядачів.

Серед творчих захоплень художника особливе місце посідає портрет. Він створює графічні образи у різних техніках — олівцем, аквареллю, пастеллю, вугіллям.

І тут Борис Бєлов говорить про те, що для нього є джерелом особливого натхнення: «Ми служимо красі, й нема нічого прекраснішого, ніж краса жінки». Можливо, саме тому серед створених ним образів є портрети жінок, у яких важлива не лише зовнішня схожість, а й характер, настрій, внутрішня присутність людини. У 2018 році в Одесі митець подарував створений ним портрет відомій актрисі, секс-символу італійського кіно Орнеллі Муті, яка вперше приїхала в Україну з театральною постановкою «Суд над відьмою».

Ще одна важлива грань діяльності Бориса Бєлова — педагогічна. Він працює викладачем-методистом спеці-альних дисциплін в Одеському художньому фаховому коледжі імені М.Б. Грекова. Автор робочих програм із рисунка, живопису, композиції, професійної майстерності, практики, скульптури та художнього скла. Отже, його мистецтво продовжується не лише в картинах, портретах чи декоративних композиціях. Воно переходить до учнів — тих, хто завтра створюватиме власні художні історії.

Недарма колеги кажуть про нього: «У великому, люблячому серці Бориса Геннадійовича вирує енергія умілого, різнобічного майстра». І ця енергія справді має своє продовження.

Твори Бориса Бєлова входять до музейного реєстру України, зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, фондах Міністерства культури і мистецтв України, Дирекції виставок НСХУ та приватних колекціях у різних країнах світу.

За багаторічну працю, вагомі творчі здобутки, високу професійну майстерність і внесок у культурне життя Одеси художник був відзначений почесними відзнаками Одеського міського голови «Подяка» та «Трудова слава».

У Бориса Бєлова є цікава професійна риса: він ніколи не обмежується одним матеріалом чи одним способом говорити з глядачем. Олівець у його руках може розповідати історію, скло та кераміка — створювати настрій, а портрет — те невловиме, що робить кожну людину неповторною.

Тому назва виставки — «Портрет, станкові ілюстрації, художнє скло та кераміка у ХХІ столітті» — це своєрідна підказка: не шукайте тут одного Бєлова. Їх буде кілька — і кожен відкриється по-своєму!

І, можливо, найцікавіше відкриття виставки — не в тому, що саме створив художник, а в тому, що нового він змусить побачити у звичних речах — портреті, склі, кераміці та образах, які ми, здавалося б, уже давно знаємо.

Приходьте 26 вересня до Музею української книги не просто дивитися. Приходьте перевірити, скільки різних історій може розповісти один художник.

Євген ЗАБІЯНОВ.