Покоління Житніх вовків
Хліб — це і щемкі спогади з дитинства, і тривка пам’ять про предків.
«Коли на лані зрілого жита з’являється хвиля, то здається, ніби пробігає добре замаскований вовк, а його хутро — барви стиглих житніх колосків. У дохристиянській культурі (зокрема слов’янській та німецькій) вовк уособлював дух хліба. Називали його зазвичай Житнім, у німців часом — Пшеничним», — цей уривок із журналу «Локальна історія» оживляє у свідомості глибоку красу ниви.
Я не раз спостерігав влітку перед жнивами, як поле перетинає Житній вовк.
Це справді дивне явище, коли в цілковитій тиші і спокої щось невидиме борознить море збіжжя.
І тут спадає на думку український селянин, образ якого оспівували та ліризували багато письменників. До культурного поля український хлібороб потрапив через духовну спорідненість із землею.
Прикметно, що в українській літературі образів жінок-селянок більше, ніж образів чоловіків. Тут дуже постаралися Марко Вовчок і Ганна Барвінок. Та й у Тараса Шевченка читаємо:
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Трагедійною тональністю позначений селянин, хлібороб як жертва радянського режиму і в літературі української діаспори. Українські емігранти розповіли світові про Голодомор 1932 — 1933 років: «Марія» Уласа Самчука та «Жовтий князь» Василя Барки. Це тексти про трагедію українського села, яку за рівнем катастрофи й символічним наповненням і діячі мистецтва, і селяни асоціювали з апокаліпсисом. Адже селянин не міг скористатися плодами своєї праці, у нього система забрала все й допровадила до голодної смерти.
…Мовчить земля, але її мовчання гучніше за будь-які слова. Ця земля, що пам’ятає кожен стогін, кожен тихий подих того страшного року — 1933-го.
Очевидно, тоді Україна вмирала від штучного голоду. Не від засухи, не від війни — від наказів і планів, що мали знищити селянство, серце і душу нашої нації. Колективізація ламала долі, розкуркулення виривало з корінням найпрацьовитіших, радянська влада безжально забирала все — навіть останню зернину з дитячої долоні.
Після Голодомору 1933-го українці зрозуміли, що сіяти хліб немає сенс — його можуть відібрати. Перше, що роблять окупанти зараз — вивозять хліб або спалюють його запаси. Сакральне значення хліба й слова «паляниця» під час війни ожило по-новому — стало паролем, що рятує, і символом, який об’єднує українців у любові до рідної землі.
Та земля вже має голос. Вона говорить через нас. Через тих, хто не скорився, хто тримає хліб, як святиню, і слово «Україна» — як молитву.
І коли в листопадову ніч ми запалюємо свічку пам’яті, її полум’я відбивається у вікнах не лише минулого, а й сьогодення. Світло тієї свічки тремтить у руках воїна на фронті, у материних очах, у дитячій долоні, що стискає скибку хліба.
Це — пам’ять, що перетворилася на силу.
Це — голос землі, яка більше на мовчить.
І поки вона говорить — ми живі.
Ми — Україна.
Минуло багато літ, але пам’ять не вмирає. Вона живе в наших серцях, у музеях Голодомору, у свідченнях очевидців, у тихій свічці…
Вона світить — не для помсти, а для правди.
Бо поки горить свічка, ми живі. І разом із нами — ті, кого забрав Голодомор.
Їхні голоси — у шелесті жита, у дитячому сміху, у кожному крихітному зерні. І ми шепочемо: па-м’ятаємо.
Здається, ми останнє покоління творців хліба і творців слова, яке намагається захистити свої творіння від осквернення і деградації.
Покоління Житніх вовків, у якого серце стікає кров’ю, коли згорає підпалене московськими окупантами поле чи елеватор.
Ми — ті, хто чує стогін землі й шепіт колоска, хто розуміє ціну зернин й хліба, хто відчуває голодний смак хлібної крихти через століття.
Ілля ПОДМОГИЛЬНИЙ,
учень 9 класу,
вихованець гуртка «Літературне краєзнавство»
Ярославського ліцею Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
