Стежка додому

Ювілейний рік став для мисткині своєрідною мандрівкою власною творчістю. Її роботи були представлені у виставкових проєктах у різних культурних просторах Одеси. Зокрема, портретний талант яскраво розкрився в експозиції «Такі різні обличчя» в артпросторі бібліотеки-філії №1 ЦМБС для дітей Одеси. Зазирнути у творчу лабораторію художниці дав можливість проєкт «Світ митця. Майстерня» в Одеському муніципальному музеї особистих колекцій ім. О.В. Блещунова. Наповнені світлом і барвами натюрморти та пейзажі стали основою експозиції «Наш прекрасний світ» в Одеському будинку-музеї ім. М.К. Реріха.

Четвертою у циклі ювілейних імпрез стала «Стежка додому» у Музеї української книги. Назва виставки — символічна. Стежка додому — це образ, який кожен може прочитати по-своєму. Це дорога до батьківського порогу, до місця, де тебе пам’ятають і чекають. Дорога у дитинство, до найтепліших спогадів, до людей і речей, які сформували нас. Але водночас це стежка до власного коріння, до родової пам’яті, до усвідомлення своєї ідентичності.

«Для мене дім — це не лише місце, куди повертаєшся. Це пам’ять, яку несеш із собою все життя. І, мабуть, саме тому ми знову й знову подумки повертаємося туди, де починалися наші дороги», — каже Світлана Крижевська.

Одним із ключових образів виставки є українська хата, біля якої сидить старенька мати. Це не просто мальовничий мотив. У ньому зосереджений цілий світ: родина, пам’ять, щоденна праця, затишок, безпека, зв’язок поколінь. Це той простір, у якому людина вперше пізнає світ. Саме тому повернення до хати стає поверненням до себе.

Утім, картини Світлани Крижевської пробуджують не лише сентиментальні спомини. За їхньою тихою красою відчувається тривога за те, що може бути втрачене назавжди.

Упродовж життя мисткиня багато подорожувала Україною, досліджувала її культурні ландшафти, ходила селами, замальовувала традиці-йний побут. Вона застала світ, який сьогодні стрімко відходить у минуле: чоловіків у смушевих шапках, жінок, які ткали полотно на саморобних верстатах; розмальовані печі, у яких випікали хліб, побілені хати з очеретяними чи солом’яними стріхами, глиняні глеки, рушники, скрині — речі, що були невід’ємною частиною українського дому.

Мисткиня стала свідком поступового зникнення цього світу. Сьогодні старі хати руйнуються, села знелюднюються, зникають традиційні ремесла, забуваються навички, які передавалися від покоління до покоління. Разом із речами ризикує зникнути й пам’ять про спосіб життя, світогляд і систему цінностей наших предків.

Картини художниці повертають нам те, що поступово стає історією: дім, якого, можливо, вже нема, пейзаж, що змінився, річ, якою більше ніхто не користується. Вони зупиняють мить і дають можливість побачити у минулому частину себе.

У часи великих випробувань для України повернення до своїх витоків перестає бути лише особистою потребою, а стає способом зберегти себе як народ. Саме тому «Стежка додому» звучить сьогодні вкрай актуально.

Ця виставка — дорога до усвідомлення того, ким ми є і звідки прийшли. Світлана Крижевська запрошує пройти цією стежкою разом — від особистих спогадів до колективної пам’яті, від краси українського краєвиду до усвідомлення відповідальності за його збереження, від образу батьківської хати до глибинного поняття Батьківщини.

Важливо, щоб ця стежка пам’яті не губилася з часом і залишалася для наступних поколінь. Адже, зберігаючи образи минулого, ми зберігаємо зв’язок із власними витоками.

Запрошуємо всіх вирушити разом зі Світланою Крижевською «Стежкою додому» — до спогадів, родинного тепла, українського краєвиду та тих образів, які зберігають пам’ять поколінь. Можливо, на цій стежці кожен знайде щось своє — знайоме, близьке, рідне.

Євген ЗАБІЯНОВ.