«Знову переставляють ліжка»

Найпопулярнішими коментарями були дописи в стилі «знову переставляють ліжка». А й справді — на посаді прем’єрки 40-літня Юлія Свириденко пропрацювала трохи менше року. Звісно, вона ще виконуватиме обов’язки до призначення наступника, але потім, як очікується, поїде працювати послом України у Вашингтоні замість Ольги Стефанішиної.

Політологи звертають увагу, що формально, згідно з Конституцією, 30-річчя якої щойно гучно відзначили в Україні, президент не може відправити прем’єра у відставку. Для цього потрібна згода коаліції, хоча не відомо, чи монобільшість «Слуги народу» і справді має 226 твердих мандатів.

«Дуже цікава ситуація. Прем’єрка, до якої не було публічних претензій практично ні в кого, крім опозиції, приходить на зустріч з президентом, і там їй розповідають, що вона має подати у відставку… Коли Єрмак ще був всемогутнім керівником Офісу президента, Свириденко називали людиною Єрмака, але і після його відставки, і, власне, під час його відставки вона виступила проти нього, наскільки це було можливо», — каже політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда.

Від самого призначення прем’єркою Юлію Свириденко справді вважали «людиною Єрмака», але після зміни керівника Офісу, після висунення Єрмаку підозри в справі «Мідаса», вона намагалася дистанціюватися і стати «людиною президента».

«Я свого часу навіть висловив припущення, що вона і колір жакета, і фасон жакета підбирає за дорученням президента. Ми живемо в офісно-президентській республіці (в Україні — президентсько-парламентська форма правління. — Ред.), і це сувора реальність», — зауважує Євген Магда.

Власне, на тому, що Свириденко дуже тісно асоціювалася з Єрмаком, наголошує й експертка з Королівського інституту міжнародних відносин у Лондоні Орися Луцевич.

Вона вважає, що урядові зміни відбуваються з двох причин. По-перше, президент хоче посилити власну політичну легітимність, привівши нових людей у виконавчу владу. «Україна все ще у стані війни і не може проводити вибори, відтак такі ротації є єдиним шляхом привести «свіжі» ефективні кадри. Юлія Свириденко асоціювалася зі спадщиною Єрмака і широко сприймалася саме як його протеже. Зміна її також продемонструє українцям, що Зеленський вичищає виконавчу владу від впливу Єрмака», — пояснює Орися Луцевич.

Другою причиною вона називає важливість України вистояти всередині в час війни на виснаження, яке веде проти України Росія. «Майбутній прем’єр матиме одне головне завдання — щоб Україна пережила зиму і щоб її енергетична система не зазнала краху… Це означає мати когось на верхівці з досвідом управління енергетичною системою і здатного одночасно як утримати це, так і втілити зміни», — додає експертка.

На аспект своєрідного політичного «самопідвищення» Президента України, який, відправляючи і прем’єрку, і з нею цілий уряд у відставку, навіть не порадився з коаліцією, звертають увагу чимало оглядачів.

«Зеленський знову демонстративно потоптався по Конституції і парламенту, заявивши про відставку Юлії Свириденко та зміну уряду. Так само, як рік тому, коли заявив, що Свириденко стане прем’єром. Здавалося б, невже так важко хоча б про людське око виявити повагу до права і Конституції, відповідно до якої президент взагалі не має визначати, коли і кого призначати чи звільняти з посади очільника уряду? — обурюється політичний активіст Тарас Шамайда. І додає: — Ні, Володимиру Олександровичу вкрай важливо публічно демонструвати, що йому мало бути просто президентом з чітко визначеним колом обов’язків. Він хоче бути «начальником держави» і безпосереднім керівником усієї влади. Такі бажання і звички — дуже погана історія для правової демократичної держави».

Чимало коментаторів звертають увагу на те, що всі ці кадрові зміни відбуваються на тлі повномасштабної війни, яка вже триває п’ятий рік, і на тлі потреби прискорення євроінтеграції та виконання вимог для досягнення членства України в ЄС.

У Євросоюзі відреагували на повідомлення про плановану відставку українського уряду на чолі з Юлією Свириденко. Висока представниця ЄС з питань безпеки та зовнішньої політики Кая Каллас назвала формування уряду «внутрішньою справою кожної країни».

Хоча про відставку прем’єрки Юлії Свириденко першим повідомив Володимир Зеленський, але потім, після зустрічі з президентом, і вона сама таки написала, що йде з посади. Тобто ніби сама подає у відставку. А це автоматично означає і відставку уряду.

Але от що цікаво: після цієї новини кілька депутатів від опозиції моментально написали, що хочуть заслухати звіт прем’єрки Свириденко про рік роботи. Що було «так», а що — «не так», чому йде, тягнучи за собою відставку цілого уряду тощо.

«Коли керівник звільняє підлеглого, він пояснює причини. Це може бути непотрібно звільненому (хоча насправді важливо для його подальшої кар’єри), але це дуже потрібно тим, хто залишається і хто приходить. Що в нас вважається заслугою, а що провалом, як робити і як не робити, за що хвалять, за що сварять. Це найголовніша інформація для ефективності організації. Цього разу, як і раніше, ми не дочекаємося жодних пояснень», — зазначає в соцмережах Валерій Пекар, підприємець і громадський діяч, співзасновник громадянської платформи «Нова країна».

Вочевидь, не буде звіту й інших ключових членів Кабміну Юлії Свириденко.

Її, до речі, формально має звільняти голосуванням Верховна Рада (що і сталося вже у вівторок). Саме парламент має затверджувати і майбутнього керівника уряду. Як і голосувати за кандидатури на посади керівників МЗС та Міноборони.

Сама Юлія Свириденко запам’яталася принаймні двома речами — підписанням її урядом Угоди про мінерали зі США та створенням українсько-американського інвестиційного фонду, а також участю замість Зеленського у нещодавній Конференції з відбудови України у Ґданську.

Зараз на посаду прем’єра називають кількох претендентів. Це і нинішній голова НАК «Нафтогаз» Сергій Корецький (кажуть, фаворит з величезним відривом від інших кандидатів). Це і нинішній міністр оборони Михайло Федоров, і колишній очільник уряду, а нині перший віцепрем’єр та міністр енергетики Денис Шмигаль. Фігурує й ім’я міського голови Харкова Ігоря Терехова.

Нинішнього очільника МВС Ігоря Клименка теж називають, але, як сказав один політолог, шанси Корецького становлять 95 відсотків. Саме з ним у неділю, 12 липня, президент Зеленський зустрівся першим, а вже потім — з іншими потенційними претендентами на крісло прем’єра.

«Хто буде наступним прем’єр-міністром України? Це абсолютно не має жодного значення. Абсолютно. Призначте завтра Пупкіна, і післязавтра його ніхто навіть не згадає. Голів уряду, попри Конституцію, знімає і призначає Зеленський. Як і голів Верховної Ради. Жодної змагальності. Жодної програми уряду. Жодних висновків після звільнення. Той, хто перебрав на себе всі повноваження у цій державі, — Володимир Зеленський. Всі інші — це антураж для Президента України», — зазначає журналіст Сергій Руденко, автор біографічної книжки про президента Зеленського.

Всі ці перестановки Руденко називає «кадровим фаєршоу». «В умовах, коли країна стоїть на межі «бути чи не бути», важливим є не переставляння ліжок у консерваторії. Важливим є відповідальність за зроблене і не зроблене», — зауважує він.

А ще чимало оглядачів говорять про «коротку лаву запасних», що президент Зеленський тасує одну й ту ж кадрову колоду. Тут таким собі узагальнюючим урядовцем-уособленням в очах деяких користувачів соцмереж виявився технократичний і лояльний Денис Шмигаль.

Ще рік тому він був прем’єром, протримавшись на посаді рекордні для незалежної України понад п’ять років. Потім був міністром оборони, потім першим віцепрем’єром і міністром енергетики. А зараз його ім’я знову фігурує серед претендентів на прем’єрство, хоча він і не є фаворитом.

У соцмережах жартують: «Навіщо ці кадрові перестановки? Бо Денис Шмигаль ще не працював міністром культури».

Ростислав ХОТИН.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org.

«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»