Травневе фіаско

«Травень можна назвати найпровальнішим місяцем для російських окупантів із 2023-го. Загалом весняна наступальна кампанія Росії — найневдаліша за останні два роки. Гірша ситуація для них була лише у 2022-у, коли вони відступали», — коментує військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр КОВАЛЕНКО.

Але у 2022-у йшлося саме про відступ. Коли армія під час відходу втрачає особовий склад, техніку та території — це характерно для такого формату бойо-вих дій. Натомість зараз росіяни перебувають у фазі наступу: спочатку — весняного, а тепер і літнього.

«При цьому ми не бачимо тих кардинальних і масштабних змін на фронті, які мали б супроводжувати успішну наступальну кампанію. З початку 2026 року російські війська дедалі більше втрачають ініціативу та сповільнюють темпи просування. Водночас не можна сказати, що вони стали менше атакувати. Навпаки, кількість бойових зіткнень зростає. Протягом травня середній показник збільшився приблизно із 200 до майже 300 бойових зіткнень на добу. І лише за травень вони втратили майже 34 тисячі військовослужбовців. При цьому їхній територіальний результат залишається мінімальним», — підкреслив експерт.

Математика ворожого наступу виглядає як вирок. За підрахунками Коваленка, щоб захопити мізерну ділянку української землі, окупанти буквально вистилали її тілами: «За різними оцінками, протягом травня російські війська захопили близько 88 квадратних кілометрів української території. Водночас Сили оборони України провели низку контратакувальних дій і повернули під контроль приблизно 68 квадратних кілометрів. Таким чином, чистий територіальний результат противника становить близько 20 квадратних кілометрів, без урахування «сірих зон» та інших тактичних нюансів».

Фактично на захоплення одного квадратного кілометра території росіяни витрачали близько 1688 військовослужбовців. «Це надзвичайно високий показник і, по суті, антирекорд, який сьогодні можна зафіксувати за цим критерієм. Саме тому я вважаю весняну наступальну кампанію Росії абсолютно провальною, а травень став її найневдалішим місяцем. Росіяни входять у літню наступальну кампанію з найгірших стартових позицій, які вони мали з 2023 року», — констатує оглядач.

Щоб зрозуміти глибину нинішнього фіаско Кремля, варто поглянути на ретроспективу: «Під час наступальної кампанії минулого року — у травні, червні, липні та серпні — російські війська в середньому захоплювали від 400 до 500 квадратних кілометрів території України щомісяця. Сьогодні ситуація виглядає зовсім інакше. Ефективність їхнього наступу погіршилася приблизно у 25 разів. Я не можу назвати це інакше, ніж повним фіаско».

Реальність традиційно дисонує з тим, що доповідають у високих кабінетах Москви. Військовий експерт, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло ЛАКІЙЧУК наголошує: «Начальник російського Генштабу генерал Герасимов 16 травня говорив, що русня вже захопила Куп’янськ із Боровою і Кутьківкою, просувається на захід в напрямку Шевченково-го, за версією Герасимова росіяни «звільнили» майже половину Шиківки та 85% Лимана. Резюме: «СВО ідьот по плану, наступаєм!».

Тільки насправді ситуація зовсім інша: через три тижні після заяв Герасимова, станом на 5 червня, і Куп’янськ, і Кутьківка, і Борова залишаються під контролем ЗСУ. І це навіть не «сіра зона».

«Лиман міцно тримається, про його захоплення і не йдеться», — акцентує Лакійчук.

Звертаючись до даних західних та українських моніторингових інституцій, експерт констатує, що ініціатива на полі бою має зовсім інші обриси: «За оці-нками ISW, російські диверсанти проникли на 0,06% Лимана. Нагадаємо: за експертизою того ж ISW, у травні росіян вигнали з більшої території, ніж вони спромоглися завоювати. І ця тенденція простежується другий місяць поспіль: у квітні росі-яни вперше за майже три роки втратили контроль над близько 120 кв. км, у травні — 282. Обережніші в оцінках наші аналітики з проєкту DeepState: росіянам у травні все ж вдалося захопити 14 (!) квадратних кілометрів. Це найнижчий місячний показник за останні три роки».

Детальний погляд на найгарячіші напрямки — Покровський, Гуляйпільський, Костянтинівський та Лиманський — виявляє загальну тенденцію: ворог діє інерційно. Усі спроби розширити зони контролю зводяться до тупого продавлювання оборони масою, без глибоких стратегічних задумів.

Тотальна демілітаризація

Ставка російського командування виключно на піхотні штурми має ще один, прихований вимір — катастрофічне виснаження технічного компонента. Травень став місяцем безпрецедентного знищення російських засобів ураження та забезпечення.

Олександр КОВАЛЕНКО пояснює причини: у травні окупанти втратили неймовірну кількість ствольної артилерії — 1993 одиниці, а також 63 реактивні системи залпового вогню. Такий розгром зумовлений тим, що ворог змушений під-тримувати свою штурмову піхоту за допомогою застарілої радянської буксируваної артилерії або північнокорейських РСЗВ, які через малу дальність і низьку мобільність стають ідеальними мішенями для українських контрбатарейних засобів та дронів.

Проте найболючішого удару ЗСУ завдали по системі забезпечення та ППО окупантів. «Знищено 42 системи протиповітряної оборони. Це найвищий показник з червня 2024 року... Українські війська перетворили російське ППО з мисливців на потенційну здобич, — зазначає Коваленко. — Щодо втрат автотранспорту, то у цій категорії у ворога в травні вийшов абсолютний і беззаперечний рекорд з початку повномасштабного вторгнення в Україну — 8612 одиниць. Це і є «логістичний локдаун».

Сили оборони України взяли під свій контроль логістику на низці ділянок середньої тилової зони противника на тимчасово окупованих територіях Запорі-зької та Херсонської областей.

«Варто зазначити, що на сьогодні під контроль узяті не всі доступні сектори, а тому масштабування цієї роботи по логістиці в середній тиловій зоні окупантів ще буде. І я впевнений, що це не останній рекорд у категорії знищення автомо-більного транспорту», — прогнозує експерт.

Доповнює цю невтішну для росіян картину і втрата 89 одиниць спецтехніки, що також стало прямим наслідком успішних українських ударів углиб окупованих територій.

Прогнози на літо

Окреслюючи перспективи літньої кампанії, експерти від-значають, що росіяни не здатні запропонувати нових тактичних рішень. З огляду на це, червень обіцяє бути місяцем інтенсивних, але безперспективних для РФ штурмів. Головна ставка українського командування робиться на подальше виснаження логістики ворога, що згодом відкриє перед Силами оборони стратегічне «вікно можливостей».

Олександр КОВАЛЕНКО: «Щодо літнього наступу окупантів, то я не очікую від нього якихось принципово інших результатів. Це буде така ж провальна фаза, як і весняна кампанія. У червні росіяни, найімовірніше, намагатимуться наростити кількість бойових зіткнень. Водночас вони не відмовлятимуться від своєї тактики інфіль-трації малих піхотних груп».

Гуляйпільський напрямок залишатиметься для ворога одним із пріоритетних.

«Утім, саме зараз ми завдаємо ударів по їхній «південній» логістиці. У певний момент це може призвести до гострого матеріально-технічного дефіциту на півдні Херсонської та в Запорізькій областей. Для нас це відкриває можливості для вирішення низки важливих завдань. Йдеться, зокрема, про нові удари Middle Strike по трасах М-14, Н-08 і Н-30», — пояснює Коваленко.

Особливо накопичувальний ефект цих ударів, за прогнозом експерта, дасть плоди восени, коли на фізичне виснаження армії накладуться політичні турбулентності в Росії: «Росіяни вже значною мірою втратили наступальну ініціативу, а подальше порушення логістики може остаточно її нівелювати. Не виключаю, що на окремих ділянках їм буде складно не лише наступати, а й утримувати оборону».

Будь-яка загальновійськова операція — як наступальна, так і оборонна — базується на двох ключових складових: зв’язку та логістиці. Саме по цих елементах ми зараз і працюємо: «Ми послідовно підриваємо їхні можливості у сфері зв’язку та забезпечення. Коли буде досягнута критична межа і російські війська почнуть відчувати це на рівні нездатності утримувати захоплені позиції та території, для України може відкритися перспективне вікно можливостей. Я не роблю надто оптимістичних прогнозів на літо, але осінньо-зимовий період може стати саме тим часом, коли вікно можливостей відкриється найбільш широко. На це впливатимуть одразу кілька чинників: виснаження ЗС Росії, виснаження її стратегічних резервів, а також внутрішньополітичні процеси. До речі, масштабну мобілізацію вони, найімовірніше, відкладатимуть до завершення виборів. Це ще ширше відкриє для нас вікно можливостей».

Це поєднання факторів, за словами Олександра Коваленка, сходиться саме на вересні, жовтні та листопаді: «Ці три місяці Україна має використати максимально ефективно. Я не здивуюся, якщо в певний момент комусь доведеться ухвалювати дуже непопулярні для ворога рішення, які вони звикли називати «жестами доброї волі».

Вразливість південного угруповання ворога підтверджує і Павло ЛАКІЙЧУК: «На сході ми, як капілярами, були історично пов’язані з північним сусідом щільною мережею залізничних та автомобільних шляхів, польових доріг тощо, які перерізати одним махом вкрай складно, практично неможливо».

На півдні ситуація інша. «Ворог логістично опирається на Крим, пов’язаний з Росією артерією «кримського мосту» (під цією назвою я маю на увазі не тільки Керченську мостову залі-знично-автомобільну переправу, а й усе сполучення Тамань-Керч, включно з поромною переправою Порт-Крим — Порт-Кавказ, перевезенням військових вантажів з Темрюка і Новоросійська до Керчі й Феодосії великими десантними кораблями та допоміжними суднами Чорноморського флоту). Так-от, цю артерію вже «надірвали» мідл-страйки підрозділів ГУР МО, СБУ, ССО і СБС. Дублювати її намагалися «сухопутним коридором» Ростов-Таганрог-Маріуполь-Бердянськ-Мелітополь-(Джанкой). Не розрахували, — іронізує експерт. — Траса «Таврида-2» стала вже не тільки об’єктом вогневого впливу стратегічних сил України, а й потрапила в зону ураження лінійних з’єднань ЗСУ, які тримають оборону на півдні. Інфаркт! Фактично логістика противника на півдні колапсує».

Тенденція така: якщо ворог найближчим часом не вигадає якесь ноу-хау, аби виправити ситуацію, йому доведеться «приймати складні рішення», — резюмує Павло Лакійчук.

* * *

Рубікон весняної кампанії перейдено, і його підсумки для Кремля є невтішними. Тактика нескінченних хвиль живої сили та штурмів розбилася об сучасний технологічний підхід Сил оборони України. Травень довів: жодна кількість кинутих у бій солдатів не здатна компенсувати логістичний параліч та втрату керованості військами.

Протягом літа росіяни продовжуватимуть битися в конвульсіях на ключових напрямках, намагаючись довести своєму керівництву, що вони ще на щось здатні. Проте стратегічний маятник уже гойднувся в інший бік. Планомірне знищення тилових артерій агресора неминуче наближає той момент, коли фронт окупантів почне осипатися під власною вагою, відкриваючи для України нові горизонти для звільнення територій.

Мирослав ЛІСКОВИЧ.