Не з того боку зайшли

Правоохоронці вимагають повернути державі корпус, який реконструювали ще 19 років тому. Наполягають, що і реконструкція, і подальша приватизація будівлі церквою були незаконними.

Торік Господарський суд Одеської області відмовився задовольнити позов: мовляв, усе було зроблено правильно. Пізніше апеляція підтримала колег з першої інстанції, але з інших причин.

З одного боку, вона констатувала незаконність усього, що сталося: «Оскільки відповідно до додаткової угоди від 18.01.2012 до інвестиційного договору про будівництво об’є-кта нерухомості від 09.10.2007 було відчужено майно навчального закладу, на яке поширювалася встановлена законом заборона на його відчуження, у зв’язку з чим відповідач набув речове право всупереч встановленому законом порядку, такий договір відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України порушує громадський порядок, а тому є нікчемним»…

З іншого боку, вважала, що держава пропустила всі строки для позову: «…спірну будівлю православного храму фактично вільно та відкрито використовувала релігійна громада протягом тривалого часу (понад 15 років), і цей факт відкритого користування та володіння будівлею храму був безперечно відомий державі в особі відповідних установ, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, а також самому Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України».

У підсумку прокуратурі фактично показали дулю.

«Їх, прокурорських, головне завдання — обґрунтувати, чому вони збурилися через цю історію лише зараз, — каже юридичний оглядач «Думської» Олександр Іванов. — Касація термін давності навряд чи поновить — швидше за все, якщо аргументи позивача будуть достатніми, поверне справу на новий розгляд. В принципі підстави є, але подивимося, як усе вирішиться у залі засідань».

Ця історія бере початок у далекому 2007 році. Тоді директор Одеського інституту фінансів Українського університету фінансів та міжнародної торгівлі Ярослав Квач уклав інвестиційний (!) договір із православною парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна», яку очолював ієрей Євген Глушко. Останній виступив у ролі інвестора, профінансувавши реконструкцію корпусу під храм. Це обійшлося в понад мільйон гривень — за чутками, їх виділив відомий і впливовий в Одесі бізнесмен.

Замовником робіт був інститут (нині — коледж). У 2010 році об’єкт ввели в експлуатацію. Освячував його особисто митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, у миру Олексій Саввін.

Спочатку православним передали культову споруду в оренду на 49 років, але вже у 2012-у сторони уклали додатковий договір, згідно з яким інститут відмовився від своїх прав на будівлю на користь Одеської єпархії УПЦ МП. Так релі-гійна організація стала власником нового храму. Інформацію про це до реєстру нерухомості внесли у 2018-у.

«Керівництво інституту/коледжу на всіх етапах порушило все, що тільки можна. У принципі тут є всі ознаки кримінального злочину, — каже Олександр Іванов. — На жаль, прокуратура підійшла до цього питання не з того боку. Кримінального провадження нема, позов подали про витребування майна, хоча треба було домагатися визнання незаконним «інвестиційної угоди» та додаткового договору до неї. Попередньо відновивши строки позовної давності. Усього цього зроблено не було. Ось і результат — відмова у задоволенні позову, яку підтвердила апеляція».

Як зауважує «Думська.net», керівником православної громади Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» є Володимир Колісник, засновниками — Євген і Тетяна Глушки, а також Сергій Бондаренко. Цікаво, що у 2020 році організація задекларувала дохід у розмірі 241,5 млн грн і чистий прибуток у розмірі 1,6 млн грн. Ні до, ні після таких грошей у неї не було. У 2024-у доходи громади склали 574 тис. грн. У парафії зазначені троє працівників.