Війна нас робить стійкими
Мою лекцію в Київському національному університеті імені Шевченка довелося скасувати через цих клятих росіян. Фактично дрон врізався менш ніж за кілометр від місця проведення. Студенти ще не зібралися, тому проблем не було. Викладачі провели час очікування в деканаті. Протокол вимагає півтори години очікування після того, як район буде оголошено безпечним для збору студентів. Оскільки я наступного ранку виїжджав з Києва, ми вирішили перенести лекцію на віртуальну, тільки-но я буду в Західній Україні або в Штатах.
Зараз до бомбардувань в Україні ставляться досить звично. Мало хто ховається в бункери. У минулому метро продовжувало працювати, але рух автомобілів на вулицях зупинявся. Я помітив у собі очевидну різницю. Нічна сирена зазвичай будила мене, і хоча я не був у стресі, відчував певне занепокоєння, поки не було відбою, після чого знову засинав. Тепер я чую сирени і не звертаю уваги. Я не став сміливішим. Я став байдужим або стійким, як кажуть на Заході. Сирени вдень на мене не впливають.
Зустріч з викладачами дозволила мені отримати деяку інформацію про подію, яку зможу під-твердити лише пізніше. Безпосередньо перед своєю смертю патріарх Філарет зустрівся з митрополитом Епіфанієм і повідомив йому про статус церкви Київського патріархату. Він уповноважив митрополита взяти під контроль Київський патріархат під егідою Православної церкви України. У вівторок, через два дні після поховання патріарха в крипті Володимирського собору, я відвідав храм і був свідком релігійної служби. Там було мало людей. Звичайно, не було жодної деструктивної діяльності.
Гарна новина полягає в тому, що Православна церква України, здається, тепер єдина. Погана новина полягає в тому, що українські віряни вагаються вирішити проблему Української православної церкви Московського патріархату, яка, по суті, є російською секретною службою. Було ухвалено закон щодо незаконності цієї церкви, але з його впровадженням є проблеми. Мені сказали: це пов’язано з тим, що Україна не бажає розпалювати релігійну війну. Деякі парафії Московського патріархату приєднуються до ПЦУ. Однак процес відбувається дуже повільно, й основні структури залишаються під іноземною юрисдикцією. Українці дивляться на Захід, щоб зрозуміти, як відреагують інші релігійні громади. Сила залишається не варіантом.
Під час візиту до Києва я зустрівся з членами бригади «Азов». Через військовий фонд Українського вільного університету я підтримав придбання робота українського виробництва, який використовується для розмінування території, раніше окупованої ворогом. Роботизована система, про яку йдеться, долає приблизно 45 кілометрів. Проблема часто полягає в тому, що її поле дії — це рівна місцевість. Багато мін розташовані у важкодоступних місцях і можуть бути знешкоджені лише людськими руками. Виробництво цих роботів є надзвичайно цінним, але деякі деталі потрібно доопрацювати. Це ще один приклад української військової винахідливості.
Про робота піклувалося приблизно 5—10 солдатів. Я не знаю точної кількості, бо деякі з них були на патрулюванні. Їхній вік коливався від 20 до 40 років. Цікаво, що 20-річний хлопець на ім’я Денис був мозком операції.
Раніше того ж ранку я прочитав лекцію студентам Київського університету імені Драгоманова. Там були студенти-міжнародники, історики, філологи, журналісти, чотири декани та два віцепрезиденти університету. Хоча вони ставилися до мене дуже шанобливо як до американця україн-ського походження, я викликав негативний резонанс, коли говорив про президента Трампа. Я сказав, що американці люблять Україну, але президент Трамп не дуже переймається українським народом…
Завтра вранці я виїжджаю з Києва до Львова. Мені щойно зателефонували, що «шахед» поцілив у монастир за п’ятдесят метрів від моєї квартири у Львові, і монастир горить. Не хвилюйтеся! Я це переживу!
Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ,
український правознавець і громадський діяч у США.
24 березня 2026 року.
Від редакції. Ці нотатки наш шановний автор написав у день, коли Україна пережила наймасованіший дроновий удар: упродовж однієї доби ворог запустив на наші голови майже тисячу безпілотників і понад три десятки ракет. Є загиблі і поранені. Зокрема й у нас, на Одещині.
Смерть ворогам!
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
