№ 10 (22586) четвер 19 березня 2026 року

Щоденно москальня атакує Україну як на передовій, так і практично по всій території.

Сотні безпілотників, десятки ракет летять і летять на наші голови. Під постійним прицілом — Харків, Запоріжжя, 

Війна в Ірані триває вже понад два тижні. За цей час, мабуть, з’явилося більше питань, ніж відповідей. Але відповіді треба шукати, оскільки від них певною мірою залежить і шлях України.

Про стан справ і перспективи розвитку ситуації — у розмові «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) з Ігорем СЕМИВОЛОСОМ, відомим дослідником Близького Сходу, директором Центру близькосхідних досліджень.

Служба безпеки затримала ще одного агента фсб у лавах Сил оборони України. Ним виявився завербований ворогом матрос морської охорони Держприкордонслужби, який коригував ракетно-дронові удари по Одесі.

За матеріалами справи, фігурант виявляв бойові позиції мобільних вогневих груп, радіолокаційних станцій та зенітних батарей, що захищають небо портового міста. Він на таксі об’їжджав місто та околиці, щоб з вікна авто приховано фотографувати на телефонну камеру військові об’єкти.

Колектив Одеської національної опери вирушив у тривалий гастрольний тур Королівством Нідерланди та Німеччиною.

Європейській публіці вже були представлені опери «Богема» і «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні та «Трубадур» Дж. Верді.

У Шевченківські дні відбувся XVІІІ відкритий обласний фестиваль-конкурс літературно-музичних композицій, моновистав та читців «Співець українського слова», який проводить Одеський обласний центр української культури за підтримки департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини ОВА.

Мала велику честь очолювати журі конкурсу, до якого також увійшли Валентина Вітос, директорка ООЦУК; Людмила Чернецька, заслужена артистка України; Ірина Сидорук, генеральна директорка Ukrainian Women Festival DIVA; Микола Діденко, завідувач науково-методичного відділу ООЦУК.

У житті кожної людини виникають суперечки: з сусідами, родичами, колегами або знайомими. Конфлікти є невід’ємною складовою нашого життя. За активних часів сьогодення та з урахуванням контексту, в якому перебуває Україна, конфлікти набувають більшого значення та стають ширшими. Ми не витримуємо емоційного навантаження, тож конфлікт дедалі частіше стає розрядженням наших емоцій. Можна стверджувати, що таким чином ми вивільнюємо накопичену втому, злість, негативну енергію, яка «сховалася» у куточках нашого тіла та щоденно впливає на наш стан.

Конфлікти виникають у різних сферах нашого життя — від побутових, особистісних до професійних та бізнесових. Часто люди намагаються вирішити такі питання через суд, але існує інший, більш спокійний і людяний спосіб — медіація. Це процес, під час якого сторони конфлікту намагаються знайти рішення за допомогою нейтральної третьої особи — медіатора.

Що показали три мільйони сторінок досьє

В американській суспільній свідомості скандал навколо Джеффрі Епштейна — це історія про моральне розкладання еліт. Епштейн (американський фінансист, засуджений 2008 року за залучення неповнолітньої в проституцію, заарештований 2019-го за обвинуваченням у торгівлі людьми й незабаром знайдений мертвим у камері) у цій істо-рії — безсердечний сутенер, який постачав дівчаток і молодих жінок багатим і знаменитим. Ця інтерпретація, зосереджена майже повністю на сексуальних злочинах, залишає в тіні інший, значно менш обговорюваний, але не менш темний пласт.

Епштейн був не просто сполучною ланкою між мільярдерами та розпустою. Він мав розгалужені міжнародні зв’язки, і серед них особливо важливим був один напрямок — Росія. Його контакти з російськими політиками та посередниками були набагато глибшими, ніж здавалося до того, як Міністерство юстиції США під тиском Конгресу оприлюднило три мільйони сторінок так званого досьє Епштейна. Нова інформація — це лише половина всього досьє, але вже постали запитання, на які наразі нема чіткої відповіді. Чи був Епштейн агентом Росії? Якщо так, то яку роль у цій схемі міг відіграти його колишній друг і приятель — президент США Дональд Трамп, ім’я якого згадано в досьє тисячу разів?

Прийшла весна… Земля, відпочивши за зиму, прокидається і чекає на хлібороба, який своєю сумлінною працею почне плекати новий урожай…

Що турбує українських аграріїв у наш непростий час? Які можливості дають банки, донорські та благодійні організації для вирішення конкретних завдань? Які зміни маємо у законодавчому полі країни та як ними скористатися? Що радять науковці?

У кошторисі протиаварійних робіт у пошкодженому обстрілами будинку в Одесі аналітики проєкту DOZORRO TI Ukraine виявили ймовірну переплату на 1,8 млн грн.

Ідеться про протиаварійні роботи у триповерховому будинку на вулиці Новосельського, 51. Вартість контракту становить 11 млн грн, завершити роботи планують до кінця 2027 року. Підрядник має розібрати аварійні конструкції та відремонтувати фундамент, стіни й перекриття будівлі. Договір на виконання робіт департамент міського господарства Одеської міськради уклав із ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач».

У фокусі уваги «Чорноморських новин» незмінно перебуває така знакова для національної культури особистість, як художник і літератор Михайло Іванович Жук (1883 — 1964). Нещодавно, 12 березня, у Золотій залі Одеського літературного музею відбулася непересічна подія, пов’язана з цією постаттю: презентація повнокольорового видання «Михайло Жук. Персональний каталог, 1900 — 1919. Ч. 1» (Одеса, «Друк південь», 2025). Автор-укладач — мистецтвознавець-дослідник, член НСХУ і НСЖУ, один із багаторічних авторів «ЧН» Володимир Кудлач.

Про перший варіант електронної версії каталогу — «Твори Михайла Жука в музейних та приватних колекціях України», який є складовою проєкту «Михайло Жук — вісник відродження» (ґрант Українського культурного фонду), започаткованого Музеєм сучасного мистецтва Одеси, можна докладніше ознайомитися в попередніх публікаціях нашої газети (див. номери за 21 вересня 2023-го та 26 вересня 2024-го).

Мистецтво і війна зустрілися в його житті — й він творить із цього нові світи

24 лютого 2022 року — дата, яка назавжди закарбувалася в пам’яті кожного українця. Лише кілька цифр, але за ними — тисячі історій, переживань і випробувань. У них — тривога перших годин, біль втрат, гнів і водночас віра, що допомагає вистояти. Саме цього дня життя мільйонів людей розділилося на «до» і «після».

Ця межа — між мирним минулим і воєнною реальністю — стала основою персональної виставки художника й військовослужбовця Олександра Сімаченка «24.02.22. До і після», яка відкрилася 14 березня в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського.

З глибоким сумом повідомляємо, що 8 березня на 63-у році життя раптово перестало битися щире серце українського патріота, поета і просвітянина, члена Національної спілки письменників України

Олександра Григоровича КРИВОШАПКИ.

Народився він 22 вересня 1963 року в селі Мала Перещепина Новосанжарського району, що на Полтавщині. Ще дитиною, у 1968-у, переселився з батьками на Одещину. Закінчив ЗОШ №3 м. Іллічівська (тепер — Чорноморськ). Здобув спеціальність «техніка-метролога» в Одеському вищому училищі метрології та якості радіотехнічних вимірювань.

20 березня сповниться 387 років від дня народження Івана Мазепи, гетьмана України у 1687 — 1709 роках.

Ще за часів Мазепи склалося прислів’я «Від Богдана до Івана не було гетьмана». Безумовно, не слід сприймати цей вислів як зовсім точний. По-перше, були, і забагато. Якраз період Руїни породив ще один вислів: «Що козак — то полковник, що сотник — то гетьман», яке підкреслювало розбрат, чим користалися вороги. По-друге, були серед гетьманів і більш чи менш достойні люди. Передусім ідеться про Петра Дорошенка. На жаль, у підсумку, він склав зброю і пішов служити москалям. Ці часи добре відображені у безсмертному творі Лесі Українки «Бояриня».

13 березня в Одеській обласній універсальній бібліотеці ім. М.С. Грушевського у межах проєкту «Читаємо. Пам’ятаємо» відбувся меморіальний вечір, присвячений 100-річчю від дня народження людини незвичайної долі, якій двічі оголошували смертний вирок: у 1943-у — німецькі окупанти, а через десять років — окупанти московські.

Мова — про Володимира Караташа, вояка УПА із Кіровоградщини, політичного в’язня, учасника Кенгірського повстання, а після відбуття термінів покарання — письменника, публіциста, педагога та громадського діяча.

Втрата такого ключового хижака, як, скажімо, ведмідь, рись чи вовк, може спровокувати явище під назвою «трофічний каскад» — процес, за якого порушення харчового ланцюга призводить до неконтрольованої деградації всієї екосистеми.

За відсутності хижаків популяція їхньої здобичі може стрімко зрости, що призведе до надмірного випасання та виснаження ландшафту. Це, своєю чергою, може стати причиною інтенсивніших лісових пожеж, поширення хвороб та низки інших екологічних викликів.

Тридцята Українська антарктична експедиція завершує свою місію на станції «Вернадський».

Її учасники роблять фінальні виходи в океан для виконання завдань. І під час одного з них науковці зустріли горбатого кита, який влаштував їм «прощальне шоу». Під час зустрічі з ученими він зробив понад… 50 стрибків поспіль!

Приблизно 10 секунд — це час, за який нікотин та інші токсичні сполуки через легені або слизову оболонку ротової порожнини потрапляють у кров, коли людина курить, вейпить або використовує нікотинові снюси. Через кров шкідливі хімічні речовини розносяться по всьому тілу — до мозку, серця та інших органів.

Утім, небезпеку становить не лише нікотин, який викликає звикання та залежність. Аерозоль вейпів (електронних сигарет), наприклад, містить важкі метали та токсичні сполуки, які утворюються під час нагрівання рідин з ароматизаторами. Ці речовини можуть спричиняти запалення дихальних шляхів та шкодити серцево-судинній системі.

Легіонельоз (або хвороба легіонерів) — це інфекційна хвороба, яку спричиняють бактерії роду Legionella, найчастіше — Legionella pneumophila. Вона може призводити до тяжкого ураження легень і розвитку пневмонії.

Особливість цієї інфекції полягає в тому, що бактерії поширюються через водні системи, які широко використовують у сучасній інфраструктурі міст — від кондиціонування до душових і фонтанів.

Якщо не поспішати й дочекатися, поки земля повністю відновиться після зими, рослини отримають кращі умови для зростання і зможуть дати значно більший урожай.

Кожен городник навесні з нетерпінням чекає моменту, коли можна починати сіяти-садити рослини. Однак поспішати з цим не варто. Якщо ґрунт ще не відновився після зимового періоду, сходи можуть погано розвиватися або й навіть загинути. Агрономи зазначають, що земля має добре відпочити після холодної пори року.

Досвідчені дачники знають, що перед висіванням насіння бажано замочити і знезаразити. Така процедура дозволяє позбутися грибків, бактерій і значно прискорює появу сходів. Особливо важливо обробляти посівний матеріал томатів, перцю та огірків, адже ці культури на ранніх етапах росту часто вражаються грибковими захворюваннями.

Замочування — це простий агротехнічний прийом, який має кілька важливих переваг. По-перше, процедура допомагає знищити частину бактерій і грибків, що можуть знаходитися на оболонці насіння. По-друге, вода запускає природні процеси росту: насіння починає активніше поглинати вологу і зародок швидше пробуджується. До того ж деякі розчини працюють як біостимулятори, зміцнюючи майбутню рослину і підвищуючи її стійкість до стресів.