«Нічого не можна віддавати Росії!»

Напередодні четвертої річниці російської агресії проти України експрезидент Польщі поділився з кореспондентом «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) своїми думками, зокрема щодо української боротьби проти агресора, дій Заходу та стану нинішньої Росії.

— Пане президенте, ми розмовляємо напередодні четвертої річниці повномасштабної війни, яку Росія розв’язала проти України. Озираючись на ці останні роки, чи, на вашу думку, західний світ достатньо допомагає Україні протистояти російському варварству?

— Якби допомагав достатньо, ми б давно вже забули про війну. Західний світ повинен стати на захист України, але по-справжньому, надавши Києву всі можливості.

— В останні роки ви носите на сорочці чи піджаку значок із українським прапором. Чому для вас це так важливо?

— Щоби щосекунди нагадувати про кожного українця і про те, що український народ страждає, захищаючи людську гідність. Треба зробити все, щоб якнайшвидше і якнайпотужніше допомогти Україні.

— На Заході дедалі частіше чути голоси про втому від війни, про втому від допомоги Україні, про необхідність її обмеження. Що б ви сказали представникам західної цивілізації у відповідь на такі заяви?

— Я б сказав представникам влади: це ви винні в тому, що з’являються такі голоси. Бо якби ви одразу серйозно взялися до справи, їх би не було.

— Пане президенте, в Італії ще тривають Зимові Олімпійські ігри. Резонанс на них викликала ситуація з українським спортсменом, скелетоністом Владиславом Гераскевичем, який виступав у шоломі зі світлинами українських спортсменів, убитих росіянами. Міжнародний олімпі-йський комітет заборонив йому це, посилаючись на внутрішні правила. Як ви прокоментуєте це рішення?

— Якби інші — зокрема політики й великі спортивні діячі — зробили те, що належить, у цьому не було б потреби. У нинішній ситуації треба було щось сказати. Оскільки інші цього не зробили, можливо, спорт скаже світові, що той повинен зробити щодо України.

— Нині тривають тристоронні переговори між Україною, Росією та США. Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп чинить тиск на Україну, щоб вона погодилася на умови припинення вогню, зокрема відмову від частини територій в обмін на доволі непевні гарантії безпеки. Чи повинна Україна погоджуватися на мир за будь-яку ціну?

— У жодному разі. Ні міліметра назад. Україні важко, вона страждає, але не може відступити, не повинна нічого віддати Росії. Нічого не можна віддавати!

— Які наслідки, на вашу думку, має понести Росія за розв’я-зання найбільшої війни з часів Другої світової?

— Насправді, ми погано боремося з Росією. Росія — це не Путін і не Сталін, це політична система. Ми повинні допомогти Росії змінити цю систему. Якщо цього не зробимо, навіть якщо Україна виграє війну, за десять років Росія підніметься, і нашим онукам доведеться знову з нею воювати. Лідер Росії не може перебувати при владі більше двох каденцій і довше, ніж п’ять років кожна. Якби свого часу Сталін, а тепер Путін мали лише дві п’ятирічні каденції, вони ніколи б не створили такої загрози для світу.

— Чи змінив би ситуацію розпад Росії на менші держави?

— Потрібно сказати народам Росії: запитайте своїх дідів, де могили ваших предків, що росіяни зробили з вашими лідерами? Ви можете бути в складі Росії, але повинні дбати про пам’ять і про своїх предків. Саме до такої боротьби їх слід заохочувати.

— Одним із можливих елементів гарантій безпеки для України є прискорена процедура вступу до ЄС, а можливо, в майбутньому — і до НАТО. Чи підтримуєте ви цю ідею?

— Якби я не зробив усе, щоб Польща увійшла до ЄС і НАТО, з нами зробили б те саме, що зробили з Україною. Попри запевнення великих світових лідерів, угоду було зруйновано і Росія зробила те, що хотіла.

Саме тому я так наполягав на вступі Польщі до ЄС і НАТО. Звісно, я планував зробити це разом з Україною, але мені за-бракло другої каденції.

— Тобто ви підтримуєте швидкий вступ України?

— Так. Це єдиний вихід. Усе інше — погано.

— Пане президенте, ви багато подорожуєте світом і читаєте лекції про демократичні трансформації. Які міфи найчастіше доводиться спростовувати?

— Власне, вже багато років я їжджу передусім заради України і лише принагідно — заради Польщі. Тому й виступаю насамперед про Україну. Роблю це так, щоб це було доречно й цікаво. Така моя мета.

— Чи цінує, на вашу думку, нинішнє покоління на Заході те, що вибороли попередні — свободу слова, свободу пересування, європейські цінності? Чи погоджуєтеся ви з тим, що саме українці сьогодні борються і гинуть за ці базові цінності?

— Проблема ширша. Наше покоління повинне перейти від мислення категоріями окремих держав до континентальних, а подекуди й глобальних рішень. Якщо цього не зробимо — загинемо, як інші великі цивілізації. Після падіння радянського комунізму і руйнування повоєнного світового порядку світ треба організувати наново. Але спершу потрібно це обговорити, досягти згоди й розуміння. Ми перебуваємо саме в такому періоді дискусії.

— Під час вашого президентства Польща першою у світі визнала незалежність України. Чому це було для вас важливо?

— Я вихований на переконанні: не буде вільної Польщі без вільної України — незалежно від нашої спільної історії. Це закарбовано в моїй совісті, і я це реалізовував, реалізую і буду реалізовувати.

— Чи можна сказати, що без сильного союзу Варшави й Києва не буде безпечної Європи?

— Не буде передусім вільної Польщі, а отже — і безпечної Європи.

— Що б ви хотіли сьогодні сказати українцям?

— Прошу, витримайте. Попри кров і численні кривди, яких вам завдано, витримайте! А ваші лідери повинні шукати переконливі аргументи, бо багато хто вдає, що не розуміє, — і їм треба відкрити очі.

Розмовляв

Юрій БАНАХЕВИЧ.