Сніг узимку — вода навесні?

— Юрію Богдановичу, чим паводок відрізняється від повені? Ці слова часто сприймають як синоніми.

— Варто розрізняти паводок і повінь (або водопілля). Основна різниця полягає в регулярності та причинах виникнення цих явищ.

Водопілля — це щорічне передбачуване явище, яке зазвичай відбувається навесні. Хоча останніми роками через зміну клімату воно не завжди настає з колишньою регулярністю. Характерна ознака водопілля — річки розливаються, виходять на заплаву, вода стоїть досить довго. Це повільний процес: вода поступово піднімається й так само поступово спадає.

Паводок — зовсім інша історія. Це нерегулярне, раптове критичне підвищення рівня води в річках. Воно може статися будь-коли — влітку після зливи, взимку під час стрімкої відлиги. Головна небезпека паводку — швидкість. Вода може піднятися за лічені години, а інколи й хвилини. Наприклад, на річці Боржава в Закарпатті рівень води може піднятися на два з половиною метри за кілька годин!

— Які регіони України найвразливіші?

— Найбільш паводконебезпечні регіони — гірські: басейни Дністра, Тиси, східні та західні схили Карпат. Нагадаю: 1998 року на Закарпатті за п’ять днів випало до 500 міліметрів опадів, було затоплено понад 100 населених пунктів, загинуло 17 людей, зруйновано близько 2500 будинків. 2008-го на заході України спостерігалася найсильніша повінь за 100 років. 2020-го — знову масштабна повінь, цього разу в Івано-Франківській області.

Басейн Дністра — особливо проблемний: там фахівці виокремили понад 100 територій із високим ризиком затоплення загальною протяжністю близько 4300 кілометрів.

— А що з Дніпром? Чи загрожує велика вода Києву?

— Паводок на такій великій річці, як Дніпро, малоймовірний — це потужний водний об’єкт із розгалуженою мережею, вода розподіляється по великій площі. А от водопілля на Дніпрі цього року може бути. Це природне явище. Я пам’ятаю повінь 1970-го, коли вода виходила на вулиці на Русанівці, було затоплено підземні переходи та входи до метро на Гідропарку. Є фотографії повені 1931-го, коли повністю заливало Поділ — люди плавали вулицями на човнах.

— Як підрив Каховської ГЕС 2023 року вплинув на регулювання стоку Дніпра та ризики повеней?

— Це була не просто катастрофа — це штучна трагедія з непередбачуваними наслідками. Затопило понад 600 квадратних кілометрів території. Каховське водосховище втратило понад 72% води — це приблизно 14 мільярдів кубометрів. Площа водного дзеркала скоротилася більш як на 80%. По суті зараз там знову річка, як до будівництва водосховища.

Основна проблема — втрата регулювальної функції. Раніше водосховище могло приймати воду під час водопілля, тримати її, контролювати скидання. Тепер вода йде транзитом у Чорне море, й це створює додаткові ризики для територій, розташованих нижче за течією.

— Дніпро бере початок у Росії, тече через Білорусь. Чи є ризик, що ворог використає це як інструмент гібридної війни?

— На початку війни Україна денонсувала всі угоди про обмін гідрометеорологічною інформацією з Росією та Білоруссю. Раніше був регулярний обмін даними про рівні води, температуру, льодові явища, товщину снігу — це дуже спрощувало прогнозування. Зараз ми як країна, розташована нижче за течією, отримуємо вже факт — воду, що підходить. Звісно, є інші джерела інформації: супутники, міжнародні прогнози погоди, історичні бази даних. Але повної картини нема, і це погіршує ситуацію.

До того ж унаслідок російських ракетно-дронових атак пошкоджень зазнали всі великі ГЕС України. Втрата генеруючих потужностей ускладнює управління водосховищами — це правда. Але головне те, що не зруйновано греблі — їх дуже важко знищити ззовні.

— Як спеціалісти прогнозують паводки? Наскільки точними можуть бути такі прогнози?

— Головними показниками є товщина снігового покриву, запаси вологи в снігу, глибина промерзання ґрунту та, звісно, прогноз погоди. Український гідрометеорологічний центр регулярно оновлює ці дані, публікує гідрологічні попередження й прогноз на весняне водопілля 2026 року.

Проблема в тому, що дати точний прогноз на 10—20 днів наперед практично неможливо. А от достовірність прогнозу на три-п’ять днів становить 90—95%. У разі паводку цього часу може бути замало — його потрібно більше для належного реагування.

— Нинішня зима видалася сніжною, особливо в Карпатах. Це означає неминучу загрозу?

— Не обов’язково. Все залежить від характеру весни. Якщо танення буде поступовим — плюсова температура вдень, мінусова вночі — вода потроху стікатиме, рівні підвищуватимуться, але не катастрофічно. А от якщо раптом настане справжнє тепло — вдень +15, а вночі +7—8 градусів — тоді може бути погано. Вода піде лавиною. Не варто перебільшувати масштаби загрози, але й розслаблятися теж не можна.

— Хто відповідає за моніторинг гідрологічної ситуації та реагування на паводки й повені? І що можуть зробити самі громади?

— Основна відповідальність лежить на Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Гідрометеоцентр, який підпорядковується ДСНС, веде спостереження, збирає дані, готує прогнози. Діє Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки — вона організовує та координує заходи для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.

Але громади мають багато можливостей захистити себе, бо вони найближче до місця потенційної загрози й знають усі місцеві деталі.

По-перше, треба стежити за станом малих річок і струмків. Був випадок у селі Великий Бичків на Закарпатті: невелику річку стрімко заповнила вода, і вона пішла через село під час зливи. Виявилося, що русло було захаращене сміттям і деревиною, а ворота, що регулювали стік у Тису, не працювали. Село затопило. Після того, як усе прочистили й розширили русло, проблема зникла.

По-друге, не можна дозволяти забудовувати заплави. Це здається очевидним, але люди продовжують зводити будинки в небезпечних місцях.

По-третє, треба доглядати за захисними спорудами. Були випадки, коли селяни розбирали з дамб металеву сітку-рабицю на курники. А потім дивувалися, чому дамбу розмило під час повені.

— Чи є нові технологічні інструменти для боротьби з паводками?

— Одним із перспективних методів є використання дронів. Вони дають змогу швидко оцінити стан заплави, виявити незаконне будівництво, перевірити берегоукріплення. Особливо корисні дрони з геоприв’язкою — можна створювати точні карти загроз.

Наш інститут іще вісім років тому завершив роботу з упровадження положень Директиви ЄС 2007/60/ЄC про оцінку й управління ризиками затоплення. Вчені виокремили по всій Україні понад 200 територій із потенційною загрозою затоплення. Тільки вздовж Карпат таких близько 100.

— Що порадите людям, які живуть у зонах ризику?

— Правила прості. Стежити за прогнозами та попередженнями Гідрометцентру. Якщо живете в потенційно небезпечній зоні — мати план евакуації, знати, куди йти чи їхати в разі загрози. Не панікувати, але й не ігнорувати попереджень.

Варто пам’ятати: водна стихія відчутно дала про себе знати останніми роками і в Австрії, і в Австралії, і в Швейцарії, і в США — це глобальний виклик. Але якщо громади працюватимуть в унісон зі службами порятунку, а люди дослухатимуться до рекомендацій — неодмінно впораємося.

Нинішня весна може принести як звичайне водопілля, так і серйозні паводки. Багато залежить від погоди найближчими тижнями. Служби порятунку працюють і готуються — це справжні професіонали, які вміють долати будь-які виклики: вогонь, мороз, а в нашому випадку — ще й обстріли. Велика вода — чергове випробування. І ми його подолаємо.

Ніна ЖЕЖЕРА.