Мюнхенський докір

Реальні докази втрати американського лідерства були продемонстровані через кілька годин, коли державний секретар Марко Рубіо, принаймні дипломатично виправдавши у своїй промові безсоромну поведінку віцепрезидента США на конференції попереднього року, вирішив не брати участі в сесії конференції, присвяченій Україні. Хоча Рубіо намагався бути джентльменом у своїй промові, дії говорили голосніше за слова. Окрім його відсутності на сесії щодо України, існують незаперечні факти, що Сполучені Штати за часів президента Трампа не надали Україні жодної військової чи гуманітарної допомоги у 2025 році, першому році другого терміну Трампа, і що у 2025-у було вбито значно більше українських мирних жителів, ніж у будь-який попередній рік повномасштабного вторгнення. Мирні переговори Трампа стали прикриттям геноциду, що триває.

Додаючи образи до рани, не чинячи жодного тиску чи додаткових санкцій на Росію, яка ще не зробила жодних поступок заради миру, Трамп поставив Україні ультиматум: крайній термін досягнення мирної угоди — до червня 2026 року. Трамп очікує складних проміжних виборів у листопаді, які можуть призвести до його третього імпічменту. Мир в Україні, в якому Трамп повністю приписує собі заслуги, може змінити цей наратив, не кажучи вже про те, що його власна Нобелівська премія миру стане менш маревною.

Завжди дипломатичний президент України, який визнає, хто є його справжніми союзниками, закликав залучити європейських представників до мирних переговорів. Зрозуміло, що це заради видимості. Адже Україна і Європа — єдине ціле, а гарантії європейської безпеки є невід’ємною частиною будь-якого тривалого миру, навіть якщо нинішні процеси мають глибокі недоліки. Президент Зеленський також продовжував вимагати, щоб гарантії безпеки від Сполучених Штатів були письмовими та за підписами, знаючи, що наразі вони не мають великої цінності, якщо їх просто висловлюють Трамп та американська сторона руху MAGA, або, можливо, сподіваючись на зміну американського режиму, і що письмовий документ, можливо, навіть договір, буде поважатися майбутніми американськими урядами.

Конференція була дискусією під назвою «Під знищенням». Особливої уваги заслуговують зауваження канцлера Мерца щодо культури, який наголосив, що американська культура MAGA — це не європейська культура, посилаючись на свободу слова та вільну торгівлю: «Культурна війна руху MAGA — це не наша, свобода слова за-кінчується тут, у нас, коли ця промова суперечить людській гідності та конституції. Ми не віримо в тарифи та протекціонізм, а у вільну торгівлю».

Це не було справжнім відкриттям. Тим не менш, Трамп у своєму безкінечному нарцисизмі ніколи не прийме такий докір. Але американський народ набагато сприйнятливіший і, чесно кажучи, набагато більше налаштований на європейську культуру, яка, по суті, також є американською культурою, хоча й не культурою MAGA. Суть у тому, що Трамп і MAGA — це не Америка. Вони є відхиленням від норми. Америка — це американський народ, а рейтинг схвалення Трампа становить близько 35 відсотків.

Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ,
український правознавець і громадський діяч у США.