Гуманіст, дисидент, правозахисник

Покарання відбував у Пермській та Тюменській областях Росії. Його співкамерниками були дисиденти Левко Лук’яненко, Іван Світличний, Євген Сверстюк та багато інших. Під час ув’язнення продовжував наукову й публіцистичну діяльність, зокрема написав працю «Посібник із психіатрії для інакодумців».

Повернувшись у 1982-у із заслання, зміг влаштуватися у Києві робітником фабрики і тільки з 1985-го почав друкуватися, працювати за професією, продовжуючи активну правозахисну та наукову діяльність.

У 2008-у був відзначений Женевською премією з прав людини в галузі психіатрії — за мужність і відданість принципам гуманізму.

У жовтні 2022 року Семен Глузман передбачав поразку Росії, але застерігав українців:

«Я — сучасник і непрямий учасник іншої війни. Вона, ця війна, відносно скоро закінчиться. Поразкою Росії. Тому що російський диктатор Путін, багато в чому наслідуючи свого попередника Гітлера, воює не лише з відносно слабкою Україною, він фактично оголосив війну всьому сучасному цивілізованому Заходу. І він програє.

Війни мають властивість закінчуватися, раніше чи пізніше. Закінчиться і ця війна. Моя країна Україна відновить свою незалежність. Але мене, цілком звичайного українця, турбує майбутнє моєї країни. Так, я дуже боюся деяких моїх співгромадян у ролі переможців. Існує лише один метод запобігти тому злу, яке вони можуть принести Україні через дурість чи необережність. Цих людей у владі чимало. Деяких, входячи в президентство, привів через недосвідченість сам президент. Інші прийшли самі цілеспрямовано, використовуючи звичні для них та української держави корупційні механізми.

Без жодного сумніву, індивідуальний та колективний Володимир Путін — породження пекла. Але сьогодні я вважаю за необхідне відкрито і цілеспрямовано застерегти моїх співгромадян від задушливого захвату перед перемогою над привнесеним до нас злом, не забуваючи про те зло, яке йде вслід за кожною перемогою. Це і зло ненависті, і злобайдужості до продовження помсти».

У 2023 році про Путіна Семен Глузман писав так:

«Гітлер ненавидів євреїв. Таке ж почуття Путін відчуває щодо українців. Нещодавні репліки Путіна свідчать про його антисемітське мислення. Утім, через кілька днів однією фразою він підтвердив таке ж ставлення до українців. До всіх.

Колись, дуже давно, молодий офіцер Путін служив у 5-у політичному управлінні КДБ. Зовсім не в розвідці чи контррозвідці. Його колеги по 5-у управлінню були кураторами від КДБ у радянських політичних таборах. Основною їхньою функцією було вербування в «джерела» ув’язнених, формування дезінформації та антагонізму в середовищі в’язнів.

Основними завданнями для стукачів, тобто «джерел», були: збуджувати антиєврейські та антиукраїнські настрої в зоні.

Путін у таборах не служив. Він працював у Ленінградському міському управлінні КДБ, але робота в нього була така сама — вербувати переважно інтелігенцію. Важко було йому, мабуть, із цими «пуголовками». Одну таку даму, подругу моєї близької знайомої, художницю, він здолати не зміг. Її зупинив не страх перед грізною організацією. Вона сказала подрузі: «Розумієш, вже дуже противний, прив’язливий був цей мужичок».

Гітлер зруйнував Німеччину. Не вийшов у нього третій Рейх. Путін руйнує російську імперію. Усі диктатори смертні. Хоча й мріють про безсмертя.

Як зауважив свого часу мудрий філософ Карл Ясперс, Німеччина не проводжала самогубцю Гітлера некрологами. Мабуть, тільки Нюрнберзький процес був його некрологом.

Щось подібне чекає і на Путіна, навряд чи самогубця. Вже дуже противний, прив’язливий він мужичок. Та й старість не додала йому мудрості. Не розуміє він, що українська державність його переживе. А де і як йому помирати — це розповість історія».

З-поміж перших, хто відгукнувся на сумну звістку про смерть Семена Глузмана, народний депутат Микола Княжицький написав так: «У нього був важкий і категоричний характер, але легка і чиста совість», а журналістка Леся Харченко наголосила: «…У світі стало менше гідності, совісті й іронії».