Літописець ренійського краю
2 лютого відійшов у засвіти головний редактор газети «Ренійський вісник», член Національної спілки журналістів України Петро Федорович ХАДЖИ-ІВАН.
Народився він 22 вересня 1957 року у с. Копчак Чадир-Лунгського району тодішньої Молдавської РСР. Петро Федорович був із тієї когорти творчих людей, які обирають свій життєвий шлях раз і назавжди. Ще зі шкільних років прагнув освоїти початкові ази професії журналіста, друкуючи інформаційні замітки в місцевій пресі, а будучи вже професіоналом, публікувався у республіканських та всесоюзних виданнях. Знаковим фактом є те, що він, гагауз за національністю, вступив на навчання до українського вишу — Львівського державного університету ім. Івана Франка, маючи вже певний життєвий і професійний досвід після служби в армії.
Свій невгамовний потяг до подорожей та спілкування з різними людьми Петро Федорович, певно, успадкував від свого предка Івана із ХІХ сторіччя, який за здійснення хаджу до святих місць у Єрусалимі отримав прізвище Хаджи-Іван.
Журналістський шлях як штатний працівник розпочав із районної газети в м. Сарата, де був заввідділом і заступником редактора, а після отримання другої вищої освіти на журналістському факультеті у Києві, в цій же газеті більше року виконував обов’язки редактора. Наділі назавжди пов’язав свою долю з ренійським краєм. Із грудня 1988-го – редактор районної газети «Придунайская искра», в якій працював по 1992-й.
Петро Федорович випробував себе і в ролі власного кореспондента «Чорноморських новин», в якій працював до 1995-го. У цей же період, коли я був редактором болгарської газети «Роден край», ми співпрацювали — він надсилав матеріали з болгарських сіл.
Із 1996-го П.Ф. Хаджи-Іван – знову на редакторській роботі: спочатку – в газеті «Измаильские ведомости» по м. Рені, а з 1998-го по 2018-й — у «Ренійському віснику». Це був період стрімких змін на політичному Олімпі, що позначилося безпосередньо й на місцевому рівні. Районні можновладці (кожен, хто прийде) всіляко намагалися зробити з газети «слухняну ляльку», однак редактор відстоював передусім інтереси читачів на об’єктивну інформацію. За це й поплатився: у 2018-у його усунули з посади і звільнили з редакції взагалі.
Однак Петро Хаджи-Іван, як і його прадід на довгому шляху, спіткнувся, але не впав і не склав свою головну зброю — перо. Навпаки, розвинув таку кипучу діяльність, що здивував усіх редакторів «районок» — почав одночасно видавати три газети: дві – для сільгосппідприємств Ізмаїльського району та власну — «Моя районка плюс». Незабаром ці видання стали лауреатами різних конкурсів, а їх редактор за багаторічну працю був відзначений кількома нагородами.
Ексредакторка «Татарбунарського вісника» С. Окорокова захоплено відзначила високий професійний рівень «Ренійського вісника»: «Газета для людей та про людей, що порушувала гострі проблеми, зі сторінок якої не сходили критичні кореспонденції».
Сумна звістка про смерть Петра Федоровича викликала багато щирих відгуків від його читачів, колег і друзів. Місцева поетеса і помічниця редактора у роботі з читачами Л. Олійник написала у ФБ зворушливі рядки про його діяльність та висловила жаль, що він завчасно покинув цей світ. Вона вважає творчість редактора літописом сьогодення, який залишиться на сторінках газети й у пам’яті людей. В умовах відсутності електроенергії, іноді із загостренням хвороби, лежачи у лікарні, Петро Федорович готував свіжі випуски газети і ніколи не підводив своїх читачів. Хвороба загострилася раптово, але він боровся до останнього. Навіть підготував черговий номер «Ренійського вісника», в якому – про наболіле, про людей, про війну, філософію життя, а головне – про віру і надію. Завершила свій допис Л. Олійник сподіванням, що внесок П.Ф. Хаджи-Івана у розвиток Ренійської громади буде належно пошанований.
Петро Федорович боровся і за газету, і за своє життя до останнього подиху. За п’ять днів до його смерті я спробував вийти на контакт із ним, однак отримав письмову відповідь, що під його диктування пише дружина…
У П.Ф. Хаджи-Івана залишилися дружина, двоє дітей та двоє онуків. Висловлюємо їм наші щирі співчуття. Пам’ять про нашого колегу та товариша, справжнього журналіста назавжди залишиться в наших серцях та на сторінках багатьох видань, яким він віддав весь свій хист, знання та здоров’я.
Афанасій ГАЙДАРЖІ,
редактор газети «Слава хлібороба».
с-ще Доброслав.
Колектив «Чорноморських новин» глибоко сумує у зв’язку з передчасною смертю колеги і друга Петра Федоровича Хаджи-Івана й висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
