Стабільність залишилася у минулому

Очікування такої ж м’якої цьогорічної зими для українців ставало стратегічним фактором в умовах повномасштабної війни. Натомість російські пропагандисти чекали на люті зимові морози, на «генерала мороза», що означало додатковий тиск на нашу енергетичну систему, житлову інфраструктуру, цивільне населення, просування у зоні активних воєнних дій. І, відповідно, нові можливості для ударів по критичних об’є-ктах на всій території України. Тож від перебігу прогнозів передбачалася і воєнна стратегія.

Чи є цьогорічне січневе похолодання ознакою повернення до так званої «нормальної» зими, а чи проявом аномальних кліматичних змін? І що насправді відбувається з погодою не лише в Україні, а й у Європі загалом?

Європейська зима: в арктичному вихорі

Холодна погода на початку 2026 року — це не лише суто український феномен. Упродовж перших тижнів січня значна частина Європи опинилася під впливом арктичних повітряних мас, які спричинили морози, снігопади й масштабні транспортні збої — від Британських островів до Центральної та Північної Європи.

За повідомленнями Reuters, у Німеччині, Нідерландах і Великій Британії температура в окремі дні опускалася до –10…–12°C, що супроводжувалося зупинкою залізничного руху, закриттям шкіл і перебоями в авіасполученні.

Французькі та бельгійські медіа писали про «retour du vrai hiver« — повернення справжньої зими — із кригою на дорогах і локальними відключеннями електроенергії. У країнах Балтії та Центральної Європи фіксували нічні мінімуми до — 15°C, що вже виходить за межі «м’якої зими».

При цьому кліматологи наголошують: йдеться не про повернення до стабільно холодного клімату, а про різкі й контрастні погодні епізоди на тлі загального потепління.

Ключовою причиною холодної хвилі, що накрила Європу на початку 2026 року, стала нестабільність полярного вихору — масштабної циркуляційної системи холодного повітря над Арктикою. За даними європейського науково-популярного ресурсу Severe Weather Europе, у грудні 2025-го — на початку січня 2026-го в стратосфері фіксували ознаки«раптового стратосферного потепління». Цей процес послаблює полярний вихор і дозволяє холодному арктичному повітрю «виливатися» на південь — у середні широти, включно з Європою.

Як пояснюють науковці, у нормальних умовах полярний вихор утримує холод над Арктикою. Коли ж ця система дестабілізується, зима в Європі (а також в Америці) стає менш передбачуваною: теплі періоди можуть різко змінюватися сильними морозами.

Європейська служба з моніторингу клімату Копернікус (Copernicus) раніше повідомляла, що 2025 рік став одним із найтепліших за всю історію спостережень у Європі. Тобто холодні епізоди відбуваються не замість потепління, а всередині нього — як побічний ефект зміни глобальної атмосферної циркуляції.

Тож чи можна говорити про те, що глобальне потепління «ламається» й переходить у фазу похолодання? Чи, навпаки, ми бачимо нову норму: кліматично тепліший світ із дедалі різкішими та контрастнішими зимовими проявами?

Український вимір: чого нас морозить?

Фахівчиня відділу клімату ГО «Екодія», кліматологиня Анастасія Івашина, аналізуючи нинішні морози в Україні, зауважує: науковці давно попереджали, що поступових і легких змін не буде. Планета більше не може так ефективно врівноважувати процеси. І те, що ми бачимо зараз, — лише один із проявів цього розбалансування.

За спостереженнями Гідрометцентру, нинішні температури на півночі України ще вписуються у поняття «класичної зими», однак Анастасія звертає увагу на інший аспект — механізм, який ці морози викликав. Це так звані холодні антициклони чи арктичні повітряні маси, які прориваються до нас через деформацію полярного вихору, про який так само активно говорять сьогодні і в Європі.

Кліматологиня пояснює, що полярний вихор (чи є варіант називання: полярна комірка) — це гігантська маса холодного повітря, яка постійно циркулює над полюсами. У «здоровому» стані цей вихор тримає холод закритим на півночі. Але через глобальні зміни клімату полюси гріються швидше за решту планети.

«Цей вихор постійно існує і на Північному, і на Південному полюсах, бо туди просто не дістає сонце. Там повітря буквально крутиться само в собі. Але через зміну клімату полюси гріються швидше за решту планети. Зокрема тому, що льодовики тануть і сонце більше не відбивається від білої поверхні. Утворюється багато хмар, і цей вихор буквально ламається, колапсує. Тоді й стаються ці затоки холодного повітря — частіші, різкіші й абсолютно неочікувані. Зазвичай він мав би крутитися собі там, на півночі, й не морозити нас так сильно. Але зараз ми бачимо, як цей холодний період затягнувся практично на місяць і не поспішає йти на спад».

Через танення льодовиків сонячне світло не відбивається, а поглинається океаном. Утворюється велика кількість хмар і надлишкове тепло, а вихор втрачає стабільність, буквально «ламається» або колапсує. «Коли цей вихор дестабілізується, стаються різкі, неочікувані «затоки» холодного повітря далеко на південь. Те, що вихор мав би тримати при собі, виривається і несе нам тривалі морози, які ми бачили зараз».

Анастасія Івашина пояснює, що важливо розрізняти поняття «погоди» та «клімату». Коли ми говоримо про конкретний прогноз і температурні зміни на п’ять днів — це погода, і вона значною мірою рандомна (випадкова). Клімат же оцінюється десятиліттями. І якщо дивитися на останнє десятиріччя, то нинішні —20°C справді виглядають аномалією, адже новою кліматичною нормою стали м’які та теплі зими. Ми звикли до них, і психологічно, і технічно не були готові до такого різкого відкату.

Фахівчиня підкреслює, що суть зміни клімату саме в непередбачуваності. Планета ніби «запрограмована» на створення сприятливих умов для життя, але через людське втручання ці сценарії порушені. За її словами, зміна клімату триває довго, але коли стільки порушень, умовна програма планети «робити добре і збалансовано для тих живих істот» уже не працює і може статися що завгодно, у тому числі різке похолодання.

Це похолодання, звісно, не катастрофа, але подібні явища змушують експертів говорити про значно глобальніші зміни. Україна поступово змінює свій кліматичний профіль, пояснює пані Івашина. Вона схиляється до думки, що ми переходимо від помірно-континентального до континентального клімату: «Ми все більше схиляємося до того, що стаємо континентальним кліматом — із різкими перепадами температур, які стає дедалі складніше прогнозувати».

Аналізуючи історичні дані з 1850 року, кліматологиня зазначає, що нинішні показники січня і справді є нормою. Але ця норма вступає в конфлікт із тенденцією останніх десяти років. Суть непередбачуваності — у накопиченому теплі. 2025-й став третім найтеплішим ро-ком в історії світових спостережень, і ця теплова енергія створює додаткову силу в атмосфері, яка може проявитися будь-де: посухами, пиловими бурями або ж отаким різким похолоданням. Це і є порушення так званих планетарних меж.

Торкнулася пані Анастасія і теми впливу тихоокеанських явищ — Ель-Ніньйо та Ла-Нінья, про які нині багато говорять у контексті потепління. «Ми зараз фактично перебуваємо в періоді Ла-Нінья, тобто в періоді похолодання, який почався десь із десятих років і ще триватиме. Але, попри це, ми вже третій рік поспіль маємо рекордні середні температури. Те, що до нас умовно повернулася зима десятирічної давнини, не означає, що глобальне потепління зупинилося. Це просто такий собі «брейк», перерва. Науковці дедалі частіше підтверджують, що вплив Ель-Ніньйо чи Ла-Ніньї на наш регіон не такий уже й великий. Це може бути різниця у два градуси впродовж сезону. Але її не порівняти з тим, як на нас впливають парникові гази».

За словами експертки, парникові гази, обсяги яких у 2024—2025 роках продовжували зростати, не в останню чергу через вибухи й війну на території України, також стимулюють інтенсивне випаровування з океанів. Водяна пара підіймається вище, ніж зазвичай, охолоджується і падає на землю екстремальними опадами. Анастасія Івашина наводить приклади таких явищ: аномальна злива в Одесі наприкінці вересня або величезний град на Житомирщині кількарічної давнини. Все це — частини однієї картини. «Ці температурні стрибки опадів, вітровії і є характеристикою нашого клімату. Сезони стали «змазаними».

Приклад міста Остін у Техасі (США) став показовим серед наукової спільноти щодо кліматичних змін. Там це видно ще яскравіше у річному зрізі: або екстремальна спека понад 50°C, або раптовий мороз —12°C, до якого ніхто не готовий. «Нам трохи пощастило, що ми далеко від океанів. Ми переносимо це трохи легше. Але ці аномальні стрибки стають нашою новою реальністю. Інфраструктура має бути до цього готова — щоб не було блекаутів через морози й щоб ми могли витримати спеку, яка обов’язково прийде за цим холодом».

Кліматологиня резюмує: один епізод похолодання не скасовує проблему глобального потепління. Навпаки, він підкреслює, що кліматична система планети розхитана, і ми маємо адаптуватися до того, що стабільність залишилася в минулому.

Тим часом синоптики, як і погода, змилосердилися. Най-ближчі прогнози, зокрема і за словами синоптикині Наталки Діденко, обіцяють нам зменшення морозів і появу опадів — від дощу до снігу. Найближчим часом Україна знову повернеться у звичну зону помірної, м’якої зими.

Утім, попри сприятливі для нашого виживання у воєнних умовах прогнози, варто зважати на менш оптимістичні висновки кліматологів. Незворотні зміни в атмосфері Землі відбуваються швидкими темпами. Попри бажання частини світового політикуму заплющити на це очі, нам доведеться приймати ці зміни й готуватися до несподіваних погодних поворотів, які маскуються під норму: від арктичного повітря взимку до посух, градів і вітровіїв влітку.

Ярина СКУРАТІВСЬКА.