Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ: «Нам потрібно вижити»

— Я дякую передусім Джорджі (прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні. — Ред.), а також я розмовляв із Мерцом (канцлер Німеччини. — Ред.) і ще з кількома лідерами Європи, щоб нам допомогли.

Перше — це постачання додаткових генерацій, можна так сказати. Ця техніка, яка прийшла від Італії і яка генеруватиме десь 100—150 МВт, якщо бути прямо дуже точним, то зараз та частина обладнання, що прийшла — 116 МВт.

Де знаходиться ця техніка, казати не буду, бо будуть відповідні прильоти від Росії.

— Пане президенте, чи плануєте ви відвідати Давос? Якщо ні, яким є ваш подальший план щодо «плану процвітання» та документів про гарантії безпеки? Також, за інформацією з джерел, Дональд Трамп надіслав вам запрошення до так званої «Ради миру», аналогічне тому, яке він на-діслав Путіну. Якою є ваша реакція на це запрошення? Чи розглядали ви можливість участі в такому форматі, а якщо ні, то чому?

— Поки що у мене план — як допомогти людям з енергетикою. Я провів відповідні консультації з енергетичним штабом. Це найголовніший зараз пріоритет.

Безумовно, я обираю Україну в даному випадку, а не економічний форум.

Але все може змінитися кожну хвилину, бо для мене дуже важливо і для українців — закінчити цю війну. І «план процвітання», і гарантії безпеки — дуже важливі два документи. Я вдячний американсько-українським командам за те, що вони працювали разом. Залишається остання миля, щоб завершити ці документи.

Якщо документи будуть готові — буде у нас зустріч і буде поїздка. І якщо будуть пакети енергетичні або навіть зустріч і рішення щодо додаткової ППО, безумовно, я буду їхати. Але поки що у мене є виклик в Україні. І для мене дуже важливо зараз скоординувати всі служби.

Хоча сигнали з Давосу від команди йдуть, що, наприклад, майже закінчили документ про відновлення України. Подивимося. Поки що я на місці (розмова відбувалася вранці вівторка. — Ред.).

— Чи отримувала Україна запрошення долучитись до «Ради миру» Трампа? Яке ваше ставлення до такої ініціативи президента США? Водночас туди нібито запрошують і Росію, і Білорусь. Яка позиція України з цього приводу? Чи може такий орган зайнятися урегулюванням війни Росії проти України?

— Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням.

По-перше, Росія — наш ворог, Білорусь — їхній союзник.

Чесно кажучи, поки що для мене дуже складно уявити, як ми з Росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. Це не стосується цієї «Ради миру».

Просто Росія — це «про раду вій-ни», і Білорусь — разом з нею, точніше, режим Лукашенка.

— Чи ви можете підтвердити зустріч із Трампом в Давосі? На якому етапі перемовини про підписання нових пакетів гарантій безпеки? З якими меседжами їдете у Давос на тлі енергетичного терору і шалених комунальних викликів в Україні?

— Поки що я чекаю. У мене буде ще один селектор — вечірній. Хочу перевірити, як виконані завдання щодо посилення опалення й енергетики в кількох наших областях, і тому поки що буду в Києві.

А якщо поїду, я впевнений, наші команди про це говорять, то тоді зустріч буде, і вона завжди, зустріч, з якимось результатом.

Безумовно, завжди зустрічі з Америкою повинні закінчуватися конкретикою, конкретними результатами для посилення України або про наближення до закінчення війни. І якщо документи готові — будемо зустрічатися.

— Сьогодні сповнюється рік з дня вступу президента Трампа на посаду в Сполучених Штатах Америки. Згідно з опитуванням громадської думки, довіра українського народу до США значно знизилася. Як президент Зеленський оцінює посередницьку дипломатію Трампа за останній рік? З огляду на проблеми у Венесуелі, Гренландії… Чи вважаєте ви Трампа надійним партнером?

— Як я оцінюю? Скажу вам відверто: нам потрібно вижити. Ми боремося за свою незалежність, за свою свободу, за своє існування. В цій боротьбі нам потрібна будь-яка допомога.

Ми вдячні Америці за допомогу. А президент Трамп відновив розвідку. Зараз ми… Бачите, сьогодні знову масований удар, у нас є ракети «Петріот». Не все ідеально, але щось приходить. Ми вдячні за таку допомогу. Ми захищаємо своє небо.

Поки що Америці не вистачило сил зупинити Путіна. Хоча на цьому дипломатичному шляху, скажу відверто, майже три документи, важливі документи, вони готові. І вони ті, які будуть захищати нас у майбутньому, і ті, які будуть відновлювати життя в Україні. Це важливі документи. Вони якісні.

Що стосується санкційної політики: авжеж, ми хочемо більшого.

Але, тим не менш, танкери зупинялися Сполученими Штатами Америки, санкції на енергетику вводилися.

Чи може Америка зробити більше? Може. І ми дуже цього хочемо. І ми вважаємо, що американці спроможні це зробити, вони силу свою демонстрували не раз.

— Чи можете ви пояснити, яка ситуація з протиповітряною обороною на даний момент, чи є дефіцит ракет, як це впливає на Україну цієї зими?

— Цифри, які у нас є. У нас не стало менше ракет ППО. Стало більше ракет у «русских» під час атак. У нас стало трішки більше систем.

Набагато більше балістики, яку використовує Росія. А вони отримують компоненти від, на жаль, партнерських країн, від приватного сектору. Треба знижувати їхні можливості виробляти ці ракети. Але це поки що не відбувається.

Тому нам потрібно більше ракет, більше ППО. Оскільки балістику вони збільшили, то, окрім PAC-3, сьогодні проти балістики ніщо не працює. PAC-3, я маю на увазі, ракети для «петріотів».

Що стосується кіль-кості «шахедів». Вони в рази збільшили їх запуски, але ми збіль-шили кількість перехоплювачів й інших мобільних вогневих груп. Тобто ми знаходимо інструменти, ми, зрештою, поборемо «шахеди», ми повинні це зробити. Ми повинні. Без цього не вижити.

Але що стосується балістики, то тут, поки що, ключ тільки в руках Сполучених Штатів Америки. І тому дуже важливо, щоб постачання було вчасне, щоб PURL (програма забезпечення України критично важливим озброєнням. — Ред.) працювала і партнери допомагали нам купувати відповідні ракети. Тобто від їх єдності — Європи й Америки — дуже багато всього залежить для безпеки українців.

— Трамп каже європейським лідерам сконцентруватися більше на питанні України, а не Гренландії. Чи стурбовані ви тим, що увага Трампа може бути відвернута від України, а більше переведена на Гренландію?

— Я стурбований будь-яким розфокусом під час повномасштабної війни. Але я не вважаю, що це взаємозамінники.

Тобто у нас повномасштабна війна. І у нас є конкретний агресор. Й у нас є конкретні жертви. І тут тільки тиск на Росію, і тільки посилення України — інших інструментів, як закінчити війну, нема.

Що стосується Гренландії. Ще раз підкреслюю: ми поважаємо, і я особисто дуже поважаю Данію та її суверенітет, територіальну цілісність. І я дуже-дуже хочу, щоб Америка почула Європу, саме почула у форматі дипломатії.

Я думаю, так все і станеться. І дуже вірю, що не буде якихось великих загроз.

— Щодо останнього обстрілу. Ви сказали, що за кілька днів ми отримали ракети до ППО, які допомогли справитись з атакою. Чи вирішилася загалом проблема з поставками від партнерів? Чи не будуть вони такими точковими? І яка реакція Трампа на терор мирного населення в зимовий період від Росії?

— Про реакцію мені складно зараз сказати. Ми знаємо загальну реакцію, що Америка та президент Трамп хочуть закінчити цю війну. А щодо останньої атаки ми з ним ще не спілкувалися.

Стосовно останнього обстрілу і щодо того, що це точкове або не точкове вирішення. Я наведу вам один приклад. Не буду розбирати на деталі, але хочу, щоб ви зрозуміли. Ми отримали відповідні пакети. Наприклад, сьогоднішня атака росіян коштувала для нас — це тільки вартість ракет — близько 80 мільйонів євро.

Уявіть собі, це вартість цих ракет. І кожного дня ми робимо все, і я роблю все, щоб ми отримували відповідні ракети, відповідний захист для людей.

І чому ми так боремося за те, щоб ця війна закінчилася якомога швидше? Бо, передусім, ми втрачаємо людей. Але дуже складно знаходити ці ракети. Дуже складно віднаходити ці всі гроші на ці ракети. Це дуже дороговартісна російська розкіш — війна. А для нас — це великі втрати.

— Нещодавно головком ЗСУ заявив, що Росія збирається нарощувати виробництво та використовувати до 1000 дронів у день. Як планується протидіяти такій можливій кількості дронів? Чи планується залучити до цього партнерів, зокрема у рамках «Коаліції охочих»?

— Передусім, що стосується «Коаліції охочих»: вона працюватиме як гарантер безпеки тільки після закінчення війни, тільки після припинення вогню. Відтак поки летять «шахеди» по нас і війна не закінчилася, розраховувати на її допомогу ми не зможемо. Тільки в рамках наших двосторонніх партнерських договорів, там, де вони нас посилюють фінансами, наше вітчизняне виробництво.

Тепер що стосується тисячі дронів на день, того, чого хоче ворог. Ворог хотів це ще минулого року. Не досягли вони такого результату, а досягли десь у середньому — 200—250 на добу. Хочуть зараз до тисячі — подивимося.

Я бачу поки що середньо десь 350 — їх можливості. Але, безумовно, ми повинні розраховувати, скажімо так, на найгірший для нас сценарій, що вони можуть застосовувати, наприклад, тисячу.

Отже, у нас повинно бути мінімум два перехоплювачі на один «шахед». Сьогодні ми вже виробляємо десь тисячу на добу. Але цього недостатньо. Бо наші перехоплювачі вже обі-гнали кількість наших, скажу вам чесно, операторів. Тому зараз ми повинні наздогнати цю кількість груп перехоплювачів, відповідних мобільних груп.

У принципі, це завдання знає і Сирський, і це завдання отримав новий очільник Міністерства оборони Федоров.

— Як ви оцінюєте останні події у Раді: непризначення Шмигаля з першого разу та неможливість ухвалювати важливі рішення лише голосами «Слуги народу», середній показник — 170—180 голосів щоразу? Чи досі, на вашу думку, у Раді існує монобільшість чи, можливо, настав час формувати нову коаліцію?

— Дякую за запитання.

Розвалити монобільшість — завжди було великим бажанням різних або фінансових груп, або політичних груп. З самого початку, ще починаючи з існування монобільшості, п’ять років тому.

Спочатку це робили фінансові групи, включаючи Коломойського групу.

Всі хотіли впливати на монобільшість, на «Слугу народу», голосувати ті закони, які комусь потрібні. Хотіли розвалити, ходили з різними пропозиціями, але монобільшість збереглася, а хтось не зберіг свою свободу.

Далі були різні охочі, але під час повномасштабної війни бажаючих в Україні залишитися стало менше, і ці великі політичні та фінансові групи, багато хто з них поїхав за кордон. І навіть зараз з-за кордону спробували під час повномасштабної війни розвалити монобільшість.

Але монобільшість голосувала всі закони, які просили Європейський Союз, Світовий банк, які дуже нам потрібні були для кандидатства на шляху в ЄС — і ми стали кандидатами, і монобільшість на сьогодні працює.

Авжеж, є багато питань. Скажу вам відверто, я знаю багато депутатів, які вже хочуть припинити свій депутатський термін або депутатський мандат. Але є війна, є виклики війни і є закон. Тож поки що всім потрібно працювати, як би складно не було.

— Пане президенте, якщо з огляду на останні події НАТО зазнає змін чи взагалі припинить існування в нинішньому вигляді, чи готова Україна доєднатися до організації-аналогу, скажімо, на рівні ЄС? Наскільки у Європі зацікавлені в нашій участі в різних європейських оборонних союзах, програмах?

— Я не пам’ятаю — в Давосі або в Мюнхені минулого року, на одному з цих форумів — я саме про це й говорив. Я говорив про спільні, об’єднані Збройні сили Європи.

Чому? Тому що загроза від Росії, во-на зрозуміла. Вони планують до 30-го року мати армію 2—2,5 мільйона.

Тому армія Європи, з урахуванням, безумовно, що в кожній країні залишиться своя суверенна армія, але об’єднані Збройні сили, які готові реагувати, мають бути щонайменше 3 мільйони. Через виклики.

Я з цією пропозицією звернувся до лідерів Європи минулого року. Рік пройшов, скажу відверто, жодного кроку назустріч до цієї ідеї ніхто не зробив. Може, ще будуть зараз через всі ці виклики. Може, лідери Європи трішки задумаються про це.

— Західна преса пише про те, що чинна політика США може стати причиною формування європейськими країнами нового військово-політичного альянсу, який стане своєрідною заміною чи альтернативою НАТО. Чи обговорювали західні лідери такі плани з вами? Яка ваша позиція стосовно таких ідей?

— Це була наша ідея і наші пропозиції. Я тільки що відповідав на це.

Мати Збройні сили Європи — це не значить, що треба конкурувати з Америкою, ні. Просто Європа — окремий континент, яка має мати свою окрему сильну армію.

Це не значить, що можна або треба руйнувати НАТО. В жодному разі.

Це окремо — Збройні сили Європи. Україна, безумовно, буде одним із таких фундаментальних внесків в посилення такої армії — може стати, якщо лідери будуть підтримувати таку ідею.

І тут не тільки про армію, яка має складатись, на мою думку, не менш як із трьох мільйонів людей, а про те, що це ще й обмін технологіями, які дуже важливі. От ми маємо досвід війни, ми ділимося своїми техноло-гіями з партнерами. Вони нам дають, наприклад, розвідку, Франція дає розвідку й інші країни. А ми даємо наші перехоплювачі — те, що перевірено вже воєнним часом. І ми даємо інші технології, ту чи іншу зброю — як вона працює.

Чесно, без нашого досвіду під час війни деякі країни навіть не знали б реально, як їх зброя працює. Не вся працює дуже добре, але вони її перероблюють завдяки нашим всім процесам і нашим інженерам. Ми їм дуже допомагаємо. Тому це не тільки армія, це й обмін технологіями.

Це не тільки склад, вибачте, в Україні щодо зброї, а це склади по всій Європі. Це правильна безпекова диференціація і технологій, і складів, і зброї, і ППО, і багато всього.

(Друкується зі скороченнями)