Чужа медаль
Фотографію американського президента Дональда Трампа з лідеркою венесуельської опозиції Марією Коріною Мачадо і медаллю лауреатки Нобелівської премії опублікували, здається, всі світові медіа. І дійсно — це один із таких епізодів, коли політичний анекдот стає реальністю.
Ще кілька тижнів тому на тлі постійних згадок Трампа про Нобелівську премію хтось з американських коментаторів пожартував, що ласий до нагород президент може «конфіскувати» медаль колишнього президента США Теодора Рузвельта й виставити її у власному кабінеті. Але Трампу, очевидно, була потрібна саме медаль Мачадо, бо політикиня отримала її саме в той рік, коли на нагороду претендував сам президент Сполучених Штатів. І я не виключаю, що тепер Трамп намагатиметься колекціонувати нагороди всіх наступних лауреатів Нобелівської премії миру — принаймні за наступні три роки.
Але насправді це зовсім не смішно — постійне бажання отримувати нагороди, готовність приймати вигадані премії, бажання назвати власним іменем все, що тільки можна, щире незадоволення рішеннями незалежних інституцій... Так, американці можуть і не розуміти, що відбувається, бо ніколи не опинялися в подібній ситуації. Але людям, які пройшли через радянський досвід, достеменно відомо, що блиск нагород — яскрава ознака поступової деградації влади.
Я належу до генерації, яка ще пам’ятає численні нагороди Леоніда Брежнєва — чотири рази героя Радянського Союзу, героя соціалістичної праці, кілька разів героя майже всіх підвладних Кремлю країн. А ще — лауреата ленінської премії з літератури. І, звісно, лауреата міжнародної ленінської премії «За зміцнення миру між народами». Трампа така нагорода могла б також зацікавити, бо це ж якраз і був варіант Нобелівської премії миру, вигаданий самим Сталіним (і перші роки свого існування премія називалася саме на його честь).
Тим, хто жив в епоху Брежнєва, його пристрасть до нагород здавалася старечою деградацію не тільки особисто генерального секретаря, а й самої влади — справжнім символом геронтократії. Проте, парадокс ситуації полягав у тому, що попередник Брежнєва Микита Хрущов теж був тричі героєм соціалістичної праці і героєм Радянського Союзу. Ну і, звісно, лауреатом міжнародної ленінської премії «За зміцнення миру між народами» він також був. Не було премії з літератури, але, хоч як це парадоксально звучить, була Шевченківська премія, яку Микита Сергійович банально не встиг отримати, бо був усунутий соратниками з посади невдовзі після українського вшанування.
Зацикленість Хрущова на нагородах в останній період його буремного правління також сприймалася як ознака деградації — і хоча інші керівники радісно підігравали самозакоханості першого секретаря, вони водночас думали про те, як його позбутися. І Брежнєв у перші роки після отримання влади думав якраз про владу, а не про нагороди. Бажання генерального секретаря отримувати одну зірку героя за іншою справді свідчило, що режим почав вироджуватися.
І відтоді пристрасть до брязкалець стала для мене покажчиком того, чого бажає політик — влади чи слави. Наступник Брежнєва Юрій Андропов, який тривалий час боровся за можливість стати генеральним секретарем і зрештою заклав засади того самого режиму, який тепер атакує Україну, помер «усього тільки» героєм соціалістичної праці. Але після нього недовго був Костянтин Черненко, сірий, невиразний бюро-крат, який встиг нагородити себе третьою зіркою героя — і помер.
Трамп — можуть мені сказати — бажає і влади, і слави водночас. То, мовляв, що тут порівнювати? Але володар, зосереджений на мідних трубах, не може не втратити адекватності, бо думає не тільки про те, як посилитися, а й про те, як подобатися своїм прихильникам. Людина, яка шукає орденів і медалей, зациклена на посиленні власних можливостей і на тому, що буде потім про неї написано в енциклопедіях і мемуарах, програє політику. Ну і, звісно, коли ти хочеш подобатися, це позначається на твоїх кадрових рішеннях. Ти оточуєш себе підлабузниками й підлесниками і втрачаєш відчуття реальності.
І, напевно, саме це ми й спостерігаємо в кабінеті, який тепер буде прикрашати чужа нобелівська медаль.
Віталій ПОРТНИКОВ.
Джерело: https://zbruc.eu.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
