Осередки «русміра»

Кисіль, Аліпія та молдавська братія

Уже згадуваний Свято-Покровський Голосіївський чолові-чий монастир іноді неофіційно називають молдавським, або молдавською лаврою. Його намісником (ігуменом) із 1993 року є митрополит Ісаакій (Андроник). Він народився у Молдові, як і значна частина братії монастиря.

А ще на території монастиря похований відомий кримінальний авторитет 1990-х Володимир Кисіль. Його родина фінансувала відбудову обителі — облаштовували, не шкодуючи грошей, пафосно і «по-багатому».

Головна фішка Голосіївського — культ матінки Аліпії. Офіційна УПЦ МП так і не визнала Аліпію святою. Однак це не заважає керівництву монастиря експлуатувати її популярність серед народу й заробляти на цьому гроші. Люди несуть записки й пожертви, сподіваючись на диво. І сусідство «мощей» Кисіля з юродивою Аліпією цьому не заважає.

Цей монастир «прославився» також переховуванням бразильського найманця Рафаеля Лусваргі, який воював на боці терористичного угруповання «ДНР». Убивця українців був засуджений до 13 років ув’язнення, але згодом вирок скасували. У травні 2018-го виявили, що бойовик не просто відвідує храм, а проживає на території монастиря, працює в трапезній і навіть готується стати ченцем. Представники УПЦ МП тоді стверджували, що Лусваргі перебував у них законно, як «прочанин», не чинячи нічого деструктивного. Довелося втрутитися представникам націоналістичних організацій, які його звідти буквально витягнули.

Кирилова вотчина

Корецький монастир на Рівненщині досі напряму підпорядкований патріархові Московському Кирилу. Це прописано в статуті організації, а настоятельок монастиря призначає синод РПЦ, як це було з чинною ігуменею Парфенією (Новак). Її призначили в листопаді 2021-го, а в лютому 2022-го в Москві, в Покровському монастирі, возвели в сан.

Як сталося, що монастир на Рівненщині перейшов у пряме підпорядкування РПЦ? Історія сягає 1984 року, коли патріархом МП був Пімен, а екзархом в Україні — Філарет (Денисенко). Кажуть, що тодішня ігуменя Наталія (Ільчук) щось не поді-лила з неофіційною дружиною Філарета Євгенією Родіоновою і попросилася в підпорядкування до Пімена, котрий її радо прийняв.

Важливо, що настоятелям чи настоятелькою в РПЦ не може стати «випадкова» людина. Обов’язкова умова — особиста відданість патріарху, залученість у життя церковної адміністрації, адже часто йдеться про серйозні кошти.

Скажімо, Корецький монастир лише за 2023 рік задекларував 5,5 мільйона гривень доходів. А у власності синоду Російської православної церкви, який є засновником монастиря, залишаються 15 об’єктів нерухомості — це і церковні споруди, і приватні будинки, і земельні ділянки. На території України, так.

А щоб патріарху Кирилу було зручніше навідуватися у «вотчину», тут навіть збудували вертолітний майданчик.

У листопаді 2022 року спецслужби завітали до монастиря з обшуком, виявили проросійську пропагандистську літературу і значні суми готівки. Що було далі, не повідомляли.

Восени 2025-го Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела релігієзнавчу експертизу Корецького монастиря й виявила ознаки його афілійованості з Росі-йською православною церквою. Як і належить, видала припис про необхідність припинити діяльність монастиря. Наразі тривають суди.

Бастіон «русміра» в бандерівському краї

Почаївська лавра — справжній бастіон «русміра» на заході України, в бандерівському краї.

Десятиліттями тут отруювали людські уми «русміровською» літературою і проповідями, так званими почаївськими листками, де розповідали про «гріхи цифровізації» та «диявольські щеплення». Бастіон не обмежився власне територією монастиря — довкола оселилися віряни, зокрема чимало етнічних росіян, які переїхали сюди спеціально, бо «тільки тут знайдуть спасіння». А ще вони вірять, що ідентифікаційний код — це від диявола, не користуються банківськими картками і смартфонами.

У часи Януковича УПЦ МП отримала пам’ятку в користування на 50 років. І жили б вони собі й горя не знали, якби не війна. Нині ситуація змушує мімікрувати під українську церкву. У монастирі закрили «книжкову лавку» з російською пропагандистською літературою, припинили випуск почаївських листків, а російськомовні написи замалювали, замінивши їх на українські. За-брали попередження, що не приймають записок за здравіє «іновірців, єретиків, розкольників».

Але зміни зовнішні, косметичні не спричинили внутрішніх. Адже вас усе одно спитають, у якій церкві хрестилися. Навіть хитріше: у якому році. Якщо після 1992-го (рік створення Київського патріархату) і не в МП або після 2018-го (рік Об’єднавчого собору) і в ПЦУ, ви той самий «розкольник» (а якщо греко-католик — значить «іно-вірець»).

У жовтні минулого року правоохоронці навідалися до лаври з обшуком, підозра стосувалася ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). У лаврі дали зрозуміти, що «православні» так легко не здаються: зігнали семінаристів і блаженних вірянок, які створювали правоохоронцям відповідне тло.

Про наслідки обшуків і розслідувань наразі невідомо.

Митрополит — громадянин Росії під вартою

Наприкінці листопада 2025 року настоятеля Святогірської лаври (Донецька область) митрополита Арсенія (Яковенка) випустили із СІЗО під заставу в понад півтора мільйона (!) гривень. Потрапив він туди ще навесні 2024-го — після обшуків СБУ в лаврі. Причина — митрополит Арсеній здав окупантам розташування блокпостів Сил оборони в Краматорському районі на Донеччині. Він відкрито говорив про це на проповідях (зокрема у вересні 2023-го): хто з українських оборонців де стоїть на території Святогірської громади, яка кількість тощо. Звісно, все це належно зафіксовано.

Але на волі митрополит гуляв недовго — того самого дня СБУ видала йому нову підозру, Арсеній знову опинився за ґратами. Захисники регулярно пишуть петиції з вимогою звільнити одіозного Яковенка, який «має слабке здоров’я», і звинувачують владу в намірі насильно обміняти його на українських полонених. Підстави є: ще в грудні 2022-го президент Зеленський позбавив Арсенія та ще 12 топ-кліриків МП українського громадянства на підставі того, що всі вони мають російські паспорти.

Проросійські погляди Арсенія відомі — він їх ніколи не приховував. У 2018-у публічно заявляв, що війну почала не Росія, а Україна, і взагалі це «громадянський конфлікт». У 2020-у проводив у лаврі «Форум миру» за підтримки кума Путіна Віктора Медведчука. А в 2014-у там навіть переховували бойовиків Ігоря Гіркіна (сам він казав, що його особиста охорона складалася виключно з ченців обителі) і накопичували зброю.

Але коли з 2022-го в лавру почало прилітати, місцеві дивувалися: «за що, Господи?». Справді. Наймасованіший обстріл стався на початку 2024-го: тоді значних ушкоджень зазнала ледь не половина всіх будівель, також було зруйновано міст через Сіверський Донець, що вів до обителі.

Коли настоятелька своя у Москві

Одна із найактивніших захисниць святогірського Арсенія — ігуменя Серафима (Шевчик). Останні 30 років — настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, що в Одесі.

Дуже активна матінка, свого часу навіть депутатка Одеської міськради від Партії регіонів, часто виступає в ЗМІ з коментарями на різноманітні теми (не обов’язково богословські). Під впливом обставин її висловлювання кардинально змінюються. Нині вона засуджує окупантів, заявляє, що «ми готові, як один, стати проти страшного агресора і захистити свою Батьківщину». Але заява 21 лютого 2014 року — про так звану громадянську війну в Україні — не забута.

Усього за кілька місяців до повномасштабного вторгнення ігуменя розповідала російським ЗМІ, як шкодує, що не може відвідувати Росію, зокрема монастирі РПЦ, не може вклонитися «блаженній Матронушці Московській», і стверджувала, що в них з Росією «духовний, позаземний зв’язок».

Раніше вона була частою гостею в Москві. Зокрема, постійно організовувала поїздки дітей на зустріч з патріархом Кирилом.

* * *

Певна річ, наш перелік неповний. Ми вказали лише на очевидні осередки «руского міра», які є монастирями на території України. До слова, можна згадати київську Феофанію, де в жіночому монастирі (!) має резиденцію громадянин Росії, за сумісництвом керівник «української» церкви митрополит Онуфрій. Або й головну святиню — Києво-Печерську лавру, на території якої досі проживають монахи МП. Так, уже нечисельні, але поки тривають суди, виселити їх звідти примусово неможливо. А вони причаїлися й чекають приходу «руского міра». Як і сотні, тисячі їхніх братів і сестер по вірі за мурами великих обителей на території України.

Леся ФЕДІВ.
Соня КОШКІНА.