Варвари проти греків

Передусім нищили інтелектуалів — учених, поетів, акторів, журналістів, викладачів, учителів, інженерів, лікарів. Було розстріляно керівництво, акторів і співробітників Маріупольського грецького театру. Закрито всі грецькі школи та Маріупольський грецький педагогічний технікум, ліквідовано редакцію газети «Колехтивістис».

У березні 1938 року за загадкових обставин «учинив самогубство» посол Грецького королівства в СРСР Дімітріос Ніколопулос — усього лишень за півтора місяця після прибуття до Москви. Історик Іван Джуха впевнений, що це була інсценізація НКВС і реакція радянської влади на обурення дипломата масовими репресіями проти греків, включно зі знищенням громадян Грецького королівства. Лише 1937 року було розстріляно щонайменше 25 таких осіб, а ще 451 — відправлено до ГУЛагу.

Терор проти греків тривав і далі. Широко відомою є депортація кримськотатарського народу 1944 року, але мало хто знає, що сталінський режим тричі депортував і греків: «превентивно» 1942 року, як «покарання» — 1944-го та знову 1949-го.

«Розстріляне відродження» й агресивна політика асиміляції пояснюють, чому українські греки стали однією з найбільш русифікованих меншин. За переписом 2001 року, лише 6,4% вважали рідною грецьку (урумську або румейську) мову, тоді як 88,5% — російську. Проте з відновленням незалежності України ситуація почала змінюватися: зникли бар’єри для кар’єрного зростання людей грецького походження, відроджувалися культура, мова й традиції, постали десятки організацій та культурних осередків, проводилися фестивалі.

Греки України — унікальний культурний та історичний феномен. Століття життя в Криму й Надазов’ї надали спільноті неповторного колориту. Сучасні румеї говорять мовою, що сягає середньовічної грецької, тоді як мова урумів належить до тюркської групи, отже, зрозуміла кримським татарам, гагаузам та ін. Відмінності від материкової Греції простежуються в елементах кухні й традиційного одягу.

Втім, попри це, румеї, уруми й понтійці, які теж присутні в Україні, нерозривно пов’язані зі своєю історичною прабатьківщиною глибинним відчуттям належності до еллінської цивілі-зації. Їхня географічна траєкторія — це справжня одіссея: від класичної Еллади до узбережжя Малої Азії, звідти — до Криму, а після депортації 1778 року — до Надазов’я. У цивілізаційному ж вимірі це — спадкоємність інтелектуального й духовного досвіду: від античної гуманістичної думки та демократичних традицій античності до християнського вчення, яке через Константинополь і Херсонес проклало шлях до Києва. Відтоді греки стали невід’ємною частиною історії Русі-України.

Усе це могло б бути матеріалом для підручника історії, якби не російська жага повторювати найтемніші сторінки минулого. Окупація 2014 року частини Донецької області, включно з районами компактного проживання греків, була болісним ударом. Повномасштабне вторгнення стало катастрофою. Майже всі грецькі села нині під російською окупацією. Чи дізнаємося ми колись точну кількість убитих жителів Маріуполя — неофіційної столиці українських греків? Скільки представників громади пройшли крізь фільтраційні табори? Скільки зникли в безнадійних просторах Росії?

Варвари знищили будівлю Федерації грецьких товариств України, культурний центр і краєзнавчий музей із безцінними експонатами. За старою звичкою московити почали грабувати музеї: до РФ вивезли, зокрема, картини Архипа Куїнджі. У школах грецьких сіл повністю скасували українську програму, а російські підручники знову поширюють імперські міфи про «рятівне» переселення греків, «третій Рим» та іншу єресь. Агресивна русифікація та знищення національної ідентичності мають на меті перетворення чергової меншини на гарматне м’ясо для великих воєн «русского міра».

Руйнування та привласнення грецької спадщини не обмежується новоокупованими територіями. Торік на руїнах давньо-грецького міста з безцінними археологічними шарами, що перебували під захистом ЮНЕСКО, Військово-будівельна компанія Міноборони РФ звела «Новий Херсонес» — особистий пропагандистсько-розважальний проєкт російського диктатора. Це не примха престарілого «історика», а цілком цілеспрямований ідеологічний акт. Адже російський державотворчий та цивілізаційний міф тримається на Україні. Без фізичного та наративного контролю над Кримом російська історія збіднюється на цілу античність. Без контролю над Києвом — уривається імперська максима про «збирання земель руських» і «колиску православ’я». Втім, наразі переформатування міфу дає змогу обійтись і Кримом як зв’язком між Візантією й так званим Третім Римом. Для переконливості можна поставити в Москві гігантського боввана у вигляді князя Володимира й розпочати кампанію «канонізації» його мініатюрного тезки. Без України Росія не має досвіду ренесансу. Власне брак досвіду античності й ренесансу, що створив диво Європи, і залишає Росію з «жадібними й розкосими очима», втім, не скіфами, а поплічниками Орди.

Україна нині бореться за виживання в геноцидній війні. Історична правда — важливий складник майбутньої перемоги, так само як і збереження складної множинної ідентичності. Греки є невід’ємною частиною української політичної нації. Лише ковчег української державності здатний уберегти етнічне й культурне розмаїття з грецьким компонентом включно.

Сьогодні українські греки стикаються з екзистенційним викликом. Але поряд із участю у боротьбі проти загарбників та підтримкою фронту ми працюємо над збереженням себе як спільноти. Відновлена в Києві Федерація грецьких товариств України та всі, кому небайдужа справа еллінізму, об’єднують греків вільної України, а також тих, кого доля закинула за кордон, піклуються про збереження та розвиток грецької ідентичності, поширення еллінізму.

Ми плекаємо надію на те, що грецька ниточка, яка тягнеться від прадавніх часів, ніколи не зникне в різнобарвному візерунку української нації.

Олександр ХАРА,
експерт Центру оборонних стратегій, експерт «Майдану закордонних справ» (2014 – 2020 рік),
член Ради громадських об’єднань етнічних меншин України.
Степан МАХСМА,
голова Федерації грецьких товариств України.

Джерело: https://zn.ua.