США й український Голодомор

Сполучені Штати Америки визнавали певні геноциди в історії, але залишалися дуже дипломатичними, а отже обережними у своїй оцінці. Цікаво, що законодавча гілка влади Сполучених Штатів виявила набагато більше розуміння в цьому питанні, ніж виконавча. Можна стверджувати: оскільки законодавча гілка перше окреслена у Конституції США, а виконавча щойно у другій, законодавча гілка переважає. Але це фактично суперечить завданням цих гілок. Президенти нав’язують міжнародні відносини.

Америка не була глобальним гравцем до Першої світової війни. Президент Вудро Вільсон, нібито батько Ліги Націй, мав труднощі і не зміг переконати свою країну зрештою приєднатися. Це мало стати розв’язкою міжнародного права, але виявилося передвісником його марності.

Яскравим прикладом був випадок, коли Сполучені Штати через свій Державний департамент і президента Франкліна Делано Рузвельта після багатьох років, 16 листопада 1933-го, визнали Союз Радянських Соціалістичних Республік. СРСР на той час був винуватцем найбільшого геноциду, який світова спільнота коли-небудь бачила в сучасну епоху.

Рафаель Лемкін, який увів термін «геноцид» та ініціював Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, писав, що знищення української нації «є класичним прикладом радянського геноциду, найдовшого та наймасштабнішого експерименту русифікації, а саме знищення української нації...».

На відкритті Музею Голокосту в США пролунали такі слова: «Після Другої світової війни Рафаель Лемкін, польський адвокат, який втратив 49 членів своєї родини в Голокості, не міг знайти підходящої мови, щоб описати масштаби та розмах злочину, скоєного проти євреїв Європи. Слова, яке передавало б глибину цього злочину, не існувало — тому він його створив. У 1944 році Лемкін поєднав грецький префікс «раса» (g?nos) з латинським суфіксом «вбивство» (-cide), щоб створити термін «геноцид», і з цим розпочав свою роботу зі створення міжнародно-правової бази для запобігання та покарання будь-яких майбутніх спроб знищити групу людей через їхню... національну, етнічну, расову чи релігійну ідентичність. Невпинні зусилля Лемкіна після Голокосту призвели в 1948 році до прийняття Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Конвенції про запобі-гання злочину геноциду та покарання за нього, що стало поворотним моментом у світовій історії. Вперше країни світу зобов’язалися запобігати злочину геноциду та карати його згідно з міжнародним правом».

Фактично, Рафаель Лемкін, розробляючи формулювання Конвенції ООН, спеціально вставив слова «у мирний час», маючи на увазі геноцид в Україні.

13 вересня 1984-го, у 50-і роковини Голодомору, Сенат Сполучених Штатів ухвалив резолюцію, яка засуджувала систематичне нехтування людським життям та свободами з боку Радянського Союзу, висловлюючи співчуття жертвам такої політики. Мабуть, важні-ше — з нагоди цієї річниці було покликано Комісію.

Комісію з питань Голодомору в Україні було створено резолюцією Сенату S 2458 (98-й Конгрес) 21 вересня 1984 року. 99-й Конгрес 3 січня 1985-го ухвалив асигнування на фінансування Комісії з питань Голодомору, а 23 квітня 1986-го Комісія провела своє організаційне засідання в офісній будівлі Рейберн-Хаус «для проведення дослідження Голодомору в Україні 1932—1933 років з метою розширення знань світу про голод і кращого розу-міння американською громадськістю... та подання остаточного звіту Конгресу до 23 квітня 1988 року». Того дня Комі-сія подала свій звіт Конгресу. Серед висновків було те, що «Йосип Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932—1933 роках».

У наступних резолюціях при річницях Голодомору будь-якої з палат або одночасно згадувалися висновки Комісії, здебільшого шляхом посилання, а іноді й дослівно, включаючи термін «геноцид» у сам текст резолюції.

20 жовтня 2003-го Палата представників ухвалила резолюцію №356, в якій йдеться про «геноцид, скоєний у 1932—33 роках Сталіним та його спільниками проти українців».

29 вересня 2006-го Конгрес США ухвалив спільний законопроєкт: «Уряд України уповноважений встановити меморіал на федеральній землі в окрузі Колумбія на честь жертв українського голодомору 1932—33 років геноциду». Президент Джордж Буш підписав цей законопроєкт 13 жовтня 2006-го, тим самим визнаючи Голодомор геноцидом. Пам’ятник було встановлено й відкрито (у Вашингтоні, неподалік від Капітолію. — Прим «ЧН») у листопаді 2015 року завдяки зусиллям українсько-американської діаспори.

14 березня 2018-го Сенат Сполучених Штатів ухвалив резолюцію з нагоди 85-ї річниці Голодомору в Україні 1932—33 років, посилаючись на Рафаеля Лемкіна, Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, а також на есе Лемкіна 1953-го під назвою «Радянський геноцид в Україні», в якому було виділено «класичний приклад радянського геноциду», характеризуючи його «не просто як випадок масового вбивства, (але як) випадок геноциду, знищення не лише окремих осіб, а й культури та нації». А ще у резолюції визнавалися «висновки Комісії з питань Голодомору в Україні, подані Конгресу 22 квітня 1988 року, зокрема те, що «Йосип Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932—1933 роках».

8 лютого 2023-го Палата представників Сполучених Штатів висловила думку, що голод 1932—1933 років в Україні, відомий як Голодомор, визнається геноцидом.

У ході цього аналізу мені не вдалося знайти прокламації президента Дональда Дж. Трампа під час його першого терміну 2016—2020 років або цього (10 місяців), яка визнала б Голодомор геноцидом або просто віддавала шану 7—10 мільйонам жертв, 4 мільйони з яких — діти. На жаль, для нього Голодомор-геноцид — це іграшка. Кремль не можна дратувати.

Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ,
український правознавець і громадський діяч у США.

20 листопада 2025 року.