Невтомний дослідник першоджерел

«Антон Станіславович Гриськов є давнім і шанованим автором «Чорноморських новин». Лише за три останні роки на шпальтах газети надруковано майже три десятки його ґрунтовних статей-розвідок, які привернули увагу як фахової спільноти, зокрема істориків, краєзнавців, літературо- і театрознавців, так і широкого кола читачів. Усі ці дослідження присвячені людям, які уособлювали й творили українську Одесу, зробили вагомий внесок у культурну спадщину нашого південного краю й України загалом, але, не вписуючись у насаджувані Російською імперією—СРСР—РФ наративи, були шельмовані, репресовані, знищені, а їхні імена — замовчувані.

У краєзнавчому доробку Антона Гриськова, опублікованому на сторінках «ЧН», з-поміж іншого, розвідки про трагічні долі двох директорів Одеського театру держдрами «Вій — націоналіст» (28.12.2023 та 11.01.2024), про Шосту театральну майстерню мистецького об’єднання «Березіль» — «Одеські «березільці» (11.04.2024) і «Найскладніший фах — уміння бути людиною» (19.12.2024), про українського громадського діяча, історика і педагога Леоніда Смоленського — «Слова його лились, текли і в серце падали глибоко…» (28.11.2024) та «Non omnis moriar» (30.01.2025). Що важливо: всі дослідження ґрунтуються на архівних матеріалах, книжкових фондах наукових бібліотек, приватних збірок родичів та інших авторитетних джерелах.

Слід особливо підкреслити, що Антон Гриськов дуже послідовний у вивченні обраних тем і поверненні незаслужено забутих імен у сучасний інформаційний простір. Показовою у цьому сенсі є його цілеспрямована праця з дослідження життєвого і творчого шляху згаданого вище Леоніда Анастасійовича Смоленського (1844—1905). Кожна із підготовлених ним статей, присвячених цій особистості (а перша — «Ідейний проводир одеських українців» — надрукована в номері «ЧН» за 10-12.02.2022), є продовженням наполегливого пошуку паном Антоном нових фактів біографії видатного одесита, з’ясування тих чи інших обставин його життя та діяльності і, зрештою, встановлення достеменного місця його поховання. Підсумком цих дослідницьких зусиль стала експедиція одеських істориків, студентів і громадських активістів у с. Морозова Миколаївської селищної громади Березівського району, де покоїться прах Леоніда Смоленського та членів його родини, й залучення до вшанування пам’яті про нього, зокрема й догляду за могилою, жителів громади, школярів.

Або інший приклад. Опублікувавши на шпальтах «ЧН» цілу серію статей про видатного вченого-мандрівника, етнографа, гуманіста українського походження Миколу Миколайовича Миклухо-Маклая (1846—1888), зокрема про його неодноразове перебування в Одесі, Антон Гриськов виступив ініціатором встановлення в нашому місті меморіальної дошки цій знаній у всьому світ людині. І 28 травня 2024 року така дошка (автор — заслужений художник України Микола Худолій) з’явилася на фасаді будинку 36 на вулиці Пастера. До речі, виготовлена вона на кошти громадськості, а збір цих коштів організував той же невтомний і послідовний у досягненні мети Антон Гриськов.

Щодо матеріалів, поданих редакцією «Чорноморських новин» на Всеукраїнський конкурс з літературного краєзнавства імені Григорія Зленка, то в них автор також порушує питання про належне вшанування одеситами імені героя цих публікацій — талановитого поета, перекладача і педагога, представника «Розстріляного відродження» Аркадія Казки (1890—1929). Зокрема, про встановлення меморіального знака на будівлі навчального закладу, де він викладав (вул. Канатна, 89) чи на будинку, в якому мешкав (вул. Пироговська, 3). І можна не сумніватися, що для втілення цієї ідеї пан Антон докладе всіх зусиль».

Вітаємо, пане Антоне, і зі славним ювілеєм, і з визнанням вашої кропіткої дослідницької праці!

З роси і води вам, шановний! І нових цікавих відкриттів!

Від імені колективу «ЧН» —

Іван МЕЛЬНИК.