№ 41 (22568) четвер 23 жовтня 2025 року

Меган Моббс — випускниця Військової академії США у Вест-Пойнті, десантниця з досвідом служби в Афганістані, докторка клінічної психології та президентка благодійного фонду R.T. Weatherman Foundation.

Відразу після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну цей фонд зосередив свою діяльність на гуманітарній допомозі — станом на сьогодні її обсяг перевищує 150 млн доларів. Згодом команда взялася за складніші, але не менш важливі завдання — евакуацію поранених американських добровольців, їх лікування та реабілітацію, а також повернення тіл загиблих воїнів додому.

Чи справді Росія така велика, як виглядає на картах?

Росія хоч і є найбільшою країною світу за територією, але насправді не є такою гігантською, як виглядає на географічних та політичних картах. Як так сталося, що Росію на картах «роздуло»? Хто доклався до цього? Як довго це триває? Чи не слугує це часом приводом для роздмуханої величі Росії і поштовхом до експансіонізму і завойовницьких воєн? І які є шляхи корекції сучасних мап, щоб показати справжній розмір Росії?

Зараз серед тих, хто цікавиться мапами, «штормить» на одному континенті і в одній країні. Цей континент — Африка, розмір якої виглядає малим і непропорційним до розміру інших континентів і держав, особливо Півночі. Тут присутні і болісні струни колоніалізму: мовляв, європейська картографія малює себе більшою, а розміри Африканського континенту применшує.

Із 19 жовтня в Одесі тривають Дні єврейської культури. Цей фестиваль присвячений багатій спадщині нашого міс-та, яку залишили по собі талановиті письменники, художники, музиканти й науковці єврейського походження.

Упродовж восьми днів (завершиться фестиваль цієї неділі) до уваги всіх зацікавлених — театральні творчі вечори, літературні читання, дискусії, виставки та концерти, підготовлені єврейською спільнотою Одеси. Кожен, хто вже побував чи ще завітає на запропоновані заходи, зможе долучитися до святкування, поглибити своє розуміння єврейської культури.

Нещодавно у Дипломатичній академії України за підтримки Міністерства закордонних справ відбувся День гагаузької культури — урочистий захід, що поєднав святкову атмосферу з розмовою про історію та сучасну роль гагаузької спільноти у нашій країні.

Подія, ініційована головою Асоціації гагаузьких товариств України Юрієм Дімчогло, зібрала представників дипломатичного корпусу, органів державної влади, керівництво Меджлісу кримськотатарського народу, науковців, діячів культури, активістів громадських організацій, а також творчі колективи з регіонів компактного проживання гагаузів.

Свято поєднало виставковий, гастрономічний та сценічний формати. Гості мали змогу оглянути книжкові стенди з гагаузькомовними виданнями й підручниками, експозиції з предметами побуту, привезеними з музеїв і культурних центрів, скуштувати традиційні страви та напої, а також насолодитися виступами художніх колективів.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга, відкриваючи захід, наголосив, що гагаузи є «невід’ємною, інтегрованою та органічною частиною українського суспільства». За його словами, гагаузька громада відіграє важливу роль у міжнародних зв’язках України з тюркським світом. Він також підкреслив, що слоган ЄС — «Єдність у різноманітті» — є близьким українцям: «У час російської війни всі національні спільноти України довели, що Україна — наш спільний дім. Нас єднає не походження, а спільна українська ідентичність».

Начебто ще й бабиного літа не було, а час уже й про 1 січня подумати. Про те, чи хочете ви й у 2026-у бути разом з «Чорноморськими новинами», оскільки із 10 жовтня «Укрпошта» розпочала передплатну кампанію на наступний рік.

Поки що — за електронною версією каталогів. Але вже із 27 жовтня і в стаціонарних, і в пересувних відділеннях будуть, обіцяють, друковані  каталоги, тож розпочнеться передплата для всіх, хто хоче читати пресу.

Ну що ж! Читачу, мій правдивий, приречений читачу, ти зовсім самотній, — а де ж тоді решта? Решта — це просто людство. Треба здолати людство своєю силою й шляхетністю душі, — отже, зневагою...

Фрідріх НІЦШЕ.

Доленосний для України 1991 рік. Вперше за всю історію до Києва приїхав американський президент Джордж Буш. Жодного разу протягом ХХ століття уряд Сполучених Штатів не був на боці українського народу. І цей раз не став винятком. Президент застеріг українців проти проголошення незалежності. Послаблення Московії не входило в плани американської сторони. Впродовж майже століття Московія була зручним інструментом для дестабілізації Європи. Так мало бути і надалі. Аж раптом українці надумали взяти власну долю у свої руки. Хто їм це дозволив?

СТАЛОСЯ це 24 серпня 1991 року. А вже 1 грудня того ж року на референдумі українці переважною більшістю проголосували за створення власної держави всупереч волі головного полі-тичного й економічного гравця планети.

Спомин про доброго друга — колегу-журналіста, поета

Це сталося випадково, коли я у своїх справах прийшов у видавництво «Астропринт». Переглядаючи у цеху щойно віддруковані книги, звернув увагу на стосик, який працівниці збиралися упаковувати: «Володимир Черненко. «Рубікони». Це який Черненко? Беру примірник і читаю титул. Боже мій, то це ж наш Черненко з «Чорноморки»! Наш Володимир Григорович, наш Володя…

Новою несподіванкою для мене стало те, що в «Астропринті» працює дочка мого давнього друга і колеги Володимира Черненка Ірина Шепельська, яка й упорядкувала збірку і написала до неї передмову. Виявляється, я з нею не раз спілкувався тут, в «Астропринті», у видавничих справах. Від неї за кілька днів й отримав примірник «Рубіконів» з дарчим надписом.

(Закінчення. Початок у номері за 16 жовтня)

У 1889-у десятирічний хлопчик Лев Троцький, майбутній лідер більшовицького перевороту та Червоної армії, вперше потрапив у театр саме в Одесі, де вчився. Він відвідав саме українську виставу «Назар Стодоля» за п’єсою Тараса Шевченка. Маленький Лев був у захваті. У своїй біо-графії так описав свій радісний шок від вистави: «Це було незвичайно, і цього зобразити неможливо. Мене відправили на українську виставу в супроводі училищного сторожа Григорія Холода. Я сидів блідий, як полотно, це Григорій потім доповідав Фанні Соломонівні, і мучився ра-дістю, якої не міг вмістити. Під час антрактів я не вставав з місця, щоб чогось, боронь, Боже, не пропустити».

У суботу, 25 жовтня, в Музеї української книги Бібліотеки імені Грушевського відкриється виставка сучасної фотографії Вікторії Сергєєвої «Майже про мене». Куратор проєкту — відомий одеський фотограф і художник Сергій Чех.

Щоб краще зрозуміти ідею експозиції, варто спершу познайомитися з авторкою. Її творчий шлях, ставлення до фотографії та вибір технік тісно пов’язані з глибоким емоційним змістом, який закладено в проєкт.

«Суспільне мовлення» запустило власну платформу з контентом для дітей

Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення офіційно зареєструвала нове нелінійне медіа «Суспільного мовлення» — «Бробакс».

Це перша цифрова платформа компанії з пропозицією дитячого контенту за прототипом OTT. У додатку доступні понад 250 годин дитячого продукту: улюблені мультсеріали та повнометражні мультики, пізнавальні дитячі шоу, мультфільми жестовою мовою та каталог аудіоказок.

Чим швидше тече час, тим цінніша кожна мить

Останнім часом до мене, професора біології з нейронаук, дедалі частіше звертаються друзі й колеги віком 50+ із жартівливими, але щирими запитаннями: «Що відбувається з часом? Чому роки пролітають, мов вихор? Може, у природі змінилися фізичні закони й доба тепер має інші виміри?». Я відповідаю: ні, фізика тут ні до чого. Таємниця криється у нашому мозку й у тому, як він сприймає життя, коли досвіду стає більше, а нових вражень — менше. Про це й піде мова далі.

Лікарі помітили, що зміни відчуття часу спостерігають люди і в молодому віці, але при деяких хворобах. Так, під час неврологічного синдрому Паркінсона пацієнти часто переоцінюють або недооцінюють короткі інтервали, що пов’язане з дефіцитом дофаміну у базальних гангліях, які відіграють ключову роль у «внутрішньому годиннику». При шизофренії характерні типові скарги, «затримки часу» та відчуття розірваності послідовності подій. 

Фетальний алкогольний синдром (ФАС) — це найважча форма порушень у дитини, які виникають унаслідок вживання алкоголю матір’ю під час вагітності. Характеризується типовими зовнішніми ознаками, такими як тонка верхня губа, відсутня борозна між носом і верхньою губою, маленька голова (мікроцефалія), а також затримкою росту й серйозними порушеннями нервової системи. Діти з ФАС часто мають труднощі з навчанням, увагою, пам’яттю та соціальною взаємодією.

Алкоголь під час вагітності впливає і на наступних дітей: молодші брати та сестри дитини з підтвердженим діагнозом «ФАС» теж мають підвищений ризик розвитку синдрому.

На перший погляд, Гімалаї здаються непорушними, але під ними відбувається процес, який може перевернути наукове розуміння самої Землі.

Те, що відбувається під Тибетом, пише https://enovosty.com, тривожить, бо вчені починають розуміти: йдеться не просто про повільне зростання гір, а про континент, який, можливо, буквально розривається на наших очах. Так, Гімалаї піднімаються повільно, але прихований двигун цього процесу залишається незрозумілим.