Незворотні процеси запущені

— Які кліматичні тенденції у світі викликають найбільше побоювання у науковців?

— Швидкість зміни температури на Землі за останні 30—50 років є найстрімкішою за всі попередні періоди. Можемо це зрозуміти завдяки даним реконструкції зміни температури повітря, отриманим з кернів льодовиків та океанічних осадових порід за багато мільйонів років. Так, на планеті траплялися періоди, коли температура була вищою на декілька градусів, ніж зараз, був час, коли було холодніше, але ніколи зміни не були настільки швидкими.

Наслідки ми вже бачимо — зростає екстремальність погодних умов. Наприклад, за один день може випасти кількамісячна норма опадів. Також посилюється частота таких явищ.

Це стає проблемою для багатьох екосистем на планеті, зокрема морських в Антарктиді. Коли там відбуваються такі стрімкі зміни не за 100-річчя чи 1000-ліття, а за десятиліття, то деякі організми не встигають напрацьовувати механізми адаптації. Якщо йдеться саме про полярні види, то вони не можуть нікуди мігрувати, бо у них нема варіанту переміститися в більш холодне місце.

— Тобто деякі види в Антарктиді почнуть вимирати?

— Антарктида, на жаль, досі недостатньо вивчена. Є лише близько 20 станцій з метеорологічними спостереженнями, замало ведеться цілорічних океанічних досліджень, тому ми погано уявляємо, як певні процеси відбуваються в Південному океані. Є припущення, які потребують ще досліджень.

Щоб робити заяви про вимирання, треба мати десятиліття спостережень за цими організмами і екосистемою. Але вже зараз є проблема для тюленів Веддела, яким для розмноження потрібен морський лід. Якщо зростає температура в регіоні і зменшується кількість льоду, вони не мають де народжувати дитинчат.

— Ви вивчаєте формування опадів в Антарктиді, взаємодію атмосферної циркуляції та океанічної. Чи погода у полярних регіонах має прямий вплив на Україну?

— Все на планеті взаємопов’язане, але прямий вплив Антарктиди на погоду в Україні важко відстежити. Дослідження у цьому регіоні важливі для загального розуміння, що відбувається на планеті. Наша стація «Академік Вернадський» — одна з най-кращих обсерваторій в Антарктиді. Йдеться про обладнання, забезпечення і якість спостережень.

Деяку інформацію нам дають супутники, але вони мають обмежене покриття і через хмарність, яка постійно утворюється над значними територіями Антарктиди, не все можуть побачити.

Полярні регіони — це драйвери і циркуляції океану, і циркуляції атмосфери. Це один з найвразливіших до зміни клімату регіон. Якщо Арктика нагрівається, то перебудовується механізм взаємодії циркуляції холодних повітряних мас над нею та теплих над екватором. А це призводить до поступових змін у сезонній циркуляції у різних районах планети.

— В Антарктиді почали частіше фіксувати «атмосферні ріки». Чому це викликає занепокоєння у вчених?

— «Атмосферні ріки» — це метеорологічне атмосферне утворення, яке характеризується перенесенням вологи з більш низьких широт тропічних до більш високих широт полярних, але не тільки.

Перші згадки про це явище були в Каліфорнії. Там помітили, що за певних синоптичних умов відбувався перенесення вологи на тисячі кілометрів у межах вузької зони. Наслідком цього були сильні опади, що призводили до повеней.

Коли почали вивчати явище детальніше, то знайшли схожість у різних регіонах світу, зокрема і в Європі. Навіть в Україні можна побачити подібні утворення, вони відбуваються внаслідок певних процесів у Середземному морі. Але у нас вони не настільки інтенсивні, як в Антарктиді, бо там повітря холодніше і менше вологи.

Якщо раніше «атмосферні ріки» були характерними для низьких широт, у південній півкулі для найпівденніших міст таких, як Ушуая в Аргентині та Пунта-Арес в Чилі, то зараз поступово через зміну циркуляції і загальне нагрівання атмосфери ці «ріки» спускаються ще південніше.

Раніше на Антарктичному півострові їх спостерігали раз на декілька років, зараз — декілька разів на сезон. Це призводить до різкого потепління і великої кількості дощу. Таке поєднання посилює танення льодовиків, а це, своєю чергою, — розпріснення океану.

Ситуацію за-гострює ре-льєф Антарктичного півострова, бо го-ри затримують повітряні маси, а це призводить до великої кількості опадів.

У лютому 2022-го на півночі Антарктичного півострова, в найтеплішому куточку, зафіксували атмосферний рекорд — на кілька годин температура піднялася до +18,3 градуса, а в районі станції «Академік Вернадський» — до +12 градусів. Для цього періоду характерна температура 0, максимум на сонці +2—5 градусів. Відповідно, коли кількість таких «рік» зростає, то багато часу для руйнування льоду в районі Антарктичного півострова не треба.

Цьогоріч ми зафіксували проходження декількох «атмосферних рік» меншого масштабу. За цю зиму (полярна зима триває із червня до вересня. — Ред.) не було суттєвого накопичення снігу, але були дощі, що супроводжувалися теплішою погодою і суцільною хмарністю. Тобто на лід випав теплий дощ, який пришвидшив танення.

Ще цього року, антарктичним літом 2025-го, у нас було дуже не характерне явище — цвітіння водоростей на льоду навколо станції. Тому на «Академіку Вернадський» спостерігати зміни клімату можемо в реальному часі.

— Чи справді танення льодовиків підвищить рівень Світового океану настільки, що рівень Чорного й Азовського морів теж зросте і затопить прибережжя України?

— Коли науковці намагаються оцінити зміни клімату і наслідки від них, то розробляють оптимістичні, песимістичні і помірні сценарії. Все залежить від того, як людство розвиватиметься далі: чи пом’якшить свій вплив на клімат, чи руйнуватиме його ще більше.

Для кожного вектору розвитку людства застосовуються кліматичні моделі, розраховуються проєкції наслідків. Помірні зміни є найбільш вірогідними, оптимістичні та песимістичні — найменш.

Треба розуміти, що поки виникне реальна загроза підтоплення прибережжя України, ми вже відчуємо неймовірну екстремальність погоди: град розміром з яйце, шквали, вітри, величезну кількість опадів, яка замінюватиметься неймовірною спекою. Тобто якщо танення льодовиків з імовірним затопленням станеться, то це вже буде не найбільшою нашою проблемою.

Тому, з одного боку, апокаліптичним заголовкам не треба на 100% довіряти, з іншого — маємо розуміти, що незворотні процеси вже запущені і серйозність цих змін дуже велика. Якщо людство зволікатиме із адаптацією до зміни клімату, апокаліптичні заголовки стануть нашою реальністю.

— Тобто ми уже пройшли точку неповернення?

— Це залежить від регіону. Океан уже досить сильно нагрівся. Це показують дані з різних його ділянок. Наприклад, за останні три роки в Середземному морі зафіксували багато хвиль тепла приземної води — середнє місячне значення вище за дані останніх 20 років.

Упродовж 2024-го середньорічна температура поверхні моря (SST) для Європейського регіону в цілому досягла нового максимуму — 13,73 градуса. Це на 0,69 градуса вище за середнє значення та на 0,06 градуса тепліше, ніж попередній рекорд, зафі-ксований у 2023-у. Середземне море також пережило найтепліший рік за всю історію спостережень — 21,5 градуса. Це на 1,2 градуса вище за середнє та на 0,3 градуса більше, ніж рекорд 2023-го.

В Україні 2024-й став найтеплішим роком за всю історію спостережень. Це все показує, що інерційна система нагрілася і швидко охолодити її не вдасться. Через нагрівання океану й атмосфери утворюються дуже сильні шторми, тайфуни, до того ж, вони почастішали. У США тепер раніше починається сезон штормів. Ми вже не зупинимо цю реальність, але маємо хоча б не посилювати цей ефект.

— Ви говорите про збільшення інтенсивності і повторюваності стихійних явищ у світі. Чи є такі тенденції в Україні? Це може призвести до катаклізмів, наприклад, аномальної спеки чи морозів?

— В Україні ми вже спостерігаємо такі явища. Кілька років тому у нас був травень з інтенсивними опадами, не характерними для цього місяця. Торік у червні у Києві випала кількамісячна норма опадів, цьогоріч теж є подібні випадки.

До прикладу можна навести Одесу (30 вересня 2025-го тут випало 94 мм дощу — це дорівнює 224% місячної норми. — Ред.). Гідрометцентр офіційно заявив, що у часи кліматичних змін такі екстремальні події стають частішими: за останні 10 років в Одесі зафіксовано 14 випадків сильного дощу (кількість опадів від 50 до 100 мм за 12 годин і менше), а за попередні десятиріччя було 2—3 випадки на 10 років.

В Одесі відбулася майже типова для наших широт осіння циркуляція, коли теплі, насичені вологою, повітряні маси, що сформувалися над Чорним морем, взаємодіяли (були заблоковані) з холоднішими антициклональними повітряними масами, сформованими над сушею. Аномальна інтенсивність опадів була пов’язана з температурою моря, атмосферою над морем і контрастом з температурою повітря над сушею. Прояв зміни клімату — це збільшення повторюваності таких випадків.

Натомість на сході України зараз інтенсивні тривалі посухи. Може бути якийсь місяць з частими дощами, а після нього — 3-4 місяці з посухами.

Для деяких регіонів екстремальність може проявлятися не тільки в кількості опадів, а й у формуванні таких несприятливих явищ, як град великого розміру і частоти повторюваності. Цього року він став серйозною проблемою для сільського господарства. А ще через не зовсім коректне землекористування можуть посилитися пилові бурі. Вони трапляються не лише на півдні. У Києві кілька років тому теж була буря.

На основі цього можемо пропустити, що несприятливі явища тільки зростатимуть. Оскільки атмосфера нагрівається, кількість водяної пари в атмосфері збільшується, нагрівається океан і все це між собою взаємодіє таким чином, що зумовлює більшу потужність формування цих метеорологічних явищ.

— А які регіони України найвразливіші до кліматичних змін?

— У різних регіонах зміна клімату проявляється по-різному. Наприклад, у Києві, який повністю забудований бетоном, є проблема з хвилями тепла, зі спекою, з неможливістю справлятися з великою кількістю опадів — каналізаційна система не пристосована для переробки такого об’єму води, тому виникають затоплення під час злив. Власне, це сталося цього разу в Одесі.

У деяких регіонах географічно можуть бути передумови утворення більш інтенсивних опадів, а в інших регіонах головною проблемою буде посушливість.

Тенденції показують, що затоки холодного повітря ставатимуть слабшими і рідшими, а відтак екстремальний сніг, екстремальні морози не загрожують Україні. Вони можливі, але їх частота й інтенсивність зменшуватимуться.

Декілька років тому в Україні була неймовірно тепла зима, тим часом у США були 15—20-градусні морози і випало багато снігу. Тоді тропічні теплі повітряні маси «виштовхнули» полярний циклон з нашого регіону і підняли на багато північніше. Тобто в нашій східній півкулі була тепла зима, в західній — холодна.

Таку циркуляцію важко завчасно спрогнозувати, але, аналізуючи синоптичні умови за 10—30 років, можемо побачити, як змінюється частота таких випадків, і припустити, як вона змінюватиметься далі. Тому ймовірність випадків сильного морозу зменшується, бо загалом планета нагрівається.

— Наскільки змінився клімат України за останні 50—100 років? Чи змістилися сезони?

— Поступово кліматичні умови, характерні для півдня України, почали «підсуватися» вверх. Кілька років тому середня температура впродовж зими у Львові була такою ж, якою кілька десятків років тому була характерна для Криму.

Зменшується тривалість зимового періоду, тобто коли середньодобова температура опускається нижче нуля. Крім того, є зміщення сезонів на один місяць. Метеорологічна зима починається не з грудня, а ближче до січня і, відповідно, закінчується у березні.

При цьому тривалість теплих сезонів, коли температура вища за 5—15 градусів, зростає. Це означає, що на деяких територіях можемо декілька разів засівати певні культури. Але оскільки режим зволоження теж змінюється, то не можемо однозначно сказати, що це для нас вигідно.

Через те, що кліматичні умови зсуваються на північ, з’являються шкідники, які були не характерними для цих регіонів. Наприкінці літа в акваторії Чорного моря помітили інвазивні види, які водяться у Червоному (йдеться про отруйну рибу тетраодон сріблястий. — Ред.). Це теж показник зміни клімату — уявіть, наскільки має бути теплою вода у нас, щоб цим видам було комфортно.

— Чи вплинула війна в Україні на клімат? Ці наслідки локальні чи глобальні?

— Про глобальний вплив на клімат поки що зарано говорити. Втім, у нас постійно йде викид аерозолів, продуктів горіння — це абсолютно жахливо впливає на стан атмосфери, оскільки це серйозне джерело вуглекислого газу, який спричиняє парниковий ефект.

В Україні багато випаленої землі. Частина лісів, які могли поглинати СО2 й охолоджувати території, знищена. Це впливає на місцеву циркуляцію повітряних мас, що, своєю чергою, може мати масштабніші наслідки.

Такі впливи треба відстежувати в тривалому часовому проміжку, але через брак мережі спостережень у регіонах бойових дій у нас нема всієї інформації для аналізу.

Підрив Каховської ГЕС — це неймовірне навантаження на екосистему і на погодні умови в Україні. Південь звик до цього «невеличкого моря», яке природним чином створювало певні умови для формування хмаро-опадів. Після знищення водосховища у регіоні спочатку з’явився степ, а тепер поступово формується ліс. Він теж охолоджує регіон, але дає абсолютно інші механізми й інші наслідки для погоди.

Загалом, проблеми у світі від кліматичних змін посилюватимуться. Людству треба змінювати філософію ставлення до природи, ресурсів планети — впроваджувати заходи для адаптації змін клімату, щоб трішки пом’якшувати ситуацію.

Василина КОПИТКО.