Переможні вибориу Молдові

Зважаючи на майже паритетне співвідношення демократичних і проросійських політичних сил у Молдові напередодні виборів, ситуація залишалася цілком непередбачуваною до моменту попереднього підбиття результатів голосування Центральною виборчою комісією у середині дня 28 вересня.

За даними ЦВК, результати виборів такі: партія PAS чинної президентки країни Маї Санду набрала 50,2% голосів виборців (орієнтовно 55 мандатів), «Патріотичний блок» під керівництвом колишнього проросійського президента Ігоря Додона — 24,17% (26), блок «Альтернатива» — 7,96% (8), «Наша партія» — 6,2% (6 мандатів) і партія «Демократія вдома» — 5,62% (6). Отже, PAS зберегла позицію правлячої партії й може оголосити про створення монобільшості у парламенті або очолити коаліцію з іншими політсилами, крім «Патріотичного блоку», який, скоріш за все, перейде в жорстку і безкомпромісну опозицію з огляду на кардинальні ідеологічні розбіжності між прихильниками євроінтеграції та русифікації.

Нижче — про драматичну ситуацію в Молдові напередодні парламентських виборів, про співвідношення проєвропейських і проросійських політичних сил, про втручання Росії у виборчий процес, про результати виборів у проросійських автономних утвореннях — ПМР і Гагаузії, а також серед молдовської діаспори в багатьох країнах світу, про вплив ситуації в Молдові на ситуацію в Україні і навпаки, а також про інші нюанси, пов’язані з цими доленосними парламентськими виборами у країні-сусідці.

Проєвропейські політичні сили

Остаточний список кандидатів ЦВК Молдови опублікувала із запізненням у півтора тижні через судові справи у зв’язку з відмовою в реєстрації низки проросійських політичних сил. До виборів були допущені 23 учасники — чотири виборчі блоки, 15 партій та чотири незалежні кандидати. Але, за даними більшості опитувань громадської думки, лише чотири політичні сили проходили до парламенту (насправді ж про-йшли п’ять).

Основною, якщо не єдиною повноцінною проєвропейською партією в Молдові є правляча правоцентристська, ліберальна партія «Дія та солідарність», створена 15 травня 2016 року колишньою міністеркою освіти, а нині чинною президенткою Маєю Санду. PAS дотримується доктрин соціального лібералізму та демократичних цінностей, виступає за вступ Молдови до Європейського Союзу, що має гарантувати надійний соці-альний, економічний та політичний розвиток і консолідацію молдовського суспільства.

На дострокових парламентських виборах 11 липня 2021 року партія «Дія та солідарність» набрала 52,80% голосів (63 мандати зі 101), що забезпечило їй більшість місць у парламенті й дозволило самостійно сформувати уряд. Напередодні президентських виборів 2024-го було сформовано блок «Разом» у складі чотирьох партій: платформа «Гідність і правда», «Коаліція за єдність і добробут», «Ліга міст і спільнот»  та Партія змін, які тоді заявили, що об’є-днуються у блок, покликаний «гарантувати європейський курс Молдови». Якби на цьогорічних парламентських виборах цей блок зміг подолати прохідний 7-відсотковий бар’єр, то, ймовірно, мав би шанс увійшли в коаліцію з партією PAS.

Напередодні виборів експерти робили різні прогнози щодо шансів PAS на перемогу. Так, виконавчий директор експертної асоціації WatchDog Валеріу Паша зазначав, що PAS усе ж таки має шанси отримати більшість, навіть набравши лише 40% голосів. На його думку, багато мало залежати від результату конкурентів цієї партії. Директор кишинівського Інституту ефективної політики Віталій Андрієвський шанси PAS зберегти більшість у парламенті оцінював як «трохи нижчі, ніж 50 на 50», хоча, вважав, що ця партія мала б посісти перше місце. Політолог застерігав, що у разі переходу PAS в опозицію на країну чекатиме глибока полі-тична криза, оскільки прези-дентка Мая Санду ніколи не за-твердила б проросійського прем’єр-міністра, запропонованого проросійською більшістю парламенту, і тоді довелося б оголосити нові парламентські вибори.

Ситуація для проєвропейських політичних сил ускладнювалася ще й тим, що значна частина населення Молдови, навіть проєвропейської орієнтації, не кажучи вже про симпатиків Москви, не задоволена діяльністю нинішньої влади. За даними МВФ за 2025 рік, Молдова посідає одне з останніх місць у Європі за рівнем ВВП на душу населення. Маї Санду та її уряду не вдалося реалізувати обі-цянки щодо реформування правової системи, викорінення корупції та підвищення рівня життя. Значне здорожчання комунальних послуг, лікування і навчання також не сприяло симпатіям до чинної влади. Ці настрої вже проявилися 20 жовтня 2024-го під час проведення першого туру президентських виборів і референдуму щодо членства Молдови в Євросоюзі, зважаючи на не надто переконливу перемогу проєвропейських політичних сил.

Проросійські політичні сили

На думку багатьох політологів, протягом останніх 15 років молдовський олігарх Ілан Шор є основним провідником впливу Кремля у Молдові. Його ім’я давно фігурує у списках санкцій США, ЄС та Швейцарії.

І. Шор народився 1987 року в Тель-Авіві в єврейській сім’ї репатріанта з Молдови, бізнесмена Мирона Шора. У 1990-х родина повернулася до Молдови. У 2005-у після смерті батька І. Шор у віці 18 років успадкував низку компаній, що входили до «ShorHolding». Через якийсь час вирішив зайнятися політичною діяльністю. У 2015—2019 роках був мером міста Оргіїва.

Завдяки різним соціальним проектам Ілан Шор набув певної популярності серед деяких верств молдовського населення. У 2013-у був учасником шахрайської схеми, яка дозволила викрасти з банків Молдови мільярд доларів, що на той час становило близько 12% ВВП країни. У 2019-у І. Шор спочатку втік із Молдови до Ізраїлю, потім переїхав до Москви. У 2023-у його заочно засудили до 15 років тюремного ув’язнення. Одним із ключових фігурантів цієї «афери століття» є також колишній депутат парламенту Молдови, «сірий кардинал» тамтешньої політики до 2019-го, один із найбагатших людей країни Владімір Плахотнюк. Наприкінці нинішнього вересня влада Греції екстрадувала його до Кишинева, де він був за-арештований на 30 діб на підставі раніше виданих чотирьох судових ордерів.

Хоча Ілан Шор перебуває у Москві, це не заважає йому контролювати ситуацію в Молдові. Через філію російського «Промсвязьбанка» (на даний час — ПАО «Банк ПСБ») у ПМР він налагодив фінансування проросі-йських партій і сотні тисяч проросійських виборців у Молдові.

21 квітня 2024 року на з’їзді молдовських проросійських політиків у Москві І. Шор оголосив про створення політичного блоку «Перемога», до якого уві-йшли партії «Шанс», «Вікторія», «Відродження», «Сила альтернативи і порятунку Молдови» та інші, з метою обрання проросі-йського президента восени 2024-го і «не допущення вступу Молдови до ЄС». Утім, 19 липня цього року ЦВК Молдови відмовила блоку «Перемога» в реєстрації на парламентські вибори, що можна вважати великою перемогою проєвропейських політичних сил країни.

Далі подаю інформацію про інші найактивніші проросійські політичні партії в Молдові, які так чи інакше перебувають у сфері впливу І. Шора і Кремля.

У парламентських виборах взяв участь лівий «Патріотичний виборчий блок» (BEP). Його лідером стала Партія соціалістів (ПСРМ), яку у 2011—2016 роках очолював колишній президент Молдови Ігор Додон, а після 2016-го новим головою ПСРМ стала колишня прем’єр-міністерка і голова парламенту Молдови Зінаїда Гречаний. До блоку також увійшли лівоконсервативна партія «Серце Молдови» на чолі з Іриною Влах, партія «Майбутнє Молдови» на чолі з Василє Тарлєвим, котрих пов’язують із І. Шором, та Комуністична партія Молдови (ПКРМ), яку з моменту її заснування у 1993 році очолює екс-президент Молдови Владімір Воронін. У 2001—2009 роках ПКРМ перебувала при владі, володіючи більшістю місць у парламенті. Це єдина комуністична партія в країнах колишнього СРСР, яка досить тривалий час була правлячою.

«Патріотичний блок» став третім офіційно зареєстрованим об’єднанням на парламентських виборах — після партії PAS та партії «Демократія вдома». Ірина Влах різко критикувала нинішню владу і заявляла, що в майбутньому парламенті учасники блоку не вступатимуть у коаліцію з PAS. 26 вересня ЦВК виключила партію «Серце Молдови» з виборчих перегонів після того, як Центральний апеляційний суд ухвалив рішення про обмеження її діяльності на 12 місяців.

Партію «Молдова Маре» («Велика Молдова») створила й очолює колишня прокурорка та екс-кандидатка у президенти Вікторія Фуртуне, також людина з оточення І. Шора. Практично це віртуальна, тобто не існуюча в реальному політичному житті політсила. Її програма містить територіальні претензії до України, вимагаючи анексувати наш Буджак, щоб мати доступ до моря. За словами В. Фуртуне, «без виходу до моря Молдова — як лев на прив’язі». Утім, 26 вересня ЦВК Молдови усунула цю партію від участі у парламентських виборах через підозри у незаконному її фінансуванні.

У парламент Молдови про-йшла популістська партія «Демократія вдома», яка виступає за об’єднання Молдови з Румунією. Головним партнером молдовських «домашніх демократів» є партія румунських націоналістів AUR (лідер — Джордже Сіміон). (До речі, у 2011 році СБУ оголосила про заборону на в’їзд Дж. Сіміону в Україну через невизнання ним українських кордонів і поширення дезінформації про утиски румунської меншини в Україні). «Демократію вдома» очолює молдовський політик Васілє Костюк, який має румунське громадянство. На перший погляд, ця партія не контролюється Кремлем, але румунські журналісти-розслідувачі знайшли чимало доказів співпраці Васілє Костюка із ФСБ РФ. Якщо це справді так, то ЦВК мала б усунути і цю партію з передвиборних перегонів.

До парламенту проходить лівоцентристська «Наша партія» на чолі з бізнесменом, філантропом, політичним діячем, мером міста Бельци Ренато Усатим і центристський блок «Альтернатива», створений у 2025 році чинним мером Кишинева Іоном Чебаном за участі кандидата у президенти на виборах 2024-го Олександра Стояногло, колишнього прем’єр-міністра Іони Кіку та колишнього депутата парламенту Марка Ткачука. Не виключено, що «Наша партія» може увійти в коаліцію з PAS. Значно менше ймовірності, що на це піде блок «Альтернатива».

Голосування в ПМР і Гагаузії

ПМР. За даними ЦВК, на території ПМР мешкає приблизно 277 тисяч громадян Молдови, але, як і в попередніх виборах, у нинішніх взяли участь лише близько 12 тисяч виборців. Після опрацювання 99% протоколів перше місце посів «Патріотичний блок» із 51% голосів, PAS отримала 29% голосів, блок «Альтернатива» — близько 9%.

У разі приходу до влади в Молдові проросійських політичних сил російські спецслужби розробляли для наших сусідів «грузинський сценарій», коли проросійська парламентська більшість, використовуючи фальшиву проєвропейську риторику, блокуватиме входження країни до ЄС. Готувався також сценарій, за якого чоловіки з РФ як туристи могли б прилітати з Москви до Кишинева авіарейсами через Стамбул і безперешкодно в’їжджати в Придністров’я, де дислокована «Оперативна група російських військ», близько 1500 так званих «російських миротворців», а також розташовані склади ще радянського озброєння. У випадку нарощування цієї групи до 10 тисяч осіб ці формування могли б атакувати Одесу, до якої від Тирасполя якихось 100 км.

Нагадаємо, президентка Мая Санду раніше попереджала, що Кремль прагне використати ПМР як плацдарм для нападу на Одещину. Вона також неодноразово заявляла, що присутність російських військ у ПМР є порушенням нейтрального статусу Молдови і створює ризики дестабілізації ситуації в країні, особливо в умовах війни в Україні.

Гагаузія. Як і на минулих загальнодержавних виборах, на парламентських 28 вересня за «Патріотичний блок» проголосувало 82,1% виборців Гагаузії, за блок «Альтернатива» — 11,5%, а за партію PAS — лише 3,2%. Явка в Гагаузії склала близько 58 тисяч виборців із 129 тисяч.

Як і проросійський сепаратистський регіон ПМР, Гагаузія також де-юре є автономією у складі Молдови, а де-факто — незалежним державним утворенням. У грудні 1994 року парламент Молдови ухвалив закон про автономію Гагаузії. Гагаузи — тюркський народ, який сповідує православ’я. У 2023-у під час виборів башкана (голови автономії) жителі Гагаузії проголосували за маловідому Євгенію Гуцул від партії І. Шора. Вона неодноразово їздила в Москву, де зустрічалася і з  Шором, і з Путіним. Наприкінці березня 2025-го Є. Гуцул звинуватили у ввезенні в Молдову з РФ грошової готівки для фінансування забороненої партії «Шор» і засудили до семи років ув’язнення. Суд також позбавив її права обіймати посаду башкана Гагаузької автономії, яку наразі тимчасово обіймає її перший заступник Ілля Узун.

Щоб зрозуміти, як і за кого населення Гагаузії голосувало на колишніх виборах і як проголосувало на виборах 28 вересня, достатнього пройтися центральною вулицею Леніна столиці автономії Комрата і побачити бронзовий пам’ятник «вождеві світового пролетаріату» поблизу будівлі місцевого парламенту — Національних зборів. За деякими свідченнями, значна частина гагаузів похилого віку досі сумує за радянськими часами і дуже любить Росію та Путіна, який обіцяє реставрацію СРСР. Серед більшості гагаузів поширені євроскептичні настрої. Хоча вони живуть на кордоні з Румунією — країною Євросоюзу, територіально далека Росія для них «духовно ближча».

Голос діаспори

За даними Міністерства закордонних справ та європейської інтеграції Молдови, кількість молдавських громадян, які проживають за кордоном, коливається від 1,11 мільйона до 1,25 мільйона осіб, тобто майже половина населення цієї країни без ПМР.

Для співвітчизників, які живуть за кордоном, цього разу запровадили голосування поштою, яке охопило громадян Молдови у 10 країнах. Слід зазначити, що за останні десять років кількість виборців із діаспори зросла майже вп’ятеро. На парламентських виборах 28 вересня для них сформували понад 300 дільниць у 45 країнах. Найбільше — 75 — в Італії, 36 — у Німеччині, 26 — у Франції, 24 — у Великій Британії, 23 — у Румунії, 22 — у США, 15 — в Іспанії та 12 — в Ірландії. В Україні було відкрито лише дві дільниці — в Одесі та Києві, і жодної у Чернівцях. У Росії — також дві, й обидві — у Москві.

За чотири дні до виборів МЗС РФ викликало посла Молдови Ліліана Дарія і заявило протест через відмову молдовської влади акредитувати російських спостерігачів у моніторинговій місії БДІПЛ ОБСЄ, а також через відкриття лише двох дільниць для голосування молдовської діаспори в Росії.

На жаль, із понад мільйона виборців молдовської діаспори проголосувала лише п’ята частина — 200 тисяч. Але їх голоси, скоріш за все, були вирішальними. Як і на президентських виборах та референдумі у 2024 році.

Диверсії російських спецслужб

Спроби Росії вплинути на результат голосування на нинішніх парламентських виборах у Молдові стали безпрецедентними за масштабом. За словами президентки Маї Санду, «Кремль вкладає сотні мільйонів євро, щоб купити сотні тисяч голосів на обох берегах річки Дністер і за кордоном, аби провокувати заворушення, насильство та сіяти страх». До речі, ще в середині серпня Ілан Шор абсолютно відкрито пропонував три тисячі євро на місяць усім, хто захоче протестувати проти проєвропейського уряду.

Напередодні парламентських виборів поліція провела масштабні обшуки по всій країні в рамках кримінальної справи щодо підготовки масових заворушень та дестабілізації ситуації в Молдові, які координуються з Росії. За даними прокуратури, 22 вересня на три доби були затримані 74 особи, яких підозрюють у тому, що вони пройшли підготовку у Сербії під керівництвом російських спецслужб для провокування масових заворушень і насильства у разі програшу проросійських політичних сил на виборах. Якщо їхню провину буде доведено, їм загрожує від 4 до 8 років в’язниці.

Російські спецслужби пості-йно проводять інформаційно-психологічні операції на території Молдови для дискредитації нинішнього державного керівництва і демократичних політичних сил. На деяких інтернет-ресурсах молодим людям пропонували до 250 євро на місяць за створення та розповсюдження у соцмережах роликів, які дискредитують проєвропейські сили Молдови. Фейкові ролики та тексти маскувалися під брендами відомих ЗМІ, включаючи DW, BBC, Euronews, і поширювалися через півтори сотні анонімних сайтів та облікових записів, що входять до мережі Pravda.

На сайти і портали державних структур Молдови постійно здійснюються кібератаки з боку російських хакерів. За словами прем’єр-міністра Доріна Речана, 27 і 28 вересня виборчі комп’ютерні системи ЦВК Молдови зазнали кількох кібератак, унаслідок чого була порушена робота майже чотирьох тисяч сайтів. Одночасно кібератаки здійснювалися з метою перевантаження мережі STISC, яка обслуговує ЦВК та іншу виборчу інфраструктуру. Втім, як повідомив Д. Речан, усі кібератаки були виявлені та нейтралізовані в режимі реального часу, без впливу на виборчий процес.

За даними Reuters, Росія фінансувала поїздки молдовських православних священиків московського патріархату до Москви, де надавала їм дебетові картки з тисячами доларів для створення Telegram-каналів, щоб впливати на вибори і пропагувати традиційні «руzzкіє ценності». У 2024 році кілька десятків православних священиків із Молдови відвідали Москву, щоб прослухати лекції теологів та істориків, які наголошували на «спільних культурних і релігійних традиціях», закликали «триматися разом проти морально корумпованого Заходу». Аналіз змісту соціальних мереж експертами Reuters показав, що за останній рік у Молдові з’явилося майже 90 нових Telegram-каналів парафіяльних спільнот, які щодня публікували контент, спрямований проти «безбожного Заходу».

* * *

Молдова, Україна і Європа здобули перемогу. Молдова поставила остаточний хрест на розрахунках московитів щодо створення в тилу України третього фронту шляхом перетворення Придністров’я на потужний плацдарм для наступу в напрямку Одеса — Миколаїв з метою відрізати Україну від Чорного моря. «Грузинський сценарій» не спрацював і вже не спрацює. Московити можуть купити окремих корумпованих можновладців у Молдові й Україні, але не можуть купити народи цих країн. РФ і молдовські проросійські найманці програли.

Утім, вони можуть почати чергове громадянське протистояння в Молдові. Тому Кишинів і Київ за підтримки Євросоюзу мають бути готовими надати рішучу відсіч московитам, які можуть спробувати в той чи інший спосіб дестабілізувати ситуацію як у державі-сусідці, так і в Одеській області.

Перемога демократичних сил на парламентських виборах у Молдові 28 вересня стала історичною подією, можливою завдяки бага-тьом факторам, найважливішим з яких, на мій погляд, є той очевидний для всіх розумних людей факт, що російська імперія — це позавчорашній день не тільки в Європі, а й у всьому світі. І це проявилося передусім у контексті російсько-української війни, яка показала політичну, економічну та військову слабкість і моральну деградацію Московії, її ізоляцію від цивілізованого світу. Сьогодні абсолютна більшість європейських країн всіляко підтримують Україну і Молдову, які перебувають у географічному центрі Європи і в дружньому тандемі торують свій нелегкий шлях до вступу в ЄС.

Олексій ВОЛОВИЧ,
кандидат історичних наук.